Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 274/4576/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 18.03.2025
Номер судового провадження: 51-4257км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016060050000799

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 274/4576/16-к
		провадження № 51 - 4257 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції:
		засуджених                                                            ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		захисників засудженого  ОСОБА_6     адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		захисника засудженого ОСОБА_7                   адвоката ОСОБА_10 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060050000799
		від 16 травня 2016 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мартинівка Бердичівського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого
		за адресою: 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мартинівка Бердичівського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого
		за адресою: 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України,
		за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2024 року.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня
		2023 рокуза ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
		- ОСОБА_6 - на строк 14 років;
		- ОСОБА_7 - на строк 12 років.
		У строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі: ОСОБА_6  - з 16 травня
		по 09 червня 2017 року; ОСОБА_7 - з 16 травня по 03 червня 2016 року.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково, стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 400 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 25 400 грн витрат на правничу допомогу.
		Прийнято рішення щодо процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
		Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими і засуджено
		за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вступили у попередню змову для вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 з мотивів помсти за нібито погане ставлення останнього
		до померлої матері ОСОБА_6 .
		Для цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння 16 травня
		2016 року близько 00 годин 57 хвилин приїхали на таксі з АДРЕСА_1 , в якому проживав ОСОБА_12 , і коли останній відчинив двері, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 накинулись на нього, збили з ніг та завдали йому численні удари ручною пилкою, металевим відром і скляною пляшкою в життєво важливі органи, зокрема не менше: 24 ударів у голову, 10 ударів по тулубу та одного удару в плече, заподіявши ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження у виді множинних ріжуче-пиляних ран голови, проникаючих в порожнину черепа, переломів кісток склепіння черепа з пошкодженням речовини головного мозку, що призвело до масивної кровотечі та смерті ОСОБА_12 .
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2024 року апеляційні скарги захисників обвинуваченого  ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_13 , адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без зміни.
		Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_9 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вищезазначені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Зазначає, що огляд домогосподарства АДРЕСА_2 проведено на підставі заяви особи, яка не є власником вказаного нерухомого майна, без дозволу слідчого судді та законних підстав для проведення огляду, який фактично був обшуком, у зв`язку із чим отримані за результатом такої слідчої дії докази є недопустимими. За відсутності дозволу слідчого судді та законних підстав оглянута і квартира АДРЕСА_3 , оскільки  ОСОБА_14 надавала дозвіл на огляд квартири АДРЕСА_4 , що видно
		з відповідного протоколу.  При цьому вказує, що ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав за іншою адресою.
		Захисник звертає увагу, що протокол слідчого експерименту зі свідком
		ОСОБА_15 - водієм таксі складений в службовому кабінеті, при цьому перебіг слідчої дії, її фото та відео фіксація не здійснювались, що ставить під сумнів допустимість вказаного доказу. Вважає, що органом досудового розслідування
		не встановлені обставини, за яких були викинуті пилка та відро в кущах між селами, при цьому суди не врахували показань свідка ОСОБА_15 , який категорично ствердив, що не бачив зазначених предметів у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Вказує, що головуючий у суді першої інстанції, перебуваючи в нарадчій кімнаті
		по цій справі, вирішував процесуальні питання та розглядав інші справи,
		чим порушив таємницю нарадчої кімнати.
		Посилається на порушення права ОСОБА_6 на захист, оскільки його затримання та особистий обшук проведені без участі захисника, зазначає,
		що судом першої інстанції не було з`ясовано думку ОСОБА_6 щодо відмови від захисника ОСОБА_16 і залучення до справи адвоката ОСОБА_13 ,
		а також щодо проведення ряду судових засідань без участі адвоката ОСОБА_17 .
		Указує, що апеляційний суд не дав оцінку доводам сторони захисту про безпідставну, всупереч вимогам ст. 216 КПК України, зміну підслідності кримінального провадження, зокрема й тому, що у відповідній постанові прокурора не зазначено мотивів, з яких досудове розслідування попереднім органом визнано неефективним. Вважає, що за відсутності мотивованої постанови про зміну підслідності досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалось неуповноваженими органами, що тягне за собою визнання недопустимими всіх доказів.
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Зазначає, що він не мав умислу та не вбивав ОСОБА_12 , поїхав до останнього
		з ініціативи ОСОБА_6 , який хотів поговорити з ОСОБА_12 .
		Вказує, що суд обґрунтував вирок недопустимим доказом - протоколом огляду місця події від 16 травня 2016 року, згідно з яким у домоволодінні ОСОБА_18 були вилучені одяг та взуття. На переконання засудженого, такий огляд був проведений
		без дозволу власника будинку ОСОБА_19 або ухвали слідчого судді, в протоколі не зазначено відомостей про наявність зовнішніх забруднювачів на вилучених речах, їх опечатування, не встановлено, що вони належать саме ОСОБА_7 , у зв`язку із чим вказані речові докази, як і протокол огляду, є недопустимими доказами.
		Вважає, що всупереч вимогам статей 488, 491, 496 КПК України судовий розгляд здійснювався суддею, який не був уповноважений на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Вказує, що суд першої інстанції провів допит ОСОБА_7 та судові дебати без участі його законного представника ОСОБА_18 
		і представників служби у справах дітей.
		Також посилається на порушення принципу змагальності, оскільки місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 щодо проведення повторного допиту свідка ОСОБА_20 . Засуджений вказує
		і на порушення таємниці нарадчої кімнати.
		Зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу на вказані порушення, не перевірив та не надав вичерпних відповідей на доводи поданих апеляційних скарг, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
		У запереченнях на касаційні скарги захисника ОСОБА_9 та засудженого
		ОСОБА_7 прокурор, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_21 просить залишити їх без задоволення через необґрунтованість наведених захисником та засудженим доводів.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника та засудженого не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисники та засуджені у судовому засіданні підтримали подані касаційні скарги, вважали їх обґрунтованими і просили їх задовольнити.
		В судовому засіданні прокурор вважала касаційні скарги необґрунтованими
		і просила залишити їх без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
		та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1
		КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості  ОСОБА_6 
		та ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
		Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 
		за пред`явленим кожному з них обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку всім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінального правопорушення, врахував позицію
		і доводи сторони захисту про невинуватість  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм злочину.У вироку суд навів мотиви, з яких визнав зазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості  ОСОБА_6 
		та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України, послався на такі докази.
		В суді обвинувачений  ОСОБА_6  вину не визнав, однак підтвердив,
		що в ніч на 16 травня 2016 року разом з ОСОБА_7 після вживання алкогольних напоїв на таксі поїхали в с. Мартинівка до ОСОБА_12 , де хотів поговорити з ним
		з приводу смерті матері, однак розмова перейшла у сварку та штовханину, в ході чого ОСОБА_6 декілька раз ударив ОСОБА_12 рукою в голову, від чого той впав обличчям донизу і в нього пішла кров з носа. Після цього ОСОБА_6 вийшов на подвір`я та 10-15 хвилин розмовляв з ОСОБА_20 , в той час як ОСОБА_7 залишився з ОСОБА_12 у веранді. Коли ОСОБА_7 вийшов, вони разом повернулися до м. Бердичева на таксі. Як на його кросівки попала кров ОСОБА_12 . ОСОБА_6  не знає, не пам`ятає чи брав із собою в таксі якісь речі на зворотному шляху, чи просив таксиста зробити зупинку дорогою назад та чи прав одяг після цих подій теж не згадав.
		Обвинувачений ОСОБА_7 в суді також вину не визнав, однак підтвердив, що в ніч
		на 16 травня 2016 року разом з ОСОБА_6 їздив до ОСОБА_12 , з яким ОСОБА_6 хотів поспілкуватись з приводу смерті матері. Після того,
		як ОСОБА_12 відкрив двері, між ним та ОСОБА_6 відбувся словесний конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої останній вдарив ОСОБА_12 скляною пляшкою по голові і той впав на підлогу. Згодом до них вийшла ОСОБА_20 , з якою він та ОСОБА_6 вийшли на вулицю, де розмовляли і палили, а коли ОСОБА_20 пішла додому, ОСОБА_6 повернувся до веранди, наказавши йому шукати мопед, що він і робив впродовж наступних 10 хвилин. Весь цей час ОСОБА_6 перебував біля ОСОБА_12 . Коли він повернувся до веранди, останній лежав долілиць у крові, а ОСОБА_6 тримав пилку і відро, яке віддав йому. Надалі вони ці речі поклали в багажник автомобіля таксі та повернулись до м. Бердичева.
		По дорозі він заснув, куди ділися пилка й відро, а також походження крові на своєму взутті пояснити не зміг.
		Свідок ОСОБА_20 показала суду, що в ніч на 16 травня 2016 року вона перебувала в будинку ОСОБА_12 . Згодом у вікно будинку хтось постукав, ОСОБА_12 пішов відчинити двері. Вона чула шурхіт, а через 5-7 хвилин вийшла у веранду та побачила на підлозі потерпілого зі слідами крові, який хрипів, але видимих тілесних ушкоджень на ньому не було. Біля вікна стояли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були напідпитку. ОСОБА_6 наказав їй нікому не казати про те, що вона бачила, після чого вона разом з ним вийшла за ворота та розмовляла з приводу смерті його матері, а ОСОБА_7 в цей час залишався у будинку.
		Свідок ОСОБА_15 надав суду показання про те, що працює таксистом і в ніч на                    16 травня 2016 року надавав послуги перевезення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Зокрема, возив їх із м. Бердичева до с. Мартинівка. Хлопці перебували у стані сильного алкогольного сп`яніння. По приїзду в село вони попросили почекати їх і повернулися через 25 хвилин. Дорогою назад до м. Бердичева на прохання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він робив зупинку, щоб ті покурили.
		Свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 показали суду про обставини виявлення
		16 травня 2016 року мертвого ОСОБА_12 у веранді його будинку.
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 16 травня 2016 року в веранді будинку АДРЕСА_5 виявлено ОСОБА_12 , який лежав
		на животі, з численними ранами голови. Також у веранді на поверхнях різних предметів виявлено сліди речовини бурого кольору, сліди рук, взуття, розбите скло від пляшки з-під пива та інші речі.
		Згідно з протоколом огляду місця події ід 17 травня 2016 року оглянуто труп
		ОСОБА_12 з тілесними ушкодженнями, вилучено його одяг, відібрані зразки волосся, зрізи з нігтьових пластин пальців рук та зразки відбитків пальців рук
		і долонь.
		Відповідно до висновків судово-медичної експертизи від 30 червня 2016 року
		№ 117, комісійної судово-медичної експертизи від 16 серпня 2016 року
		№ 85 встановлено причину смерті ОСОБА_12 , яка настала внаслідок множинних, проникаючих в порожнину черепу, ріжуче-пиляних ран голови, множинних багатоуламкових ріжуче-пиляних переломів кісток склепіння черепа
		з пошкодженням речовини головного мозку та її оболонок і розвитком масивної зовнішньої кровотечі, яка призвела до гострої масивної крововтрати. Вказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки
		для життя та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого. Ці тілесні ушкодження виникли прижиттєво, незадовго до смерті
		від дії гострого предмету, який володіє пиляними властивостями, не виключено,
		що від дії ріжучого краю ручної пилки по дереву, за умови, що вона мала ріжучий край у вигляді зубців трикутної форми. Тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритої (проникаючої в порожнину черепа) забійної рани лобної ділянки голови
		та вдавленого перелому лобної кістки утворились від дії тупого твердого предмету, що має грані, незадовго до смерті, та є небезпечними для життя. Під час заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень його положення могло бути різним
		та неодноразово змінюватись. Після отримання таких тілесних ушкоджень потерпілий не міг самостійно рухатись, повзати, розмовляти, змінювати положення тіла та виконувати будь-які активні дії. Інші ушкодження у виді сліпих колото-різаних ран з відносно рівними краями та загостреними кінцями на лівій боковій поверхні тулуба, утворились прижиттєво від дії гострого колюче-ріжучого предмету,
		що має грані, чим можуть бути уламки розбитої скляної пляшки.
		Згідно з висновком медико-криміналістичного дослідження від 08 серпня 2016 року № 144-МК встановлено механізм утворення виявлених у ОСОБА_12 тілесних ушкоджень та характеристики предметів, від яких вони утворились. Зокрема,
		на тілі у ОСОБА_12 виявлена відкрита забійна рана лобної ділянки голови
		та перелом лобної кістки, які утворились від дії тупого твердого предмету, що має грані, яким може бути емальоване відро. Пошкодження верхнього одягу
		ОСОБА_12 на лівій боковій поверхні під швом пройми лівого рукава утворилось від проникаючої ковзаної дії полотна гострого предмету, який має зубці,
		не виключено, що від ручної пилки, яка була вилучена на узбіччі дороги
		«Бердичів-Хмільник».
		Відповідно до протоколів відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 06, 08 червня 2016 року в ОСОБА_7 , ОСОБА_6 відібрано зразки букального епітелію, а у ОСОБА_20 - зразки слини та крові для проведення експертиз.
		Згідно з протоколами від 19 травня, 06 червня 2016 року в ОСОБА_7 ,
		ОСОБА_6 , ОСОБА_20 відібрано зразки відбитків пальців рук та долонь для проведення експертиз.
		Відповідно до висновків судово-медичних експертиз від 23 червня 2016 року
		№ 616, 618, 619, 620, від 30 червня 2016 року № 617, 623 визначено групову належність крові ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . Встановлено, що кров
		на одязі ОСОБА_12 , на рамі дверей, на віконному склі, підвіконні, пральній машинці, змивах речовини бурого кольору з бетонного покриття поблизу вхідних дверей, зі сліду низу взуття на бетонному покритті може належати ОСОБА_12 
		або ОСОБА_7 .
		Згідно з висновком судової трасологічної експертизи від 26 серпня 2016 року
		№ 1/3200 слід низу взуття перед вхідними дверима будинку з нашаруванням речовини бурого кольору залишений ОСОБА_7 , сліди на поверхні килиму, на сходах перед входом у будинок та в кімнаті залишені ОСОБА_6 .
		Відповідно до висновку комплексної судової імунологічної та молекулярно-генетичної експертизи від 22 серпня 2016 року № 398/399 на скляній пляшці
		з написом «Чернігівське» виявлена кров людини, на скляній горловині пляшки наявні клітини з ядрами, які належить ОСОБА_12 . Походження слідів крові
		і клітин від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виключається.
		Згідно з висновком судової трасологічної експертизи від 11 серпня 2016 року
		№ 1/2564 встановлено, що вилучений з домоволодіння ОСОБА_12  уламок полімерного матеріалу чорного кольору та мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_1 , який було вилучено під час обшуку в ОСОБА_7 , до розділення складали одне ціле.
		Відповідно до протоколу огляду місяця події від 16 травня 2016 року за місцем проживання ОСОБА_7 на АДРЕСА_2 вилучено одяг та взуття
		зі слідами речовини бурого кольору.
		Згідно з висновком судової біологічної експертизи № 396/397 від 22 серпня
		2016 року на джинсах ОСОБА_7 виявлені сліди крові, яка за генетичними ознаками належить ОСОБА_12 . Водночас, генетичні ознаки слідів крові на штанах ОСОБА_7 та його куртці збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_12 і не збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_6 .
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 16 травня 2016 року з квартири
		АДРЕСА_6 вилучені замочені у тазику для прання одяг та випрані кросівки ОСОБА_6 .
		Згідно з висновком комплексної судової імунологічної та молекулярно-генетичної експертизи від 22 серпня 2016 року № 400/401 на джинсах та взутті ОСОБА_6 виявлені сліди крові, яка за генетичними ознаками належить ОСОБА_12 . Походження цієї крові від ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 виключається.
		Відповідно до протоколів огляду місця події від 17 травня 2016 року на відстані
		17 метрів від краю узбіччя автодороги «Бердичів-Хмільник» в насадженні кущів
		і дерев виявлено та вилучено емальоване відро і металеву ручну пилку
		з нашаруванням речовини бурого кольору.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 30 червня 2016 року №176/ц 
		на емальованому відрі та ручній пилці виявлена кров людини, яка може походити
		від ОСОБА_12 , не виключається походження крові від ОСОБА_7 .
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 17 травня 2016 року № 203 в ОСОБА_7 виявлено легке тілесне ушкодження у вигляді садна на нижній повіці правого ока, яке виникло від дії твердого предмету з обмеженою поверхнею
		в межах 2 діб до моменту освідування.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 17 травня 2016 року № 202
		у ОСОБА_6 виявлено легке тілесне ушкодження у вигляді саден на тильній поверхні 1, 2, 3, 4 пальців лівої кисті, на тильній поверхні 3, 4, 5 пальців правої кисті, які виникли від дії твердого предмету з обмеженою поверхнею в межах 2 діб до часу проведення експертизи.
		Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 16 травня 2016 року свідок ОСОБА_15 показав на місцевості, де в його автомобіль сіли ОСОБА_6 
		та ОСОБА_7 , місце, де вони вийшли в с. Мартинівка та де він на них чекав, а також місце неподалік с. Обухівка, де на прохання останніх він зупиняв автомобіль
		і вони виходили з нього, тобто місце, де було виявлено знаряддя вчинення злочину.
		Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання по фотознімках
		від 17 травня 2016 року свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_7 як особу, яку він вночі 16 травня 2016 року на таксі возив з м. Бердичева до с. Мартинівка та у зворотному напрямку.
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 18 травня 2016 року свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_6 як особу, яку він вночі 16 травня
		2016 року на таксі возив з м. Бердичева до с. Мартинівка та у зворотному напрямку.
		Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 16 травня 2016 року у ОСОБА_6 було вилучено мобільний телефон з карткою мобільного оператора «Київстар».
		Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 16 травня 2016 року в ОСОБА_7 було вилучено мобільний телефон з карткою мобільного оператора «Київстар».
		Згідно з аналітичною довідкою УКП (ОТЗ) ГУНП в Житомирській області користувачі абонентських номерів НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 ,
		та НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , 16 травня 2016 року о 00 годин
		37 хвилин виїхали з м. Бердичів та в 00 годин 57 хвилин перебували в зоні дії базових станцій мобільних операторів ПрАТ «Київстар», «МТС» і фіксувалися в районі
		с. Мартинівка Бердичівського району. З 01 години 20 хвилин до 01 години 55 хвилин 16 травня 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на телефонні дзвінки не відповідали. Після 02 години ОСОБА_7 повернувся в м. Бердичів, а ОСОБА_6 з 02 години
		03 хвилини свій телефон вимкнув.
		Відповідно до акту спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів
		від 14 червня 2016 року ОСОБА_7 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю із шкідливими наслідками.
		Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 14 червня 2016 року
		№ 211-2016 ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, міг усвідомлювати значення своїх дій
		та керувати ними на час проведення експертизи, у стані фізіологічного афекту
		не знаходився, його вчинки під час вчинення злочину були пролонгованими у часі, він не втрачав зв`язок з оточенням, достатньо розподіляв власну увагу. За своїм психічним станом ОСОБА_7 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
		Відповідно до акту спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів
		від 21 червня 2016 року ОСОБА_6 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю із шкідливими наслідками, примусового лікування
		не потребує.
		Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 21 червня 2016 року
		№ 230-2016 ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час проведення експертизи, у стані фізіологічного афекту не знаходився, перебував у стані алкогольного сп`яніння, його вчинки під час вчинення злочину були пролонгованими у часі, він не втрачав зв`язок з оточенням, достатньо розподіляв власну увагу. За своїм психічним станом ОСОБА_6 
		не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
		Крім того, суд першої інстанції дослідив інші докази та процесуальні документи,
		які підтверджують законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, з урахуванням яких обґрунтував свої висновки.
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
		у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
		до обґрунтованого висновку про вчинення  ОСОБА_6 та ОСОБА_7  інкримінованого їм кримінального правопорушення та правильно кваліфікував дії кожного з них за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України. При цьому всім наявним доказам,
		суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Місцевий суд також ретельно перевірив і доводи сторони захисту, які аналогічні доводам відповідних апеляційних та касаційних скарг, про непричетність  ОСОБА_6 та ОСОБА_7  до умисного вбивства ОСОБА_12 , визнавши вказані доводи необґрунтованими й такими, що спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо  ОСОБА_6 та ОСОБА_7  належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_13 , адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які аналогічні доводам касаційних скарг захисника ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_7 , визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
		Зокрема, предметом перевірки в апеляційному суді були доводи апеляційних скарг захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про недопустимість протоколу огляду місця події від 16 травня 2016 року через недотримання органом досудового розслідування вимог статей 233, 234, 237 КПК України щодо проникнення та огляду домоволодіння на АДРЕСА_2 .
		На спростування цих доводів апеляційний суд зазначив, що огляд вищезазначеного домогосподарства здійснювався на підставі дозволу ОСОБА_18 , яка постійно проживає у вказаному будинку з родиною, тобто є фактичним його володільцем
		(т. 4, а.к.п. 105). Вказане підтверджується довідкою-характеристикою від 16 травня 2016 року № 528, виданою сільським головою Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_24 , повідомленнями головного лікаря ЦРЛ Бердичівського району від 18 травня 2016 року та начальника служби у справах дітей Бердичівської РДА від 08 червня 2016 року, згідно яких
		ОСОБА_7 проживає на АДРЕСА_1 разом із батьками, сестрою і братом (т. 5, а.к.п. 200, 201, 202, 204, 210). Також зазначене підтверджується і актом обстеження умов проживання ОСОБА_7 від 20 липня 2016 року за вищезазначеною адресою (т. 5, а.к.п. 212).
		При цьому даних про те, що вказане домоволодіння належить не ОСОБА_18 , а іншій особі - ОСОБА_19 , апеляційний суд не встановив, зазначивши, що огляд місця події проведений із дотриманням вимог ст. 233 КПК України, за результатом чого виявлено джинси та куртку зі слідами бурого кольору, а також туфлі
		(т. 4, а.к.п. 106-112). В суді ОСОБА_7 не заперечував, що вилучені джинси, куртка
		та туфлі належать саме йому і в цих речах він перебував на місці події, що не оспорював  в апеляційній скарзі і його захисник.
		Крім того, апеляційний суд зазначив, що виявлені за результатом огляду штани, куртка та туфлі були упаковані за правилами пакування речових доказів. Під час дослідження вказаних речей експертом у висновку вказано, що упаковка об`єктів не була порушена, а при її відкритті встановлено, що в ній знаходяться куртка, штани і туфлі (т. 5, а.к.п. 106-123).
		З огляду на викладене, апеляційний суд визнав вказаний протокол огляду місця події таким, що складений із дотриманням положенням статей 104, 105 КПК України, а доводи захисника ОСОБА_10 щодо неналежного упакування вилучених речей та не встановлення їх приналежності ОСОБА_7 - безпідставними.
		Крім того, апеляційний суд перевірив та визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те,
		що за відсутності дозволу слідчого судді та законних підстав була оглянута квартира АДРЕСА_3 ,
		а також про те, що ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав за іншою адресою.
		Так, апеляційний суд встановив, що згідно з паспортними даними та довідкою-характеристикою ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав в будинку 
		АДРЕСА_1 
		(т. 5, а.к.п. 213, 217). Однак під час досудового розслідування було встановлено,
		що ОСОБА_6 тимчасово проживав у своєї тітки - ОСОБА_14 за адресою:
		АДРЕСА_7 , чого ОСОБА_6 не заперечував,
		а ОСОБА_7 підтвердив у суді першої інстанції.
		Про те, що під час досудового розслідування було проведеного огляд саме квартири АДРЕСА_6 , а не № 14,
		як стверджували захисники, вказують письмова заява ОСОБА_14 про надання дозволу на огляд квартири АДРЕСА_4 , протокол огляду місця події від 16 травня
		2016 року та фототаблиця до нього, в якій друкованими літерами зазначено про проведення огляду саме в квартирі АДРЕСА_8 (т. 4, а.к.п. 113-115). Крім того, в ході апеляційного розгляду прокурором долучено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що ОСОБА_14 на праві приватної власності належить саме квартира АДРЕСА_6 (т. 7, а.к.п. 133). ОСОБА_6 також не заперечував, що вилучені в ході вищезазначеного огляду місця події темні джинси, сіра футболка та кросівки належать саме йому.
		За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те,
		що посилання в ухвалі слідчого судді від 17 травня 2016 року (справа
		№ 274/2921/16-к), якою накладено арешт на вказані речі, на те, що обшук проводився в квартирі АДРЕСА_9 , є опискою та не свідчить про недопустимість протоколу огляду місця події і похідних від нього доказів (т. 4, а.к.п. 120).
		Крім того, апеляційний розглянув і визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відсутність фото і відео фіксації слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 , оскільки відповідно
		до положень ст. 237 ч. 7, ст. 240 ч. 2 КПК України проведення фотографування, звуко- чи відеозапису під час огляду або слідчого експерименту є правом,
		а не обов`язком слідчого.
		Як убачається з протоколу слідчого експерименту від 16 травня 2016 року, вказана слідча дія розпочалася в приміщенні службового кабінету № 1 Бердичівського ВП
		на вул. Героїв України, 67 в м. Бердичеві, де після роз`яснення процесуальних прав її учасникам свідку ОСОБА_15 було запропоновано повідомити відомі йому обставини, після чого було здійснено виїзд на місцевість в локації, на які вказував свідок. Зокрема свідок показав місце, де в його автомобіль сіли ОСОБА_6 
		та ОСОБА_7 , місце, де вони вийшли в с. Мартинівка та де він на них чекав, а також місце на автодорозі «Бердичів-Хмільник» поблизу с. Обухівка, де на прохання останніх свідок зупиняв автомобіль, і в подальшому на узбіччі було вилучено емальоване відро та металеву ручну пилку, тобто місце, де було виявлено знаряддя вчинення злочину.
		Отже, протокол слідчого експерименту складений із дотриманням вимог статей 104, 223, 240 КПК України, підписаний учасниками слідчої дії. Клопотань про проведення технічної фіксації вказаної слідчої дії від її учасників не надходило. З огляду на це, доводи захисника ОСОБА_9 про те, що протокол був складений
		за результатами процесуальної дії без фіксації її перебігу є безпідставними.
		Доводи захисників про те, що свідок ОСОБА_15 надав показання про те, що після повернення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до його автомобіля в с. Мартинівка він
		не бачив у них в руках ніяких предметів, апеляційний суд визнав такими
		що не ставлять під сумнів висновки суду першої інстанції, оскільки подія відбувалася в нічну пору доби і водій таксі міг не бачити предмети, з якими поверталися ОСОБА_6 та ОСОБА_7 після скоєння злочину. За результатами слідчого експерименту зі свідком було виявлено вказані предмети на узбіччі автодороги «Бердичів-Хмільник» неподалік с. Обухівка. При цьому апеляційний суд врахував показання у місцевому суді ОСОБА_7 про те, що відро та пилку вони
		з ОСОБА_6 поклали в багажник автомобіля.
		Також апеляційний суд визнав необґрунтованими посилання сторони захисту
		на незаконну зміну підслідності кримінального провадження
		№ 12016060050000799. Зокрема, як встановив суд апеляційної інстанції, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалось СВ Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області, а постановою заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_25 від 30 травня 2016 року його підслідність визначена за СВ СУ ГУНП в Житомирській області. Вказана постанова мотивована тим, що в кримінальному провадженні необхідно провести значний обсяг процесуальних дій, вона винесена на підставі статей 36, 216 КПК України, зокрема й з метою дотримання розумних строків досудового розслідування, що свідчить про неефективність досудового розслідування на момент винесення постанови прокурором (т. 4, а.к.п. 204). Крім того, як зазначив апеляційний суд, відповідно до постанови про визначення групи слідчих від 16 травня 2016 року у цьому кримінальному провадженні ще на початковому етапі досудового розслідування до складу групи слідчих входили слідчі СУ ГУНП в Житомирській області (т. 4, а.к.п. 60).
		Апеляційний суд врахував положення ст. 87 ч. 3 п. 2 КПК України, згідно якої реалізація органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, як підстава для визнання доказів недопустимими означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до предмета відання цих органів,
		та релевантну позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові від 28 лютого 2023 року в справі № 761/34746/17, зазначивши,
		що нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб`єктами покликана забезпечити вчинення цих дій особами з необхідною кваліфікацією,
		які виконують свої професійні обов`язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб. Якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК України, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень,
		не передбачених КПК України» у значенні ст. 87 ч. 3 п. 2 КПК України і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими.
		Доводизахисника ОСОБА_10 в його апеляційній скарзі про порушення принципу змагальності в суді першої інстанції через відмову в задоволенні його клопотання щодо проведення повторного допиту свідка ОСОБА_20 апеляційний суд визнав безпідставними. Як установив апеляційний суд, вказаний свідок була допитана місцевим судом у засіданні 14 березня 2019 року за участю сторін кримінального провадження, в тому числі захисників та засуджених, які скористалися своїм правом задати питання свідку і можливістю перехресного допиту (т. 3, а.к.п. 23-26). В подальшому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_20 , оскільки її показання не містили суперечностей, вона розповіла про відомі їй події і сторона захисту мала можливість поставити свої запитання під час першого допиту. Врахував суд і те, що вказаний свідок не була безпосереднім очевидцем інкримінованого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
		Відповідаючи на доводи сторони захисту щодо порушення права на захист ОСОБА_6 , зокрема під час затримання останнього, апеляційний суд зазначив, що згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 16 травня 2016 року про затримання ОСОБА_6 було повідомлено його батька та Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Житомирській області, з якого останньому було призначено захисника ОСОБА_26 , але затриманий ОСОБА_6 повідомив, що він бажає мати захисника ОСОБА_16 , який і був присутній при складанні вищезазначеного протоколу та підписав його. При цьому захисник ОСОБА_16 та ОСОБА_6 зауважень до протоколу не зазначили, натомість затриманий в графі для пояснень написав, що, користуючись ст. 63 Конституції України, відмовляється давати показання (т. 4, а.к.п. 151-153). Повноваження захисника ОСОБА_16 підтверджені договором про надання правової допомоги від 16 травня 2016 року, укладеним між адвокатом і батьком ОСОБА_6 - ОСОБА_27 , та ордером серії ЖТ № 08018 про надання правової допомоги ОСОБА_6 
		(т. 4, а.к.п. 155-157).
		З огляду на викладене, апеляційний суд доводи захисників ОСОБА_28 про відсутність у ОСОБА_6 під час його затримання захисника обґрунтовано визнав безпідставними.
		Крім того, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи захисників про те,
		що в судовому засіданні 28 жовтня 2016 року не з`ясовувалась думка
		ОСОБА_6 про зміну захисника ОСОБА_16 на захисника ОСОБА_13 , а заяви ОСОБА_6 про те, що він не заперечує про розгляд провадження
		без участі захисника ОСОБА_17 , написані ним в один день. Як встановив апеляційний суд, згідно технічних записів судових засідань ОСОБА_6 
		не висловлював недовіру вказаним захисникам, а захисник ОСОБА_13 брав участь у розгляді справи на підставі договору про надання правової допомоги
		від 11 жовтня 2016 року, укладеним між адвокатом і батьком ОСОБА_6 - ОСОБА_27 , тобто здійснював право на захист ОСОБА_6 за його
		ж бажанням.
		Як встановлено під час касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження, у справі наявна заява від ОСОБА_6 , в якій він повідомляє головуючого у справі в місцевому суді про те, що адвокат ОСОБА_17 брав участь в окремій процесуальній дії, а саме представляв інтереси ОСОБА_6 
		в судовому засіданні 11 липня 2017 року, оскільки в той день адвокат
		ОСОБА_13 не зміг прибути в судове засідання з поважних причин. Це також підтверджує обізнаність ОСОБА_6 щодо обсягу надання йому правової допомоги захисником ОСОБА_17 і проти надання такої допомоги вказаним захисником ОСОБА_6 не заперечував.
		Водночас апеляційний суд перевірив та визнав безпідставними посилання захисника ОСОБА_10 на порушення місцевим судом вимог статей 488, 491, 496 КПК України в частині необхідності проведення розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за участі певного кола осіб.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, допит ОСОБА_7 в місцевому суді було проведено 10 жовтня 2023 року, коли останньому виповнилось 24 роки,
		він самостійно виявив бажання давати показання, що і зробив у присутності захисника ОСОБА_10 (т. 6, а.к.п. 92-94). Законний представник ОСОБА_7 - його мати ОСОБА_18 про кожне судове засідання була повідомлена належним чином
		та брала участь у судовому розгляді (т. 6, а.к.п. 54, 72, 75, 91, 96). В судове засідання апеляційного суду законний представник ОСОБА_18 , будучи належним чином повідомленою про час та місце апеляційного розгляду, не з`явилася.
		З огляду на те, що на момент допиту ОСОБА_7 досяг повноліття, суд першої інстанції не визнавав обов`язковою участь законного представника, педагога, психолога
		або лікаря, отже вимог ст. 491 КПК України не було порушено. Також суд
		не встановив підстав для виклику представників служби у справах дітей згідно
		зі ст. 496 КПК України.
		Доводи захисника ОСОБА_10 про те, що розгляд кримінального провадження здійснювався суддею, який не був уповноважений на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх є безпідставними.
		Так, розгляд цього кримінального провадження здійснювався колегіально, доповідачем у справі був суддя ОСОБА_29 , який мав стаж роботи на посаді судді більше десяти років та був уповноважений зборами суддів Житомирського районного суду Житомирської області суду здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, що узгоджується з вимогами ст. 31 ч. 14 КПК України
		та ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Посилання захисників на порушення таємниці нарадчої кімнати у місцевому суді,
		які також перевірялися апеляційним судом, є необґрунтованими.
		На спростування вказаних доводів апеляційний суд обґрунтовано послався
		на правовий висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 24 лютого 2020 року в справі
		№ 128/2455/15-к, згідно з яким, з урахуванням положень ст. 367 КПК України, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування
		в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах, слід вважати порушенням таємниці наради суддів, яке на підставі ч. 1 ст. 412
		КПК України може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разі коли воно за своїм характером та з огляду
		на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках,
		коли вказане порушення обґрунтовано ставить під сумнів незалежність
		і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.
		Таких порушень під час перебування колегії суддів суду першої інстанції в нарадчій кімнаті в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 апеляційним судом не було встановлено.
		Крім того, як встановив апеляційний суд, в деяких постановах, які виніс суддя ОСОБА_29 19 жовтня 2023 року, в подальшому були виправлені описки в даті їх винесення. Наявна в єдиному державному реєстрі судових рішень постанова судді ОСОБА_29 від 19 жовтня 2023 року про повернення матеріалів про адміністративне правопорушення за КУпАП на доопрацювання не ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення, це не перешкодило і не могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		За матеріалами кримінального провадження не встановлено порушень таємниці нарадчої кімнати у суді першої інстанції, які були б істотними й такими, що перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Суд апеляційної інстанції розглянув подані апеляційні скарги з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно  ОСОБА_6 та ОСОБА_7  відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
		За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційних скаргах захисників, які є аналогічними доводам касаційних скарг захисника ОСОБА_9 
		та засудженого ОСОБА_7 , навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційні скарги необґрунтованими, та належним чином мотивував своє рішення.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
		не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
		ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України, та правильність кваліфікації їхніх дій.
		Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
		КПК України.
		Таким чином, доводи касаційних скарг щодо порушення судами під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень є безпідставними, а їх доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом касаційного розгляду.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 
		та ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене
		і засуджені винні у його вчиненні.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за своїм видом і розміром
		є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій,
		їх небезпечності та даним про особу кожного з винних.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
		для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, підстав для задоволення касаційних скарг захисника
		ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_7 , скасування судових рішень щодо останнього та ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції
		за результатом касаційного розгляду не встановлено.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня
		2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни,
		а касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 
		та засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...