Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/1765/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 18.03.2025
Номер судового провадження: 51-1049км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221180001102

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 644/1765/22
		провадження № 51-1049 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 , 
		суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		засудженого                                              ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, який зареєстрований у АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2024 року  ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено до покарання за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років та за ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.
		Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_6 у тому, що він під час дії правового режиму воєнного стану в м. Харкові:
		(1) на початку червня 2022 року з квартири АДРЕСА_2 , належній ОСОБА_7 , викрав балконні двері із металопластику, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 3851 грн;
		(2) 15 вересня 2022 року з тієї ж квартири викрав металеві двері, вартість яких становила 4642 грн 26 коп;
		(3) 28 вересня 2022 року приблизно о 20:00 проник у квартиру АДРЕСА_3 за тією ж адресою та почав виносити звідти майно, що було помічено мешканцями будинку, однак ОСОБА_6 продовжив свої злочинні дії та зник з місця викрадення з викраденим майном, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 2765 грн 97 коп.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, просить скасувати оскаржувані судові рішення, призначити новий розгляд у суді першої інстанції та змінити призначене йому покарання на менш суворе.
		Касаційна скарга обґрунтована твердженнями про те, що:
		- судом першої інстанції не було враховано показання свідка  ОСОБА_9 , згідно з якими двері не належать потерпілому ОСОБА_7 , а тому не можуть бути предметом крадіжки;
		- не було допитано усіх свідків, чим порушено його право на захист, оскільки показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 та Картякова, про допит яких він заявляв клопотання, має значення для кримінального провадження щодо нього;
		- залишено поза увагою його твердження про те, що між ним та потерпілим ОСОБА_7 були цивільно-правові відносини;
		- наявні докази, згідно з якими побутова техніка належить йому, а не потерпілому;
		- його винуватість в інкримінованих злочинах не доведено поза розумним сумнівом;
		- матеріали досудового розслідування містять помилки та різного роду виправлення;
		- на панорамному фото будинку відсутній дріт, по якому, як стверджували свідки, він залазив у квартири;
		- немає дати, часу та адреси, де проводився слідчий експеримент, під час якого він був відсутній;
		- показання у суді першої інстанції він надавав у емоційно пригніченому стані;
		- квартиру у ОСОБА_7 він виграв під час гри в карти, а тому вона належить йому, що вказує на відсутність складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК;
		- з урахуванням його віку та стану здоров`я призначене йому покарання є суворим.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні:
		- засуджений підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити;
		- прокурор заперечив касаційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
		Мотиви Суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, при розгляді касаційної скарги засудженого суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		На переконання засудженого, його винуватість в інкримінованих злочинах не доведено поза розумним сумнівом.
		Колегія суддів не погоджується з наведеними аргументами та враховує таке.
		В оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_6 за двома епізодами таємного викрадення майна з квартири потерпілого ОСОБА_7 із правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК та за епізодом відкритого викрадення майна з квартири потерпілого ОСОБА_8 з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 186 КК, вчинених під час дії правового режиму воєнного стану повторно.
		В ході визнання винуватості засудженого суди послалися, зокрема на:
		- показання свідка ОСОБА_14 , згідно з якими вона бачила як ОСОБА_6 виносив з квартири на 2 поверсі балконні двері у свою квартиру, а через кілька днів бачила, як він ніс вхідні двері по коридору, а в квартирі сусіда дверей не було. Надалі вона була понятою під час обшуку, в ході якого у квартирі засудженого було вилучено чайник, духовку, піч, а в самій квартирі також були наявні балконні двері, а вхідні були вставлені. Слідчому засуджений говорив, що оскільки у квартирах ніхто не живе, то він може брати, що забажає;
		- показаннями свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що під час обшуку був понятим і в його присутності з квартири ОСОБА_6 вилучали балконні та вхідні двері, чайник, посуд, духову шафу та плиту. Це все відбувалося у присутності засудженого, який вказував, що ці речі з квартири АДРЕСА_2 ;
		- показання свідка ОСОБА_16 , яка зазначала, що помітила відкриті двері у квартиру АДРЕСА_3 та зателефонувала сусідці ОСОБА_17 , щоб остання прийшла. Як тільки ОСОБА_17 прийшла, то побачила, як з квартири АДРЕСА_3 виходить ОСОБА_6 з пакетом в руках, а біля дверей в квартиру стояли електрична плита та чайник. Коли вони запитали ОСОБА_6 , що він робить, то він відповів, що це його справа, кинув пакет і почав бігти;
		- аналогічні показання надала  ОСОБА_17 , яка також зазначала, що наступного дня після вказаних подій вона бачила як ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_3 через балкон викидав речі.
		Належність потерпілому ОСОБА_7 дверей, про які веде мову засуджений у скарзі, підтвердила у місцевому суді свідок ОСОБА_9 , яка повідомила, що свої старі вхідні двері подарувала ОСОБА_7 , бо у нього були пошкоджені. Потерпілий їх вставив, а потім зі слів сусідів свідок дізналася, що ці двері у ОСОБА_6 .
		Також суди обґрунтовано врахували результати слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, зокрема протоколи:
		- огляду місця події від 29 вересня 2022 року, згідно з яким у квартирі АДРЕСА_3 зафіксовано пошкодження дверей та замка, обстановка в квартирі порушена, а речі розкидані;
		- огляду місця події від 06 жовтня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_6 видав викрадене з квартири АДРЕСА_3 майно: електричний чайник, електричну плиту та духову шафу, а також два плеєри;
		- пред`явлення предметів для впізнання по фото від 06 жовтня 2022 року, згідно з якими законний представник потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_18 та сам потерпілий впізнали викрадені речі з квартири АДРЕСА_3 та які були віднайдені у квартирі ОСОБА_6 ;
		- огляду місця події від 20 жовтня 2022 року, в ході якого було вилучено вхідні металеві та металопластикові двері з квартири засудженого;
		- пред`явлення предметів для впізнання по фото від 10 листопада 2022 року, під час якого ОСОБА_19 впізнав балконні двері, які ОСОБА_6 у червні 2022 року виносив з квартири АДРЕСА_2 .
		Вартість викраденого майна було встановлено відповідно до висновків судових товарознавчих експертиз від 25 жовтня 2022 року № 2806, від 03 листопада 2022 року № 2934.
		При цьому суди у своїх рішеннях на підставі низки доказів встановили спосіб проникнення у квартири - через двері, які містили сліди зламу, що робить неспроможними аргументи засудженого про відсутність на фото дроту, по якому, як стверджували свідки, він залазив у квартири, про що він вказує у скарзі.
		Аргументи про належність квартири АДРЕСА_2 засудженому, оскільки він виграв її у карти, є неприйнятними, оскільки правові підстави набуття майнових прав чітко встановлені цивільним законодавством, яке не містить такої правової підстави як виграш у карти. Жодних правовстановлюючих документів, які б свідчили про належність квартири ОСОБА_6 матеріали розглядуваної справи не містять.
		Відтак за результатами судового розгляду та з врахуванням результатів слідчих (розшукових) дій суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, з яким погодився апеляційний суд, про винуватість ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК та ч. 4 ст. 186 КК.
		Щодо аргументів про дачу показань засудженим у пригніченому стані, то із вироку місцевого суду вбачається, що викривальних показань ОСОБА_6 у місцевому суді не надавав, а в ході судових розглядів висував низку версій, за якими він не вчиняв інкримінованих йому діянь, однак суди попередніх інстанцій їх дослідили та з належним правовим обґрунтуванням спростували.
		Щодо доводів про порушення права на захист, яке, на думку засудженого, полягало у тому, що не було допитано низку свідків, то згідно з матеріалами розглядуваної справи місцевий суд з належною ретельністю розглянув такі клопотання та вмотивовано відмовив у їх задоволенні з постановленням відповідних ухвал. Судом було встановлено, що ОСОБА_6 не навів достатньої аргументації, за якою його клопотання підлягали б задоволенню.
		Окрім цього, одна із свідків, про яку вказує ОСОБА_6 , а саме - ОСОБА_20 , була допитана місцевим судом та вказувала, що засуджений говорив їй, що забрав двері у ОСОБА_7 за борги, а пізніше відмовилася від дачі показань, щоб не зробити гірше засудженому.
		Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2023 року у справі № 644/6483/23 (згідно з даними ЄДРСР набрав законної сили 09 жовтня 2023 року) ОСОБА_20 засуджено за ч. 1 ст. 385 КК за відмову від дачі показань під час розгляду судової справи № 644/1765/22.
		Аргументи про неознайомлення ОСОБА_6 з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі були предметом оцінки апеляційного суду, який обґрунтовано зазначив, що підпис у протоколі від 28 листопада 2022 року підтверджує факт отримання доступу ОСОБА_6 до всіх матеріалів, як і те, що він не був обмежений у часі для ознайомлення. Матеріали справи не містять заяв засудженого про перешкоджання доступу до документів чи скарг про незабезпечення можливості ознайомлення.
		Така оцінка доводів засудженого з боку апеляційного суду підтверджується і копією протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 28 листопада 2022 року, згідно з якою засуджений вказав про ознайомлення в повному обсязі із матеріалами кримінального провадження, що вбачається із тому 1 а. с. 22 матеріалів оскарження ухвали місцевого суду від 18 квітня та 03 жовтня 2023 року.
		Окрім цього, Суд враховує неодноразові ознайомлення ОСОБА_6 у повному обсязі із матеріалами розглядуваної справи після постановлення обвинувального вироку щодо нього.
		На противагу аргументам засудженого матеріали розглядуваної справи взагалі не містять протоколу слідчого експерименту, а оскаржувані судові рішення не містять посилань на протоколи допиту, про які він вказує, а тому його доводи в цій частині Суд відхиляє.
		Щодо тверджень засудженого про незгоду із призначеним йому покаранням внаслідок його суворості, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
		Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують. 
		Суд визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.
		ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 4 ст. 185 КК, санкція якої безальтернативно передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та за ч. 4 ст. 186 КК, санкція якої безальтернативно передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
		З вироку місцевого суду вбачається, що під час призначення покарання ОСОБА_6 цей суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, його ставлення до вчиненого, дані про його особу, який раніше судимий за вчинення тяжких, у тому числі корисливих злочинів, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, не працює.
		Пом`якшуючих покарання обставин встановлено не було, а обтяжуючою визнано рецедив злочину.
		За сукупності на веденої інформації місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність реального відбуття покарання ОСОБА_6 та призначив йому покарання у виді позбавлення волі за ч. 4 ст. 185 КК на строк 6 років та за ч. 4 ст. 186 КК на строк 8 років.
		ОСОБА_6 було визначено такий розмір покарання, який є наближеним до нижньої межі санкцій злочинів, за якими його засуджено.
		Під час призначення засудженому остаточного покарання суд першої інстанції обрав найбільш сприятливий спосіб складання покарань за ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		Відтак колегія суддів Верховного Суду вважає, що призначене засудженому покарання є достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень.
		Зміст ухвали апеляційного суду містить відповіді на усі аргументи апеляційної скарги ОСОБА_6 , у ній наведено ґрунтовний правовий аналіз мотивів, з яких виходив цей суд під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду.
		Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, а тому оскаржувані судові рішення потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Вирок Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...