Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/9806/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: 61-12867ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 554/9806/18
		 
		провадження № 61-12867св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - ОСОБА_2 ; 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Полтавська міська рада, Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 березня 2024 рокуу складі судді Материнко М. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.   Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Полтавська міська рада, Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, про припинення права власності на нерухоме майно внаслідок його знищення та усунення порушення права власності, права проживання шляхом знесення самочинного будівництва.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником 1/12 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником 2/3 частин цього житлового будинку.
		 
		З 2014 року ОСОБА_2 без її згоди здійснив самочинну прибудову до частини житлового будинку літ. А-1 по АДРЕСА_1 , що спричинило пошкодження нерухомого майна, в якому вона проживає, а також є загроза його знищення та втрати можливості проживання в ньому.
		 
		Нерухоме майно, набуте відповідачем, фактично знищене, на його місці здійснено самочинне будівництво нового за розмірами та площами і всіма характеристиками майна, відмінного від набутого у власність. Оскільки фактично набуте майно знищено, то і право власності відповідача припинено.
		 
		Враховуючи викладене,  ОСОБА_1 просила: усунути перешкоди користування житлом - належною їй частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинного будівництва за рахунок ОСОБА_2 ; заборонити ОСОБА_2 здійснювати добудову, прибудови та перепланування (реконструкції) нерухомого майна по АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_2 внаслідок знищення нерухомого майна - на 2/3 частини житлового будинку надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , набутого на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 жовтня 1994 року.
		 
		За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 26 грудня 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції  
		 
		Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 28 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що згідно з висновком експерта № 154 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20 червня 2019 року фактично виконані будівельні роботи у частині житлового будинку по АДРЕСА_1 , в якій розташована квартира АДРЕСА_2  (співвласник ОСОБА_2 ), відноситься до реконструкції. Житловий будинок літ. «А-1» складається із двох квартир: АДРЕСА_2 (співвласник ОСОБА_2 ) та АДРЕСА_3 (співвласники ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ). Встановити технічний стан (ступінь фізичного зношення) частини житлового будинку, в якій розташована квартира АДРЕСА_2 неможливо по причині, викладеній в дослідницькій частині висновку експертизи. Технічний стан частини житлового будинку, в якій розташована квартира АДРЕСА_3 , характеризується як ветхий - стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій. Ступінь фізичного зносу конструктивних елементів - 63%. Стан несучих конструктивних елементів частини житлового будинку, в якій розташована квартира АДРЕСА_3 , - аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Технічний стан інженерних комунікацій квартири АДРЕСА_3 характеризується як задовільний - в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії. Причиною виникнення ветхого технічного стану конструктивних елементів квартир АДРЕСА_3 є кілька факторів, а саме: значний термін експлуатації, умови експлуатації (несвоєчасне проведення ремонтів), просадка ґрунтів основи, не належним чином виконання відмостки для відведення атмосферних та талих вод від стін та фундаментів будинку, недотримання власником суміжної квартири АДРЕСА_2 вимог ДБН.
		 
		Матеріали цивільної справи не містять доказів істотного порушенням будівельних норм і правил недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини. Крім того, відсутні докази вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, не вжиття яких тягне за собою знесення самочинного будівництва, в тому числі, проведення перебудови.
		 
		Питання добудови, прибудови, перепланування (реконструкції) нерухомого майна, контроль за вказаними діями відноситься до дискреційних повноважень інших органів виконавчої влади. Тому позовні вимоги  ОСОБА_1 про заборону ОСОБА_2 здійснювати добудову, прибудови та перепланування (реконструкції) нерухомого майна по АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.
		 
		Законодавець визначає процедуру припинення права власності у зв`язку з його знищенням. Ключовим в даному випадку є встановлення самого факту знищення об`єкту і підтвердження вказаної обставини належними доказами, подання власником знищеного майна заяви до відповідних органів і безпосередньо внесення реєстратором запису про знищення. Однак судом не встановлено факту знищення майна відповідача ОСОБА_2 , а саме 2/3 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . Крім того, визначений позивачкою спосіб захисту не є ефективним і фактично втручається в право власності іншої особи.
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду 
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 березня 2024 року - без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Також апеляційний суд зазначив, що в цій справі належними, допустимими і достатніми доказами підтверджено, що частина будинку, яка належить відповідачу, зазнала змін - проведені роботи з реконструкції, однак ці роботи здійснені на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи і без належно затвердженого проєкту, тобто відповідачем здійснено самочинне будівництво.
		 
		Полтавська міська рада як власник землі, на якій здійснено самочинне будівництво, притягнута до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, однак не заявляла будь-яких заперечень щодо самочинного будівництва, здійсненого відповідачем. 
		 
		У межах розгляду цієї справи питання про можливість проведення перебудови самочинного будівництва не вирішувалося і не розглядалося, відповідні докази суду не подані.
		 
		Що стосується порушення права позивачки на проживання у належній їй частині будинку, то апеляційний суд виходив з того, що висновками проведених у справі експертиз підтверджено, що частина будинку, яка належить позивачці, перебуває у дуже ветхому, аварійному стані, не придатна до нормальної експлуатації і постійного проживання. Негативний вплив на технічний стан частини будинку, що належить позивачці, має відсутність (неулаштування) захисних фартухів в місцях примикання покрівлі квартири АДРЕСА_3 (належить позиваці) до стін квартири АДРЕСА_2 (належить відповідачу).
		Крім цього, обидва експерти наводять інші причини, які призвели до дефектів та ушкоджень конструктивних елементів і оздоблення приміщень, що належать позивачці: значний термін експлуатації, умови експлуатації (несвоєчасне проведення ремонтів), зволоження основи фундаментів, просадка ґрунтів основи, неналежним чином виконання відмостки для відведення атмосферних та талих вод від стін та фундаментів будинку. В обох експертизах відсутній висновок про те, що ключовим фактором, який призвів до істотного погіршення технічного стану належної позивачці частини будинку, стало здійснення самочинного будівництва. 
		 
		У додатковій судовій будівельно-технічній експертизі від 30 грудня 2021 року № 412 зроблений висновок про те, що роботи з реконструкції частини будинку, яка належить відповідачу, у сукупності з іншими факторами, які наведені в обох експертизах, могли вплинути на появу дефектів і пошкоджень у частині будинку, яка належить позивачці.
		 
		Матеріали справи не містять інших належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували прямий причинно-наслідковий зв`язок між самочинним будівництвом і аварійним станом житла позивачки.
		 
		Наведене свідчить про недоведеність тієї обставини, що здійснення відповідачем самочинного будівництва (реконструкція належної йому частини будинку) призвело до непридатності до нормальної експлуатації і постійного проживання частини будинку, яка належить позивачці, а знесення самочинного будівництва призведе до відновлення технічного стану частини будинку, що належить позивачці, і зробить її (частину будинку) придатною для проживання.
		 
		Таким чином, вимога про знесення самочинного будівництва без дослідження питання про можливість проведення перебудови є передчасною і відсутні підстави для задоволення вимоги про заборону відповідачу вчиняти певні дії (проводити певні ремонтні робити у своїй частині будинку). Оскільки відповідач самочинно здійснив реконструкцію належної йому частини нерухомого майна, то підстави вважати його знищеним в розумінні статті 349 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутні.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		22 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 920/447/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 708/254/18, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 17 січня 2023 року у справі № 300/1668/19, від 20 грудня 2023 року у справі № 755/3267/17, а також - не дослідили зібрані у справі докази. Крім того, заявник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 179, 181, 346, 349, частини четвертої статті 357, частини четвертої статті 376, статті 391 ЦК України у подібних правовідносинах.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду міста Полтави.
		 
		18 листопада 2024 року справа № 554/9806/18 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Васильєва Л. М., у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року в цій справі.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що висновками судових експертиз підтверджено факт пошкодження частини будинку, частка в якому належить їй на праві власності, саме внаслідок здійсненних ОСОБА_2 будівельних робіт. Зокрема, встановлено, що самочинне будівництво здійснює негативний, руйнівний вплив на конструктивні елементи частини житлового будинку, що знаходиться у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .
		 
		ОСОБА_2 при самочинному будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 істотно порушив будівельні норми і правила, змінив конструктивні елементи житлового будинку, що негативно вплинуло на міцність та безпечність частини будинку, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .
		 
		Здійснене відповідачем самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, оскільки його виконано на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, без дозволу власника, з порушенням будівельних норм і правил, з явними порушеннями прав інших осіб, що створює загрозу для їх здоров`я та життя.
		 
		Крім того, наявними в матеріалах справи висновками експертів підтверджено, що ОСОБА_2 повністю знищив частину житлового будинку, належну йому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 жовтня 1994 року, у зв`язку з чим він не є співвласником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 ,  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 належить 1/3 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно з договором міни від 15 липня 1994 року (т.1 а.с.8).
		 
		На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 жовтня 1994 року ОСОБА_2 є власником 2/3 частини житлового будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці розміром 1 856 кв. м, що належало померлому ОСОБА_10 (т.1 а.с.26).
		 
		Даними технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1 підтверджено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 належить по 1/12 частці, а ОСОБА_2 - 2/3 частини вказаного домоволодіння (т.1 а.с.5 -7)
		 
		За клопотанням ОСОБА_1 ухвалоюОктябрського районного суду міста Полтави від 05 лютого 2019 року у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якоїсудовим експертом Шимка В. М. Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса складений висновок від 20 червня 2019 року № 154, в якому зазначено: 
		-    фактично виконані будівельні роботи у частині житлового будинку по АДРЕСА_1 , в якій розташована квартира АДРЕСА_2 (співвласник ОСОБА_2 ), відносяться до реконструкції;
		-    житловий будинок літ. «А-І» складається з двох квартир: АДРЕСА_2 (співвласник ОСОБА_2 ) та АДРЕСА_3 (співвласники ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ). Встановити технічний стан (ступінь фізичного зношення) частини житлового будинку, в якій розташована квартира АДРЕСА_2 , неможливо по причині проведення роботи по перебудові квартири АДРЕСА_2 (співвласник ОСОБА_2 ) із зміною її геометричних розмірів, конструктивного рішення, плануванню приміщень та основних техніко-економічних показників (площа забудови, загальна площа, будівельний об`єм). Зазначені роботи відносяться до реконструкції. Технічний стан частини житлового будинку, в якій розташована квартира АДРЕСА_3 , характеризується як ветхий - стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій. Ступінь фізичного зносу конструктивних елементів - 63%;
		-    стан несучих конструктивних елементів частини житлового будинку, в якій розташована квартира АДРЕСА_3 , аварійний, а не несучих - дуже ветхий;
		-    технічний стан частини житлового будинку, в якій розташована квартира АДРЕСА_3 , характеризується як ветхий - стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Технічний стан інженерних комунікацій квартири АДРЕСА_3 характеризується як задовільний - в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії;
		-    за відсутності проектно-кошторисної та виконавчої документації по реконструкції житлового будинку літ. «А-І встановити, чи придатна квартира АДРЕСА_2 , яка знаходиться в складі зазначеного будинку, до експлуатації та використання для постійного проживання як житло, не представляється можливим. Квартира АДРЕСА_3 не придатна до нормальної експлуатації і постійного проживання;
		-    встановити, чи відповідають конструктивні елементи квартири АДРЕСА_2 (співвласник ОСОБА_2 ) умовам безпечності та надійності використання, не представляється можливим, по причинам відсутності у експерта проектно-кошторисної та виконавчої документації на реконструкцію житлового будинку літ. «А-1». Конструктивні елементи квартири АДРЕСА_3 (співвласник ОСОБА_1 ) знаходяться в обмеженому для використання технічному стані;
		-    при реконструкції частини житлового будинку літ. «А-І» по АДРЕСА_1 , в якому розташована квартира АДРЕСА_2 (співвласник ОСОБА_2 ), не дотримані вимоги пункту 7.4.4 ДБН                             В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» та пункту 4.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». За відсутності проектно-кошторисної та виконавчої документації на проведену реконструкцію частини житлового будинку літ. «А-І», в якій розташована квартира АДРЕСА_2 , встановити повну відповідність/не відповідність вимогам нормативних документів в галузі будівництва не представляється можливим;
		-    встановити, чи відповідає технічна експлуатація інженерних комунікацій, елементів будівельних конструкцій вимогам нормативних документів, не представляється можливим по причині відсутності у експерта проектно-кошторисної та виконавчої документації на реконструкцію житлового будинку літ. «А-1». Без проектно-кошторисної та виконавчої документації встановити, чи дотримана технологія будівельного виробництва при влаштуванні фундаментів, стін, перекриття конструкції даху, а також чи відповідає об`ємно-планувальне рішення квартири АДРЕСА_2 та технічна експлуатація інженерних комунікацій, елементів будівельних конструкцій вимогам будівельних норм, не представляється можливим;
		-    причиною виникнення ветхого технічного стану конструктивних елементів частини житлового будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_3 , є декілька факторів, серед яких недотримання вимог пункту 7.4.4 ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» та пункту 4.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» при реконструкції квартири АДРЕСА_2 .
		 
		У дослідницькій частині висновку вказано, що між зовнішніми стінами реконструйованої частини житлового будинку, в якій розташована квартира АДРЕСА_2 , та суміжною квартирою АДРЕСА_3 наявні щілини шириною до 70 мм на всю висоту стін. В місцях примикання зведених стін квартири АДРЕСА_2 до покрівлі квартири АДРЕСА_3 відсутні фартухи.
		 
		При натурному обстеженні приміщень квартири АДРЕСА_3 , які є суміжними з приміщеннями квартири АДРЕСА_2 , встановлено наявність прогину балок перекриття, глухий звук при простукуванню штукатурного шару, сліди від залиття.
		 
		Відповідність реконструйованої частини (квартира АДРЕСА_2 ) житлового будинку    літ. «А-І» вимогам містобудівних, санітарних і протипожежних норм наведено в таблиці, виходячи з якої встановлено, що реконструкція частини житлового будинку літ. «А-І» по АДРЕСА_1 , в якій розташована квартира АДРЕСА_2 , не в повній мірі відповідає вимогам нормативних документів в галузі будівництва - не дотримані вимоги пункту 7.4.4 ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» та пункту 4.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».
		 
		Не влаштування в місцях примикання покрівлі квартири АДРЕСА_3 до стін квартири АДРЕСА_2 захисних фартухів призводить до протікання покрівлі та зволоження атмосферними та талими водами дерев`яних конструкцій даху квартири АДРЕСА_3 . Відсутність герметизації між стінами реконструйованої квартири АДРЕСА_2 та стінами квартири АДРЕСА_3 , які до реконструкції виконували функцію перегородок, призводить до їх промерзання в холодну пору року.
		 
		Підвищена вологість у просторі даху та між стінами викликає гнилизну дерев`яних елементів стін, решетування, підшивки, крокв, балок перекриття та їх деформацію. Деформація дерев`яних конструкцій перекриття і стін викликає появу тріщин в штукатурному шарі, відшарування штукатурки.
		 
		Вищенаведені фактори здійснюють негативний, руйнівний вплив на конструктивні елементи квартири АДРЕСА_3 .
		 
		Поряд з цим, ймовірними причинами появлення дефектів та ушкоджень конструктивних елементів та оздоблення приміщень квартири АДРЕСА_3 є: значний термін експлуатації; умови експлуатації (несвоєчасне проведення ремонтів); просадка ґрунтів основи; не належним чином виконання відмостки для відведення атмосферних та талих вод від стін та фундаментів будинку; недотримання власником суміжної квартири АДРЕСА_2 пункту 7.4.4 ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» та пункту 4.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» (т.1 а.с.73-91).
		 
		11 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з клопотанням про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, з огляду на неповноту першопризначеної судової будівельно-технічної експертизи, оскільки експертному дослідженню підданий не весь будинок, а лише його внутрішня частина, тобто та частина, яка є аварійною і де проживає позивачка, виключно із внутрішньої сторони. Весь будинок не досліджений, а саме не досліджена зовнішня частина, та не встановлений причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та аварійним станом будинку. Також, не було повністю відображено у висновку експерта зовнішня сторона будинку та не досліджено іншу частину, а саме частину відповідача та не встановлено причинний зв`язок між його діями та аварійним станом домоволодіння (будинку).
		 
		Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 11 лютого 2020 року вищевказане клопотання  ОСОБА_1 було задоволено та призначено у справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу.
		 
		За результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи судовим експертом судовим експертом Громової Л. М. Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса складений висновок від 30 грудня 2021 року № 412, в якому зазначено: 
		-    фактично виконані будівельні роботи у частині житлового будинку літ. «А-1» по АДРЕСА_1 (співвласник ОСОБА_2 ) відносяться до реконструкції. 
		Технічний стан частини об`єкта нерухомого майна, житлової прибудови              літ. «А1-1» та мансарди літ. «А2-1» (співвласник ОСОБА_2 ), характеризується як добрий - пошкоджень і деформації немає. Є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента і усуваються під час ремонту. Ступінь фізичного зносу конструктивних елементів - 16%.
		Технічний стан частини об`єкта нерухомого майна, житлового будинку літ. «А-1» (співвласник ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ), характеризується як ветхий - стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій. Ступінь фізичного зносу конструктивних елементів - 64%.
		Інженерні комунікації житлової прибудови літ. «А1-1» являються прихованими для натурно-інструментального обстеження і встановити їх технічний стан не можливо.
		Технічний стан інженерних комунікацій житлового будинку літ. «А-1» характеризується як задовільний - в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії.
		Приміщення житлової прибудови літ. «А1-1» та мансарди літ. «А2-1», які знаходяться у користуванні співвласника ОСОБА_2 придатні до нормальної експлуатації і постійного проживання. Приміщення житлового будинку літ. «А-1», які знаходяться у користуванні співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 не придатні до нормальної експлуатації і постійного проживання.
		Встановити, чи відповідають конструктивні елементи будівництва житлової прибудови літ. «А1-1», мансарди літ. «А2-1» (співвласник ОСОБА_2 ) умовам безпечності та надійності використання, не представляється можливим, по причинам викладеним в дослідницькій частині висновку.
		Конструктивні елементи житлового будинку літ. «А-1» (співвласник ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ) знаходяться в обмеженому для використання технічному стані.
		-    в разі відсутності проектно-кошторисної, виконавчої документації, виконані будівельні роботи по реконструкції житлового будинку літ. «А-1» (здійснення будівництва житлової прибудови літ. «А1-1», мансарди літ. «А2-1») по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам, викладеним в статтях 24, 27, 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», статтях 26, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», пункту 1 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт.
		Реконструкція частини житлового будинку літ. «А-І» по АДРЕСА_1 (співвласник ОСОБА_2 ) не в повній мірі відповідає вимогам нормативних документів в галузі будівництва: не дотримані вимоги пункту 7.4.4 ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» та пункту 6.4 ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій».
		За відсутності проектно-кошторисної та виконавчої документації на проведену реконструкцію частини житлового будинку літ. «А-І», встановити повну відповідність/не відповідність вимогам нормативних документів в галузі будівництва не представляється можливим.
		Встановити, чи відповідає технічна експлуатація інженерних комунікацій, елементів будівельних конструкцій вимогам нормативних документів, не представляється можливим по причині викладеній в дослідницькій частині висновку.
		Поряд з рядом факторів, а саме: значний термін експлуатації, умови експлуатації (несвоєчасне проведення ремонтів), зволоження основи фундаментів, просадка ґрунтів основи, не належним чином виконання відмостки для відведення атмосферних та талих вод від стін та фундаментів будинку, причиною аварійного технічного стану конструктивних елементів приміщень житлового будинку літ. «А-1» є не дотримання вимог п. 7.4.4 ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» (т.2 а.с.2-36)
		 
		Судами також встановлено, що згідно з технічними паспортами будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленим 20 липня 2021 року:
		-    станом на 28 березня 1960 року за вказаною адресою розташований житловий будинок з пічним опаленням у розмірі 53,8 кв. м, який складається з веранди, кімнати кладової, кухні, кімнати та кладової (т.2 а.с.62-65);
		-    станом на 09 вересня 1994 року за вказаною адресою розташований житловий будинок з пічним опаленням у розмірі 57,7 кв. м, який складається з кухні, кімнати, кімнати, сіни, ванна (т.2 а.с.67-71);
		-    станом на 26 лютого 2019 року за вказаною адресою розташований двоповерховий житловий будинок з двома групами приміщень загальним розміром 148,1 кв. м. Перша група приміщень складається з: передпокою, кухні, кімнати, вітальні, кладової, санвузла, сходів, передпокою, санвузла, кімнати, загальним розміром 128,5 кв. м. Друга група приміщень складається з: кімнати, кладової, санвузла, сінів, загальним розміром 19,6 кв. м (т.2 а.с.72-76).
		 
		2.           Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		 
		Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
		 
		Частинами другою, третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
		 
		Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частини перша, четверта статті 376 ЦК України).
		 
		Верховний Суд у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19), від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц (провадження № 40353св18), від 04 серпня 2020 року у справі № 638/6655/16-ц (провадження № 61-6540св19) зазначив, що збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
		 
		Подібні правові висновки викладено також в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 17 січня 2023 року у справі № 300/1668/19, на які послалася заявник в касаційній скарзі.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, на яку послалася заявник в касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
		 
		При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
		 
		Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів  істотного порушенням будівельних норм і правил, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини. Крім того, відсутні докази вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, не вжиття яких тягне за собою знесення самочинного будівництва. 
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд також зазначив, що позивач не надала доказів, що здійснення відповідачем самочинного будівництва (реконструкція належної йому частини будинку) призвело до непридатності до нормальної експлуатації і постійного проживання частини будинку, яка належить позивачці, а знесення самочинного будівництва призведе до відновлення технічного стану частини будинку, що належить позивачці, і зробить її (частину будинку) придатною для проживання.
		 
		Однак вказані висновки апеляційного суду ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18) зазначила, що при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.
		 
		В постанові від 11 травня 2022 року у справі № 619/282/18 (провадження                       № 61-4561св21) Верховний Суд виходив з того, що самий лише факт порушення правил будівництва не свідчить про наявність підстав для знесення такого будівництва. При цьому потрібно з`ясовувати, чи були такі порушення допущені відповідачем на момент зведення спірних об`єктів нерухомого майна.
		 
		У справі, яка переглядається, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що місцевий суд не дав належної оцінки висновкам експертів, якими достовірно підтверджено як факт самочинного будівництва, так і факт порушення прав позивачки внаслідок такого будівництва. 
		 
		Однак, апеляційний суд належним чином не спростував вищевказаних доводів позивачки, а його висновок про те, що в обох експертизах відсутній висновок про те, що ключовим фактором, який призвів до істотного погіршення технічного стану частини будинку, яка належить позивачці, стало саме здійснення самочинного будівництва, не узгоджується з обставинами, викладеними у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 червня 2019 року № 154, з якої вбачається, що серед причин виникнення ветхого технічного стану конструктивних елементів частини житлового будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_3 (належна позиваці), зокрема є недотримання вимог пункту 7.4.4 ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» та пункту 4.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» при реконструкції відповідачем квартири АДРЕСА_2 .
		 
		Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		 
		Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
		 
		З урахуванням предмета і підстав позову позивачка зобов`язана була довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення її прав як власника таким самочинним будівництвом та обґрунтованості захисту її прав лише у такий спосіб, як знесення (наприклад, неможливість проведення перебудови об`єкта).
		 
		Однак, погоджуючись з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що в межах розгляду цієї справи питання про можливість проведення перебудови самочинного будівництва не вирішувалося і не розглядалося. Тобто, не ставлячи під сумнів той факт, що здійснене відповідачем будівництво є самочинним, апеляційний суд не з`ясував, чи є можливість проведення перебудови спірного об`єкта та чи відмовляється ОСОБА_2 від її проведення.
		 
		Отже, суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		 
		За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
		 
		Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		 
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
		 
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
		 
		Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
		 
		В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		З огляду на те, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.
		 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                      Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                      О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...