Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/35842/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2025.
Дата набрання законної сили: 13.03.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа №761/35842/24                                                                                                                                             Слідчий суддя  ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/824/263/2025                                                                                                        Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 березня 2025 року                                                                                                    м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,   
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України у кримінальному провадженні №22023000000001009,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії ухвали визначено до 29.11.2024.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
		Обґрунтовує доводи апеляційної скарги з доповненнями тим, що вказана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, винесеною без урахування істотних обставин, що мають значення у кримінальному провадженні, без належної оцінки існуючих у провадженні ризиків і є такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
		Апелянт наполягає на тому, що органом досудового розслідування не доведено необхідність обрання стосовно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з огляду на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		Вказує, що слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_10 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, стабільні доходи, позитивно характеризується.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного              ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, прокурора ОСОБА_9 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває кримінальне провадження № 22023000000001009 від 05.10.2023, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.
		26.09.2024 громадянину України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.
		01.10.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зобов`язавши його не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , кожного дня з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., за винятком необхідності отримання медичної допомоги, необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
		- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		- утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні;
		- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
		Строк дії ухвали визначено у межах 60 днів, починаючи з 01.10.2024 року, до 29.11.2024 року включно.
		З такими висновками погоджується і колегія суддів.
		Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
		Згідно ч. 1, ч. 2  ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення  та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування  більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя  має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.                                                                                                                                                                                                                                                                                            
		Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
		Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
		Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
		Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
		Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
		Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
		На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
		Відмовляючи у застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України, та обґрунтовано  визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
		Врахувавши тяжкість та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, конкретні обставини інкримінованого йому злочину та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень та їх наслідками, у  повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході судового розгляду ризикам.
		Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.
		Посилання захисника на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
		Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. 
		Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
		У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
		Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
		Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
		Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищевказане, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у  вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.
		Твердження апеляційної скарги з доповненнями на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів відхиляє як безпідставні, позаяк слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
		При цьому, доводи апелянта про належну процесуальну поведінку підозрюваного, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів та не є визначеною законом підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
		Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
		Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 372 КПК України, та містить у собі відомості, передбачені ст. 196 КПК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
		Станом на час розгляду апеляційної скарги оскаржувана ухвала слідчого судді вичерпала свою дію 29.11.2024.
		Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи. 
		За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
		постановила:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддя           ________________              ОСОБА_13          
		Судді:
		ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_2____________

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...