Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/5427/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 20.03.2025. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.03.2025
Номер судового провадження: К/990/48257/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №400/5427/24
		адміністративне провадження №К/990/48257/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Кашпур О.В.,
		суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського     окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року, ухвалене у складі головуючого   судді Мельника О.М., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від                             21 листопада 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Градовського Ю.М., суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
		У С Т А Н О В И В :
		І. Короткий зміст позовних вимог
		1. У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: 
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ), але не більш як за шість місяців, за період з 06 березня 2024 року по день виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, в                сумі 21217,22 грн, що відповідає самій же сумі заборгованості - грошової компенсації           вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби               у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . 
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України і згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 березня 2024 року №66 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06 березня 2024 року. Під час звільнення позивача з військової служби і виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення        з ним не проведено повного розрахунку щодо виплати грошової компенсації вартості                       за неотримане речове майно, тому, на переконання ОСОБА_1 , відповідач допустив протиправну бездіяльність і позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) відповідно до приписів статті 117 Кодексу законів             про працю України (далі - КЗпП України). 
		ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		3. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 29 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
		4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно               до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 березня                      2024 року №66 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06 березня 2024 року, і саме цим наказом відповідач визначив вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , згідно з яким нарахована грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в сумі 20780,05 грн, яка виплачена позивачу та з якою він погоджується. Зважаючи на це, відповідач вжив усіх заходів для проведення необхідних розрахунків із позивачем, тому протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно судом              не встановлено. Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, то не є оплатою праці й вимоги статей 116, 117 КЗпП України не можуть бути застосовані у цих правовідносинах. Разом із тим, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06 березня         2024 року №66 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та               всіх видів забезпечення без проведення з ним усіх необхідних розрахунків (грошової компенсації за неотримане речове майно) позивачем не оскаржується і не оскаржувався раніше, з рапортом (заявою) з приводу невиключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач не звертався. Таким чином, ОСОБА_1 погодився                на проведення з ним неповного розрахунку (в частині виплати компенсації за неотримане речове майно) при виключенні зі списків особового складу військової частини, що виключає неправомірність дій військової частини НОМЕР_1 , і, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		5. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року скасував. Прийняв нову постанову, якою         позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку             при звільненні, а саме несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації              вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби               у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини                   НОМЕР_1 . Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) за період з 06 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року в сумі 5226,87 грн. У іншій частині позовних вимог відмовив.
		6. Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції, пославшись на висновки, зроблені Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, указав, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівнику сум у розумінні статті 116 КЗпП України. Відтак, невиплата компенсації вартості за неотримане речове майно в день виключення зі списків військової частини є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, а для правильного вирішення цієї справи необхідно визначити суму такої виплати, розраховуючи яку, апеляційний суд установив, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 1316,46 грн (39493,81 грн (січень          2024 року) + 39493,81 грн (лютий 2024 року)/60 днів). Оскільки ОСОБА_1 виключено зі списків 06 березня 2024 року, а компенсація за неотримане речове майно виплачена 30 квітня 2024 року, то період затримки повного розрахунку становить 56 календарних днів. З огляду          на викладене, сума середнього заробітку за час затримки повного розрахунку становить 73721,76 грн (1316,46 грн х 56 днів). Разом із тим, ураховуючи висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 20 червня 2024 року в справі №120/10686/22 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц, суд апеляційної інстанції констатував, що, з урахуванням суми компенсації у розмірі 20468,35 грн, періоду затримки її виплати 56 днів, сума середнього заробітку за період затримки виплати у розмірі 73721,76 грн є не співмірною, а тому необхідно застосувати принцип пропорційності до цієї суми. Апеляційний суд указав, що ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 нараховано 268303,12 грн, тому на день звільнення йому мало бути виплачено 288771,47 грн (268303,12 грн + 20468,35 грн). Відсоткове співвідношення спірної суми у цій справі до загальної суми виплати розраховується наступним чином: 20468,35 грн х 100%/288771,47 грн = 7,09%. Тому, виходячи з принципу пропорційності, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача буде здійснити обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку таким чином: 73721,76 грн х 7,09% = 5226,87 грн, що становить 7,09% суми виплати, яка мала бути нарахована на день звільнення зі служби.
		7. Додатковою постановою від 28 листопада 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі         726,72 грн. 
		ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року і ухвалити нове рішення, яким: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по          день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07 березня 2024 року по 29 квітня 2024 року (54 дні) у розмірі 71088,84 грн. 
		9. Як підставу оскарження скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 28 червня 2023 року в справі №560/11489/22, від 30 листопада         2023 року в справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року в справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 року в справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року в справі №560/831/23, від               29 лютого 2024 року в справі №460/42448/22, від 14 березня 2024 року в справі №560/6960/23, від 10 квітня 2024 року в справі №360/380/23, від 18 квітня 2024 року в справі №380/4205/23, від 25 квітня 2024 року в справах №440/8467/23, №460/49364/22, від 30 квітня 2024 року в справах №400/8493/23, №560/6962/23, від 01 травня 2024 року в справі №140/16184/23, від           15 травня 2024 року в справі №340/3077/21, від 23 травня 2024 року в справах №560/11616/23, №580/9003/23. До того ж скаржник указує про неоднакову практику Верховного Суду зі спірного питання, викладену, в тому числі й у постанові від 20 червня 2024 року в справі №120/10686/22, висновки якої урахував суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається.  
		10. ОСОБА_1 стверджує, що спірний період стягнення середнього грошового забезпечення у цій справі охоплюється періодом з 07 березня 2024 року по 29 квітня 2024 року, до якого застосовуються приписи статті 117 КЗпП України у редакції Закону України від               01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України             щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), якими законодавець з 19 липня           2022 року обмежив відповідну виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівнику.                         На переконання скаржника, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення             за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07 березня 2024 року по 29 квітня            2024 року в розмірі 71088,84 грн (54 дні х 1316,46 грн (середньоденне грошове забезпечення)). 
		IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
		11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 23 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		12. Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її  без задоволення. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року.
		13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 19 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на  20 березня 2025 року. 
		V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
		14. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
		15. Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 березня 2024 року №66 ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 21 лютого 2024 року №73 у запас, з 06 березня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.              Цим наказом, серед іншого, наказано виплатити позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 20780,05 грн.
		16. Компенсацію вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 виплачено у розмірі 20468,35 грн - 30 квітня 2024 року. 
		17. ОСОБА_1 , уважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що він має право на середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (виплати вказаної компенсації) відповідно до статті 117 КЗпП України, звернувся до суду з цим позовом.
		VІ. Джерела права й акти їхнього застосування
		18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади            та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		19. Згідно із приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року          №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення                в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		20. У частині четвертій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються               цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби,            що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		21. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		22. Згідно із пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з      ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
		23. Відповідно до пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178), грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
		24. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби             за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178). 
		25. За правилами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
		26. Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача              зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) у разі невиплати             з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею             116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій     статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено           на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
		VІІ. Позиція Верховного Суду
		27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання           про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати               чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України). 
		29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
		30. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі №400/5427/24 відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		31. Військовою частиною НОМЕР_1 судові рішення у справі №400/5427/24 у касаційному порядку не оскаржені.  
		32. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
		33. Спірні правовідносини у цій справі виникли, зокрема, щодо права позивача на стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно).
		34. Закон покладає на роботодавця (підприємство, установу, організацію) обов`язок           провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
		35. Відповідно до установлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 березня 2024 року №66 ОСОБА_1 з 06 березня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та          всіх видів забезпечення. Цим наказом, серед іншого, наказано виплатити позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 20780,05 грн. Компенсацію вартості                         за неотримане речове майно ОСОБА_1 виплачено у розмірі 20468,35 грн - 30 квітня 2024 року.
		36. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, апеляційний суд урахував           висновки, зроблені Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного              суду у складі Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19,           у якій, серед іншого, зазначено, що стаття 116 КЗпП України оперує поняттям «всі суми,                 що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні. Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової         частини. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівнику сум у розумінні статті          116 КЗпП України. Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008. Беручи до уваги вказані висновки, суд апеляційної інстанції констатував, що невиплата позивачу компенсації вартості за неотримане речове майно в день виключення             зі списків військової частини є підставою для виплати йому середнього заробітку за час затримки повного розрахунку відповідно до приписів статті 117 КЗпП України. Визначаючи суму такої виплати, апеляційний суд установив, що ця сума становить 73721,76 грн (1316,46 грн (середньоденний заробіток) х 56 (дні затримки)). Разом із тим, ураховуючи висновки,            зроблені Верховним Судом у постанові від 20 червня 2024 року в справі №120/10686/22                   та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд апеляційної інстанції зобов`язав військову частину                       НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь                   час затримки остаточного розрахунку (грошової компенсації вартості за неотримане                речове майно) за період з 06 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року в сумі 5226,87 грн, виходячи з принципу пропорційності.
		37. Спірний період стягнення середнього грошового забезпечення у справі №400/5427/24 охоплюється періодом, до якого застосовуються приписи статті 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року.
		38. Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також           захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Судова палата) 06 грудня 2024 року прийняла постанову в справі №440/6856/22,                 у якій вирішила питання щодо можливості розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц,            на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX. 
		39. Так, у постанові від 06 грудня 2024 року в справі №440/6856/22 Судова палата звернула увагу, зокрема, на те, що у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц            Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України у редакції Закону №3248-IV від 20 грудня 2005 року (далі - Закон №3248-IV). У зв`язку                          з набранням чинності Законом №2352-IX, яким статтю 117 КЗпП України викладено у новій редакції, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України у редакції Закону №3248-IV втратила чинність. Отже, Судова палата дійшла висновку, що розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц, на статтю 117 КЗпП України у новій редакції, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19 липня 2022 року, є неможливим.
		40. Судова палата у постанові від 06 грудня 2024 року в справі №440/6856/22 дійшла висновку за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року в справі №120/10686/22, у якій зроблено протилежний висновок щодо застосування статті 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX. Відступаючи від висновків Верховного Суду, які викладено в указаній постанові, Судова палата зазначила, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним. Отже, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати на усі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
		41. Повертаючись до обставин справи №400/5427/24, що розглядається, Верховний Суд зважає на те, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову                  в задоволенні позову та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та установив, що позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку (виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно), й зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 не вбачається, що він заперечує такі установлені апеляційним судом обставини та не погоджується із указаною позицією суду апеляційної інстанції. 
		42. Доводи ОСОБА_1 , викладені у касаційній скарзі, зводяться саме до незгоди із          сумою середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку (виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно), яку суд апеляційної інстанції зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу, й такі доводи скаржника Верховний Суд уважає слушними, оскільки, зобов`язуючи військову частину НОМЕР_1 нарахувати          і виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) за період з 06 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року в сумі 5226,87 грн, ураховуючи принцип пропорційності,             апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин, які виникли у період дії       статті 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, висновки Великої Палати Верховного           Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц. У межах цієї справи належить ураховувати приписи статті 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ, якими законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівнику.
		43. У постанові від 06 грудня 2024 року в справі №440/6856/22 Судова палата відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2024 року в справі №120/10686/22 щодо застосування статті 117 КЗпП України, який урахований апеляційним судом під час розгляду справи №400/5427/24. 
		44. Разом із тим, установивши, що період затримки остаточного розрахунку з позивачем становить 56 календарних днів - з 06 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що період стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється періодом з наступного дня після виключення позивача зі списків особового складу військової частини до дня, що передує дню фактичного розрахунку. 
		45. Тож, суд апеляційної інстанції неправильно визначив період затримки остаточного розрахунку з позивачем і суму середнього грошового забезпечення, яку зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 .
		46. За таких обставин, Верховний Суд, з огляду на аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 і приписи статей 341, 353 КАС України, дійшов висновку, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, якою скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову та позов задоволено частково, підлягає скасуванню у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити                 йому середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) із направленням справи №400/5427/24 у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та правильно застосувати до спірних правовідносин, відповідно до встановлених обставин, що мають значення для справи, норми матеріального права, ухвалити у відповідній частині позовних вимог законне та обґрунтоване судове рішення відповідно до приписів статті 242 КАС України.
		47. У частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року в справі №400/5427/24 підлягає залишенню без змін. 
		VІІІ. Судові витрати
		48. Ураховуючи результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		2. Скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада                 2024 року в справі №400/5427/24 у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити йому середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) та направити справу №400/5427/24 у цій частині на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 
		3. У іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року в справі №400/5427/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий:                                                                                                    О. В. Кашпур 
		Судді:                                                                                                              В. М. Соколов
		                                                                                                              С. А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...