Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/3791/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 20.03.2025. Зареєстровано: 20.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/161/706/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025035610000025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/3791/25 
		Провадження № 1-кп/161/706/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                                 20 березня 2025 року     Луцький міськрайоннийсудВолинськоїобласті в складі:
		головуючого                        судді ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря    
		судового засідання                     ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025035610000025 від 27.01.2025, про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта професійно-технічна, не працює, неодружений, судимий вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.02.2025 за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку 1 рік, 
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора                         ОСОБА_4 ,
		представника потерпілої            адвоката ОСОБА_5 ,
		законного представника             ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_3 ,
		В С Т А Н О В И В
		Обвинувачений ОСОБА_3 25 січня 2025 року, близько 20 години 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин із донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (у розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), умисно наніс кілька ударів шкіряним ременем ділянку обличчя, тулубу, ніг останній. 
		Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, згідно до висновку судово-медичного експерта за № 100 від 17.02.2025, у вигляді синця на скроневій ділянці зліва з поширенням до зовнішнього кута лівого ока, внутрішньо-шкірний крововилив на вилично-щічній ділянці зліва, синця навколо правого ока, синця з смужковидним садном на скроневій ділянці справа, синця на щічній ділянці справа з поширенням на шкіру нижньої губи та підборіддя справа та перехідну кайму нижньої губи оправа з садном на його фоні в ділянці підборіддя справа, синців, які нашаровуються один на один, на лобній ділянці голови по центру та справа, садна на лобній ділянці голови зліва, внутрішньо-шкірний крововилив на тім`яній ділянці голови зліва, внутрішньо-шкірний крововилив в проекції кута нижньої щелепи справа, множинних синців на зовнішній поверхні в проекції лівого плечового суглоба та лівого плеча, синця на задній поверхні лівого передпліччя в середній третині, множинних синців на зовнішній поверхні в проекції правого плечового суглобу та правого плеча, синців на задній поверхні правого передпліччя в середній та верхній третині, синців на тильній поверхні правої кисті з переходом на задню поверхню правого променево-зап?ястного суглобу, внутрітньо-шкірний крововилив на передній поверхні грудної клітки в проекції мечовидного відростку грудини, множинних синців на задньо-боковій поверхні грудної клітки зліва з переходом на ліву поперекову ділянку, синців з садном на боковій поверхні грудної клітки зліва в середній третині, синців на правій поперековій ділянці, множинних синців на задній поверхні грудної клітки в проекції грудного відділу хребта з поширенням на підлопаткову ділянку справа та бокову поверхню грудної клітки справа, множинних синців на зовнішній поверхні лівого стегна та лівої сідниці, на зовнішній поверхні лівого стегна у нижній третині, на передній поверхні правого стегна, на передній поверхні правого стегна у нижній третині, садна на передній поверхні правого стегна у нижній третині, множинних синців на зовнішній поверхні правого стегна, саден на задній поверхні лівого стегна у верхній третині, синців на задній поверхні лівого стегна. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Таким чином,  ОСОБА_3 інкримінується нанесення умисних легких тілесних ушкоджень, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.125 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що в ході сімейного конфлікту, дійсно наносив удари своїй дочці ОСОБА_7 . Просив суд суворо його не карати, у вчиненому щиро розкаявся. Цивільні позови визнав повністю.
		Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження та розміру цивільних позовів, які ніким не оспорюється.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.
		Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
		У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки така обставина підтверджена у судовому засіданні та вказана в обвинувальному акті.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
		Обвинувачений  ОСОБА_3 судимий, має постійне місце проживання, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, позицію усіх учасників судового розгляду щодо виду і міри покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому максимальне покарання у виді громадських робіт, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як ним, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
		Підстав для призначення покарання у виді штрафу або виправних робіт, суд не вбачає, з огляду на те, що обвинувачений не працює та не має офіційного джерела доходу.
		З огляду на приписи ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм, забезпечують єдину правозастосовну практику і є обов`язковими для всіх судів України.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.02.2025 засуджений за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік.
		Згідно ч.ч. 1, 4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Разом з тим, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема висновку, викладеного у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №760/26543/17, коли до особи застосовано звільнення від відбування покарання у відповідності зі ст.75 КК України і до постановлення цього вироку особа вчинила інший злочин, за який вона засуджується до позбавлення волі реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, за таких умов кожний вирок виконується самостійно.
		Таким чином, оскільки злочин за цим вироком обвинувачений вчинив до постановлення вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.02.2025, яким він засуджений за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік, суд не застосовує положення ч.4 ст.70 КК України, а вирок від 18.02.2025 необхідно виконувати самостійно.
		Враховуючи те, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , пов`язане з домашнім насильством, оскільки вчинене відносно дочки, а тому суд приходить до висновку, що в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_7 необхідно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1КК України, на строк три місяці.
		Суд вважає, що такий обмежувальний захід, із покладенням обов`язку, буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я малолітньої потерпілої ОСОБА_7 . 
		Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.
		Вирішуючи цивільні позови суд виходить з наступного.
		Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Статті 1166, 1167 ЦК України регламентують підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та моральну шкоду.
		Окрім того, ч.1 ст.1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Сума витрат за цивільним позовом закладу охорони здоров`я підтверджена документально, не оспорюється обвинуваченим, а тому цивільний позов КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради про відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням малолітньої потерпілої, підлягає до повного задоволення.
		Представник цивільного позивача  адвокат ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 звернулася з позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 гривень.
		Цивільний відповідач ОСОБА_3 цивільний позов визнав повністю..
		В судовому засіданні доведено те, що потерпілій ОСОБА_7 завдано тілесних ушкоджень, а тому, на думку суду, завдано і моральної шкоди, яку обвинувачений не намагався відшкодувати чи принаймні вжити заходів для такого відшкодування, а отже цивільний позов потерпілої є підставним.
		Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи моральні та фізичні страждання останньої від вчиненого кримінального правопорушення, порушення нормального способу життя, з огляду на конкретні обставини самої події, ступінь вини обвинуваченого, приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої в частині стягнення моральної шкоди підлягає до повного задоволення та стягнення відшкодування в розмірі 100000 гривень.
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		На думку суду, вказана в позові сума моральної шкоди не є такою, яка б сприятиме потерпілій до збагачення та буде відповідати позиції, викладеній у вищезазначеному правовому висновку.
		Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
		У Х В А Л И В
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.02.2025 виконувати самостійно.
		На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників на строк 3 (три) місяці.
		Цивільний позов КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради про відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням малолітньої потерпілої, задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_3 в користь КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради витрати, пов`язані з лікуванням потерпілої, в сумі 17210 (сімнадцять тисяч двісті десять) гривень 80 копійок.
		Цивільний позов представника потерпілої  адвоката ОСОБА_5 в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задовольнити повністю.
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6 та представник ОСОБА_5 , моральну шкоду в сумі 100000 (сто тисяч) гривень.
		Арешт, який накладений на майно ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.01.2025, скасувати.
		Речові докази у справі, а саме: дві частини шкіряного ременю коричневого кольору, з металевою пряжкою знищити.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...