Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/10144/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 20.03.2025. Зареєстровано: 20.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2025.
Дата набрання законної сили: 24.06.2025
Результат оскарження 24.06.2025 Апеляційний суд Харківської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/643/713/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 643/10144/24
		Провадження № 2/643/713/25 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.03.2025 
		Московський районний суд міста Харкова у складі:
		головуючогоТимош О. М.,
		за участю секретаря судового засіданняКизим К. В.,
		представника позивача ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа  Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
		 
		встановив:
		 
		У вересні 2024 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позовні вимоги мотивувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від шлюбу народилися діти  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування у шлюбі деякий час позивач проживала з дітьми на території РФ. Шлюб між нею та відповідачем був розірваний, і вона звернулася до суду на території РФ про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей. Рішенням мирового судді судової ділянки №4 Радянського району м. Астрахані від 10.02.2020 шлюб між ними розірваний, ОСОБА_3 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Однак, аліменти позивач не отримує. З 2019 року позивач разом з синами проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вона самостійно виконує батьківські обов`язки щодо дітей, вирішує питання щодо виховання, здоров`я дітей, їх освіти, розвитку, соціалізації, фінансового забезпечення, організації їх навчання, турботи, піклування. Вона має постійну роботу та достатній рівень доходу для утримання дітей. З 2021 по 2022 роки діти відвідували дитячий садок. З 2022 року діти відвідують КЗ «Харківський ліцей №139 ХМР». З 2020 року відповідач уклав шлюб з іншою жінкою, відносини вони не підтримують. Наприкінці 2021 року позивач почала збирати документи на позбавлення відповідача батьківських прав, проте не встигла подати документи до суду з початком повномаштабної війни. Діти інтегрувалися в нове життя, вивчили українську мову, в них з`явилися друзі.
		У позивачки постало питання щодо реєстрації місця проживання дітей з нею, для чого вона звернулася 24.11.2021 до Служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, виникли питання оскільки позивач зазначена у свідоцтвах про народження дітей як громадянка Росії, хоча фактично вона є громадянкою України. 
		Позивач звернулася 26.02.2024 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради із заявою про визначення місця проживання дітей з матір`ю, на що було відмовлено, оскільки Департамент служб не має можливості підтвердити її родинний зв`язок із дітьми, просили виправити зазначену відмінність та звернутися повторно. Її сини набули громадянство України на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» з 22.05.2015.
		Відповідач з 2020 року не спілкується з дітьми, не приймає участі у вихованні, не утримує дітей.
		Ухвалою судді від 17.09.2024 матеріали цивільної справи направлено до Верховного Суду для визначення підсудності.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 01.10.2024 відмовлено у визначенні підсудності цивільної справи, матеріали справи повернуто до Московського районного суду м. Харкова для продовження розгляду справи.
		Ухвалою судді від 25.10.2024 відкрито провадження по справі в порядку загального провадження з викликом сторін, призначено підготовче засідання. Відповідно до ч. 5 ст. 19 Сімейного Кодексу України зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надати суду письмовий висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно його малолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
		24.12.2024 від Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до суду надійшов висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		26.12.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Представник позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, пояснила, що діти  громадяни України, з батьком, громадянином РФ, не спілкуються, оскільки він налаштований агресивно. Діти соціально адаптовані до життя в Україні, зв`язки з батьком втрачені остаточно.
		Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, заяв та клопотання до суду не направив.
		Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення, в яких просили розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування, суду надано письмовий висновок у відповідності до ч. 5ст. 19 СК України.
		Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов такого.
		Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 виданих 02.06.2015 відділом служби запису актів цивільного стану Астраханської облаті по Ленінському району м. Астрахані (а.с.9-12).
		Відповідно до довідки №6317-000033047 про реєстрацію особи громадянином України від 20.08.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянства України на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» з 22.05.2015 (а.с.13).
		Відповідно до довідки №6317-000033048 про реєстрацію особи громадянином України від 20.08.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянства України на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» з 22.05.2015 (а.с.14).
		Позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 10.10.2019 (а.с.8).
		Відповідно до заключної виписки з поточного рахнку на ім`я ОСОБА_2 за період з 01.02.2021 по 06.09.2024 позивач отримує дохід (а.с.15-16).
		Відповідно до листа Департаменту служб у справах дітей від 16.04.2024 №344/0/202-24 з паспорту та свідоцтв про народження синів виявлено недолік, а саме, за паспортом, позивач є громадянкою України, але в свідоцтвоах про народження дітей, в графі мати зазначено ОСОБА_2 , громадянка російської федерації. Департамент не має можливості підтвердити родинний зв`язок із дітьми та вирішити питання про визначення місця проживання дітей (а.с.17).
		Рішенням суду судової дільниці №4 Радянського району м. Астрахані від 10.02.2020 брак зареєстрований 14.01.2012 відділом служби запису актів цивільного стану Астраханської області по Радянському району м. астрахані за актовим записом №13 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 11.03.2020 (а.с.18,19).
		Судовим наказом судової дільниці №4 Радянського району м. Астрахані від 14.02.2020 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 з 10.02.2020 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку та іншого доходу, до повноліття дітей (а.с.20).
		Відповідно до листа АТ «Сбербанк» від 30.08.2021 кошти, зараховані на її поточний рахунок, надійшли від особи, зазначеної у санкційних списках, до якої застосовано санкції, банк обліковує на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами. Банк звернувся до НБУ за роз`ясненнями з даного питання, з врахуванням, що кошти, які отримує позивач, мають соціальне призначення та використовуються для утримання дітей (а.с.21-22).
		Листом Національного банку України від 27.08.2021 ОСОБА_2 повідомлено, що до ТОВ «Газпром інформ» строком на три роки застосовані санкції, вирішення спірних питань між банком та його клієнтом має здійснюватисчя шляхом переговорів або у судовому порядку (а.с.23-26).
		Відповідно до листа АТ «Міжнародний резервний банк» №2698 від 17.07.2023 адресованого ОСОБА_2 на коррахунок АТ «МР БАНК» від платника ООО «ГАЗПРОМ ИНФОРМ» надходили перекази на ім`я ОСОБА_2 : 09.07.2021, 12.08.2021, 10.09.2021, 08.10.2021, 10.11.2021, 10.12.2021, 10.01.2022, 10.02.2022 на загальну суму станом на 25.02.2022 147603,31 грн (а.с.27-28).
		Щодо малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано висновки про комплекну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 10.09.2021 (а.с.29-32, 33-36).
		Відповідно до довідки КЗ «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №366 Харківської міської ради» від 02.09.2024 №01-41/99 дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідували КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №366 комбінованого типу Харківської міської ради» з 01.09.2021 (наказ від 01.09.2021 №49/д), по 30.08.2022 (наказ від 31.08.2022 №02/д). За час перебування у закладі мати дітей, ОСОБА_2 , займалася вихованням хлопчиків (а.с.37).
		Суду надані копії заяв позивача на ім`я директора ХЗШ І-ІІІ ступенів №139 Харківської міської ради про зарахування до закладу освіти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , заяви про організацію дітям навчання в дистанційному форматі у 2023/2024 навчальному році (а.с.38, 39, 41, 42).
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшов профілактичний огляд школярів 22.08.2022 (а.с.40).
		Відповідно до довідок Комунального закладу «Харківський ліцей №139 Харківської міської ради» від 09.01.2024 №06, №05 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дійсно навчаються в 2-А класі Комунального закладу «Харківський ліцей №139 Харківської міської ради» (а.с.43).
		Позивачем надано роздруківки з клініки щодо вартості послуг стоматології, наданих дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.44-48).
		У ОСОБА_2 психіатричні протипоказання до виконання обов`язків, пов`язаних з опікою та піклуванням, відсутні, що підтверджується медичною довідкою серія 10ААЗ №042764 від 24.01.2024 (а.с.49).
		У ОСОБА_2 наркологічні протипоказання до виконання обов`язків, пов`язаних з опікою та піклуванням, відсутні, що підтверджується медичною довідкою серія 12ЯЯС №637426 від 24.01.2024 (а.с.50).
		Відповідно до висновку генотипоскопічного дослідження №35213 від 17.06.2022 біологічне материнство учасника ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рамках проведеного дослідження не виключається, ймовірність того, що отриманий результат не є наслідком випадкового збігу індивідуалізуючих ознак неродинних осіб, складає 99,999867% (а.с.51-60).
		31.10.2023 позивач ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 виданим Вінницькоим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.88).
		Відповідно до характеристики від 18.11.2024 ОСОБА_2 за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.89).
		Відповідно до довідок від 20.11.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проходять лікування у лікаря-стоматолога (а.с.90,91).
		Відповідно до висновку Департаменту Служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради №492 від 18.12.2024 Департамент служб у справах дітей, як представник органу опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.113-114).
		Згідно з висновком Департаменту Служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради №492 від 18.12.2024 малолітні ОСОБА_11 та ОСОБА_9 разом із матір`ю проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де створені умови для проживання дітей. Відповідно до медичної довідки у матері дітей, ОСОБА_2 , психіатричні протипоказання до виконання обов`язків, пов`язаних з опікою та піклуванням. відсутні. Відповідно до сертифікату мати дітей, ОСОБА_2 , протипоказань до виконання обов`язків, пов`язаних з опікою та піклуванням, відсутні. Відповідно до інформації КНП «Міська дитяча поліклініка №13» Харківської міської ради, діти, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходяться під наглядом фахівців закладу з 2022 року. Претензій до даної родини немає. Відповідно до інформації КЗ «Харківський ліцей №139 Харківської міської ради» ОСОБА_2 , мати учнів 3-А класу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , приділяє належну увагу вихованню синів, забезпечує всі необхідні умови для всебічного розвитку дітей та отримання ними освіти. Батько хлопців, ОСОБА_3 , за весь час навчання дітей у ліцеї не цікавиться їх навчанням, не відвідував батьківські збори, з класним керівником зв`язок не підтримував. З`ясувати думку батька дітей, ОСОБА_3 , не виявилося можливим.
		Суд не бере до уваги надану позивачем переписку в месенджері (а.с.94-102), оскільки надане листування не дає можливість суду встановити авторів цього листування, що цілком відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21. Відповідно до цієї правової позиції суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
		Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
		Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі  Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Згідно з частинами першоючетвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
		Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
		Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
		Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
		Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
		Особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
		Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне  за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.
		Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
		Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
		Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
		Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
		Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
		У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
		Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
		Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №466/9380/17 від 17 червня 2021 року.
		Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування та вважає його недостатньо обґрунтованим та таким, що носить рекомендаційний характер. Крім того, вказаний висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. Зокрема, Департамент служб у справах дітей під час вирішення питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача не врахував те, що батько проживає у Російській Федерації, що обмежує його можливості щодо участі у вихованні дітей. 
		Думка дітей при вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав батька дітей взагалі не була з`ясована. Стосунки дітей з батьком, відповідачем по справі, взагалі органом опіки та піклування не з`ясовані.
		При цьому надані позивачем докази не доводять беззаперечно невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. 
		Зокрема, позивачем не надано доказів по невиконанню батьківських обов`язків щодо матеріального утримання дітей.
		Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дітей не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо їх утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання їй належного утримання. З наданого суду листування з банками вбачається, що з доходу відповідача здійснюються відрахування аліментів на утримання дітей, які позивач не може отримати з причин, що не залежать від волі відповідача. При цьому перебування батька на території держави-агресора є об`єктивною причиною, яка ускладнює спілкування з дітьми, участь у їх вихованні та утримання. 
		Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 420/1075/17.
		Лише те, що батько не звертався до вихователів, вчителів, класного керівника, лікаря-педіатра щодо своїх синів не свідчить про безумовне невиконання ним батьківських обов`язків щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя, та не є достатніми доказами на підтвердження невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.
		Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні, з оглядуна недоведеністьпозивачем фактусвідомого ухиленнявідповідача відвиконання батьківськихобов`язків,тому подання позову є передчасним та не відповідає якнайкращім інтересам дітей. 
		Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, а саме покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові відмовлено, витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 2, 5,12, 13, 76-82,89,141,259, 263-265,273,354, 355 ЦПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа  Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2ст. 358 ЦПК України.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
		Позивач  ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 .
		Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.
		Третя особа  Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, код ЄДРПОУ 26489104. 
		Дата складення повного судового рішення  20 березня 2025 року.
		 
		Суддя                                        О. М. Тимош

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...