Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/11093/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.03.2025
Номер судового провадження: 61-344ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/11093/23
		 
		провадження № 61-344св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Вахненко Юлія Олександрівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника  ОСОБА_2  - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2024 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2023 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Вахненко Ю. О. (далі - державний нотаріус), про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом та визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними.
		Позовна заява мотивована тим, що вона зареєстрована і постійно проживала однією сім`єю разом зі своєю дочкою - ОСОБА_5 та її сином, а їй онуком, - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
		Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, яке ОСОБА_2 оформив на себе, як на єдиного спадкоємця, а саме на: 
		 - квартиру, загальною площею 59,6 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 - підвальне приміщення, загальною площею 16,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
		 - садовий будинок, загальною площею 16,9 кв. м, житловою площею 8,2 кв. м., який складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. Б, мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, за адресою: АДРЕСА_3 .
		Позивачка зазначала, що вона та її онук - ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги за законом у рівних частках, оскільки на час смерті дочки проживали разом з нею та продовжують проживати за місцем її реєстрації у квартирі АДРЕСА_4 . Будь-яких заяв про відмову від спадщини вона не подавала. Тому вважала, що ОСОБА_2 не мав права отримувати свідоцтва на все спадкове майно, яке належало померлій ОСОБА_5 , оскільки вона також прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом. Однак ОСОБА_2 отримав свідоцтва про правj на спадщину й оформив все спадкове майно на себе з часткою 1/1, що є порушенням її прав на спадкове майно.
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними: 
		 - свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 4-277, видане 04 листопада 2022 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вахненко Ю. О., на квартиру, загальною площею 59,6 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 - свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 4-290, видане 10 листопада 2022 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вахненко Ю. О., на підвальне приміщення, загальною площею 16,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
		 - свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 4-31, видане 30 січня 2023 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вахненко Ю. О., на садовий будинок, загальною площею 16,9 кв. м, житловою площею 8,2 кв. м., який складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. Б, мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, за адресою: МВО «Хаджибей-3», будинок АДРЕСА_5 .
		Визнати за нею право власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, а саме на: 
		 - 1/2 частину квартири, загальною площею 59,6 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654491351100); 
		 - 1/2 частину підвального приміщення, загальною площею 16,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2656855251100); 
		 - 1/2 частину садового будинку, загальною площею 16,9 кв. м, житловою площею 8,2 кв. м., який складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. Б, мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2685709851100).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Визнано свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 4-277, видане 04 листопада 2022 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вахненко Ю. О. на квартиру, загальною площею 59, 6 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним.
		Визнано свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 4-290, видане 10 листопада 2022 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вахненко Ю. О. на підвальне приміщення, загальною площею 16,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , недійсним.
		Визнано свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 4-31, видане 30 січня 2023 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вахненко Ю. О., на садовий будинок, загальною площею 16,9 кв. м, житловою площею 8,2 кв. м., який складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. Б, мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, за адресою: МВО «Хаджибей-3», будинок АДРЕСА_5 , недійсним. 
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом на:
		 - 1/2 частину квартири, загальною площею 59,6 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654491351100); 
		 - 1/2 частину підвального приміщення, загальною площею 16,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2656855251100); 
		 - 1/2 частину садового будинку, загальною площею 16,9 кв. м, житловою площею 8,2 кв. м., який складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. Б, мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2685709851100).
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є її син -  ОСОБА_2 та її мати - ОСОБА_1 , які у рівних частках прийняли спадщину, так як на час смерті спадкодавця проживали разом із нею, фактично вступили в управління та розпорядження належним їй майном, що підтверджується належними і допустимими доказами. Тому ОСОБА_2 не мав права отримувати свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно, яке належало померлій ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_1 також фактично прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом. Реєстрації всього спадкового майна на ім`я ОСОБА_2 з розміром частки 1/1 позбавляє позивачку можливості реєстрації за нею своєї частки на спадкове майно шляхом звернення до нотаріуса.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2024 року залишено без змін. 
		Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги за законом, які після смерті  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 прийняли спадщину у рівних частках, оскільки постійно проживали разом із нею на момент відкриття спадщини, що підтверджується належними і допустимими доказами. Проте ОСОБА_2 було оформлено право власності на все спадкове майно померлої, тому ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, позбавлена можливості отримати свідоцтва про право на спадщину, а саме на 1/2 її частку.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_2  - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси. У задоволенні клопотання представника          ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про зупинення виконання (дії) судового рішення відмовлено. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. 
		У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_2  - ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту, оскільки вимоги про встановлення факту прийняття спадщини після смерті дочки вона не заявляла, а виходила із того, що вона беззаперечно прийняла спадщину. Встановлення вказаного факту не зафіксовано ані нотаріусом, ані рішенням суду, що набрало законної сили, тому подальші вимоги позивачки щодо визнання свідоцтв про право на спадщинунедійсними та визнання права власності на частку у спадковому майні є передчасними. Позивачкою не надано суду належних й допустимих доказів для встановлення факту постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час її смерті, а показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення цього факту. Так само місце реєстрації фізичної особи не є належним доказом проживання особи саме в житлі, в якому вона зареєстрована. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачка до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася і вмотивованої відмови від нотаріуса не отримувала, що свідчить про відсутність у неї порушеного права та, відповідно, безпідставність і передчасність заявленого позову. 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. 
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та бабою   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13 жовтня 2021 року серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 12887.
		Спадковим майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є: 
		 - квартира, загальною площею 59,6 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 - підвальне приміщення, загальною площею 16,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
		 - садовий будинок, загальною площею 16,9 кв. м, житловою площею 8,2 кв. м., який складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. Б, мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, за адресою: МВО «Хаджибей-3», будинок АДРЕСА_5 .
		06 вересня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 на підставі статті 1268 ЦК України. Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одесі була заведена спадкова справа № 498с/2022.
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий          № 4-277, від 04 листопада 2022 року, виданого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, спадкоємцем квартири АДРЕСА_4 , та складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень, житловою площею 37,8 кв. м, загальною площею 59, 6 кв. м, у повній долі є ОСОБА_2 , спадкова справа № 498с/2022.
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий              № 4-290, від 10 листопада 2022 року, виданого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, спадкоємцем підвального приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та складається в цілому з: 1,2 - підвал, загальною площею 16,8 кв. м, у повній долі є ОСОБА_2 , спадкова справа № 498с/2022
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий              № 4-31, від 30 січня 2023 року, виданого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, спадкоємцем садового будинку з  господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою:  АДРЕСА_3 , та складається в цілому з одного садового будинку під літ А, житловою площею 8,20 кв. м, загальною площею 16,90 кв. м, та господарських будівель: літня кухня під літ. Б; підвал під літ. б та мощіння під 1, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, у повній долі є  ОСОБА_2 , спадкова справа № 498с/2022.
		Згідно з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № Д1-149312-ю/л, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04 липня 2007 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
		Вказані обставини сторонами не оспорюються. 
		Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
		Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
		Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
		Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
		Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
		Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
		У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
		Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Пред`являючи позов, позивачка вказувала, що на час смерті дочки - ОСОБА_5 вона та  ОСОБА_2  проживала разом з нею у квартирі АДРЕСА_4 , в якій вони вели спільний побут. Про відмову від спадщини вона не заявляла. Тому вважала, що є такою, що прийняла спадщину разом ОСОБА_2 у рівних частках. 
		Зазначене підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № Д1-149312-ю/л, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, згідно з якою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04 липня 2007 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
		Також судом у справі було допитано свідка, яка підтвердила факт постійного місця проживання позивачки та  ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем у спірній квартирі на час її смерті.
		Вказані обставини відповідачем не спростовано і доказів того, що позивачка фактично мешкала за іншою адресою, окремо від спадкодавця, суду не надано, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки саме він цей факт заперечує. 
		Тому суди попередніх інстанцій правильно вважали доведеним факт прийняття позивачкою спадщини після смерті дочки -  ОСОБА_5 у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, згідно з якою спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Посилання касаційної скарги на те, що позивачка не обґрунтовувала пропущений нею шестимісячний строк для звернення до нотаріальної контори або нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки вказані вимоги ґрунтуються на інших підставах, ніж зазначала позивачка.
		Доводи касаційної скарги про те, що, визнаючи право власності за позивачкою на частку у спадковому майні, суди попередніх інстанцій не врахували, що такий спосіб захисту є винятковим, оскільки перешкод для оформлення права на спадщину у цьому випадку для позивачки не існують, вона до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася і вмотивованої відмови не отримувала, є безпідставними, оскільки саме відповідачем, який оформив право власності на все спадкове майно, не визнається права власності позивачки на частку у спадковому майні.
		Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Згідно з частиною першою статті 1267 ЦК України частки кожного із спадкоємців за законом є рівними.
		Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Матеріали справи не місять відмови ОСОБА_1 від спадщини.
		Статтею 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
		Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
		Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
		Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.
		Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
		Видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців.
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є її син - ОСОБА_2 та її мати - ОСОБА_1 , які у рівних частках прийняли спадщину, так як на час смерті спадкодавця проживали разом із нею, фактично вступили в управління та розпорядження належним їй майном, що підтверджується належними і допустимими доказами. Тому ОСОБА_2 не мав права отримувати свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_1 також фактично прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом. Реєстрації всього спадкового майна на ім`я ОСОБА_2 з розміром частки 1/1 позбавляє позивачку можливості реєстрації за нею своєї частки на спадкове майно шляхом звернення до нотаріуса.
		Посилання касаційної скарги на те, що позивачка вимоги про встановлення факту прийняття спадщини після смерті дочки не заявляла, є безпідставними, оскільки згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15, провадження № 14-22цс20; від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16, провадження № 14-70цс22, відмова у позові через незаявлення вимог про встановлення вказаного факту не є підставою для відмови у позові про право власності (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 642/4502/17, провадження № 61-14982св23). 
		Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому переважна більшість цих доводів в основному зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		 
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2024 року тапостанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             Б. І. Гулько
		 
		                                                                                      Г. В. Коломієць
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...