Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 535/2514/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 18.06.2025
Результат оскарження 18.06.2025 Апеляційний суд Полтавської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/535/92/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221070000808

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 535/2514/22
		Провадження № 1-кп/535/92/25 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 березня 2025 року с-ще Котельва
		 
		Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 , секратар судового засідання ОСОБА_2 , за участю публічного обвинувача  прокурора ОСОБА_3 (дистанційно), захисника  адвоката ОСОБА_4 (дистанційно), обвинуваченого ОСОБА_5 (дистанційно), розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022221070000808 від 19.10.2022 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Борова Борівського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -
		У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_5 вчинив злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин:
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН). 
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21.12.1965 № 2131 (ХХ) що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; від 24.10.1970 № 2625 (XXV, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру чи то політичного, економічного, військового, чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва від 01.08.1975, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
		Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18.10.1907, що вступила в дію 26.01.1910 і 07.03.1955 визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі  Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. 
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Відповідно до зазначеного документа територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 
		05 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акта співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати із ними політичних, економічних та інших зав`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2  3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі ст. ст. 17, 19, 65, 68 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; На території України не допускається розташування іноземних військових баз; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі  АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.
		Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року Президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, спрямований на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.
		24 лютого 2022 року о 05 год Президент рф (путин в.в.) оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
		Того ж дня, близько 05 год 10 хв, Збройними Силами Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після цього війська рф сухопутним шляхом проникли на територію суверенної держави Україна.
		У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
		Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		На часткову змінустатті 1Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX(зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		В період не раніше 11 квітня 2022 року та не пізніше 14 квітня 2022 року військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званих «днр», здійснили тимчасову окупацію смт. Борова Ізюмського району Харківської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами. 
		В період часу приблизно з 10.05.2022 по 20.06.2022, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення територій, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на тимчасово окупованій території в смт. Борова Ізюмського району Харківської області, діючи умисно, протиправно, достеменно знаючи, що співробітники Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області виїхали з населеного пункту та не контролюють обстановку щодо його життєдіяльності, а окупаційні війська є незаконними і провадять свою діяльність на території України всупереч нормам чинного законодавства України та міжнародних договорів при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, під час воєнного стану, маючи злочинний умисел на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, добровільно зайняв посаду «народного поліцейського» та проводив діяльність із виявлення та запобігання злочинів (патрулювання території смт. Борова, затримання осіб, доставка затриманих осіб до відділу «народної поліції») у новоствореному правоохоронному органі «народній поліції», який був розташований за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт. Борова, пров. Майстрів, 1.
		Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 , скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 7 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність), тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		   Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що селище Борова було окуповано на початку квітня 2022 року. На момент окупації він знаходився дома в ОСОБА_6 та ніде не працював. Під час окупації органи державної влади не працювали, всі виїхали. З військовими рф він не співпрацював, він допомагав своїм знайомим, які до окупації працювали в поліції та вони продовжили працювати під час окупації і попросили його їм допомагати і він їм допомагав. Зазначив, що він почав їм допомагати з середини травні 2022 року шляхом того, що їздив на автомобілі марки ВАЗ 2107 сірого кольору. Ключі від цього автомобіля йому дав ОСОБА_7 . Йому просто дали цей автомобіль, звідки взяли його не знає. Ще його знайомі були яким він допомагав на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , були ще дві жінки на ім`я ОСОБА_10 , а іншої не пам`ятає. Автомобіль іноді у нього дома стояв, іноді забирали інші працівники. Допомагав він цим людям не кожен день, графіка не було. Відділ поліції розташований в селищі Борова в центрі. У відділі поліції на той час знаходилися ті особи, яких він назвав. Ніякої форми у них не було. Він просто возив їх як водій, людей які там працювали, по бензин їздив та по різним справам. Коли їздив на автомобілі, то блок пост проїздив так як його машину всі знали на блок постах. Щодо 09 травня 2022 року пояснив, що на площі він там був зі знайомим другом та вони з ним вигулювали собак. У підвал в поліції де трималися затриманні не спускався. Коли був у будинку в поліції, де трималися затриманні не спускався, проходив біля камер у самі камери не заходив. Також додав, що був не тільки водієм, він також прибирав там. Грошову компенсацію за допомогу не отримував, гуманітарну допомогу тоді роздавали всім. У відділі поліції у нього був один знайомий ОСОБА_11 отримували всі мешканці ОСОБА_6 , він отримував гуманітарну коли отримували всі мешканці ОСОБА_6 . В поліції він працював приблизно місяці півтора. Пішов у поліцію щоб допомогти своїм односельчанам щоб не було мародерства. Сам він людей не затримував він їх приводив. Коли людей затримували, то він їх перевозив таких людей, разом із затриманими. Це було два рази. За бензином їздив до ОСОБА_12 . Той виносив бензин із дома, бензин був у нього. Він не патрулював вулиці, один раз пройшов по ОСОБА_6 і сказав щоб люди не торгували бензином біля продуктів харчування. Пізнавальних знаків не було у нього він просто підходив та просив по людськи їх щоб вони не торгували. Вадим йому сказав щоб він сказав людям щоб вони бензин на ринку не продавали. Вони на його прохання відійшли з того місця. Він думає, що люди не розуміли хто він. Автомобіль його люди не бачили. Йому також говорили, що якщо він піде з поліції то він буде вважатися таким, що збирав інформацію для ЗСУ. На машині в`їздив тільки в день. Їздив по ОСОБА_6 , один раз виїжджав у село Богуславка. У народну поліцію його запросив працювати ОСОБА_13 . Спочатку його не примушували працювати в поліції, а потім коли хотів піти, то йому сказали це не робити за що він отримав удар у грудь з кулака російським військовим. Потім ОСОБА_12 також після цього побили. Після цього ОСОБА_14 не ходив працювати в поліції. Ще було, що російські військові приїздили до нього до дому та погрожували його матері. Також його відвозили в ліс на «яму». Вважає, що працюючи в поліції допомагав людям своїми знаннями, а не російським військовим посади ніякої у нього не було в поліції. Вину визнає що співпрацював по суті рф допомагав, проте цього не розумів. Визнає провину в тому, що допомагав народній поліції, займав посаду. Під час окупації у свій підвал запрошував людей щоб вони там ховалися. У підвалі було десь до 15 чоловік. Відношення у нього до скоєного негативне так як він окупантів ненавидить. У ОСОБА_6 у нього знаходиться мама, працює двірником у комунальному підприємстві. Він був їй основною допомогою. Посвідчення, форми, зброї у нього не було. Заробітної плати не отримував. Пішов щоб допомогти людям, він нікого не катував. Поліції давали красні стрічки щоб прив`язували на машину. Ці стрічки не завжди були на машинах, але він їх прив`язував. Одяг у нього був свій. Наказів кому допомагати не було, були прохання. Головним у нього був ОСОБА_15 . Після де окупації він не звертався до правоохоронних органів, його забрали відразу після того як зайшли ЗСУ.
		   Окрім показань самого обвинуваченого ОСОБА_5 його вина також доводиться дослідженням інших доказів під час судового розгляду.
		   Так, допитаний свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала суду, що обвинувачений ОСОБА_5 є її сином. Вони мешкали в трьох. Вона, син ОСОБА_8 , та донька ОСОБА_17 ОСОБА_18 було окуповано у квітні 2022 року. Вони залишилися в окупації. ОСОБА_19 заставляли молодь робити, працювати на них. Окупанти пропонували її сину ОСОБА_5 робити на них. Син працював водієм в поліції. Він нікого не обіжав та нікого не катував. Син ловив в поліції мародерів. Він почав працювати десь в кінці весни 2022 року. Йому гроші не платили. Приносив гуманітарку до дому. В поліції він працював десь місяць чи півтора місяці. Йому запропонували хлопці йти в поліцію. Поліція була там де і зараз в ОСОБА_6 . На роботі він працював повний робочий день. Вони ловили та приводили мародерів, щоб ті відробляли в комунгоспі. Сина били та кидали на «яму», проте він їй про це нічого не розповідав. Особисто вона не бачила, що сина били, люди розповідали їй. Син прийшов брудний і ліг спати він їй не в чому не признався. Він працював не офіційно. Ніхто їй не погрожував. ОСОБА_19 приходили та просили сина вернутися на роботу. Сину погрожували, у нього є шрам на бороді. Проте він про це їй нічого не розповідав. Про погрози сину дізналася від людей. ОСОБА_20 коли привозили він її роздавав людям, як він роздавав вона не бачила, він сам розказував, що роздавав гуманітарку багатьом людям. Син дуже добра людина, завжди всім допомагав. ОСОБА_19 погрожували та наставляли зброю їй після того, як син кинув працювати у поліції. 
		   Допитаний свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показав, що селище Борова було окуповано десь 12-14 квітня 2022 року. Він залишився в окупації. Зазначив, що він живе біля поліції і часто ходив в центр на ринок в магазин та неодноразово бачив, що ОСОБА_5 знаходився біля поліції. Вказав, що знає, про те, що ОСОБА_5 працював у поліції водієм. Його пару раз затримувала поліція. Коли він сидів в камері в поліції, то бачив ОСОБА_5 у поліції. Це було в кінці серпня 2022 року. Бачив його в нутрі будинку в поліції. Також бачив, що ОСОБА_5 їздив на машині на ВАЗ 2105 з різними людьми їздив він їх возив. Їх збирали в поліції на 08 ранку, ОСОБА_5 там також був. Бачив, що ОСОБА_5 їздив на різних автомобілях, які поліція «отжимали» у людей. Чи «отжимав» автомобілі ОСОБА_5 не бачив, він бачив, що ОСОБА_5 на них їздив. ОСОБА_5 його не затримував. Бачив, що в будинку поліції ОСОБА_5 стояв, зброї у нього не було. Вони були без форми. Вказав, що ОСОБА_5 возив ОСОБА_22 , який всіх тероризував, бачив це один раз. ОСОБА_5 загалом бачив, як він їздив на двох різних автомобілях. ОСОБА_5 був одягнутий не по формі. Декілька разів бачив, що ОСОБА_5 ходив з червоними пов`язками. Також бачив на ОСОБА_5 жилет з надписом поліція. Те що ОСОБА_5 був на «ямі» йому відомо зі слів, йому про це сказав ОСОБА_22 . Також йому ОСОБА_22 сказав, що ОСОБА_5 сидів на «ямі» так як требував з людей гроші. 
		   Допитаний свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні показав, що селище Борова була окупована у квітні 2022 року та він був в окупації. З ОСОБА_5 він зустрічався у поліції, просто бачив його під час їхньої «планерки» чи наради там. Вказав, що також бачив його у поліції коли він там відробляв примусові роботи. Також бачив, що ОСОБА_5 їздив на машині за кермом та у нього була червона пов`язка та жилетка. Про факти катування з боку ОСОБА_5 йому не відомо. Чув також про те, що ОСОБА_5 катували, проте конкретно нічого не знає.
		   Допитаний свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні показав, що селище Борова була окупована 12.04.2022 року. Народна поліція була створена трохи пізніше через місяць можливо у травні. ОСОБА_5 він бачив, що він їздив з працівниками поліції, був у них водієм, їздив на Жигулях. Бачив його рази два чи три з колишніми працівниками поліції, які працював там слідчим або начальником поліції.
		   Допитаний свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні показав, що під час окупації у нього були громадські роботи і він бачив ОСОБА_5 у салатовій жилетці з «отражателями» на дільниці поліції. Поліція була там де і раніше був будинок поліції. Вони збиралися біля поліції у них там був збір співробітників на 08 часів у ранці. Також бачив, що ОСОБА_5 їздив на машині марки Жигулі. Вказав, що відробляв 10 днів і всі 10 днів він там бачив ОСОБА_5 . 
		   Допитаний свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 є його сусідом. Під час окупації бачив його у поліції, він там їздив на автомобілі. Коли він був у поліції на сутках, то ОСОБА_5 ходив відкривав їм камери, рази три відкривав їм камери. Одягнутий ОСОБА_5 був у цивільний одяг. Вказав, що ОСОБА_5 їздив на машині та помагав начальнику окупованої поліції ОСОБА_27 . Зазначив, що 09 травня 2022 року бачив ОСОБА_5 на площі він стояв патрулював чи контролював там порядок. Просто стояв дивився разом з іншими поліцейськими. Поліція стояла разом з російськими військовими. ОСОБА_5 стояв з другої сторони, окремо стояв.
		   Допитаний свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні показала, що селище Борова була окупована з квітня 2022 року. Під час окупації бачила ОСОБА_5 він їздив на автомобілі де були «ленточки» червоні, де було написано поліція. Вони ходили по центру та патрулювали, слідкували за порядком. Вказала, що ходила до ОСОБА_5 та забирала ключи після того, як затримали її сина.
		   Допитаний свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні показав, що селище Борова була окупована з квітня 2022 року. На 09 травня 2022 року бачив, що ОСОБА_5 стояв з пов`язкою на площі з росіянами та контролював порядок, так як він працював у поліції. Вказав також про те, що ОСОБА_5 видавав «гуманітарку». На ОСОБА_5 була пов`язка чорна з червоним кольором на правому рукаві.
		   Допитаний свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 під час окупації допомагав людям, роздавав гуманітарку. Купляв воду за свої кошти, облаштував бомбосховище. Вона не бачила, що він працював у народній поліції. Бачила, що росіяни били ОСОБА_5 , примушували його працювати на них. Також показала, що бачила те, що ОСОБА_5 був водієм на машині та возив якихось людей. Він там працював короткий проміжок часу та бачила його не часто. У неї було таке враження, що ОСОБА_5 слідкував за порядком, так як було багато мародерів. Знає, що його також забирали на «яму» та бачила й нього тілесні ушкодження. 
		   Допитаний свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні показала суду, що весь час у період окупації ОСОБА_6 знаходилась там. Бачила ОСОБА_5 у період окупації чим він займався не знає. Він ходив у цивільному одязі, зброї у нього не було. Де він працював їй не відомо. Також вона не бачила, що він когось катував. Бачила один раз, що «орки» його били біля магазину та закинули в машину. За що вони його били їй не відомо. Чула, що росіяни забирали також інших людей. 
		   Допитаний свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні показала, що в період окупації була в Боровій. ОСОБА_5 є її сусідом та зазначила, що він хороший хлопець. Він усім допомагав. Їй не відомо, що б він працював у поліції також вона не бачила його на автомобілі. Зі зброєю його не бачила. Також не бачила, що він когось катував. Бачила тільки, що у нього розбита губа була та він їй сказав, що упав з мотоцикла. Бачила, що «орки» забирали його біля магазину в машину. Зі слів чула, що інших людей також забирали.
		Крім викладеного у судовому засіданні дослідженні дані документів надані стороною обвинувачення, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:
		- даними, які містяться у відповіді Борівського селищного голови ОСОБА_33 на запит слідчого, згідно яких вбачається, що Борівська селищна рада працювала та виконувала свої функції до 11.04.2022 року по вул. Центральній, 1 в смт Борова. Під час окупації рада працювала на підконтрольній Україні території в дистанційному режимі /т. 1 а.с. 253/; 
		-даними протоколу огляду місця події від 02.11.2022 року та фото таблиця до нього, згідно яких підтверджується, що було оглянуто адміністративне приміщення в якому на момент проведення огляду розташований сектор поліцейської діяльності №1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (смт Борова), за адресою Харківська область, Ізюмський район, смт Борова, пров. Майстрів, буд. 1 /т. 1 а.с. 204-215/;
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 18.11.2022 року та фото таблиці до нього за участю свідка ОСОБА_34 , згідно якого вбачається, що даний свідок вказав на приміщення відділу «народної поліції», яке розташовується за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт Борова, пров. Майстрів, буд. 1, до якого він доставлявся наприкінці травня місяця 2022 «народними поліцейськими», під час окупації смт Борова, Ізюмського району військовослужбовцями рф; вказав на вхідні двері приміщення чергової частини відділу «народної поліції», до якого він доставлявся наприкінці травня місяця 2022 «народними поліцейськими», під час окупації військовослужбовцями рф; вказав на вхідні двері приміщення ізолятора тимчасового тримання відділу «народної поліції», до якого він доставлявся наприкінці травня місяця 2022, «народними поліцейськими», під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф; вказав на вхідні двері приміщення камери за №1 в ізоляторі тимчасового тримання відділу «народної поліції», до якого він доставлявся наприкінці травня місяця 2022, «народними поліцейськими», під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф; вказав на ліжко в приміщенні камери за №1, де він утримувався в ізоляторі тимчасового тримання відділу «народної поліції» під час окупації; вказав на віконце в приміщенні камери за №1, де він утримувався в ізоляторі тимчасового тримання відділу «народної поліції», через яке він спілкувався із «народними поліцейськими» ОСОБА_35 та ОСОБА_36 /т. 1 а.с. 216-224/;
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.11.2022 року та фото таблиці до нього, за участю свідка ОСОБА_23 , згідно якого вбачається, що даний свідок вказав на приміщення відділу «народної поліції», яке розташовується за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт. Борова, пров Майстрів, буд. 1, до якого він доставлявся в середині червня місяця 2022 «народними поліцейськими», під час окупації смт Борова, Ізюмського району військовослужбовцями рф; вказав на вхідні двері до приміщення ізолятора тимчасового тримання відділу «народної поліції»; вказав на вхідні двері приміщення камери за №3 в ізоляторі тимчасового тримання відділу «народної поліції», в якому він тримався «народними поліцейськими», під час окупації смт. Борова, Ізюмського району військовослужбовцями рф; вказав на місце поблизу лавки поруч із прилеглою територією відділу «народної поліції», де саме він бачив ОСОБА_5 , в якості «народного поліцейського», під час окупації; вказав на місце в приміщенні коридору розташованого у відділі «народної поліції», де саме він бачив ОСОБА_5 , в якості «народного поліцейського», під час окупації /т. 1 а.с. 225-231/;
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.11.2022 року та фото таблицею до нього, за участю свідка ОСОБА_26 , згідно якого вбачається, що даний свідок вказав на приміщення відділу «народної поліції», яке розташовується за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт Борова, пров. Майстрів, буд. 1, до якого він доставлявся наприкінці травня місяця 2022, «народними поліцейськими», під час окупації смт Борова, Ізюмського району, військовослужбовцями рф; вказав на вхідні двері до приміщення ізолятора тимчасового тримання відділу «народної поліції», до якого він доставлявся наприкінці травня місяця 2022, «народними поліцейськими, під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф; вказав на вхідні двері приміщення камери за №1 в ізоляторі тимчасового тримання відділу «народної поліції», під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф, а також спілкувався із ОСОБА_5 , який був в якості «народного поліцейського»; вказав на віконце вхідних дверей приміщення камери №1 в ізоляторі тимчасового тримання відділу «народної поліції», через яке він спілкувався із ОСОБА_5 , який був на той час «народним поліцейським»; вказав на місце поблизу лавки поруч із прилеглою територією відділу «народної поліції», де саме він бачив ОСОБА_5 , в якості «народного поліцейського», під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф; вказав на місце в приміщенні коридору розташованого у відділі «народної поліції», де саме він бачив ОСОБА_5 , в якості «народного поліцейського», під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф /т. 1 а.с. 232-238/;
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.11.2022 року та фото таблицею до нього, за участю свідка ОСОБА_21 , згідно якого вбачається, даний свідок вказав на те, що приміщення відділу «народної поліції», яке розташовується за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт Борова, пров. Майстрів, буд. 1, до якого він доставлявся влітку в один із місяців 2022, «народними поліцейськими», під час окупації смт Борова, Ізюмського району військовослужбовцями рф; вказав на вхідні двері до приміщення ізолятора тимчасового тримання відділу «народної поліції», до якого він доставлявся влітку в один із місяців 2022, «народними поліцейськими», під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф; вказав на вхідні двері приміщення камери за №1 в ізоляторі тимчасового тримання відділу «народної поліції», до якого він доставлявся «народними поліцейськими», під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф, де спілкувався із ОСОБА_5 , в якості «народного поліцейського»; вказав на місце в приміщенні коридору розташованого у відділі «народної поліції», де саме він бачив ОСОБА_5 , в якості «народного поліцейського», під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф; вказав на місце поблизу лавки поруч із прилеглою територією відділу «народної поліції», де саме він бачив ОСОБА_5 , в якості «народного поліцейського», під час окупації смт Борова військовослужбовцями рф /т. 1 а.с. 239-245/.
		Стороною захисту допустимість і достовірність наведених вище доказів жодним чином не оспорювалась під час судового розгляду справи.
		Оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, є узгодженими між собою, і не викликають у суду жодних сумнівів для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_5 та визнання доведеності його винуватості, а тому суд кладе їх в основу обвинувального вироку.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) та кваліфікує його дії за ч. 7 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність), тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження смт. Борова Борівського району Харківської області, має громадянство України /т. 1 а.с. 246/; згідно довідки-характеристики Борівського селищного голови ОСОБА_33 вбачається, що у Борівській селищній раді немає компрометуючих матеріалів стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , скарг на вказану особу від мешканців громади не надходило /т. 1 а.с. 249/; на обліку у лікаря  психіатра та нарколога не перебуває /т. 1 а.с. 250/; за місцем навчання у Державному навчальному закладі «Куп`янський регіональний центр професійної освіти» ОСОБА_5 характеризується позитивно /т. 2 а.с.61/; за місцем проходження виробничої практики Директором СФГ «Мороз» ОСОБА_5 зарекомендував себе з позитивного боку /т. 2 а.с. 62/; раніше не судимий.
		Обставина, яка пом`якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно та 5 ч. 1 ст. 66 КК України, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.
		До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд не відносить щире каяття, щире каяття є сукупністю невід`ємних одне від одного складових, що характеризують об`єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. 
		Наведеної сукупності невід`ємних підстав судом під час розгляду не встановлено.
		Так як згідно обвинувального акту відносно ОСОБА_5 зазначено, що обставини, які пом`якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, не встановлено.
		Після роз`яснення суті обвинувачення ОСОБА_5 визнав вину частково.
		Під час допиту обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що вину визнає що співпрацював по суті рф допомагав, проте цього не розумів. Визнає провину в тому, що допомагав народній поліції, займав посаду.
		Обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Визначаючи ОСОБА_5 вид і розмір покарання, суд у відповідності із вимогами ст. ст. 65-67 КПК України враховує, що ним вчинено злочин який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України відносить до особливо тяжких злочинів; доні про особу обвинуваченого, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження смт. Борова Борівського району Харківської області, має громадянство України; характеризується позитивно; на обліку у лікаря  психіатра та нарколога не перебуває; раніше не судимий а також враховує, наявність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі не в максимальних межах, передбачених санкцією, передбаченою ч. 7 ст. 111  1 КК України. На думку суду, саме таке покарання за своїм видом та розміром буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого та буде необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчиненню нових злочинів.
		Крім того, з урахуванням того, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, об`єктом якого є основи національної безпеки України і, на думку суду, останній своїми діями фактично допомагала державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.
		Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_5 , додаткового покарання яке є обов`язковим у санкції статті, у виді позбавлення права обіймати певні посади, а саме посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, правоохоронних органах України.
		При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
		У даному випадку буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.
		Водночас, санкцією ч.7 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна.
		Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, тому суд вважає за необхідне призначити йому покарання з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності.
		Підстав, для застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України до обвинуваченого ОСОБА_5 , як на тому наголошував його захисник  адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
		Враховуючи обставини, визначені ст. 178 КПК України, та взявши до уваги ризики, передбачені пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також з метою забезпечення виконання остаточного судового рішення, суд вважає необхідним до набрання цим вироком законної сили, залишити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати та речові докази відсутні. 
		Керуючись ст. ст. 373  374 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 /дванадцять років/ з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги строком на 12 /дванадцять/ років, з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
		Залишити в силі відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто: з 12 години 30 хвилин 04 листопада 2022 року /т. 1 а. с. 254-258/.
		У строк відбування покарання, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з: 12 години 30 хвилин 04 листопада 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку 1 /один/ день попереднього ув`язнення за 1 /один/ день позбавлення волі.
		На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити, обвинуваченому, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
		Повний текст вироку складений 21 березня 2025 року, який слід вручити негайно обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...