Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/4399/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано судом: 20.03.2025. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.03.2025
Номер судового провадження: К/990/18605/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №440/4399/22
		адміністративне провадження № К/990/18605/23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		cудді-доповідача - Радишевської   О.Р.,
		суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №   440/4399/22
		за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
		за касаційною скаргою Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023, ухвалену у складі: судді-доповідача Бершова Г.Є., суддів: Ральченка І.М., Чалого І.С.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1.           ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач) з вимогою:
		-          зобов`язати повторно розглянути запит про отримання публічної інформації від 15.03.2022 з урахуванням висновків суду і надати інформацію про те, скільки коштів було перераховано Національною асоціацією адвокатів України на користь Збройних Сил України чи інших правоохоронних органів.
		2.          На обґрунтування позовних позивач зазначив, що 15.03.2022 він подав ІНФОРМАЦІЯ_1 запит про надання публічної інформації, у якому просив надати інформацію щодо перерахованих коштів на користь Збройних сил України. У відповідь на вказаний запит ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомило, що запитувана інформація не належить до публічної.
		3.          Позивач доводив, що інформація, яку він просив надати, безпосередньо стосується здійснення відповідачем своїх управлінських (владних) функцій і повноважень щодо організації діяльності адвокатури, зокрема щодо розпорядження сплаченими адвокатами внесками, а тому вона є публічною і відповідач не міг відмовити у її наданні.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4.          15.03.2022 ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 запит, у якому просив надати інформацію про розмір коштів, перерахованих ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Збройних Сил України чи інших правоохоронних органів, а також просив надати підтверджувальні копії платіжних документів.
		5.          Листом 21.03.2022 №453/02/2-22 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомила ОСОБА_1 про те, що запитувана ним інформація не стосується його особисто та не відноситься до переліку інформації, яка є обов`язковою для оприлюднення та надання за запитами.
		6.          Не погоджуючись з відмовою надати запитувану інформацію, позивач звернувся до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		7.          Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 у задоволенні позову відмовлено.
		8.          Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що інформаційний запит позивача стосувався інформації про розпорядження органом адвокатського самоврядування коштами - внесками адвокатів, які не є публічними.
		9.          За висновками суду першої інстанції, така інформація не стосується виконання ІНФОРМАЦІЯ_1 делегованих повноважень, а тому не має ознак публічної інформації.
		10.          З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах не є розпорядником публічної інформації.
		11.          Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено:
		-          зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 15.03.2022, з урахуванням висновків суду, і надати інформацію про те, скільки коштів було перераховано ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Збройних Сил України чи інших правоохоронних органів.
		12.          Ухвалюючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є суб`єктом господарювання (суб`єктом некомерційного господарювання) у зв`язку з чим є розпорядником інформації, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідної інформації).
		13.          Як зазначив суд апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах метою запиту було підтвердження або спростування інформації, розповсюдженої в мережі Інтернет, щодо надання ІНФОРМАЦІЯ_1 допомоги Збройним Силам України в розмірі 5 млн грн.
		14.          За висновками суду апеляційної інстанції, питання виживання Держави, у всіх сенсах цього слова, та її інститутів, зокрема адвокатури, в умовах воєнного стану становить надзвичайний суспільний інтерес. Значний суспільний інтерес, у цьому випадку, становлять і дії та вчинки як окремого громадянина, так і усіх суб`єктів відносин у державі, які у цей час мають бути неодмінно направлені на єднання громадського суспільства, збереження власної ідентичності, утвердження демократичних цінностей, відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків.
		15.          Суд апеляційної інстанції також урахував, що позивач є адвокатом - членом ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачує щорічні внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, за рахунок яких, у тому числі, утримується ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому має право має право знати напрямки використання внесків, які сплачуються ним до відповідача.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції
		16.          23.05.2023 до Суду від відповідача надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		17.          Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		18.          За доводами відповідача, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування  статей 52- 55 Господарського кодексу України, статей 45- 46, 54- 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: чи належить Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» до суб`єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність та чи може бути Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» бути розпорядником публічної інформації.
		19.          Скаржник також наполягав на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 3, 17, 19 КАС України у контексті того, чи підлягає цей спір, з огляду на його суб`єктний склад, розгляду адміністративним судом.
		20.          Відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував указані положення Господарського кодексу України й дійшов помилкового висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є суб`єктом господарювання - розпорядником інформації, що становить суспільний інтерес.
		21.          Відповідач переконує, що в значенні вказаних статей Господарського кодексу України суб`єктом господарювання є господарські організації, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність, зокрема і некомерційну. Водночас господарською діяльністю є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
		22.          Як зазначає відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 створена не на підставі Цивільного кодексу України, а на підставі спеціального закону - Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діялність» та не здійснює господарської діяльності, у тому числі некомерційної. Відповідно до вказаного закону основною функцією ІНФОРМАЦІЯ_1 є консолідаційна, забезпечувально-самоврядна, організаційно-перспективна, організаційно-іміджева, корпоративно-захисна та функція адміністрування. 
		23.          Відповідач також доводить, що цей спір виник з відносин, які, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статуту ІНФОРМАЦІЯ_1 віднесені до її внутрішньої діяльності або виключної компетенції, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
		24.          Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що безвідносно до того, чи є ІНФОРМАЦІЯ_1 суб`єктом господарювання - вона є розпорядником публічної інформації відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» як інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення якого є обов`язковими для виконання.
		25.          За доводами позивача, Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику, відповідно до якої органи адвокатського самоврядування визнаються такими, що здійснюють делеговані державою повноваження, а отже, здійснюють владні управлінські функції, що дозволяє стверджувати, що такі органи є розпорядниками публічної інформації, зокрема щодо спрямування коштів, призначених для утримання органів адвокатського самоврядування.
		26.          Позивач також зазначає, що право на доступ до інформації в Україні регулюється не тільки Законом України «Про доступ до публічної інформації», але також і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з відповідною практикою ЄСПЛ). Ключовим рішенням ЄСПЛ у цьому питанні є рішення Великої палати ЄСПЛ в справі «Угорський Гельсінкський комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsбg v. Hungary; заява № 18030/11).
		27.          За доводами позивача, зміст цього рішення ЄСПЛ указує на те, що для цілей статті 10 Конвенції не має значення хто є розпорядником інформації - натомість важливим є саме характер цієї інформації, та в яких цілях вона необхідна заявнику. Тобто не має значення чи є особа, яка володіє інформацією, «суб`єктом господарювання» - у неї однаково буде обов`язок надавати інформацію з високим суспільним інтересом.
		V. Джерела права та акти їхнього застосування
		28.          Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2939-VІ).
		29.          Статтею 1 Закону № 2939-VІ передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		30.          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		31.          Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		32.          Статтею 12 Закону № 2939-VІ встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		33.          Статтею 13 Закону № 2939-VІ визначений перелік суб`єктів, які належать до розпорядників публічної інформації.
		34.          Згідно з частиною першою вказаної статті розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
		1)          суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;
		2)          юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
		3)          особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;
		4)          суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
		5)          юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
		35.          Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		36.          Частиною другою статті 19 Закону №2939-VІ визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		37.          Відповідно до частини третьої статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
		38.          Частинами четвертою та п`ятою статті 19 Закону №2939-VІ встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі.
		39.          Статтею 20 Закону № 2939-VІ встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		40.          У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
		41.          Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
		42.          У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		43.          Частинами першою та другою статті 23 Закону № 2939-VІ встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
		44.          Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до  статті 15  цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. 
		VI. Позиція Верховного Суду
		45.          Спір у цій справі виник у зв`язку із звернення позивача з інформаційним запитом, у задоволенні якого було відмовлено.
		46.          Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_1, для цілей Закону №2939-VІ, прирівнюється до розпорядників інформації як суб`єкт господарювання, що володіє інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
		47.          У касаційній скарзі відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 має ознаки суб`єкта господарювання, і що запитувана позивачем інформація становила інтерес для громадськості.
		48.          Зі змісту статті 13 Закону № 2939-VІ випливає, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, прирівнюються також суб`єкти господарювання, які володіють:
		1)          інформацією про стан довкілля;
		2)          інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
		3)          інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;
		4)          іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
		49.          Поняття та ознаки суб`єкта господарювання визначені в статті 55 Господарського кодексу України, відповідно до частин першої, другої якої суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
		50.          Суб`єктами господарювання є:
		1)          господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
		2)          громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
		51.          Частинами першою і другою статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
		52.          Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
		53.          Відповідно до частини другої статті 52 Господарського кодексу України некомерційна господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб`єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
		54.          Отже, до суб`єктів господарювання відносяться господарські організації (підприємства, інші юридичні особи) та фізичні особи - підприємці, які, залежно від мети, здійснюють господарську діяльність у формі підприємництва (з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку), або у формі некомерційної господарської діяльності (якщо здійснення підприємництва у відповідній сфері діяльності забороняється).
		55.          Організаційно-правовий статус ІНФОРМАЦІЯ_1, мету її діяльності визначено в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
		56.          Відповідно до частини першої статті 45 Закону №5076-VI Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
		57.          Згідно з частиною другою статті 45 Закону №5076-VI Національна асоціація адвокатів України: 1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади; 2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності; 3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; 4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України; 5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
		58.          Частинами третьою і четвертою статті 45 Закону № 5076-VI передбачено, що Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом. Національна асоціація адвокатів України утворюється з`їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону.
		59.          Ураховуючи наведені у статті 45 Закону №5076-VI засади створення та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 як недержавного самоврядного інституту, у співвідношенні з нормативно-правовим визначенням «суб`єкта господарювання» і властивих йому ознак, Суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не наділене рисами, притаманними суб`єкту господарювання.
		60.          Отже, правильними є доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції статей 52- 55 Господарського кодексу України та статті 45 Закону №5076-VI.
		61.          Водночас Суд погоджується із аргументами позивача про те, що володільці інформації, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідної інформації), зобов`язані надавати її на запит заінтересованих суб`єктів.
		62.          Частинами першою та другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		63.          Згідно з частиною третьою статті 34 Конституції України здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		64.          Указані приписи статті 34 Конституції України кореспондують статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), частина перша якої гарантує право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Згідно з частиною другою цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		65.          Отже, стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі «Гусева проти Болгарії» (Guseva v. Bulgaria, заява № 6987/07, пункти 36, 40) від 03 квітня 2012 року у справі «Гіллберг проти Швеції» (Gillberg v. Sweden, заява № 41723/06, пункт 93).
		66.          За усталеною практикою ЄСПЛ, відповідно до частини першої статті 10 Конвенції, втручання у права заявника становитиме порушення Конвенції, якщо не відповідатиме вимогам частини другої статті 10. Отже, варто визначити, чи було це втручання «передбачене законом», чи переслідувало воно одну або декілька законних цілей, визначених у цьому пункті, та чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення цих цілей (див. рішення ЄСПЛ від 26 травня 2009 року у справі «Кенеді проти Угорщини», заява № 31475/05, пункт 43).
		67.          Велика Палата ЄСПЛ у рішенні від 08 листопада 2016 року у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, неохідно оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункти 158-170):
		-          мета запитувача. Потрібно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії із суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
		-          природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
		-          роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
		-          готова та доступна інформація. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних. 
		68.          Щодо характеру запитуваної інформації, то ЄСПЛ у рішенні від 26 березня 2020 року у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (заява №10090/16, пункти 84-85) зазначив, що інформація, дані або документи, до яких вимагається доступ, як правило, повинні відповідати критерію суспільного інтересу, щоб призвести до необхідності їхнього поширення відповідно до Конвенції. Така необхідність може існувати, коли, inter alia, поширення інформації забезпечує прозорість у порядку ведення державних справ та у питаннях, що становлять інтерес для суспільства в цілому, і, таким чином, дозволяє широкій громадськості брати участь у державному управлінні.
		69.          Визначення того, що може становити предмет суспільного інтересу, буде залежати від обставин кожної справи. Суспільний інтерес виникає щодо питань, які впливають на громадськість такою мірою, що вона може на законних підставах цікавитися ними, які привертають її увагу або які значною мірою стосуються її, особливо якщо такі питання впливають на добробут громадян чи життя громади. Це також стосується питань, здатних призвести до значних суперечок щодо важливих соціальних викликів або проблем, про які громадськість бажатиме отримати інформацію. Суспільний інтерес не може зводитися до прагнення громадськості отримати інформацію про приватне життя інших людей або до бажання аудиторії дізнатися сенсацію чи, навіть, до вуайризму. Для того, щоб з`ясувати, чи має документ важливе загальне значення, необхідно оцінити його в цілому з урахуванням контексту, в якому він з`являється.
		70.          Щодо мети та ролі запитувача публічної інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості, то у тому ж рішенні ЄСПЛ зазначено, що важливим питанням є те, чи виступає особа, яка прагне отримати доступ до відповідних відомостей для інформування громадськості, в ролі «громадського наглядача». Водночас це не означає, що право на доступ до інформації стосується виключно неурядових організацій і преси. Високий рівень захисту також поширюється на наукових працівників та авторів публікацій з питань, що становлять суспільний інтерес. З огляду на важливу роль, яку відіграє мережа Інтернет у розширенні доступу громадськості до новин та у сприянні розповсюдженню інформації, функція блогерів і популярних користувачів соціальних мереж також може бути прирівняна до «громадського наглядача» у тому, що стосується захисту, передбаченого статтею 10 Конвенції
		71.          Під час розгляду справи позивач указував, що з початком збройної агресії росії проти України значна частина українського суспільства долучилася до підтримки держави і Збройних Сил України, зокрема, велика кількість державних службовців і суддів перераховують зі своїх заробітних плат великі суми коштів на підтримку Сил оборони України. До такої підтримки долучилися і самоврядні організації в Україні: Асоціація приватних виконавців України, яка з перших днів вторгнення перерахувала з власного бюджету 2 млн грн; Національна асоціація арбітражних керуючих України, яка 26.02.2024 перерахувала 1 млн грн зі свого бюджету.
		72.          Позивач зазначав, що найбільшою та найбагатшою в Україні самоврядною професійною організацією є ІНФОРМАЦІЯ_1, проте жодної широкої підтримки Сил оборони України, яка б пропорційно відповідала бюджету ІНФОРМАЦІЯ_1, остання не надавала. При цьому мережею ширяться відомості про допомогу в еквіваленті 5 млн грн, яку ІНФОРМАЦІЯ_1 нібито надала Збройним Силам України, але чи дійсно відповідні кошти перераховувалися - нікому не відомо.
		73.          Як зазначав позивач, запитувану інформацію він мав намір поширити в соціальних мережах, аби висвітлити можливу пасивність керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 в питанні підтримки Збройних Сил України, а також для тиску на керівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 задля ефективного використання адвокатських внесків, зокрема шляхом спрямування їх на підтримку Збройних Сил України.
		74.          У відзиві на позов ІНФОРМАЦІЯ_1 підтвердила, що на своєму офіційному сайті в розділі «Новини та Публікації» 26.02.2022 було розміщено повідомлення щодо підтримки Збройних Сил України (https://unba.org.ua/news/7312-advokatura-nadae-dopomogu-ukrains-kij-armii-ta-silam-samooboroni.html).
		75.          Суд погоджується з аргументами позивача про те, що питання участі недержавних некомерційних професійних організацій, зокрема й ІНФОРМАЦІЯ_1, в допомозі Силам оборони України в умовах відчайдушної боротьби України з агресором за виживання може становити предмет суспільного інтересу, тим більше, що відомості про надання такої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 розповсюджувала самостійно.
		76.          Суд також погоджується з тим, що поширення запитуваної інформації могло сприяти дискусії з питань, що хвилюють адвокатську спільноту та суспільство в цілому; інформуванню про діяльність органів адвокатського самоврядування в частині розпорядження коштами, що акумулюються для утримання органів адвокатського самоврядування, зокрема і щорічними внесками адвокатів.
		77.          У цьому контексті Суд також зазначає, що позивач як адвокат є членом ІНФОРМАЦІЯ_1. Водночас, відповідно до підпунктів 5.1.7, 5.1.8 пункту 5.1 Статуту Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», члени ІНФОРМАЦІЯ_1 мають право обговорювати будь-які питання діяльності Організації, вносити на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_1 пропозиції щодо вдосконалення її діяльності; одержувати повну та достовірну інформацію про діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1.
		78.          Оцінюючи відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні позивачеві запитуваної інформації з погляду того, чи переслідувало це одну або декілька законних цілей та чи було це «необхідним у демократичному суспільстві», Суд акцентує увагу на тому, що інформація про фінансування органів адвокатського самоврядування, зокрема про розмір очікуваних надходжень, напрямки витрат визначаються в кошторисах, які є публічними. Органи адвокатського самоврядування також зобов`язані подавати фінансову звітність, включно з розшифровками надходжень та витрат, яку ІНФОРМАЦІЯ_1 консолідує, узагальнює та оприлюднює на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 www.unba.org.ua.
		79.          Загальновідомою обставиною є і те, що ані переважна більшість міжнародних партнерів України, ані Україна не обмежують доступу до загальної інформації про обсяги допомоги, переданої/отриманої для відсічі збройній агресії рф. Навпаки, інформація про обсяг підтримки, а іноді й про конкретні засоби, передані як союзниками України, так і державними органами, підприємствами, установами й організаціями в Україні регулярно висвітлюється в соціальних мережах і ЗМІ та є предметом регулярних дискусій.
		80.          Отже, інформація, яку просив надати позивач, не є інформацією з обмеженим доступом, а її розповсюдження не могло завдати шкоди національній безпеці, територіальної цілісності або громадському порядку, репутації або правам інших людей, чи іншим охоронюваним інтересам.
		81.          За викладених обставин, Суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваної відмови та наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 15.03.2022.
		82.          Аргументи касаційної скарги про те, що спір у цій справі виник з відносин, пов`язаних з внутрішньою діяльністю саморегулівної організації, а тому на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів, Суд відхиляє. 
		83.          Спір у цій справі виник з приводу реалізації позивачем передбаченого статтею 34 Конституції України й деталізованого в Законі № 2939-VI права вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію.
		84.          Частиною третьою статті 23 Закону № 2939-VI встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Цьому положенню кореспондує норма пункту 7 частини першої статті 19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
		85.          З урахуванням викладеного, доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є безпідставними.
		86.          Статтею 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		87.          Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		88.          Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		89.          Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		90.          Беручи до уваги, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 для цілей застосування Закону № 2939-VI є суб`єктом господарювання ґрунтуються на неправильному застосуванні статей 52- 55 Господарського кодексу України та статті 45 Закону №5076-VI, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
		91.          В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції є правильною, обґрунтованою і такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
		VII. Судові витрати
		92.          Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		93.          Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		94.          Касаційну скаргу Національної асоціації адвокатів України задовольнити частково.
		95.          Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		96.          В іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 залишити без змін.
		97.          Судові витрати не розподіляються.
		98.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач:                                                                                О.Р. Радишевська
		Судді:                                                                                                    О.В. Кашпур
		                                                                                                    М.І. Смокович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...