Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1476/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Оренда земельної ділянки.
Надіслано судом: 20.03.2025. Зареєстровано: 20.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 05.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 лютого 2025 року 
		м. Київ
		Справа №  917/1476/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
		секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 (колегія суддів: Радіонова О.О., Істоміна О. А., Медуниця О. Є.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024 (суддя Сірош Д.   М.) у справі
		за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області; 2) ОСОБА_1 ; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок,
		за участі прокурора - Колодяжної А. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради Полтавської області до відповідачів, в якому просив:
		-          визнати недійсними укладені між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 такі договори оренди земельних ділянок та припинити на майбутнє: 
		від 17.12.2014 щодо земельної ділянки площею 35,4336 га з кадастровим номером 5325185400:00:005:0362; 
		від 21.11.2014 щодо земельної ділянки площею 60,3558 га, з кадастровим номером 5325185400:00:001:0592 та 
		від 14.05.2015 щодо земельної ділянки площею 18,7478 га з кадастровим номером 5325185400:00:001:0590;
		-          зобов`язати ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" (далі - ТОВ "Чорнухинський край") повернути ці земельні ділянки Чорнухинській селищній раді Полтавської області.
		2.          Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) з 22.10.2014 ОСОБА_1 використав своє право на отримання землі державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки останній або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Крім того, договори оренди землі укладені без проведення нормативної грошової оцінки землі.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		3.          Лубенською окружною прокуратурою при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42019171240000100, виявлені порушення інтересів держави при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області.
		4.          За результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання земельних ділянок для створення/ведення фермерського господарства Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області (далі - ГУ Держземагентства, а в подальшому правонаступник - ГУ Держгеокадастру) надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		5.          Наказами ГУ Держземагентства від 06.05.2015 № 1703-СГ, від 12.12.2014 №5532-СГ та від 12.11.2014 № 4381-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки державної власності загальною площею 114,5372 га, розташовані за межами населених пунктів на території Чорнухинського району Полтавської області для ведення фермерського господарства.
		6.          У подальшому ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 уклали договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами:
		-           5325180800:00:001:0592 площею 60,3558 га, розташованої на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району (договір оренди землі від 21.11.2014);
		-           5325180800:00:005:0362 площею 35,4336 га, розташованої на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району (договір оренди землі від 17.12.2014);
		-           5325180800:00:001:0590 площею 18,7478 га, розташованої на території Вороньківської сільської ради, Чорнухинського району (договір оренди землі від 14.05.2015).
		7.          Право оренди за вказаними договорами 19.12.2014 (земельні ділянки 5325180800:00:005:0362 та 5325180800:00:001:0592) і 21.05.2015 (земельна ділянка 5325180800:00:001:0590) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
		8.          У подальшому ОСОБА_1 передав спірні земельні ділянки в суборенду, уклавши з ТОВ "Чорнухинський край" наступні договори суборенди земельних ділянок:
		-          договір суборенди від 23.02.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:00362 площею 35,4336 га;
		-          договір суборенди від 23.02.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:001:00592 площею 60,3558 га;
		-          договір суборенди від 23.02.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:001:0590 площею 18,7478 га.
		9.          Упродовж 2014 року ГУ Держземагентства передано в оренду ОСОБА_1 з метою реалізації права на створення фермерського господарства на території Лохвицького та Чорнухинського районів земельні ділянки з кадастровими номерами: 5322682800:00:007:0467, 5322682800:00:003:0173, 5322682800:00:001:0524, 5322682800:00:005:0324, 5322688400:00:001:4030, 5322688400:00:004:0362, 5322682800:00:007:0466, 5322682800:00:001:0523, 5322682800:00:007:0465, 5322685800:00:001:0180, 5322682800:00:007:0468, 5325182300:00:016:0001, 5322680400:00:003:0534, 5322680400:00:003:0532, 5322680400:00:003:0536, 5322680400:00:006:0398, 5322680400:00:006:0399, 5322680400:00:006:0400, 5322680400:00:003:0537, 5322680400:00:003:0538, 5322681500:00:002:0744, 5322681500:00:002:0745, 5325185400:00:023:0061, 5322685800:00:002:0163, 53226884000:001:4053, 5322688400:00:004:0360, 5322688400:00:004:0363, 5322688400:00:003:0094, 5322688400:00:002:0268, 5322688400:00:001:4034, 5325182300:00:009:0097, 5325185400:00:033:0026, 5325185400:00:035:0007, загальною площею 829,0891 га.
		10.          Зокрема, 03.07.2014 ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства укладено договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5325182300:00:009:0097, 5325185400:00:033:0026 та 5325185400:00:035:0007.
		11.          Право оренди вказаних земельних ділянок ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
		12.          У подальшому ОСОБА_1 засновано фермерське господарство "Еко-Зем" та 22.10.2014 зареєстровано його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		13.          Отже, на момент прийняття ГУ Держземагенства спірних наказів та укладення вказаних договорів оренди земельних ділянок ФГ "Еко-Зем", засновником якого був ОСОБА_1 , набуло статусу юридичної особи та мало у користуванні земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
		14.           22.10.2014, вже створивши ФГ "Еко-Зем" та використавши своє право на позаконкурсне отримання земель для створення фермерського господарства, ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ Держземагенства та отримав на позаконкурсній основі земельні ділянки з кадастровими номерами 5325180800:00:005:0362 площею 35,4336 га, 5325180800:00:001:0592 площею 60,3558 га, 5325180800:00:001:0590 площею 18,7478 га.
		15.          Як стверджував позивач, ОСОБА_1 не мав наміру діяльності ведення фермерського господарства на трьох спірних земельних ділянках, оскільки 23.02.2016 ОСОБА_1 передав спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5325180800:00:001:0592 площею 60,3558 га, 5325180800:00:005:0362 площею 35,4336 га, 5325180800:00:001:0590 площею 18,7478 га в суборенду ТОВ "Чорнухинський край". 
		16.          Право суборенди за цими договорами зареєстровано 27.02.2016 із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
		17.           23.12.2018 створено Чорнухинську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшли території наступних сіл:  
		АДРЕСА_1 .          Наказом ГУ Держгеокадастру від 18.06.2019 № 4194-СГ Чорнухинській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Чорнухинської селищної ради передано у комунальну власність земельні ділянки державної власності, які розташовані на їх території. 
		19.          До складу вказаних земель увійшли і земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 5325180800:00:001:0590, 5325180800:00:005:0362, 5325180800:00:001:0592, розташовані на території Вороньківської сільської ради, загальною площею 114,5372 га.
		20.          Як убачається з матеріалів справи перший заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області 17.06.2021 звертався з позовом до Чорнухинського районного суду Полтавської області в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради Полтавської області до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_1 та ТОВ "Чорнухинський Край" про скасування наказів Головного управління Держземагенства в Полтавській області, визнання недійсними договорів оренди землі, припинення договорів суборенди та повернення землі.
		21.          Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 18.01.2023 провадження у справі № 549/184/21 закрито у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 
		22.          Вищенаведені обставини стали підставою звернення заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради з даним позовом до Господарського суду Полтавської області
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		23.           06.02.2024 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення про відмову у позові. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено наявності у Чорнухинської селищної ради Полтавської області права розпорядження спірними земельними ділянками на момент укладення договорів оренди землі, а тому укладенням спірних договорів оренди землі не були порушені права та законні інтереси позивача даними правочинами.
		24.           08.05.2024 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про часткове задоволення позову; зобов`язав ОСОБА_1 та ТОВ "Чорнухинський край" повернути спірні земельні ділянки Чорнухинській селищній раді Полтавської області; в іншій частині позову відмовив.
		25.          Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні договори оренди землі укладено між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенством у Полтавській області без дотримання конкурентних засад та за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, що відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує на їх нікчемність. У зв`язку із тим, що спірні договори оренди є нікчемними, апеляційним судом було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання їх недійсними та задоволено позов лише в частині повернення спірних земельних ділянок.
		Короткий зміст касаційної скарги 
		26.          До Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Чорнухинський край", в яких скаржники просять скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові з підстав пропуску позовної давності.
		27.          Підставою касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції скаржники визначили неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме частини другої статті 134 ЗК України, застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 228 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21 та від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21, в результаті неправильної кваліфікації правочину судом апеляційної інстанції не було враховано та не надано оцінку доводам відповідачів щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності прокурором.
		28.           ОСОБА_1 посилається на те, що на момент прийняття спірних наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок в оренду не набрав чинності Закон України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII), а тому норми ЗК України не забороняли передачу громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення конкурсу. Наведене, на думку скаржника, спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо нікчемності спірних договорів оренди. 
		Узагальнена позиція інших учасників
		29.           10.07.2024 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024 у даній справі.
		30.           11.07.2024 заступником керівника Лубенської окружної прокуратури подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить залишити відповідну касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.
		Позиція Верховного Суду
		31.          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		Урахування позиції Великої Палати Верховного Суду у справі, що переглядається
		32.          Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2024 дана справа передавалася на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити, серед іншого також і від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2024 у справі №  922/3953/21 та постанові від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21 (на неврахуванні яких посилалися скаржники) з питання визнання оспорюваними (а не нікчемними) договорів оренди, які укладені за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) більше одного разу.
		33.          Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 справу № 917/1476/23 (провадження №  12-57гс24) було повернуто для розгляду колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 
		34.          При цьому, у пункті 53 зазначеної вище ухвали Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз змісту висновків, сформованих Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справах №№ 922/3953/21, 629/6198/21, 622/1061/21, не свідчить про необхідність встановлення наявності вини (вироку, як доказу вини) при кваліфікації правочинів нікчемними за частинами першою, другою статті 228 ЦК України.
		35.          Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 55 ухвали звернула увагу на те, що Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у cправі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у cправі №   922/1130/23 сформував підхід про нікчемність договору, згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України, укладеного без дотримання конкурентних засад, тобто спрямованого на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що свідчить про відсутність правової невизначеності в цій категорії спорів.
		 
		Щодо розгляду касаційних скарг
		36.          Предметом касаційного оскарження ОСОБА_1 та ТОВ "Чорнухинський край" є постанова апеляційного господарського суду, в основу якої були покладені висновки щодо нікчемності договорів оренди землі одержаної повторно та без дотримання конкурентних засад для ведення фермерського господарства. 
		37.          Такий висновок був зроблений в результаті застосування судом апеляційної інстанції частин першої, другої статті 228 ЦК України і ґрунтувався на тому, що оскаржувані у даній справі правочини були спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками, які на момент передачі в оренду перебували в державній власності, а на час розгляду справи в судах перейшли у комунальну власність.
		38.          На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржники зазначають про те, що положення статті 228 ЦК України були застосовані апеляційним судом без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.03.2024 у справі №  922/3953/21 та від 09.04.2024 у справі №   629/6198/21. 
		39.          Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.
		40.          Частиною першою статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		41.          За змістом частин першої-третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		42.          Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		43.          Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. 
		44.          Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
		45.          За змістом частини третьої статті 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.
		46.          Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
		47.          Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
		48.          Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство". Нею передбачені процедура звернення, вимоги до змісту заяви для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського, строк розгляду такої заяви, умови щодо передання земельних ділянок лісового та водного фондів.
		49.          Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
		50.          Таким чином можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).
		51.          Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
		52.          За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.
		53.          З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі №   922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі №   922/3108/19.
		54.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.07.2014 ОСОБА_1 вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства та отримав в оренду три земельні ділянки, право оренди яких було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		55.           22.10.2014 ОСОБА_1 було зареєстровано фермерське господарство "Еко-Зем", а отже на момент прийняття ГУ Держземагенства в Полтавській області спірних наказів та укладення оскаржуваних у даній справі договорів оренди створене ОСОБА_1 фермерське господарство вже мало у своєму користуванні земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
		56.          За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Так само і фермерське господарство може отримувати додатково земельні ділянки лише на конкурентних засадах через участь у торгах.
		Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №  922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №  348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №   927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі № 917/1416/19.
		57.          Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірні договори оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини другої статті 134 ЗК України, укладені без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності, то такі договори згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.
		58.          Так, згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		59.          За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		60.          Частиною другою статті 215 ЦК України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
		61.          Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша та друга).
		62.          Так, у близькій за змістом постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №   910/8413/21 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		63.          Окрім того, колегія суду звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено: якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України є нікчемним.
		64.          У постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: 
		"85. Оскільки договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_3 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним. 
		86. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70)."
		65.          В іншій справі № 922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Скосогорівка" про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.10.2022 вказала: 
		"9.26. Обмежившись посиланням на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарство повторно, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами."
		66.          Скаржник ТОВ "Чорнухинський край" стверджує, що орендар правомірно уклав договори оренди. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 12.03.2024 у cправі №   922/3953/21, де, зокрема, сказано таке: 
		"45. Отже, фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності цим Законом № 1012-VIII, у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів." 
		67.          Зазначені висновки базуються на тому, що до внесення змін до ЗК України Законом № 1012-VIII громадянин міг отримати для ведення фермерського господарства скільки завгодно земельних ділянок на неконкурентних засадах. Колегія суддів вважає цей довід помилковим з огляду на таке. 
		68.          Статтею 134 ЗК України, до внесення змін Законом № 1012-VIII, було передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
		69.          При цьому Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) було передбачено, що громадянин, який одержав земельну ділянку, мав зареєструвати фермерське господарство як юридичну особу. Отже, земля не могла передаватись громадянину двічі чи більше разів для ведення фермерського господарства, бо вже після першої передачі землі в оренду мало бути створене фермерське господарство, і саме воно, а не громадянин, ставало суб`єктом ведення фермерського господарства.
		70.          Колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19), де зазначено таке: "З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. 
		Враховуючи, що ОСОБА_9 є засновником ФГ "Сапфир", який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2007 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам".
		71.          Подібні за змістом висновки сформульовані також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 6.2.1): за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась; після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах. При цьому у зазначеній справі спір виник у зв`язку з укладенням договору оренди землі від 29.12.2014, тобто до набрання чинності Законом № 1012-VIII.
		72.          Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду повторне передання в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі було незаконним і до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів".
		73.          Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції потрібно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду. Суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. 
		74.          Тому колегія суддів враховує висновки саме Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 24.04.2019 у справі №   525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 6.2.1), за змістом яких повторне передання в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі було незаконним і до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів".
		75.          Таким чином Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у cправі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у cправі № 922/1130/23 (з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 05.10.2022 у справі №   922/1830/19), сформував підхід про нікчемність договору оренди землі, згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України, укладеного без дотримання конкурентних засад, тобто спрямованого на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної або комунальної власності.
		76.          За таких обставин, за висновком колегії суддів касаційного суду, оскільки спірні договори за відсутності для цього підстави, визначеної в частині другій статті 134 ЗК України, укладені без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності (а на момент укладання договорів - державної власності), вони порушують публічний порядок та згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.
		77.          Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
		78.          Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.
		79.          Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним спірних договорів оренди землі від 21.11.2014, від 17.12.2014 та від 14.05.2015 задоволенню не підлягає, оскільки такі правочини є нікчемними в силу положень частин першої та другої статті 228 ЦК України. 
		80.          У контексті зазначених обставин колегія суддів вважає за необхідне врахувати і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі №  924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). 
		81.          Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
		82.          Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, у наведеному випадку спосіб захисту порушеного права, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом. 
		83.          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №   487/10128/14-ц визначила, що залежно від фактичних обставин справи, вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.
		84.          Колегія суддів зазначає, що відсутність у орендаря та в свою чергу у суборендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що останні використовують її незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.
		85.          Тому позов Прокурора про повернення земельних ділянок у даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.
		86.          Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі №   607/15489/15-ц позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
		87.          Тому доводи касаційних скарг з приводу неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм ЦК України щодо наслідків пропуску строків позовної давності відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
		88.          Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		89.          Переглянувши в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів доходить висновку, що вона ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги та її скасування відсутні. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		90.          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. 
		91.          За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		92.          Оскільки суд апеляційної інстанцій повно і всебічно дослідив обставини справи та під час її розгляду правильно застосував законодавство, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		Судові витрати
		93.          Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржників.
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" залишити без задоволення.
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у справі №  917/1476/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		Суддя                                                                                                    Є. В. Краснов
		 
		Суддя                                                                                                    Г. М. Мачульський
		 
		Суддя                                                                                                    Л. І. Рогач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...