Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/8347/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: 61-18010ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		19 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 759/8347/23
		провадження № 61-18010св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маніфай»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року, додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14  вересня 2023 року в складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09  січня 2024 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з  обмеженою відповідальністю «Маніфай» (далі - ТОВ «Маніфай»), у якому просила зобов`язати відповідача протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили за власний рахунок опублікувати в  газетах «Урядовий кур`єр» та «Все про бухгалтерський облік» дані про допущені ним порушення її авторських прав, шляхом розміщення відповідного тексту; стягнути з відповідача компенсацію у вигляді разової виплати в  розмірі 116 505,00 грн; та розглянути питання накладення штрафу в розмірі 10 % суми, яка потенційно може бути присуджена судом на її користь до державного бюджету.
		На обґрунтування своїх позовнихвимог зазначала, що є автором контенту, який  розміщується на сторінках в соціальних мережах за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7.
		На сторінках у соціальних мережах та Telegram-каналах, які належать відповідачу, вона виявила контент, який порушує її права автора на  літературні твори публіцистичного характеру на тему оподаткування фізичних осіб-підприємців.
		Загалом вона виявила дев`ять порушень її авторського права, одне з яких тривало два місяці. А саме: відео «ІНФОРМАЦІЯ_8» від 10 лютого 2023  року та «Отримання оплат на особисту картку» від 03 лютого 2023 року, розміщені в соціальній мережі «Facebook» із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; відео « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 02 квітня 2023 року , «ІНФОРМАЦІЯ_8» від 10 лютого 2023  року та «ІНФОРМАЦІЯ_9» від 03 лютого 2023 року, розміщені в соціальній мережі «Instagram» із іменем ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відео «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 02 квітня 2023  року, «ІНФОРМАЦІЯ_8» від 10 лютого 2023 року, «ІНФОРМАЦІЯ_9» від 03 лютого 2023 року, розміщені в Telegram-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; та відео «ІНФОРМАЦІЯ_10» від ІНФОРМАЦІЯ_5 , розміщене в Telegram-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Ці відео повністю копіюють її літературні твори, що є плагіатом відповідно до  Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ЦК України та за що передбачена відповідальність.
		Вважає за можливе захистити свої права шляхом зобов`язання відповідача розмістити оголошення про потенційне рішення суду в друкованих виданнях та  стягнення з нього компенсації у розмірі 116 505,00 грн. Також вважає наявними всі підстави для накладення на відповідача штрафу, передбаченого частиною четвертою Закону України «Про авторське право та суміжні права».
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року в позові відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем авторського права позивача. 
		Водночас, врахувавши, що між позивачем та відповідачем відбулось досудове врегулювання спору шляхом вчасного протягом 48 годин видалення всіх відео з усіх соціальних мереж та те, що максимальний період протягом якого були розміщені відео становить 2 місяці і 11 днів, підстав для притягнення відповідача до відповідальності немає, тому в позовній вимозі про стягнення з  відповідача компенсації, як і в похідній вимозі про зобов`язання опублікувати текст рішення, слід відмовити.
		Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14  вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Маніфай» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 5 000,00 грн.
		Додаткове рішення мотивоване тим, що відповідач поніс витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача в розмірі 5 000,00 грн, що  є  обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації у вигляді разової виплати скасовано й позовні вимоги в цій частині задоволені частково.
		Стягнуто з ТОВ «Маніфай» на користь ОСОБА_1 20 712,00 грн компенсації за порушення авторських прав.
		В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року залишено без змін.
		Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року скасовано.
		Стягнуто з ТОВ «Маніфай» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову й апеляційної скарги в розмірі 524,27 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Маніфай» витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій в загальному розмірі 26 720,00 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Telegram-канал не  є  тим самим, що веб-сайт та веб-сторінка, тому відповідач не може бути звільнений від відповідальності в частині порушень, що були виявлені в  месенджері Telegram.
		Враховуючи дії відповідача, які були спрямовані на усунення порушення прав позивача, як автора, та невідкладне видалення інформації з Тelegram-каналів, можливим є застосування мінімально визначеного законом розміру компенсації. Водночас підстав для розгляду питання щодо накладення штрафу на відповідача немає.
		Вимоги ж позивача про публікацію оголошення в друкованому виданні не  є  належним та необхідним способом захисту. Відповідачем авторство позивача не оспорюється та не спростовується. Відповідні дописи були здійснені ним у соціальних мережах.
		Обидві сторони заявили про відшкодування витрат на правничу допомогу в  судах першої та апеляційної інстанцій та надали відповідні докази. Витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року, додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.
		Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а  саме: суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц, від 10 квітня 2019 року в  справі № 390/34/17, від 22 травня 2019 року в справі № 234/3341/15-ц, від 25  червня 2019 року в справі № 924/1473/15, від 23 жовтня 2019 року в  справі № 761/6144/15-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17, від 19  лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 11 листопада 2020 року в  справі № 755/22219/14, від 21 грудня 2020 року в справі № 644/7976/18, від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19, від 22 листопада 2023 року в  справі № 203/3049/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах.
		Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суди не врахували, що  до  цього часу відсутнє визнання з боку відповідача авторства твору, яке він використав на сторінках у соціальних мережах.
		Статтею 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено звільнення від відповідальності, а не від усіх способів захисту, про які зазначено в позовній заяві.
		Такий спосіб захисту як публікація оголошення в друкованому виданні це  не  захід відповідальності відповідача, а спосіб захисту шляхом відновлення ситуації, яка була до порушення.
		Визначаючи розмір компенсації, суд апеляційної інстанції не врахував грубий характер порушення, у зв`язку з чим помилково стягнув таку компенсацію у мінімальному, а не в п`ятикратному розмірі.
		Здійснюючи розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін, надавши перевагу доказам правничої допомоги відповідача та відмовивши в прийнятті доказів реальності понесених нею витрат.
		Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14  вересня 2023 року скасоване судом апеляційної інстанції, тому в  касаційному порядку не переглядається.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		08 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		15 лютого 2024 року ТОВ «Маніфай» подало відзив на касаційну скаргу, у  якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, а  також стягнути з позивача понесені ним у суді касаційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
		Відзив на касаційну скаргу поданий відповідачем з пропуском, установленого судом строку на його подання (більше ніж на десять днів). Поважних причин для продовження цього процесуального строку відповідач не навів, а  Верховний Суд не встановив, тому підстав для його продовження немає. Відповідно Верховний Суд не бере до уваги відзив ТОВ «Маніфай» під час розгляду справи.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2025 року справу призначено до  судового розгляду.
		Позиція Верховного Суду
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		ОСОБА_1 є автором контенту, який розміщується на сторінках у  соціальних  мережах «Instagram» та « Tik-Tok » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7.
		Відповідач авторство позивача не заперечував.
		На сторінках у соціальних мережах «Facebook» із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Instagram» із іменем ІНФОРМАЦІЯ_4 та в Telegram-каналах із  назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1» та « ІНФОРМАЦІЯ_6 » відповідач у  період з 03 лютого 2023 року по 02 квітня 2023 року розмістив дев`ять відео, які повністю копіюють літературні твори позивача, про що відповідач також не заперечував.
		11 квітня 2023 року об 11:14 год позивач через представника надіслала ТОВ «Маніфей» заяву про припинення порушення авторських прав.
		12 квітня 2023 року у Telegram-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 та в соціальній мережі «Instagram» поширений допис із описом ситуації, що склалася. 
		Також відповідач протягом 48 годин видалив усі розміщені відео, про які зазначено в позовній заяві.
		13 квітня 2023 року об 11:04 год ТОВ «Маніфей» направило позивачу та  її  представнику відповідь, у якій повідомило про видалення всіх публікацій з відеоконтентом «ІНФОРМАЦІЯ_8», «Отримання оплат на особисту картку», «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на  захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (частина перша статті 418 ЦК України). 
		Згідно зі статтею 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема належать, літературні та художні твори.
		Статтею 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон № 2811-IX) визначено, що об`єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема: літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі.
		Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2811-IX авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.
		Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо).
		За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, ім`я якої, як автора, зазначено у оригіналі або копії твору (презумпція авторства).
		Статтею 12 Закону № 2811-IXвизначено, що суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.
		Відповідно до статті 53 Закону № 2811-IX підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав.
		Порушенням особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є, зокрема плагіат.
		Плагіат - це опублікування твору або його частини в незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору.
		За змістом статті 55 Закону № 2811-IXсуб`єкти авторського права мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до  суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом.
		Суд має право постановити рішення про:
		1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
		2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права та/або суміжних прав;
		3) стягнення з порушника авторського права та/або суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
		4) стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б  сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була  б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір.
		Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і  водночас забезпечити захист від зловживань користувача.
		При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та  систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини;
		5) припинення і заборону опублікування творів, виконань, фонограм, відеограм, вилучення (конфіскацію) піратських примірників творів, фонограм, відеограм чи записів програм організацій мовлення та обладнання і  матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у  пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо в ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права та/або суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення таких прав.
		Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у  розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до державного бюджету.
		Статтею 56 Закону № 2811-IX визначений порядок подання заяви про припинення порушення авторського права.
		Так, у частині третій 56 Закону № 2811-IX визначено, що за відсутності обставин, передбачених частиною четвертою цієї статті, власник веб-сайту та/або веб-сторінки невідкладно, не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, з  урахуванням частини четвертої цієї статті, зобов`язаний унеможливити доступ до цифрового контенту, щодо якого подано заяву, та надати заявнику і  постачальнику послуг хостингу інформацію про вжиті заходи відповідно до вимог цієї статті.
		Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 56 Закону № 2811-IX власник веб-сайту, веб-сторінки не несе відповідальності за порушення авторського права та/або суміжних прав, вчинені з використанням мережі Інтернет, якщо він вчасно вчинив дії, передбачені частиною третьою цієї статті.
		За встановленими судами обставинами в період із 03 лютого 2023 року по  02  квітня 2023 року відповідач на сторінках у соціальних мережах «Facebook» та «Instagram», а також у Telegram-каналах розмістив дев`ять відео, які містили плагіат, чим порушив авторські права позивача.
		Після отримання заяви ОСОБА_1 про припинення порушення авторського права ТОВ «Маніфай» невідкладно протягом 48 годин видалило всі розміщені відео й повідомило про це позивача.
		Таким чином, установивши, що відповідач вчинив дії, передбачені частиною третьою 56 Закону № 2811-IX,суди попередніх інстанцій правильно застосували положення частини п`ятнадцятої статті 56 Закону № 2811-IX та  звільнили відповідача від відповідальності за п`ять порушень, які були виявлені в соціальних мережах «Facebook» та «Instagram».
		Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за інші чотири порушення, які були виявлені в месенджері Telegram. Доводів на спростування цього висновку позивач у касаційній скарзі не навела, а відповідач з касаційною скаргою не  звертався, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд такий висновок не перевіряє.
		При цьому, визначаючи розмір компенсації за ці порушення, суд апеляційної інстанції, врахувавши дії відповідача, які були спрямовані на усунення порушень прав позивача як автора та невідкладне видалення інформації з Тelegram-каналів, обґрунтовано застосував мінімальний розмір компенсації. 
		Переконливих аргументів, які б свідчили про необхідність збільшити розмір компенсації, позивач не навела.
		Також колегія суддів погоджується з висновком судів щодо відмови в  задоволенні вимоги про публікацію у пресі інформації про допущене порушення, з огляду на таке.
		Як уже зазначено вище, суб`єкти авторського права мають право звертатися за  захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом (у тому числі, про опублікування за  рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права).
		Разом з тим для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
		Як установили суди, відповідач авторство позивача не спростовує. Визнав порушення права позивача на твори та усунув їх до пред`явлення позову, у  тому числі розмістив у соціальній мережі «Instagram» та в Telegram-каналі інформацію про допущене ним порушення.
		З огляду на викладене, враховуючи зміст порушеного права ОСОБА_1 , яке на її вимогу захищене судом шляхом стягнення з відповідача відповідної грошової компенсації, та поведінку відповідача, який у досудовому порядку розмістив дані про допущені ним порушення у тих засобах масової комунікації, у яких такі порушення були допущені, немає підстав для зобов`язання відповідача додатково опублікувати такі відомості в газетах «Урядовий кур`єр» та «Все про бухгалтерський облік».
		Крім того, враховуючи викладені обставини, а також те, що накладення на  порушника штрафу в порядку частини четвертої статті 55 Закону № 2811-IX є правом, не обов`язком суду, а обставин, які б давали підстави застосовувати цю норму права, суди не встановили, обґрунтованим є висновок судів про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
		Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
		Доводи ОСОБА_1 про неправильний розподіл судових витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу.
		Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
		Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які  сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Установивши, що обидві сторони в судах першої та апеляційної інстанцій зробили заяви про розподіл судових витрат, докази їх понесення подані сторонами з дотриманням вимог статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для покладення таких витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Розмір витрат на правничу допомогу визначений судом апеляційної інстанції з урахуванням складності цієї справи та обсягу виконаних адвокатами робіт, з  наданням оцінки запереченням сторін, а також з дотриманням критерію розумності розміру понесених стороною витрат й доводи касаційної скарги цього не спростовують.
		Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення позивачем норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і  встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в  передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права. 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду без змін.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат. 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року в  нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 09 січня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її  прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...