Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/2746/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: 61-17219ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 305/2746/23
		провадження № 61-17219св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивачка -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - комунальний заклад «Заклад загальної середньої освіти І?ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року у складі судді Ємчука В. Е., ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Мацуноча М. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Мацуноча М. В., і виходив з такого.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		КЗ «Заклад загальної середньої освіти І?ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та заробітної плати.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1  зазначала, що з 
		01 вересня 1977 року вона працювала на посаді вчителя географії Богданської середньої школи на підставі безстрокового трудового договору.
		3.           28 квітня 2020 року відповідач попередив її про звільнення з роботи в разі неукладення строкового трудового договору на один рік.
		4.           18 травня 2020 року у відповідь на зазначене повідомлення роботодавця та у зв`язку з імперативними приписами абзацу 2 підпункту 2 пункту 3 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення», абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» вона подала відповідачу заяву, в якій просила перевести її з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір строком на 1 рік з 01 липня 2020 року.
		5.           Наказом відповідача від 05 червня 2020 року № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору» вирішено укласти з нею строковий трудовий договір строком на 1 календарний рік з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року. В наказі не було зазначено, на яку посаду її призначено, а лише констатовано, що станом на 05 червня 2020 року вона є вчителем географії.
		6.           Наказом відповідача від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 » її було звільнено з посади вчителя географії у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, вирішено виплатити компенсацію за невикористану відпустку у кількості 56 днів.
		7.           30 червня 2021 року відповідач виніс наказ №72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ», яким внесено зміни до наказу                    від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 » та викладено наказ у новій редакції, згідно з якою їй вирішено надати щорічну основну відпустку за відпрацьований період на 56 календарних днів з 29 червня 2021 року по                       23 серпня 2021 року та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення з подальшим звільненням через припинення строкового трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з 23 серпня 2021 року.
		8.           30 червня 2021 року відповідач виніс наказ №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнив її з посади вчителя географії у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з 23 серпня 2021 року. На підставі зазначеного наказу було внесено запис у трудову книжку про її звільнення.
		9.           Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області 
		від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду, у справі № 305/1340/21 відмовлено у задоволенні її позову 
		10.        Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року у справі № 305/1340/21 її заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами задоволено. Скасовано рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2021 року у справі 
		№ 305/1340/21, задоволено її позов про скасування наказів та поновлення на посаді. Скасовано накази від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », від 30 червня 2021 року № 72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ», від 30 червня 2021 року № 73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 » Поновлено її на посаді вчителя географії КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області».
		11.        Наказом відповідача від 15 серпня 2023 року № 45-К/ТР її було поновлено на посаді вчителя географії з 15 серпня 2023 року.
		12.        Наказом відповідача від 11 вересня 2023 року № 58-К/БШ/ТР «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та скасування наказів» було скасовано накази від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 »,                  від 30 червня 2021 року № 72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ», від 30 червня 2021 року № 73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено її на посаді вчителя географії з 07 лютого 2023 року.
		13.        Однак, відповідач не зробив запис про її поновлення на роботі з 
		07 лютого 2023 року, не виплатив їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2021 року до 14 серпня 2023 року (день фактичного поновлення на роботі).
		14.        18 жовтня 2023 року відповідач виніс наказ № 73-К/БШ/ТР «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 », як підставу для його винесення зазначив повідомлення про наступне вивільнення від 15 серпня 2023 року № 02-11/238. Керівник відповідача керувався пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України та протоколом зборів профспілкового комітету № 2 від 29 серпня 2023 року.                                          У пункті 1 наказу зазначено: звільнити ОСОБА_1 з посади вчителя географії у зв`язку зі скороченням чисельності працівників днем 19 жовтня 2023 року. Посилалася на те, що відповідач не ознайомлював її із жодним повідомленням про наступне вивільнення.
		15.        Як вбачається з протоколу зборів профспілкового комітету № 2 
		від 29 серпня 2023 року, відповідач вважає, що ненадання годин предмета «Географія» та відсутність вакантних посад вчителя географії є підставою для звільнення її з роботи. Водночас, посада вчителя географії скорочена не була. Всупереч пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідач не зазначив у наказі про її звільнення, чи було скорочено відповідну кількість посад вчителя географії. 
		16.        Вважала, що у закладі освіти не зменшувалася кількість посад вчителя географії, не відбулася жодна подія, передбачена пункт 1 частини першої                  статті 40 КЗпП України, тобто змін в організації виробництва і праці. 
		17.        Крім того, відповідач в порушення вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України не попередив її про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці. Відповідач в порушення вимог частини другої статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці не враховував її переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, не працевлаштував її. 
		18.        Зазначала, що оскільки вона не працювала з вини відповідача у період з 
		24 серпня 2021 року до 14 серпня 2023 року, то зазначений період є вимушеним прогулом, протягом якого нараховується середній заробіток відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України. Також посилалася на те, що відповідач після поновлення її на роботі зобов`язаний був забезпечити її роботою, надавши повне педагогічне навантаження 18 годин на тиждень. Натомість вона мала навантаження лише 6 годин на тиждень. 
		19.        З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог, 
		ОСОБА_1 просила суд:
		-                     визнати протиправним та скасувати наказ Богданської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 05 червня 2020 року № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору»;
		-                     визнати протиправним та скасувати наказ КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» № 73-К/БШ/ТР від 18 жовтня 2023 року «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 »;
		-                     поновити її на роботі на посаді вчителя географії КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ степенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» з 20 жовтня 2023 року;
		-                     стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2021 року до 14 серпня 2023 року в розмірі 682 060,00 грн.;
		-                     стягнути з відповідача на її користь заборгованість по зарплаті за період з 15 серпня 2023 року до 19 жовтня 2023 року в розмірі 40 264,25 грн;
		-                     стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 жовтня 2023 року до дня поновлення її на роботі.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		20.        Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		21.        Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю позовних вимог. Оскільки підстави та порядок звільнення позивачки згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України були предметом судової перевірки у справі № 305/1940/21 та встановлено законність винесення відповідачем оскаржуваних у цій справі наказів про звільнення ОСОБА_1 , відсутні правові підстави для стягнення на її користь виплат, передбачених статтями 235 та 236 КЗпП України. Крім того, правовідносини, які виникли між сторонами під час та після негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі від 26 липня 2023 року, яке було скасоване, мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду, тобто ОСОБА_1 вважається звільненою з 29 червня 2021 року.
		Основний зміст та мотиви судових рішень апеляційного суду
		22.        Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Джуги С. Д., Кожух О. А. залишено без задоволення.
		23.        Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року залишено без змін.
		24.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог 
		ОСОБА_1 . Скасоване рішення суду не може тягнути будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його скасуванням. Законність звільнення позивачки на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України встановлена судовими рішеннями у справі № 305/1940/21.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		25.        24 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат 
		Цебрик Л. В., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року, ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		26.        Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах у Верховного Суду України від 14 січня 2014 року у справі № 21-395а13, від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, від 09 серпня 2017 року у справі № 6?1264цс17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17(П/9901/310/18), від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 28 серпня 2024 року у справі № 641/1334/23, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 580/122/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 576/1724/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 679/761/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 642/3284/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 227/2360/17, від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 17 грудня 2018 року у справі № 344/12315/16-а, від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 911/1521/18, від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 02 жовтня 2019 року у справі № 127/1778/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 466/7604/17, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/2338/17, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16, від 02 червня 2020 року у справі № 826/24208/15, від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18, від 31 березня 2021 року у справі № 554/3264/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 755/14564/18, від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20, від 18 серпня 2021 року у справі № 659/51/20, від 07 вересня 2021 року у справі № 306/2434/18, від 30 серпня 2022 року у справі № 285/689/21, від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/22, від 20 лютого 2023 року у справі № 199/4766/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 487/7770/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21, від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21, від 10 січня 2024 року у справі № 33/4779/20, від 14 лютого 2024 року у справі № 522/21015/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також вказує, що є необхідність у відступленні від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 758/15415/15-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах                 (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Водночас вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Вказує, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про витребування доказів, необґрунтовано ухилився від розгляду клопотання про зобов`язання відповідача відповісти на поставлені позивачкою питання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		27.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи щодо її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Не врахували, що відповідач не довів, що у нього мали місце зміни в організації виробництва і праці, чи дотримався положень частини другої статті 40 та частини першої, третьої статті 49-2 КЗпП України, він врахував її переважне право на залишення на роботі.
		28.        Вважає застосований судами попередніх інстанцій правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 лютого 2019 року у справі 
		№ 758/15415/15-ц, не релевантним спірним правовідносинам, оскільки її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося до скасування судового рішення про її поновлення на роботі. Зазначене, на її думку, є підставою також для виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з роботи 18 жовтня 2023 року, а також зміни дати звільнення.
		29.        Акцентує увагу на необхідності формулювання правового висновку Верховного Суду в частині того, що строковий трудовий договір, укладений на підставі закону, який суперечив Конституції України на момент видання наказу від 05 червня 2020 року № 43-к/тр, є недійсним.
		30.        Припинення 30 червня 2020 року безстрокового трудового договору з нею та укладення строкового трудового договору не відбулося, а її звільнення за закінченням цього договору є незаконним і таким, що безпідставно обмежує її право на працю за ознаками досягнення пенсійного віку та отримання пенсії за віком. Крім того, не поновивши її належним чином на роботі з 07 лютого 
		2023 року, відповідач передчасно повторно звільнив її з роботи. 
		31.        Вважає, що в суді апеляційної інстанції спір розглянуто неповноважним складом суду, оскільки судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже знайомилися з трудовим спором між нею та відповідачем у справі № 305/1340/21, розглядаючи апеляційну скаргу на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року, тобто висловлювали свою правову позицію, що викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності зазначених суддів. Із зазначених підстав вона заявляла відвід цим суддям, у задоволенні якого було необґрунтовано відмовлено.
		32.        Також посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки разом з позовом вона подала клопотання про витребування доказів, яке суд першої інстанції не розглянув, а апеляційний суд залишив поза увагою доводи скарги в частині не розгляду зазначеного клопотання, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: чи відбулося у відповідача скорочення кількості посад вчителя географії (штату працівників), чи порівнював відповідач кваліфікацію та продуктивність праці позивачки, яким був розмір оплати праці позивачки та які об`єктивні обставини призвели до зменшення кількості годин учбового навантаження для неї. Крім того, у позові вона ставила запитання відповідачу, на які він не відповів, а її клопотання про зобов`язання відповідача відповісти на поставлені питання суд не розглянув.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		33.        Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
		34.        Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року, ухвали Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 305/2746/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		35.        05 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 305/2746/23.
		36.        Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цебрик Л. В., у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та в режимі відеоконференції.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		37.        16 березня 2025 року  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат 
		Цебрик Л. В., через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду із клопотаннями про необхідність застосування під час розгляду справи, що переглядається в касаційному порядку, постанов Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 240/19209/21 та від 17 січня 2025 року у справі 
		№ 343/1869/23, які не були зазначені у касаційній скарзі, як підстава для касаційного оскарження судових рішень, а тому з огляду на положення частини першої статті 398 та частини першої статті 400 ЦПК України зазначене клопотання в цій частині не підлягає прийняттю до розгляду.
		38.        Крім того, заявниця просить суд сформувати правовий висновок щодо недійсності строкового трудового договору, укладеного на підставі закону, який суперечив Конституції України, а також неможливості її подальшого звільнення, що відповідає визначеній у касаційній скарзі підставі касаційного оскарження та оцінюється судом як додаткові письмові пояснення.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		39.         ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» та обіймала посаду вчителя географії.
		40.        Відповідно до повідомлення про пропозицію укласти трудовий договір               від 28 квітня 2020 року №0 2-11/61 ОСОБА_1 було запропоновано укласти строковий трудовий договір на один рік з 01 липня 2020 року, про згоду або відмову від пропозиції запропоновано повідомити заявою. Водночас, у повідомленні наголошено, якщо до 30 червня2020 року позивачка не надасть письмової згоди, її звільнять у зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України та пункту 2 частини третьої розділу Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» без вихідної допомоги.
		41.        Згідно із заявою ОСОБА_1 від 18 травня 2020 року, остання просить перевести її з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір, терміном на один рік з 01 липня 2020 року.
		42.        Наказом директора Богданської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 05 червня 2020 року №43-к/тр вирішено укласти строковий трудовий договір (контракт) із                 ОСОБА_1 строком на один рік з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року. Наказ доведено до її відома, про що свідчить підпис позивачки.
		43.        Наказом КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради» № 67-К/БШ від 29 червня 2021 року ОСОБА_1 , звільнено з посади вчителя географії, у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 56 днів, днем 30 червня 2021 року.
		44.        Наказом КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради» № 72-К/БШ від 30 червня 2021 року внесено зміни до наказу від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 » та викладено його в наступній редакції: Надати ОСОБА_1 , вчителю географії щорічну основну відпустку за відпрацьований період на 56 календарних днів з 
		29 червня 2021 року по 23 серпня 2021 року та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» із подальшим звільненням через припинення строкового трудового договору, на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, днем 
		23 серпня 2021 року.
		45.        Наказом КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради» від 30 червня 2021 року №73-К/БШ ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя географії у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, днем 23 серпня 2021 року.
		46.        Не погоджуючись зі звільненням, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Рахівського районного суду, в якому зокрема, просила визнати незаконними та скасувати накази: від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ «Про звільнення               ОСОБА_1 »; від 30 червня 2021 року № 72-К/БШ «Про внесення змін до наказу 
		від 29 червня 2021 року № 67-К/БШ»; від 30 червня 2021 року №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », та поновити її на посаді вчителя географії КЗ «Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан, Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», допустити до негайного виконання рішення суду.
		47.        Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області 
		від 22 листопада 2021 року у справі № 305/1340/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення на посаді відмовлено.
		48.        Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2021 року залишено без змін.
		49.        Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року залишено без змін.
		50.        Проте, у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Рахівського районного суду Закарпатської області із заявою про перегляд судового рішення від 22 листопада 2021 року за виключними обставинами, яку мотивувала тим, що рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада             2021 року, яким їй відмовлено у задоволенні позову, було ухвалено з посиланням на абзац 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого                      2023 року за №1-р/2023 (справа №1-5/2020 (118/20), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац 3 частини другої               статті  22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 
		2020 року №463/1Х та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
		51.        Рішенням Рахівського районного суду від 26 липня 2023 скасовано рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2021 року у справі № 305/1340/21. Позов ОСОБА_1 до КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення на посаді задоволено. Скасовано накази від 29 червня 2021 року №67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », від 30 червня 2021 року № 72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29 червня 2021 року №67-К/БШ», від 30 червня 2021 року №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя географії КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. Також було допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя географії комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області».
		52.        На виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_1 наказом директора ЗССО І-ІІІ ступенів с. Богдан №45/К/ТР 15 серпня 2023 року була поновлена на посаді вчителя географії з 15 червня 2023 року, а 11 вересня 2023 року, у зв`язку зі скасуванням постанови відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про поновлення позивачки на роботі, відповідач виніс наказ №58-К/БШ/ТР, яким поновив ОСОБА_1 на посаді вчителя географії з 07 лютого 2023 року, а накази про звільнення ОСОБА_1 були скасовані.
		53.        Однак, постановою Закарпатського апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2024 року у справі № 305/1340/21 рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2021 року у справі за позовом               ОСОБА_1 до КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення за виключними обставинами відмовлено.
		54.        Наказом КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» 
		№ 73-К/БШ/ТР від 18 жовтня 2023 року «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя географії у зв`язку зі скороченням чисельності працівників днем 19 жовтня 2023 року, і виплачено їй частину щорічної основної відпустки за відпрацьований період роботи з 15 серпня 2023 року по 19 жовтня  2023 року тривалістю 10 календарних днів та вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
		Позиція Верховного Суду
		55.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		56.        Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		57.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		58.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		59.        Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		60.        Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		61.        Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
		62.        Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року 
		№ 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
		63.        За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.
		64.        Тобто саме відповідач повинен спростувати доводи позивачки та довести законність звільнення останньої з роботи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21.
		65.        Судові спори між сторонами тривають з 2021 року, коли ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 2 частини другої статті 36 КЗпП України.
		66.        Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області 
		від 22 листопада 2021 року у справі № 305/1340/21, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року та постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення на посаді відмовлено.
		67.        При розгляді справи № 305/1340/21 судами трьох інстанцій було встановлено, що між сторонами був укладений трудовий договір на  визначений строк, який закінчився, і роботодавець не висловив наміру продовжувати трудові відносини з позивачкою після закінчення строку його дії, у зв`язку із чим звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, відповідає нормам трудового законодавства.
		68.        Водночас, у зв`язку з переглядом зазначеного судового рішення за виключними обставинами, рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року у справі №305/1340/21 позивачку було поновлено на роботі.
		69.        Встановивши, що рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року, яке не набрало законної сили та було скасовано судом апеляційної інстанції 18 березня 2024 року, з огляду на відсутність правових підстав для перегляду за виключними обставинами судового рішення про відмову у задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі 
		№ 818/1793/18), суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про необхідність повернення сторін до первісного стану, що передував виконанню такого рішення суду, тобто визнання ОСОБА_1 правомірно звільненою відповідно до наказу від 30 червня 2021 року.
		70.        Законність правової підстави та порядку звільнення ОСОБА_1 на підставі наказів від 29, 30 червня 2021 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у тому числі порядку укладення між сторонами строкового трудового договору, була предметом перевірки суду у межах розгляду справи № 305/1340/21, рішення у якій набрали законної сили.
		71.        Статтею 129-1 Конституції України гарантовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		72.        Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
		73.        Зазначене конституційне положення конкретизовано у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		74.        Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
		75.        Натомість, скасоване рішення суду не може викликати будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його скасуванням (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 758/15415/15-ц).
		76.        Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
		77.        Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		78.        Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно визначились з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалам справи доказам у їх сукупності, дійшли загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про поновлення на роботі.
		79.        Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального справа, зокрема залишення без розгляду клопотання про витребування доказів, про зобов`язання відповідача відповісти на задані питання, колегія суддів вважає такими, що не вплинули на зміст ухвалених судових рішень, а тому не можуть бути достатньою підставою для скасування судових рішень. З урахуванням того, що правова підстава для поновлення позивачки на роботі відпала, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що сторони мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду у справі               № 305/1340/21, тобто ОСОБА_1 вважається звільненою з роботи відповідно до наказу від 30 червня 2021 року.
		80.        У частині доводів касаційної скарги про розгляд справи в суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду, яким було заявлено, на думку заявниці, обґрунтований відвід, колегія суддів зауважує наступне.
		81.        Подана в судовому засіданні апеляційного суду 12 листопада 2024 року заява представника ОСОБА_1 - адвоката Цебрика Л. В. про відвід суддів 
		Кожух О. А. та Джуги С. Д. була належним чином розглянута судом апеляційної інстанції з урахуванням положень частини третьої статті 40 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведені підстави неможливості зазначених суддів брати участь у розгляді справи (участь у розгляді іншої справи за участю цих же сторін) є необґрунтованими та ґрунтуються на припущеннях.
		82.        Ухвала Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року про залишення без задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Цебрика Л. В. про відвід суддів постановлена з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та з належним обґрунтуванням підстав для її винесення.
		83.        Верховний Суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
		84.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, в загальному зводяться до переоцінки доказів.
		85.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		86.        Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
		87.        Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі 
		№ 758/15415/15-ц, зокрема у зв`язку з неподібністю спірним правовідносинам, є необґрунтованими.
		88.        Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі 
		№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
		89.        Крім того, безпідставними є посилання заявниці на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.
		90.        Характер доводів касаційної скарги  ОСОБА_1 свідчить про необхідність здійснення переоцінки наданих сторонами доказів на обґрунтування заявлених вимог як у справі, що переглядається в касаційному порядку, так і у справі № 305/1340/21, в межах розгляду якої вирішувалося питання про законність її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, рішення в якій набрали законної сили. Зазначене, згідно з положеннями статті 400 ЦПК України, виходить за межі касаційного перегляду справи.
		91.        Крім того, колегія суддів зауважує, що встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, встановленої остаточним судовим рішенням у справі (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі 
		№ 818/1793/18).
		92.        Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		93.        Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		94.        З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цебрик Л. В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених                статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року, ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                       О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                О. М. Осіян
		 
		  Н. Ю. Сакара
		 
		  В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...