Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/11116/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.

Номер судового провадження: 2-а/361/153/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Україна
		БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		провадження № 2-а/361/153/24, cправа № 361/11116/24 
		21.03.2025
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«21» березня 2025 року м. Бровари Київської області
		Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючого - судді Василишина В.О.,
		за участюсекретаря судовихзасідань Бас Я.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, 
		в с т а н о в и в:
		У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 468 від 29 жовтня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 25 500 грн. 00 коп., провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити. 
		В обґрунтування вимог зазначається про те, що 29 жовтня 2024 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 у відношенні позивача складено протокол № 468 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. 
		29 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесена постанова № 468 за справою про адміністративне правопорушення відносно позивача, якою його визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 25500 грн. 00 коп.
		Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, «працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 біля станції метро «Видубичи» намагалися вручити ОСОБА_1 повістку № 2910-5-1 від 29 жовтня 2024 року для проходження ВЛК 29 жовтня 2024 року о 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому запропонували пройти військово-лікарську комісію на підставі направлення № 1563 від 29 жовтня 2024 року, від проходження якої ОСОБА_1 відмовився, про що написав заяву про відмову від проходження ВЛК та було складено акт про відмову від проходження ВЛК від 29 жовтня 2024 року, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП». 
		Позивач вину у скоєні адміністративного правопорушення не визнає та вважає постанову незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки він незаконно з застосуванням до нього сили був затриманий працівниками поліції та до доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 де й відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Позивач був позбавлений можливості надати та підготувати обґрунтовані доводи та заперечення щодо його правової позиції, скористатися професійною правничою допомогою адвоката, оскільки після потрапляння до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього було вилучено мобільний телефон, чим було порушено його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 59 Конституції України. Процес адміністративного затримання позивача, пропозиція надати військово-обліковий документ, вручення повістки про проходження ВЛК відбулося без дотримання законодавчої процедури працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , без фото та відеофіксації та без надання останніми документів, що підтверджують їх повноваження.
		Відповідачем 29 жовтня 2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення № 468 відносно позивача, тобто того ж дня, коли останньому було видано направлення для проходження ВЛК. 
		У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено час вчинення правопорушення.
		Оскаржувана постанова не містить виклад обставин і суті адміністративного правопорушення, відсутній опис обставин, установлених під час розгляду справи, а наведені у постанові формулювання не містять конкретних даних часу, що не відповідає вимогам, встановленим ст. 283 КУпАП.
		З протоколу про адміністративне правопорушення від 29 жовтня 2024 року за № 468, на підставі якого була винесена постанова № 468 від 29 жовтня 2024 року не вбачається коли його було складено, а розгляд справи відбувся 29 жовтня 2024 року о 20 год. 00 хв. З перерахованих вище причин позивач вважає постанову такою, що підлягає скасуванню.
		Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2024 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
		Відповідно до статті 257Кодексу адміністративногосудочинства України (далі  КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що згідно довідки від 10 травня 2022 року № 3250-5001554608/15044, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа.
		Відповідно до відомостей із скріншоту військово-облікового документу з Додатку «Резерв+» ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Звання солдат, військово-облікова спеціальність 659945. Адреса проживання: АДРЕСА_1 . Дата уточнення даних 03 липня 2024 року, дата ВЛК 20 лютого 2023 року. 
		29 жовтня 2024 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_1 складено протокол № 468 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 підписав протокол із зауваженням такого змісту: «Відмовився від проходження військово-лікарської комісії по причині стану здоров`я та відсутності лікарських документів».
		29 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесена постанова № 468 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якою його визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 25500 грн. 00 коп. Відповідно до змісту постанови, «працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 біля станції метро «Видубичи» намагалися вручити ОСОБА_1 повістку № 2910-5-1 від 29 жовтня 2024 року для проходження ВЛК 29 жовтня 2024 року о 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому запропонували пройти військово-лікарську комісію на підставі направлення 
		№ 1563 від 29 жовтня 2024 року, від проходження якої ОСОБА_1 відмовився, про що написав заяву про відмову від проходження ВЛК та було складено акт про відмову від проходження ВЛК від 29 жовтня 2024 року, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП».
		Стаття 19 Конституції Українипередбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Згідно зістаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Відповідно до статті 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом.
		Частиною першоюстатті 55 Конституції Українипроголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до частини першоїстатті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та остаточне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з наданням ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушеного з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно із частиною другоюстатті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначаєКонституціюцією законами України; 2) з використанням повторення з наданням, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх основних, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) правильно, тобто течію розумного строку.
		Стаття 6 КАС Українипередбачає, що суд при вирішенні справ керується Верховенством прав, відповідно до якої окремої людини, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та актуальністю змісту і спрямованості діяльності держави.
		Статтею 65 Конституції Українивстановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		У подальшому, Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначені загальні засади проходження в Україні військової служби, регулюютьсяЗаконом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
		Відповідно до пункту 3 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено вЗаконі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII.
		Згідно зістаттею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Частиною 2статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Відповідно до частин 5 та 6статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
		Згідно із частиною першоюстатті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»визначено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
		проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
		Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 рокузатверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період (далі Порядок № 650).
		Абзацом 5 Порядку № 560 визначено, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
		Статтею 68 Порядку № 560 встановлено, що у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження.
		Згідно із статтею 69 Порядку № 560 резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
		Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
		Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
		У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
		У відповідності достатті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності ззаконом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
		Стаття 280 КУпАПвстановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідностатті 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючисьзакономі правосвідомістю.
		Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
		Згідно із частиною третьоюстатті 210-1 КУпАПпередбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		За визначенням уЗаконі України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли був оприлюдненийУказ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
		У відповідності достатті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Згідно із частиною другоюстатті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до частини п`ятоїстатті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Із частини першоїстатті 75 КАС Українивбачається, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Законодавством чітко установлений механізм організації медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
		ОСОБА_1 під час винесення протоколу зазначав, що відмовляється від проходження військово-лікарської комісії, оскільки не має з собою медичних документів, тому суд вважає, що представниками ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 порушено приписи п.3.4., п.3.5. Положення про Військово-лікарську комісію, затверджену наказом МОУ № 402 від 14.08.2008., відповідно до яких перед оглядом військовозобов?язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «B» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов?язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями. Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров?я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов?язаних. Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров?я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСО та з іншими медичними документами, які надає військовозобов?язаний, що характеризують його стан здоров?я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації. Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов?язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки. До початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю. Військовозобов?язаний під час проведення медичного огляду зобов?язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/0, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та . Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров?я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
		Також, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 29 жовтня 2024 року відмовився від отримання повістки та проходження військово-медичної комісії за направленням, чим порушив вимоги законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме, абзац 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
		Однак, суд звертає увагу, що згідно з постановою № 468 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, від 29 жовтня 2024 року, на 
		ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за відмову від отримання повістки на проходження військово-лікарської комісії, та згідно з постановою № 468 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, від 29 жовтня 
		2024 року, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за відмову від проходження військово-лікарської комісії за направленням № 1563, та відповідно порушенням ним законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме, абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
		Разом з тим, абзацом 4 частини першої статті 22Закону України«Про мобілізаційнупідготовку імобілізацію» визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема, громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
		Натомість, обов`язок громадян, щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, передбачений абзацом 3 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
		Таким чином, при складенні постанови про адміністративне правопорушення № 468 від 29 жовтня 2024 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , порушено приписи пункту 3.4., пункту 3.5. Положення про Військово-лікарську комісію, затверджену наказом МОУ № 402 від 14 серпня 2008 року. та не правильно кваліфіковано норму Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», за якою 
		ОСОБА_1 ставиться в провину порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, за що передбачена відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
		ЗавданнямКодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
		Відповідно достатті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Додержання вимогзаконупри застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленимизакономспособами.
		Крім того, суд зазначає, що адміністративне правопорушення це конкретне діяння (факт, явище, подія), що відбулося (мало місце) у реальній дійсності. Склад адміністративного правопорушення це опис діяння (події, факту, явища) в складеному, уповноваженою на те особою, протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
		Не тільки військовозобов`язані громадяни України повинні неухильно виконуватиЗакони Українита підзаконні нормативно-правові акти, що стосуються мобілізації та проходження військової служби, зокрема й проходження медичного огляд для визначення придатності до військової служби, а й всі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, і Печерського району міста Києва, повинні дотримуватись законодавства України.
		Матеріали справи не містять доказів щодо порушення ОСОБА_1 саме абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
		Тому, суд дійшов висновку, що постанова прийнята без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.
		При складанні протоколу та прийнятті постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 повинно бути з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при дослідженні справи обставини свідчать про неналежне з`ясування всіх обставин начальником, застосування правомірних/належних норм законодавства, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
		У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.3ст. 210-1 КУпАП, є недоведеним.
		Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року в справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
		Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
		У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу про адміністративні правопорушення(пункт 21 рішення).
		Відповідно до частини першоїстатті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьоюстатті 210-1 КУпАП.
		У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в цьому випадку - начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 ) при прийнятті та складанні постанов про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинення порушення та вини особи в його вчиненні.
		Відповідно до частини третьоїстатті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з частиною другою статті 3 Конституції України, головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).
		У статті 129Конституції України міститься вимога стосовно того, що «суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права». Крім того, відповідно до частини першоїстатті 8 Основного Законув Україні визнається і діє принцип Верховенства права.
		Конституційний принцип Верховенства права знайшов своє закріплення та був деталізований у статтях2,6та242 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є Верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах Верховенства права; суд при вирішенні справи керується принципом Верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
		Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … - доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».
		Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» ВП (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» ВП (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).
		Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів Верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		Крім того, уРішенні Конституційного Суду України у справі від 22 вересня 2005 року 
		№ 5-рп/2005міститься наступний висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».
		До того ж, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якостізакону»у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, щозаконмає бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
		Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об`єктивно підтверджувала факт порушення позивачем приписів ч. 3ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому постанова № 468 від 29 жовтня 2024 року підлягає скасуванню, з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		З підстав скасування постанови про накладення адміністративного стягнення провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити. 
		Відповідно до ч. 1ст.139КАС України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі  656 грн. 60 коп.
		Керуючись статтями 7-9, 247,251,252,280 КУпАП, статтями5,9,76,77,90,229,241-246,262,293,295КАС України, Броварський міськрайонний суд
		в и р і ш и в:
		 
		Позов  задовольнити. 
		Скасувати постанову № 468 від 29 жовтня 2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене частиною третьоюстатті 210-1 КУпАПта накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.
		Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з  ІНФОРМАЦІЯ_1  на користь  ОСОБА_1  судовий збір у розмірі  656 (шістсот п`ятдесят шість) грн. 60 коп.
		Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя В.О.Василишин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...