Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/5485/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.

Результат оскарження 27.05.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"11" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5485/23
		Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
		секретар судового засідання Христенко А.О. 
		розглянувши справу за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039) 
		до відповідача: Громадської організації Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (вул. Мечникова, буд. 4, м. Одеса, 65029) 
		про стягнення 507386,46 грн,за участю представників учасників справи:
		від позивача: не з`явився; 
		від відповідача: Слободян Ю.В.
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 507386,46 грн, з яких: 87084,34 грн заборгованості з орендної плати та 420302,12 грн неустойки. 
		 
		Позиції учасників справи
		В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2003 №42/61 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування майном, що належить до комунальної власності, а також порушення строків повернення орендованого майна після розірвання договору. 
		02.04.2024 відповідачем був поданий суду відзив на позовну заяву (а.с. 92-102, т.1), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з таких підстав: додаткові договори укладені між сторонами без додержання нотаріальної форми; з моменту укладення договору оренди нежитлового приміщення №42/61, предмет договору не був переданий у користування відповідача, а тому, на думку відповідача, безпідставними є твердження позивача про прострочення повернення об`єкта оренди.
		У відповіді на відзив (а.с. 112-127, т.1) позивач наголосив про таке: додатковий договір від 12.12.2019 не визнавався не дійсним, а отже в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності є дійсним та правомірним; відповідач був обізнаний щодо обов`язковості виконання зобов`язань з повернення об`єкту оренди у належному стані та за актом, проте відповідачем цього обов`язку не було виконано; у зв`язку з припиненням дії договору оренди та відсутністю у відповідача правових підстав займати спірне майно, позивач вважає, що вимоги про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди є обґрунтованими та правомірними; відповідачем не подані докази неможливості використання орендованого майна, при цьому позивач звертає увагу суду, що під час дії договору відповідачем сплачувались орендні платежі; доказів вчинення Департаментом дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору або ухилення орендодавця від підписання акту приймання-передачі майна матеріали справи не містять.
		11.03.2025 відповідачем було подано суду клопотання, в якому останній просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки на 99,9% до 420,30 грн, посилаючись на висновки Верховного Суду у наведених постановах. 
		 
		Процесуальні дії у справі
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 позовну заяву позивача було залишено без руху із встановленням десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
		Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 29.12.2023 судом було прийнято позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5485/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 25 січня 2024 року о 15:30.
		Підготовче засідання 25.01.2024 о 15:30 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 25.01.2024 судом було призначено підготовче засідання у цій справі на 19.02.2024 о 12:00.
		Підготовче засідання 19.02.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 29.02.2024 судом було призначено підготовче засідання у цій справі на 14 березня 2024 року о 16:15.
		14.03.2024 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 02.04.2024 о 14:30.
		02.04.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 19.04.2024 о 15:00.
		Підготовче засідання 19.04.2024 о 15:00 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 22.04.2024 судом було призначено підготовче засідання у цій справі на 20 травня 2024 року о 14:30.
		20.05.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10 червня 2024 року об 11:40.
		10.06.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 24 червня 2024 року о 15:40, а 24.06.2024  до 28 червня 2024 року о 12:40.
		Судове засідання 28.06.2024 о 12:40 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 28.06.2024 судом було призначено судове засідання у цій справі на 08 липня 2024 року о 14:30.
		Судове засідання 08.07.2024 о 14:30 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 08.07.2024 судом було призначено судове засідання у цій справі на 18 липня 2024 року о 15:30.
		Ухвалою суду від 18.07.2024 судом було зупинено провадження у справі № 916/5485/23 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 910/14706/22 у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою суду від 17.01.2025 судом було поновлено провадження у справі № 916/5485/23 з 07.02.2025 та призначено у справі судове засідання на 07 лютого 2025 року об 11:00. 
		07.02.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 21 лютого 2025 року об 11:30, а 21.02.2025  до 11 березня 2025 року о 14:00.
		У судовому засіданні 11.03.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Обставини справи
		Відповідно до наявного у справі свідоцтва про право власності від 22.03.2007 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.04.2007 (а.с. 11, т.1) територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: провулок Світлий, 14, м. Одеса, який складається з приміщень, загальною площею 239,1 кв.м.
		Згідно з Положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю. Відповідно до п. 2.2. Положення Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший орган Одеської міської ради. Згідно з п. 2.4. Положення Департамент наділено, зокрема, правом на здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності (а.с. 42-43, т.1).
		01.12.2003 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 42/61 (а.с. 12-13, т.1; далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: провулок Світлий, 14, м. Одеса, загальною площею 238,1 кв.м. Строк дії договору був погоджений до 21.01.2006.
		21.04.2011 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (орендар) договір оренди нежитлового приміщення № 42/61 був укладений у новій редакції (а.с. 15-17, т.1), зокрема, з такими умовами. 
		Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення технічного поверху, загальною площею 239,1 кв. м., що розташовані за адресою: провулок Світлий, будинок 14, які на праві комунальної власності належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради. 
		Згідно з п. 1.3. договору сторони погодили строк його дії з 21.04.2011 до 21.04.2036. 
		Пунктом 2.2. договору передбачено, що за орендовані приміщення орендар зобов`язується сплачувані орендну плату, відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, яка до 31.12.2011 становить 1 (одну) гривню в рік, без урахування податку па додану вартість та індексу інфляції. Орендна плата з 01.01.2012 сплачується відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить 3961,08 грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. 
		Відповідно до п. 2.4. договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. 
		За умовами п. 3.4. договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно п. 1.1 цього договору та за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами. В цей же час, пунктом 4.7. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.
		Згідно з п. 7.5., 7.6. договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вноситься до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів та нотаріально посвідчуються. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається, крім випадків передбачених цим договором. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням Господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.
		У додатку № 1 до договору (а.с. 17-зворотна сторінка, т.1) сторонами погоджений розрахунок орендної плати, який становить 0,08 грн, станом на 01.04.2011, без урахування ПДВ, а з 01.01.2012  3961,08 грн з ПДВ. 
		Далі, до договору вносились такі зміни (а.с. 19-27, т.1):
		- додатковим погодженням від 23.12.2011 затверджено розмір місячної орендної плати, станом на 01.01.2012, в сумі 0,08 грн без ПДВ, а з 01.01.2023  4007,96 грн з ПДВ;
		- додатковим договором № 2 від 01.02.2013 погоджено, за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, яка до 31.12.2013 становить 1,00 грн в рік без ПДВ та індексу інфляції. Орендна плата з 01.01.2014 становить 3961,08 грн за місяць без ПДВ та індексу інфляції; 
		- додатковим договором № 3 від 01.01.2014 погоджено розмір річної орендної плати з 01.01.2014 по 31.12.2014 в сумі 1,00 грн без ПДВ, а з 01.01.2015  4019,67 грн за місяць без ПДВ та індексу інфляції; 
		- додатковим договором № 4 від 14.01.2015 погоджено розмір річної орендної плати з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 1,00 грн без ПДВ, а з 01.01.2016  5019,71 грн за місяць без ПДВ та індексу інфляції, що розрахована станом на 01.01.2015; 
		- додатковим договором № 5 від 18.01.2016 погоджено розмір річної орендної плати з 01.01.2016 по 31.12.2016 в сумі 1,00 грн без ПДВ, а з 01.01.2015  7195,57 грн за місяць без ПДВ та індексу інфляції, що розрахована станом на 01.01.2016;
		- додатковим договором № 6 від 30.03.2017 погоджено розмір річної орендної плати з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 1,00 грн без ПДВ, а з 01.01.2018  8258,11 грн без ПДВ за місяць та індексу інфляції, що розрахована станом на 01.03.2017; 
		- додатковим договором № 7 від 02.03.2018 погоджено розмір річної орендної плати з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі 1,00 грн без ПДВ, а з 01.01.2019  9332,36 грн без ПДВ за місяць та індексу інфляції, що розрахована станом на 01.03.2018; 
		- додатковим договором № 8 від 18.06.2019 погоджено розмір річної орендної плати з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі 1,00 грн без ПДВ, а з 01.01.2020  10516,01 грн без ПДВ за місяць та індексу інфляції, що розрахована станом на 01.06.2019; 
		- додатковим договором № 9 від 12.12.2019 погоджено розмір річної орендної плати з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 1,00 грн без ПДВ, а з 01.01.2021  10527,72 грн без ПДВ за місяць та індексу інфляції, що розрахована станом на 01.12.2019. 
		Додаткові договори №1-9 до договору укладені в простій письмовій формі, проте обставина їх укладення є преюдиційною та встановленою Господарським судом Одеської області у рішенні від 05.12.2022 у справі № 916/1676/22 за участі сторін цієї справи (а.с. 31-38, т. 1).
		Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення відповідача до позивача із заявою про надання знижки з нарахування орендної плати під час дії воєнного стану та прийняття позивачем відповідного наказу на підставі такого звернення.
		Водночас, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, в якій просив суд розірвати укладений між сторонами договір оренди, виселити відповідача із займаних приміщень, а також стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 276933,60 грн, нараховану станом на 18.07.2022, та пеню в сумі 17214,54 грн. За результатом вирішення спору у справі № 916/1676/22 Господарським судом Одеської області 05.12.2022 було прийнято рішення (а.с. 31-38, т.1), яким позов Департаменту задоволено повністю. При цьому, як вбачається зі змісту цього рішення, яке набрало законної сили 29.12.2022, при надані оцінки правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, суд прийняв до уваги погоджений розмір орендних платежів, зокрема, у додатковому договорі № 9 від 12.12.2019, яким встановлений місячний розмір орендної плати в сумі 10527,72 грн без ПДВ та індексу інфляції.
		Як стверджує позивач, відповідач рішення суду у справі № 916/1676/22 добровільно не виконав, орендоване приміщення позивачу за актом не повернув. Так, 11.10.2023 комісією у складі працівників позивача та КУ «Муніципальна служба комунальної власності ОМР» було проведено обстеження нежитлових приміщень, які орендувались відповідачем на підставі укладеного з позивачем договору, про що складений відповідний акт з фотофіксацією (а.с. 29-30, т.1). Згідно з даними цього акту комісією було встановлено, що на момент обстеження приміщення було зачинено, доступ до приміщення відсутній, приміщення не застраховано, а зі слів мешканців будинку, де розташований об`єкт оренди, орендар тривалий час приміщення не використовує. 
		Засобами поштового зв`язку позивач направив відповідачу претензію від 25.10.2023 (а.с. 39-41, т.1), в якій позивач наголосив, що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати, яка не була предметом розгляду справи № 916/1672/22 та рахується за період з 01.08.2022 по 28.12.2023, в сумі 87084,34 грн, крім цього, позивач зазначив, що ним нарахована до сплати відповідачем неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 344028,40 грн за період з 29.12.2022 по 30.09.2023. 
		У зв`язку з тим, що відповідач не задовольнив вищевказану претензію позивача, останній звернувся з позовом до суду, що розглядається в межах цієї справи. Так, у цій справі позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 87084,34 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.08.2022 по 28.12.2022, а також 420302,12 грн неустойки, нарахованої за період з 29.12.2022 по 30.11.2023 за прострочення повернення об`єкта оренди, при цьому сума неустойки включає в себе додану позивачем суму ПДВ у розмірі 20% (а.с. 28, т.1). Відповідачем не подано суду заперечень щодо розрахунку позивача. В цей же час, відповідачем було подано суду копію акту приймання-передачі нежитлового приміщення та майна у тимчасове користування (а.с. 135-139, т.1), згідно з яким Військовому командуванню 379 ОРОО ЗСУ було передано у тимчасове користування нерухоме майно, яке не знаходиться за адресою місцезнаходження орендованого відповідачем приміщення за договором № 42/61.
		При цьому, 26.04.2024 державним виконавцем Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) був складений акт (а.с. 155, т.1) за результатом проведення заходів з примусового виконання рішення суду щодо примусового виселення відповідача з орендованих приміщень. Під час вчинення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що боржник за місцезнаходженням орендованого майна не знаходиться, майно, належне відповідачу, у приміщені відсутнє. 
		 
		Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
		За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. 
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
		Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Відповідно до п. 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 (далі  Порядок) (в редакції з 19.06.2021 до 16.09.2022) якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться. 
		Згідно з п. 129-1 Порядку (в редакції з 16.09.2022) якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
		Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
		За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Частиною 1 ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 
		Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Згідно з ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Позиція суду
		Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості з орендної плати в сумі 87084,34 грн та неустойки в сумі 420302,12 грн, нарахованої відповідно до ч.2 ст.785 ГПК України, яка передбачає санкцію за невиконання орендарем обов`язку з негайного повернення об`єкту з оренди.
		Під час розгляду справи судом була встановлена обставина щодо укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2003 № 42/61 та нової редакції цього договору від 21.04.2011, який є розірваним з 29.12.2022 на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 у справі № 916/1676/22, яке набрало законної сили. 
		Так, не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку (постанова Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 638/18026/19). 
		Приймаючи до уваги встановлені судом обставини у справі № 916/1676/22 щодо наявності підстав для розірвання договору згідно з судовим рішенням, а також щодо правомірності нарахування позивачем орендної плати відповідно до умов укладених між сторонами додаткових договорів, суд виснує, що ці обставини для суду є преюдиційними та відповідно до ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню при розгляді цієї справи.
		Отже, оскільки укладений між сторонами договір є припиненим з 29.12.2022, а матеріали справи не місять доказів внесення відповідачем орендних платежів на користь позивача за період з 01.08.2022 по 28.12.2022, який не охоплює період нарахування орендної плати, заявленої до стягнення у справі № 916/1676/22, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за вищевказаний період в сумі 87084,34 грн є обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем. 
		Далі, оскільки укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію з 29.12.2022, відповідно, у відповідача виник обов`язок негайно повернути позивачеві з орендного користування нежитлові приміщення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач цього обов`язку негайно не виконав та об`єкт оренди за актом позивачу не повернув, що не спростовано відповідачем шляхом подання належних та допустимих доказів. Також, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач ухилився від підписання акту з відповідачем за результатом вчинення відповідачем дій, з метою повернення орендованих приміщень позивачу. 
		Отже, з урахуванням вищевикладених обставин суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем неустойки за прострочення повернення об`єкту оренду за період з 29.12.2023 по 31.11.2023. Водночас, суд зазначає, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду були викладені висновки про те, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном. З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність виключення з наданого позивачем розрахунку суми ПДВ та здійснити власний розрахунок неустойки за вищевказаний період. За результатом здійсненого судом розрахунку встановлено, що вірною сумою неустойки за спірний період є 350251,76 грн.
		Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення суми неустойки у цій справі за клопотанням відповідача, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке.
		Так, при зменшенні розміру неустойки, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення неустойки, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати неустойки. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
		Водночас, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
		При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
		Вирішуючи питання щодо необхідності зменшення суми неустойки у цій справі суд враховує те, що: відповідач за своєю організаційно-правовою формою є громадською організацією; прострочення виконання зобов`язання мало місце під час дії в Україні воєнного стану; матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали значних збитків, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язання у спірних відносинах. З іншого боку суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності для відповідача у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, а також те, що відповідач на власний розсуд уклав договір оренди з позивачем на відповідних умовах.
		За цих обставин, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафної санкції у виді неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, на 90 % до 35025,18 грн. При цьому, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню для них негативних наслідків. 
		При цьому суд зазначає, що при вирішенні питання щодо можливості зменшення суми неустойки суд також врахував висновки Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, які викладені у постанові від 16 серпня 2024 року у справі № 910/14706/22 та зводяться до того, що неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
		Між цим, при здійснені оцінки доводам відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, суд відхиляє твердження відповідача, які зводяться до того, що позивач не передав спірні приміщення у користування відповідача після укладення договору за актом, адже відповідач після укладення договору у новій редакції кожного року укладав з позивачем додаткові угоди, в яких сторони погоджували розмір орендної плати. При цьому, як зазначалось судом, за участі сторін цієї справи судом у рішенні від 05.12.2022 у справі № 916/1676/22, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, вже надана оцінка правомірності нарахування орендної плати згідно з додатковим договором № 9, зокрема, суд визнав правомірним розрахунок позивача, який здійснений на підставі вищевказаного додаткового договору та стягнув заборгованість з орендної плати в повному обсязі, що вбачається з резолютивної частини рішення суду у справі № 916/1672/22.
		За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати 87084,34 грн та неустойку в сумі 35025,18 грн.
		 
		Розподіл судових витрат 
		Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
		З врахуванням викладеного, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому зменшення судом суми неустойки не вплинуло на розрахунок суми судового збору.
		 
		Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково. 
		2. Стягнути з Громадської організації Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (вул. Мечникова, буд. 4, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 24541930) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 87084 грн 34 коп, неустойку в сумі 35025 грн 18 коп та судовий збір в сумі 6560 грн 04 коп.
		3. В іншій частині позову відмовити. 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
		Повний текст рішення складено 21 березня 2025 р.
		 
		 
		 
		Суддя Д.О. Бездоля

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...