Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/2006/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Номер судового провадження: 61-16401ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		26 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 362/2006/19
		провадження № 61-16401св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Фаловської І. М., 
		 
		суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,  
		 
		учасники справи: 
		 
		позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України»,
		 
		відповідачі: Васильківська районна державна адміністрація Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		 
		треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року в складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог та історія справи 
		 
		У провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області знаходилася цивільна справа за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України (далі - НАН України), Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» (далі - ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України») до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
		 
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.
		 
		Ухвалу суду першої інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» мотивовано тим, що відповідні позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, тому такі вимоги не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву в цій частині фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, на що прокурор не має повноважень.
		 
		Ухвалу суду першої інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах НАН України мотивовано тим, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. За змістом позову прокурора вбачається, що НАН України як компетентний орган належним чином здійснював захист інтересів держави, оскільки звертався до суду із відповідним позовом про захист земельних прав, а саме із позовом про визнання недійсним і скасування розпорядження місцевого органу державної влади щодо спірних земельних ділянок. За позовом НАН України було ухвалено рішення Господарського суду Київської області                      від 29 травня 2017 року у справі № 911/968/17. У зв`язку із тим, що НАН України як уповноважений орган належним чином здійснює захист інтересів держави у вказаних правовідносинах відсутні передбачені цивільним процесуальним законом та Законом України «Про прокуратуру» підстави для представлення прокурором інтересів держави в суді.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Гладія Є. В. залишено без задоволення, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року залишено без змін.
		 
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог. Оскільки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі указаного державного підприємства є безпідставним. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області поданий в цій справі підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.     
		 
		Також апеляційний суд зазначив, що згідно зі статутом НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній власності, є державною організацією та не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі НАН України є безпідставним.
		 
		Короткий зміст касаційних скарг 
		 
		1. 15 листопада 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заступник керівника Київської обласної прокуратури у касаційній скарзі зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. 
		 
		2. 24 листопада 2023 року ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року  та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області           від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження судового рішення ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. 
		 
		Аргументи осіб, які подали касаційні скарги  
		 
		1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури у касаційній скарзі вказує на те, що висновки судів про залишення без розгляду позову прокурора у цій справі є помилковими. НАН України передано у постійне користування, зокрема, земельні ділянки, які є державною власністю. НАН України здійснює повноваження з управління переданим їй державним майном, забезпечує реалізацію прав держави як власника цього майна, ефективно їх використовує та розпоряджається цим майном. Щодо визначеного майна НАН України здійснює владні управлінські функції, у зв`язку із чим позов у цій справі правомірно подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України. Позов у цій справі в означеній частині спрямований на захист майнових інтересів держави від неправомірних посягань третіх осіб на спірне державне майно. 
		 
		2. ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» у касаційній скарзі вказує на те, що в цій справі прокурор має право подавати позов, оскільки захищає інтереси держави. Інтерес держави, на захисті якого наполягає прокурор, може збігатися і у цьому випадку збігається із інтересами державного підприємства, від імені якого, зокрема, подано позов у цій справі. Крім того, суд першої інстанції передчасно залишив позов без розгляду, оскільки, на думку заявника, мав залишити позовну заяву без руху та указати на установлені судом недоліки позовної заяви прокурора. 
		 
		Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзивів на касаційні скарги
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року поновлено ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України».
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо прийнятності позову прокурора
		 
		Суди встановили, що у цій справі подано позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі НАН України та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 ,                  ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
		 
		У пункті 1.1. Статуту НАН України, ухваленого Загальними зборами НАН України постановою від 14 квітня 2016 року № 2 (далі - Статут) визначено, що НАН України            є вищою науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній власності. 
		 
		НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту).
		 
		ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» за організаційно-правовою формою є державним підприємством. 
		 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 29 травня 2017 року у справі               № 911/968/17, яке набрало законної сили, позов НАН України до Васильківської районної державної адміністрації, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Інститут фізіології рослин і генетики НАН України, про визнання незаконним та скасування розпорядження від 16 березня 2010 року № 734 задоволено. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 16 березня             2010 року № 734 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" та зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району, за межами населеного пункту».
		 
		Суди встановили, що у зв`язку із тим, що НАН України як уповноважений орган належним чином здійснює захист інтересів держави у вказаних правовідносинах відсутні передбачені цивільним процесуальним законом та Законом України «Про прокуратуру» підстави для представлення прокурором інтересів держави в суді.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Обґрунтування наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суд
		 
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду чи Великої Палати Верховного Суду.
		 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні правові підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовні норми права
		 
		Щодо подання прокурором позову в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України»
		 
		Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (тут і далі - в редакції, чинній  на час звернення позивача до суду). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		 
		Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.
		 
		Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. 
		Отже, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.
		 
		За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35)).
		 
		Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22; від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20; від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19, пункт 26; від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20,  провадження № 12-20гс21, пункт 8.5 та інші).
		 
		Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, провадження № 14-36цс19, пункт 35; від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс 19, пункт 27). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження                   № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12). 
		 
		При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду                 від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, провадження № 12-11гс21, пункт 48). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.
		 
		На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, провадження                    № 12-88гс19, пункт 62). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18,  провадження № 12-140гс19, пункт 71).
		 
		Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.
		 
		Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду підтверджувала свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21).
		 
		У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
		 
		Такі висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21). 
		 
		Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позов прокурора в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» підлягає залишенню без розгляду. 
		 
		Щодо подання прокурором позову в інтересах НАН України 
		 
		Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
		 
		Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга статті 131-1 Конституції України).
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі - Закон                    № 1697-VII) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		 
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, у частині першій якої зазначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		 
		Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		 
		Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
		 
		Згідно із частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		 
		У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		 
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).
		 
		У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження                     № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. 
		 
		При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
		 
		Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20г21) констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватися з урахуванням приписів абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого правила частини другої статті 19 Конституції України незазначення у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не потрібно розуміти як таке, що розширює визначені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
		 
		Отже, Великою Палатою Верховного Суду визначено два критерії, за умови існування яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, а саме: 1) представництво інтересів держави в особі державних компаній; 2) позивач не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.
		 
		У справі, що переглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на бездіяльність останньої щодо захисту інтересів держави, яка полягала у неналежному реагуванні та невжитті відповідних заходів з приводу незаконного, на думку прокурора, вибуття державного майна з державної власності.
		 
		Питання щодо можливості подання позову прокурором в інтересах держави в особа НАН України було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23) викладено такі висновки:
		«Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 07 лютого 2002 року № 3065-ІІІ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (далі - Закон № 3065-ІІІ) НАН України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки. 
		 
		НАН України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.
		 
		За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою НАН України є державною організацією (установою, закладом).
		 
		Статутом НАН України, ухваленим постановою загальних зборів НАН України                       від 14 квітня 2016 року № 2, визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності (пункт 1.1 Статуту). 
		 
		НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту).
		 
		Отже, НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою).
		 
		Абзацом третім частини третьої статті 23 Закон № 1697-VII передбачено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
		 
		Державний класифікатор «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» розмежовує такі організаційно-правові форми господарювання            як «державна організація (установа, заклад)» та «державна акціонерна компанія». 
		 
		Так, державна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління; державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.
		 
		У преамбулі Закону № 3065-ІІІ визначено мету правового регулювання режиму діяльності НАН України, національних галузевих академій наук та вказано, що метою цього Закону є забезпечення ефективного використання державних коштів та майнового комплексу НАН України, національних галузевих академій наук щодо задоволення державних і суспільних потреб. 
		 
		Таке формулювання співвідноситься із частиною першою статті 23 Закону                            № 1697-VII, яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		 
		Якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб`єктів господарювання, зокрема державних організацій (установ). Оскільки позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України, яка є державною неприбутковою бюджетною організацією, немає підстав вважати, що прокурор здійснює представництво інтересів державної компанії. 
		 
		При встановленні у НАН України владних повноважень у спірних правовідносинах слід виходити з такого.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		 
		Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 185-V об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування НАН України, галузевим академіям наук. Відповідно до статті 4 цього Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, НАН України, галузеві академії наук.
		 
		У статті 8 Закону № 185-V визначено, що об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються НАН України, галузевим академіям наук              у безстрокове безоплатне користування. НАН України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.
		 
		Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 3065-ІІІ об`єкти майнового комплексу НАН України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно НАН України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання НАН України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		 
		Пунктами 1.12, 1.13 Статуту визначено, що НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, відповідно до законодавства і цього Статуту володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їй на правах господарського відання. Державне майно передається НАН України у безстрокове безоплатне користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства та статуту НАН України. Земельні ділянки надаються НАН України у постійне користування та використовуються відповідно до земельного законодавства.
		 
		Аналіз приписів статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону № 185-V та Статуту дає підстави для висновку, що НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб. 
		 
		Оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII».
		 
		Колегія суддів Верховного Суду вважає зазначений висновок передчасним з огляду на таке.
		 
		Як вказано вище НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту). Отже, НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою).
		 
		При цьому також не заперечується, що НАН України наділена повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі закону здійснює управлінські функції.
		 
		Однак законом чітко визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (стаття 23 Закону № 1697-VII «Про прокуратуру»). 
		 
		Колегія суддів вважає, що не можна ототожнювати державну неприбуткову бюджетну організацію (установу) та орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, від особи якої прокурор має право подати позов в інтересах держави щодо вибуття державного майна з державної власності.
		 
		Державна неприбуткова бюджетна організація (установа), яка наділена повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, не стає власником державного майна, оскільки майно передається такій організації на праві господарського відання. 
		 
		За змістом статті 113 Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.
		 
		В силу положень статті 113 Конституції України, статті 84 Земельного кодексу України органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень, через який держава реалізує право власності на землю держави є, зокрема, Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади.
		 
		Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		 
		У справі, яка переглядається, відповідно до статті 113 Конституції України та статті 84 Земельного кодексу України належність спірних земельних ділянок до державного майна передбачає реалізацію державою права власності на землю органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень, через який держава реалізує право власності на землю, зокрема Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади. За такого підходу саме Кабінет Міністрів України є компетентним органом, дії або бездіяльність якого мали б наслідком представництво прокурором у суді законних інтересів держави за умови доведення останнім стверджуваного порушення таких інтересів держави.
		 
		З урахуванням того, що НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою), користування (володіння) НАН України землею, що належить на праві власності державі, саме по собі не підтверджує приналежність такої особи до суб`єкта владних повноважень та не допускає ототожнення суб`єкта владних повноважень із суб`єктом управління об`єктами державної власності.
		 
		В основі спору, який розглядається у цій справі, лежать організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб`єктами управління та фізичними особами і юридичною особою, щодо певного об`єкта державної власності, які з огляду на суб`єктний склад та правовий характер відносин мають розглядатися за наявності для цього підстав за участю вищого у порядку підлеглості органу. 
		 
		На думку колегії суддів у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23) висновок про можливість подання прокурором позову в інтересах держави в особі НАН України ухвалений без урахування та дослідження положень законодавства про існування належного компетентного органу виконавчої влади, бездіяльність якого після доведення прокурором про стверджуване порушення інтересів держави, мала би наслідком представництво прокурором в суді законних інтересів держави, а саме Кабінету Міністрів України.
		 
		Передача справи, яка переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з метою забезпечення принципу правової визначеності в державі.
		 
		Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.
		 
		Наявність різних підходів до тлумачення норм матеріального права у подібних правовідносинах призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (Європейський суд з прав людини
		(далі - ЄСПЛ) «Brezovec v. Croatia», no. 13488/07, 29 March 2011).
		 
		Розходження у практиці вищого суду за умови, якщо він є останньою інстанцією у справі і його рішення є остаточними, неприпустимі й призводять до порушення права особи на суд. Відсутність механізму, який забезпечує узгодженість практики національних судів, утворює стан постійної невизначеності (ЄСПЛ «Tudor Tudor v. Romania», no. 21911/03, § 31, 24 March 2009).
		 
		З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23).
		 
		Керуючись частиною третьою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 362/2006/19 за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                  І. М. Фаловська 
		 
		Судді                                                                            А. І. Грушицький
		 
		                                                                                     В. М. Ігнатенко
		 
		                                                                                     В. В. Сердюк
		 
		                                                                                     О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...