Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/1053/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.

Номер судового провадження: 2/750/1011/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/1053/25
		Провадження № 2/750/1011/25
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 березня 2025 року м. Чернігів
		 
		Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
		судді - Маринченко О.А.,
		секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди,
		 
		в с т а н о в и в :
		18 січня 2025 року ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить стягнути моральну шкоду в сумі 100000 грн.
		Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівські області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року в справі № 620/11388/24 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки від 04 червня 2024 року про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01 січня 2023 року та здійснити виплату без обмеження її максимальним розміром, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. Вказане рішення суду набрало законної сили і на його виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області у жовтні 2024 року проведено позивачу перерахунок пенсії з 01 січня 2023 року без обмеження пенсії максимальним розміром в розмірі 90% грошового забезпечення. Різниця пенсії на виконання зазначеного рішення суду за період з 01 лютого 2023 року до 31 жовтня 2024 року складає 204023 грн. 19 коп. Однак, зазначена сума коштів позивачу виплачена не була. У зв`язку із тим, що відповідач не виконав судове рішення, позивач звернувся із заявою про примусове його виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 19 грудня 2024 року було відкрито виконавче провадження № 76811846. На даний час рішення суду не виконано. Протиправними діями відповідача, які полягають у невиплаті пенсії, а також бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення суду, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях через порушення прав, неможливості реалізувати, враховуючи вік та стан здоров`я, своє конституційне право на належний розмір пенсії. Також, моральна шкода полягає у порушенні звичного способу життя позивача, адже йому доводилося та доводиться неодноразово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії, хоча відповідач відповідно до вимог чинного законодавства України мав би самостійно без відповідних звернень і рішень суду виплачувати її у відповідному розмірі з метою забезпечення права позивача на гідне пенсійне забезпечення. Навіть примусове виконання рішення суду не призводить до його виконання. Факт неправомірної бездіяльності відповідача встановлено судовим рішенням, а його невиконання саме по собі завдає моральних страждань позивачу.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи. 
		В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що не ставить під сумнів існування у позивача певного емоційного дискомфорту під час виникнення цього спору, оскільки така реакція сторони, чиї права є порушеними, не може викликати жодного сумніву. Водночас, позивачем не доведено факту виникнення у нього душевних страждань та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та виникненням таких страждань. Також, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача. Крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди та обґрунтованого розрахунку спірної суми. Сам лише факт невиплати заборгованості, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду і яка буде йому виплачена в порядку черговості при надходженні коштів відповідно до цільового призначення, є недостатньою обставиною для відчуття у позивача почуття страждання або приниження. Отже, матеріали справи не містять доказів, що негативні емоції позивача досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою, а також відсутнє обґрунтування розміру моральної шкоди. Крім того, вина відповідача щодо завдання моральної шкоди відсутня.
		Позивач подав відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позов у повному обсязі. При цьому, викладає доводи щодо завдання йому моральної шкоди, аналогічні тим, що і в позовній заяві. 
		У судове засідання позивач не з`явився, подав клопотання, в якому просить справу розглянути за його відсутності. 
		Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у судове засідання не з`явилася, з використанням системи «Електронний суд» подала заяву, в якій просить справу розглянути за її відсутності.
		На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року в справі № 620/11388/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 04.06.2024 № ФЧ45260 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023 та обмеженням пенсії максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 04.06.2024 № ФЧ45260 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023 та здійснити виплату без обмеження її максимальним розміром, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
		Вказане рішення суду набрало законної сили 21 жовтня 2024 року і на його виконання Чернігівським окружним адміністративним судом 19 листопада 2024 року видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 620/11388/24, який він пред`явив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 
		19 грудня 2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івашком Сергієм Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76811846 на підставі виконавчого листа № 620/11388/24 (а.с. 10).
		Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання вказаного судового рішення було проведено позивачу перерахунок пенсії (а.с. 9), однак виплата коштів не здійснена. 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Стаття 6 Конституції України закріплює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У статтях 55, 56 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно дочастин першої,другої статті16Цивільного кодексуУкраїни кожнаособа маєправо звернутисядо судуза захистомсвого особистогонемайнового абомайнового правата інтересу.Способами захистуцивільних правта інтересівможуть бути: 1)визнання права; 2)визнання правочинунедійсним; 3)припинення дії,яка порушуєправо; 4)відновлення становища,яке існувалодо порушення; 5)примусове виконанняобов`язку внатурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитківта іншіспособи відшкодуваннямайнової шкоди; 9)відшкодування моральної(немайнової)шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Згідно ізчастинами першою,другою,третьою статті23Цивільного кодексуУкраїни особамає правона відшкодуванняморальної шкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ.Моральна шкодаполягає:1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я;2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`ї чиблизьких родичів;3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна;4)у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи.Якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно дочастини першоїстатті 1167Цивільного кодексуУкраїни моральнашкода,завдана фізичнійабо юридичнійособі неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю,відшкодовується особою,яка їїзавдала,за наявностіїї вини,крім випадків,встановлених частиноюдругою цієїстатті. 
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України відповідно.
		Так, згідно із частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).
		Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц зазначила, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
		Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
		Європейський суд з прав людини також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).
		Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.
		Також, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		Окрім цього, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути предявлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
		Суд вважає доведеним факт завдання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу моральної шкоди протиправними діями, встановленими рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року в справі № 620/11388/24, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних з неправильним обчисленням розміру пенсії і виплатою її у заниженому розмірі, та бездіяльністю, що полягає у невиконанні судового рішення в повному обсязі, у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховує вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважає, що компенсація в сумі 2000 грн. буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.
		При цьому, слід зазначити, що згідно зі статтею 2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин.
		Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		У таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
		Верховним Судом у постановах від 27 вересня 2023 року в справі № 757/15394/21-ц та від 14 вересня 2022 року в справі № 759/7630/20, зокрема, вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16).
		А тому, на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду саме з Державного бюджету України.
		Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд 
		в и р і ш и в :
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2000 грн. (дві тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди.
		У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1 .
		Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, місцезнаходження: вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 21390940.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...