Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 502/258/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: 61-9542ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                       
		 
		19 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 502/258/22
		провадження № 61-9542св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», 
		третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Валеріївна, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Балана М. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Назарової М. В., Кострицького В. В., Лозко Ю. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		У лютому 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник Аврамов В. П. , звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк»                   (далі - АТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс банк» (далі - АТ «Сенс Банк», банк), третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І. В. (далі - приватний нотаріус           Ткаченко І. В.), про скасування рішення та поновлення права власності.
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 19 січня 2007 року, з урахуванням додаткових угод, між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2007/669/19-3. 
		 
		19 січня 2007 року сторони уклали іпотечний договір, з урахуванням додаткової угоди, за умовами якого позивач (іпотекодавець) передала в іпотеку банку (іпотекодержатель) як забезпечення виконання нею зобов`язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2007/669/19-3 нерухоме майно - 35/100 частини нежитлових будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: Одеська область, Кілійський район, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		 
		22 жовтня 2014 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/25482/14-ц видано виконавчий лист про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 березня 2014 року у справі № 33-14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 208 892,91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ - 1 979 448,33 грн, із яких: 129 997,90 доларів США - заборгованість за кредитом, 66 501,17 доларів США - проценти та 17 096,81 грн - сплаченого третейського збору, судового збору - 243,60 грн.
		 
		Указувала, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області             від 11 січня 2019 року у справі № 500/5450/18, яке набрало законної сили 26 лютого 2019 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 31 жовтня 2017 року за № 25200 про стягнення з неї на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії              від 19 січня 2007 року № 2007/669/19-3 у розмірі 267 451,28 доларів США.
		 
		Крім того, право власності на будівлю бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зареєстровано за AT «Укрсоцбанк» у результаті звернення стягнення на предмет іпотеки,                                  а підставою внесення відповідного запису стало рішення державного реєстратора Манюти C. B. (індексний номер: 47641959 від 05 липня 2019 року, 12:05:53). 
		 
		Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 25 травня 2021 року                       у справі № 502/2011/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05 липня 2019 року, індексний номер: 47641959 та скасовано внесений на підставі цього рішення запис про право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди - база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; витребувано із володіння АТ «Альфа-Банк» на її користь об`єкт нерухомого майна - будівлю бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 
		 
		26 липня 2021 року державний реєстратор Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Мельник Т. І. здійснив державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про реєстрацію права власності на будівлю бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за нею ( ОСОБА_1 ) на підставі вказаного рішення суду.
		 
		Позивач указувала, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що 17 грудня 2021 року приватний нотаріус Ткаченко І. В. вчинила державну реєстрацію права власності на будівлю бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за      АТ «Альфа-Банк».
		Підставою виникнення права власності за АТ «Альфа-Банк» приватний нотаріус Ткаченко І. В. зазначила: іпотечний договір, серія та номер: 346, виданий 19 січня 2007 року, видавник: Децик Е. М., приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу; договір (угода) про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого Децик Е. М., приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу, серія та номер: 2619, виданий 30 липня 2009 року, видавник: Децик Е. М., приватний нотаріус Кілійського районного нотаріального округу.
		 
		Позивач не погодилася з діями приватного нотаріусу Ткаченко І. В. щодо звернення стягнення на іпотечне майно, яке належить їй, уважала, що ці дії вчинено                                     з порушенням вимог, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з таких підстав: жодних повідомлень щодо наміру звернути стягнення на предмет іпотеки або надати доступу до іпотечного майна для проведення його оцінки вона не отримувала, що є порушенням вимог пункту 4.2 іпотечного договору від 19 січня 2007 року; судовим рішенням, яке є преюдиційним у цій справі, встановлено, що банк звернув стягнення на майно, яке не було предметом іпотеки за іпотечним договором від 19 січня         2007 року; іпотекодержатель не провів оцінку майна перед державною реєстрацією за собою права власності; розмір заборгованості за кредитним договором не є безспірним, оскільки дострокове стягнення кредиту змінило строк дії кредитного договору, а отже, відсутнє право банку нараховувати передбачені кредитним договором проценти з моменту пред`явлення позову (2014 рік) і відповідач не надав нотаріусу доказів невиконання боржником умов кредитного договору, а останній                        не встановив розмір вимоги за кредитним договором, яка була задоволена шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		ОСОБА_1 просила суд: 
		- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ткаченко І. В. від 22 грудня 2021 року про державну реєстрацію, індексний номер: 62503813; 
		- припинити право власності АТ «Альфа-Банк» на будівлю бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 45864186);
		- поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на будівлю бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1865688251223).
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15 червня        2023 року позов представника ОСОБА_1 - Аврамова В. П. задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Ткаченко І. В. від 22 грудня 2021 року про державну реєстрацію, індексний номер: 62503813                   і припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на будівлю бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 45864186).
		Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 992,40 грн.
		У решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Ткаченко І. В. про державну реєстрацію та припинення права власності банку на нерухоме майно, виходив з обґрунтованості позовних вимог. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову у частині поновлення відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував положення частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з яким судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. 
		 
		Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 27 липня 2023 року заяву АТ «Альфа-Банк» про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа - приватний нотаріус Ткаченко І. В., про скасування рішення нотаріуса та поновлення права власності, залишено без задоволення.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Сенс-Банк» залишено без задоволення, заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року - без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині задоволення позову з огляду на таке.
		1. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України встановлено, що державний реєстратор звернув стягнення на майно, яке не зазначено в повідомленнях, направлених на ім`я позивача про звернення стягнення від 20 липня 2021 року,          від 01 вересня 2021 року та від 22 жовтня 2021 року (в яких йдеться про 35/100 частини нежитлових будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та не було предметом іпотеки за іпотечним договором від 19 січня 2007 року, до якого будь-які зміни щодо змін характеристик предмета іпотеки між АТ «Укрсоцбанк» та         ОСОБА_1 не вносилися.
		2. Відповідач не надав доказів отримання ОСОБА_1 як іпотекодателем письмової вимоги «Альфа-Банк» про усунення порушення із зазначенням інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог. При цьому суд апеляційної інстанції встановив відсутність як належних повідомлень іпотекодателя, передбачених умовами укладеного між сторонами договору іпотеки, так і повідомлень, передбачених пунктом 61 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), (одне - про вручення адресату або одне з відміткою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць, які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата та/або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення), оскільки нотаріусу було надано відомості лише щодо повернення одного листа, замість належних двох з періодичністю не менше ніж один місяць, повернутих за закінченням встановленого терміну зберіганні та/або за відсутністю адресата. 
		3. Відсутні відомості щодо оцінки предмета іпотеки згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав про нерухоме майно і запитів щодо проведення огляду іпотечного майна відповідач не робив.
		4. Преюдиційним судовим рішенням встановлено, що визначений банком розмір заборгованості не є безспірним.
		 
		Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав:
		- матеріали справи не містять доказів особистого вручення ОСОБА_1 27 липня 2021 року повідомлення банку від 20 липня 2021 року, тобто ці доводи                                             не підтверджені доказами;
		- обґрунтований розрахунок заборгованості, на який у своїх вимогах посилається банк, а також період такого нарахування (станом на 18 січня 2019 року) відповідач не надав;
		- врахувавши положення статей 12, 13, 81 ЦПК України, вважав, що суд першої інстанції правильно оцінив подані відповідачем докази, які надавалися державному реєстратору, а підстав для витребування реєстраційної справи на стадії апеляційного перегляду немає;
		- надані у розпорядження нотаріуса як державного реєстратора звіт про вартість іпотечного майна та відомості про стан заборгованості не можуть свідчить про дотримання іпотекодержателем вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку», оскільки письмові вимоги про усунення порушень іпотекодержатель надіслав іпотекодателю без дотримання вимог, викладених у Порядку № 1127.
		 
		Клопотання банку про залучення до матеріалів справи додаткових доказів,                           що стосуються надіслання/вручення поштових повідомлень на ім`я ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції залишив без задоволення, оскільки воно не узгоджується                           із вимогами частини першої, третьої статті 367 ЦПК України щодо меж апеляційного перегляду та стадії подання доказів, відсутності виняткових випадків, які б обумовлювали таке прийняття, не ґрунтується на вимогах частини третьої                         статті 83 ЦПК України, оскільки першою заявою по суті справи на стадії апеляційного перегляду була апеляційна скарга, до якої відповідач жодних доказів не долучив та не заявив про поновлення пропущеного процесуального строку для їх надання. Обґрунтування вказаного клопотання вступом у справу іншого представника відповідача не заслуговує на увагу та фактично зводиться до підсилення банком своєї позиції на стадії апеляційного перегляду судового рішення, яке переглядається станом на час його ухвалення.
		 
		Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову в апеляційному порядку позивач не оскаржила.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги  
		 
		У липні 2024 року представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Дем`янець Я. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог, направити справу в цій частині на новий розгляд                    до суду першої інстанції.
		 
		18  березня 2025 року представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Дем`янець Я. В. подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, які не приймаються до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки не відповідають вимогам частини першої                               статті 398 ЦПК України. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		05 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		 
		23 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження             у справі, витребувано її матеріали із Кілійського районного суду Одеської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		 
		У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		10 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду                   у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		17 березня 2025 року представник заявника подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18), від 28 липня 2021 року у справі № 927/1041/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20 (провадження № 61-4590св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 760/24222/19 (провадження № 61-9300св21), від 12 квітня 2022 року у справі № 758/1323/17 (провадження             № 61-19571св21), від 08 червня 2022 року у справі № 757/39546/20-ц (провадження № 61-21280св21), від 21 вересня 2022 року у справі № 904/3469/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 645/3095/19 (провадження № 61-17983св21), від 16 серпня 2023 року у справі № 296/8564/19 (провадження № 61-13825св21).
		 
		Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права                у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 78, частини третьої статті 82 ЦПК України.
		 
		Суд установив обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору,                          на підставі недопустимих доказів, якими є: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав від 10 січня 2022 року, наведений приватним нотаріусом перелік документів, поданих їй іпотекодержателем для державної реєстрації спірного майна на виконання пункту 61 Порядку № 1127.
		 
		Уважає, що саме позивач повинна була довести факт ненадання іпотекодержателем нотаріусу документів, необхідних для реєстрації предмета іпотеки за банком, чим порушено вимоги статті 12 ЦПК України. Суди попередніх інстанцій поклали тягар доведення факту подання державному реєстратору документів, необхідних для проведення оспорюваної реєстрації, на відповідача (банк), що є порушенням принципу змагальності сторін.   
		 
		Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання банку про прийняття та дослідження додаткових доказів, унаслідок чого порушив вимоги статті 2 ЦПК України, тобто право на справедливий розгляд справи. Суд апеляційної інстанції                  не дав оцінку матеріалам реєстраційної справи, які містять всі документи, визначені пунктом 61 Порядку № 1127.
		 
		Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні відхилив як необґрунтоване клопотання, яким банк просив визнати загальновідомими обставини (факти), які зафіксовані в матеріалах реєстраційної справи в електронній формі, яка є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, всупереч вимогам частини другої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не постановив відповідну ухвалу та не зазначив про клопотання в оскаржуваній постанові.
		 
		Суд апеляційної інстанції безпідставно врахував висновки суду у справі № 502/2011/19, чим порушив вимоги частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України.
		 
		Стверджує, що надані позивачем відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 липня 2021 року, згідно з якими за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на будівлю бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 753,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджують те, що будівля саме цієї площі, що вказана в іпотечному договорі, передана в іпотеку.
		Вимога про припинення права власності є неналежним способом захисту прав, оскільки судове рішення про скасування рішення державного реєстратора є самостійною підставою для внесення відповідних записів у реєстрі права власності, тому у задоволенні такої вимоги слід було відмовити.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Аврамов В. П. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. 
		 
		Звертає увагу, що представник банку 13 березня 2023 року був присутнім у судому засіданні суду першої інстанції і не заперечував проти закриття підготовчого судового засідання, будь-яких клопотань про долучення доказів не заявляв.
		 
		Представник банку намагається перекласти на суд обов`язок доведення тих обставин, на які посилається як на підставу своїх заперечень, зокрема і щодо надання доказів з реєстраційної справи.
		 
		Вважає, що преюдиційними є обставини того, що будівля бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 753,2 кв. м, в іпотеку АТ «Укрсоцбанк»                                          не передавалася, а банк звернув стягнення не майно, яке не зазначено в повідомленні про звернення стягнення від 20 травня 2019 року та не було предметом іпотеки за іпотечним договором від 19 січня 2007 року. Будь-яких змін до іпотечного договору від 19 січня 2007 року щодо зміни характеристик предмета іпотеки між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 не укладалось.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		19 січня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2007/669/19-3, за умовами якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (далі - кожна частина окремо - «транш», а у сукупності - «транші»), зі сплатою 13 % річних, у межах максимального ліміту заборгованості 197 000,00 доларів США з повним завантаженням ліміту протягом 12 місяців. Кінцевий термін погашення кредиту -    18 січня 2014 року.
		 
		19 січня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, відповідно до пункту 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю на забезпечення виконання іпотекодавецем зобов`язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 19 січня 2007 року № 2007/669/19-3 нерухоме майно - 35/100 частининежитлових будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які складаються із приміщень від № 1-1 до 1-21, загальною площею 367,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Кілійський район, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1». Загальна площа бази відпочинку - 753,2 кв. м. 
		Про вищевказане приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Децик Е. М. внесено реєстраційний запис щодо підстав обтяження до Державного реєстру іпотек.
		 
		27 червня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 19 січня 2007 року № 2007/669/19-3, відповідно до умов якої сторони домовились: з 01 липня 2008 року встановити проценту ставку за користування кредитом на рівні 14 % річних. Інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.
		 
		30 липня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду  № 2 про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії  від 19 січня 2007 року № 2007/669/19-3, згідно з якою сторони прийшли до взаємної згоди викласти пункти 1.1 та підпункти 1.1.1, 1.1.2 пункту 1.1 договору в новій редакції.
		 
		30 липня 2009 року, у зв`язку з укладанням додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 19 січня 2007 року № 2007/669/19-3, між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір (угода) про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е. М., щодо умов та порядку погашення кредиту.
		 
		Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 жовтня      2008 року, виданого Виконавчим комітетом Приморської сільської ради, нежитлові будівлі та споруди - база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, с/рада Приморська, Узбережжя Чорного моря, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
		 
		Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20703576, виданим 27 жовтня 2008 року Комунальним підприємством «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», нежитлові будівлі та споруди - база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, сільська рада Приморська, узбережжя Чорного моря,                     на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
		 
		Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків          від 14 березня 2014 року у справі № 33-14 позов ПАТ « Укрсоцбанк»  задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 19 січня 2007 року №2007/669/19-3 у розмірі 208 892,91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1 979 448,33 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з вирішенням спору Третейським судом у сумі 17 096,81 грн.
		 
		31 жовтня 2017 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу видав виконавчий напис за реєстровим № 25200, яким із ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість, що виникла за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 19 січня 2007 року № 2007/669/19-3. Строк платежу за кредитним договором настав, боржник допустив прострочення платежів. Стягнення заборгованості проведено за період з 01 серпня 2015 року до 12 вересня 2017 року. Загальна сума заборгованості становлять 267 451,28 доларів США.
		 
		Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2019 року у справі № 500/5450/18, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В.,  про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
		Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А.  № 25200, виданий                  31 жовтня 2017 року, за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 19 січня 2007 року № 2007/669/19-3, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 
		 
		20 травня 2019 року за вих. № 7964 ПАТ «Укрсоцбанк» за адресою: вул. Ново-Паркова, 22, м. Ізмаїл Одеської області направило ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням з вимогою сплатити 678 090,95 доларів США.
		Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 25 травня 2021 року             у справі № 502/2011/19, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису державного реєстратора, витребування майна та поновлення права власності задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05 липня          2019 року, індексний номер: 47641959, та скасовано внесений на підставі цього рішення запис про право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 753,2 кв. м (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1865688251223), що зареєстровано на праві власності за АТ «Укрсоцбанк». 
		Витребувано із володіння АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - будівля бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 753,2 кв. м (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 1865688251223). 
		Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 536,80 грн. У частині решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Цим рішенням, зокрема, встановлено, що «відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові будівлі та споруди база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 754,6 кв. м; корпус для відпочинку «А» - 365, 8 кв. м; корпус для відпочинку «Б- Б1» - 341, 6 кв. м; сауна «В» - 32, 2 кв. м; пральня «Г» - 15, 0 кв. м; сарай «Д», надвірні споруди № 1-5,І, що підтверджено Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 27 жовтня 2008 року № 20703576. Право власності на нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1», загальною площею 754,6 кв. м зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане 27 жовтня 2008 року Приморською сільською радою, однак будь-яких змін до іпотечного договору від 19 січня 2007 року щодо зміни характеристик предмета іпотеки між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1                                        не укладалося.
		Суд дійшов висновку, що будівля бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 753,2 кв. м в іпотеку АТ «Укрсоцбанк» не передавалася, банк звернув стягнення на майно, яке не зазначено в повідомленні про звернення стягнення від 20 травня       2019 року вих. № 7964 та не було предметом іпотеки за іпотечним договором             від 19 січня 2007 року. Суд прийшов до висновку, що рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_1 майно у власність АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», прийняте державним реєстратором усупереч вимог законодавства».
		 
		Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 липня 2021 року № 267585571 встановлено, що 26 липня       2021 року о 18:07:03 Великодолинською селищною радою Одеського району Одеської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 25 травня                        2021 року у справі № 502/2011/19 та зареєстровано право власності на будівлю, база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 753,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
		 
		Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 16 червня 2022 року за клопотанням представника позивача витребувано від АТ «Альфа-Банк» та приватного нотаріуса Ткаченко І. І. належним чином завірені документи, що подавалися нотаріусу та на підставі яких нотаріус прийняла оскаржуване у справі рішення. 
		 
		Банк, на виконання ухвали суду про витребування, надав вимоги про усунення порушень на ім`я ОСОБА_1 , які були направлені 20 липня 2021 року, 01 вересня 2021 року, 22 жовтня 2021 року на її адресу, зазначену в договорі іпотеки, в яких указано суму боргу 304245,28 доларів США, та докази їх надіслання рекомендованими листами.
		 
		Доказів отримання таких повідомлень або дати поштового відділення зв`язку одержувача матеріали справи не містять.
		 
		Приватний нотаріус Ткаченко І. В. на ухвалу суду надала відповідь, із якої  встановлено, що на виконання пункту 61 Порядку № 1127, на підтвердження повідомлення іпотекодателя, банк надав нотаріусу поштове відправлення                       від 09 вересня 2021 року, конверт з відміткою АТ «Укрпошта» про повернення листа у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
		 
		20 липня 2021 року та 22 жовтня 2021 року банк направив на адресу ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень з описом через оператора «Укрпошта». Будь-які поштові повідомлення про відсутність адресата та/або закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення відсутні.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника АТ «Сенс Банк» - адвоката Дем`янець Я. В.                              не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків                             не спростовують. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні                              і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		 
		Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		 
		Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою  для  реєстрації  права  власності  іпотекодержателя на нерухоме майно,
		що є предметом іпотеки.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
		Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація права власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов`язанням, за іпотекодержателем.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		 
		Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
		 
		Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, тобто станом на грудень 2021 року, для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:
		1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
		2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
		3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
		4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		 
		Отже, пунктом 61 Порядку № 1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя,                    і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) виснувала, що наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.
		 
		З іпотечного договору від 19 січня 2007 року встановлено, що статтею 4 цього договору передбачено право та порядок задоволення вимог іпотекодержателя.
		 
		Відповідно до пункту 4.1 цього договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання.
		 
		 
		Згідно з пунктом 4.2 іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
		 
		Пунктом 6.2 іпотечного договору визначено, що всі повідомлення за цим  договором будуть уважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто визначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.   
		 
		У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20) зазначено, що «в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».
		 
		У справі, що переглядається в касаційному порядку, суди встановили, що                           у пункті 4.1 іпотечного договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
		Частиною першою статті 627 ЦК України, що визначає свободу договору, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними                            в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору                                  з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Аналіз пунктів 4.1, 4.2, 4.4, 6.2 іпотечного договору від 19 січня 2007 року у взаємному зв`язку з положеннями статті 627 ЦК України, дає підстави для висновку, що сторони у договорі встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та визначили, що таку вимогу потрібно вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, кур`єром або вручена особисто за зазначеною стороною адресою. Отже, тридцятиденний строк (про який зазначено у вимозі) відліковується з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дати, зазначеній на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто.
		 
		Суди попередніх інстанцій із наданих сторонами та витребуваних судом першої інстанції доказів установили, що банк, на виконання пункту 61 Порядку № 1127, надав державному реєстратору: 
		- копію письмової вимоги AT «Альфа-Банк» про усунення порушень основного зобов`язання від 20 липня 2021 року, надіслану ОСОБА_1 20 липня 2021 року цінним листом з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення з відміткою АТ «Укрпошта» та відповідною квитанцією;
		- копію письмової вимоги AT «Альфа-Банк» про усунення порушень основного зобов`язання від 01 вересня 2021 року, надіслану ОСОБА_1 09 вересня 2021 року;
		- поштові відправлення з оголошеною цінністю: опис вкладення з відміткою               AT «Укрпошта» від 09 вересня 2021 року, конверт з відміткою AT «Укрпошта» про повернення листа «у зв`язку із закінченням терміну зберігання»;
		- копію письмової вимоги AT «Альфа Банк» про усунення порушень основного зобов`язання від 22 жовтня 2021 року, надіслану ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року;
		- поштові відправлення з оголошеною цінністю: опис вкладення з відміткою               AT «Укрпошта», конверт з відміткою AT «Укрпошта» від 28 жовтня 2021 року;
		- довідку про стан кредитної заборгованості станом на 16 грудня 2021 року;
		- висновок про вартість майна, складений 28 вересня 2021 року ТОВ «Експертна служба України»;
		- іпотечний договір, посвідчений Децик Е. М., приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу, 19 січня 2007 року за реєстровим №346;
		- договір (угода) про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений Децик Е. М., приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу, 30 липня         2009 року за реєстровим № 2619;
		- довіреність, посвідчена Саваріною О. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 19 жовтня 2021 року за реєстровим № 3802 (том 1, а.с. 152-172). 
		 
		Встановивши, що доказів отримання повідомлень або дати поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача, як того вимагає погоджена сторонами стаття 6 Заключних положень договору іпотеки, матеріали справи не містять, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що іпотекодержатель не виконав вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо направлення іпотекодавцю повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки, у спосіб, визначений пунктом 6.2 іпотечного договору та підпункту 2 пункту 61 Порядку № 1127 у редакції, чинній станом на грудень 2021 року. 
		 
		При цьому суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги та вказав, що повідомлення банку від 20 липня 2021 року та від 22 жовтня 2021 року                                  та будь-які поштові повідомлення про відсутність адресата та/або закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення відсутні в матеріалах справи, а посилання про вручення іпотекодавцю 27 липня 2021 року повідомлення банку від 20 липня 2021 року доказами не підтверджено.
		 
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2024 року                               у справі № 727/6254/22 (провадження № 61-12607св23), від 27 серпня 2024 року            у справі № 766/8083/19 (провадження № 61-4517св24), від 02 січня 2025 року                   у справі № 369/8842/21 (провадження № 61-8782св24).
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не залучив до матеріалів справи додаткові докази, подані банком до суду апеляційної інстанції, чим порушив вимоги статті 2 ЦПК України, колегія суддів спростовує, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку клопотанню представника банку та врахував, що воно не узгоджується з положеннями частин першої, третьої статті 367 ЦПК України, тому обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
		 
		Ураховуючи, що згідно пункту 4 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, а клопотання про долучення додаткових доказів банк подав до суду апеляційної інстанції з порушенням вимог частини третьої статті 83 ЦПК України, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції порушив права банку, визначені                                статтею 2 ЦПК України.
		Ураховуючи приписи, викладені у частинах першій, третій статті 12, частині першій статті 13 ЦПК України, доводи касаційної скарги про обов`язок позивача довести факт подання державному реєстратору банком документів, необхідних для проведення оспорюваної реєстрації, не ґрунтуються на нормі закону. 
		 
		Тому слушними є доводи представника позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що відповідач намагається перекласти на позивача та суд обов`язок доведення тих обставин, на які посилається саме банк як на підставу своїх заперечень, зокрема щодо надання документів із реєстраційної справи.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), на яку як на підставу касаційного перегляду посилається заявник, сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
		 
		Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що у матеріалах справи відсутні матеріали реєстраційної справи, на підставі яких можна встановити надсилання позивачеві повідомлень про передачу права вимоги за кредитним договором та вимоги про усунення порушень. Тобто доводи фактично зводяться до тверджень про неповноту та недослідження судом доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним своїх процесуальних обов`язків.
		Аналогічно тягар доведення заперечень проти позову покладається на відповідача.
		 
		Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
		Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції та лише у разі об`єктивної неможливості надати їх до суду першої інстанції сторона вправі просити суд апеляційної інстанції прийняти їх, надати їм правову оцінку під час вирішення спору.
		Таким чином, неповнота встановлення фактичних обставин справи, за умови дослідження усіх зібраних у справі доказів, не може бути підставою для скасування рішення суду (див. постанову Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 565/1413/20 (провадження № 61-8661св21).
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада             2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постанові Верховного Суду, від 28 липня 2021 року у справі № 927/1041/19, від 21 вересня     2022 року у справі № 904/3469/21, від 16 серпня 2023 року у справі № 296/8564/19 (провадження № 61-13825св21), є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими  ніж               у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання представника банку про визнання фактів загальновідомими, колегія суддів спростовує, оскільки протокольною ухвалою суду від 28 травня 2024 року           у його задоволенні відмовлено за необґрунтованістю (том 2, а. с. 192, диск відеозапису). 
		Не занесення результатів розгляду клопотання до протоколу судового засідання      від 28 травня 2024 року є підставою для подачі письмових зауважень у строки, визначені статтею 249 ЦПК України, а не для скасування судового рішення.
		 
		Щодо застосування частини третьої статті 82 ЦПК України в поєднанні з частиною другою статті 78 ЦПК України, тобто визнання обставин справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими (зокрема, відомості з відкритих державних реєстрів),                суд може визнати обставини загальновідомими, за умови, що це не призведе до порушення прав сторін, визначених статтями 2, 12, 13 ЦПК України.
		 
		 
		Щодо інших доводів касаційної скарги 
		 
		Уразі задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ), що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним                   у постанові від 15 травня 2024 року у справі № 523/5600/22 (провадження                        № 61-17379св23), на які як на підставу касаційного оскарження посилався заявник, стверджуючи про те, що вимога про припинення права власності є неналежним способом захисту прав.
		 
		Колегія суддів погоджується з такими доводами заявника, однак не вбачає підстав для скасування судових рішень у цій частині, оскільки вимога про припинення права власності банку не створює перешкод позивачу для відновлення його порушеного права власника, яке буде вкотре відновлено в судовому порядку, з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 
		 
		Статтею 82 ЦПК України визначено підстави для звільнення від доказування, зокрема у частині четвертій цієї статті вказано про те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року у справі 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).
		 
		Позивач обґрунтувала свої вимоги, зокрема, висновками, викладеними у рішенні Кілійського районного суду Одеської області від 25 травня 2021 року у справі № 502/2011/19, яким скасовано державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за банком, зокрема, вважала доведеним, що банк звернув стягнення на майно, яке не було предметом іпотеки за іпотечним договором                від 19 січня 2007 року, та відсутність обґрунтованого розміру заборгованості,                         у рахунок погашення якої має бути звернуто стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку цим доводам, погодилися з висновками Кілійського районного суду Одеської області, викладеними у рішенні від 25 травня 2021 року у справі № 502/2011/19, про те, що відсутній обґрунтований розмір заборгованості, а банк звернув стягнення на майно, яке не було предметом іпотеки за іпотечним договором від 19 січня 2007 року, однак не звернули увагу, що ці висновки зроблено за обставин, встановлених на час реєстрації банком за собою спірного майна у 2019 році (рішення державного реєстратора від 05 липня                  2019 року).
		 
		Отже, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції як підставу для задоволення позову врахував висновки, встановлені у справі № 502/2011/19, чим порушив вимоги частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи. 
		 
		Крім того, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку доводам позивача, помилково вважали, що при здійсненні державної реєстрації у разі невстановлення обґрунтованого розміру заборгованості, у рахунок погашення якої має бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, це є підставою для відмови нотаріусом як державним реєстратором, у здійсненні державної реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Таке передбачено у разі вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, а не здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем (див. постанови Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20 (провадження № 61-4590св21), від 06 листопада 2024 року у справі № 726/1298/22 (провадження № 61-18036св23)).
		 
		Незважаючи на те, що доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, підстав для скасування чи зміни рішення у частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора колегія суддів не вбачає, оскільки заявник не спростував висновок про те, що іпотекодержатель не виконав вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо направлення іпотекодавцю повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки, у спосіб, визначений пунктом 6.2 іпотечного договору та підпунктом 2 пункту 61 Порядку № 1127 у редакції, чинній станом на грудень 2021 року. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки ці доводи не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Щодо клопотання  про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду
		 
		Представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Дем`янець Я. В. 17  березня 2025 року подала до Верховного Суду  клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.
		 
		Тлумачення змісту частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		З урахуванням того, що у клопотанні відсутнє належне обґрунтування передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також висновків Верховного Суду за результатами касаційного перегляду справи, у задоволенні клопотання представника АТ «Сенс Банк» - адвоката Дем`янець Я. В. слід відмовити.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат                                    не проводиться.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотанняпредставника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвоката Дем`янець Яни Вікторівни про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,   є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              Д. Д. Луспеник
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                        Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                        Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                        Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...