Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/1582/22 : не визначено.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 18.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  904/1582/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Васьковський О. В. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В. Я., 
		 
		за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В. 
		 
		розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024
		та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 (в частині відхилених грошових вимог)
		у справі за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
		про банкрутство Комунального підприємства "Дніпродзержинське житлове об`єднання" 
		 
		Учасники справи: 
		ГУ ДПС у Дніпропетровській області: Кравцов В. В.;
		КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання": не з`явився;  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Стислий зміст заявлених вимог
		1.1.          Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 Комунальне підприємство (далі - КП) "Дніпродзержинське житлове об`єднання" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 
		1.2.          13.03.2024 Головне управління (далі - ГУ) ДПС у Дніпропетровській області звернулося до місцевого господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання" на суму 2430379,03 грн податкового боргу, який включає в себе:
		- 2382528,20 грн ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з них: 1645891 грн - основний платіж, 411472,75 грн - донараховані контролюючим органом штрафні санкції та 325164,45 грн - пеня);
		- 47 850,83 грн земельного податку з юридичних осіб (основний платіж).
		 
		2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2.1.          Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024, визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника на суму 6056 грн (судовий збір) з віднесенням до 1 черги задоволення вимог кредиторів, на суму 1645891 грн (основний платіж з ПДВ) - 3 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 736637,20 грн (штрафні санкції та пеня по ПДВ) - 6 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу). В решті вимоги відхилено. 
		2.2.          В частині відхилених грошових вимог судові рішення мотивовані тим, що:
		- заборгованість у сумі 47850,83 грн по земельному податку виникла після визнання боржника банкрутом (несплачений податок за листопад та грудень 2022 року), що суперечить вимогам статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
		- нараховані податковим органом грошові зобов`язання не відносяться ні до зобов`язань, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, ні до зобов`язань, що є поточними до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ні до тих, що виникли після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та на які не поширюються обмеження, встановлені частиною першою статті 59 КУзПБ.
		 
		3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		3.1.          Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання", введено    процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником боржника арбітражного керуючого Ясир Д. І. 
		3.2.          Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 
		3.3.           18.10.2022 на сайті судової влади опубліковано повідомлення №69392 про визнання КП    "Дніпродзержинське житлове об`єднання" банкрутом та призначення ліквідатора.
		3.4.          Згідно інтегрованих карток платника податків станом на 18.05.2023 за КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання" обліковується незаявлений податковий борг в сумі 2430379,03 грн, який складається з:
		- 2382528,20 грн з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі  основний платіж в сумі 1645891 грн, штрафні санкції в сумі 411472,75 грн, які донараховані контролюючим органом, та пеня в сумі 325164,45 грн;
		- 47850,83 грн по земельному податку з юридичних осіб, у тому    числі,    основний платіж в сумі 47850,83 грн.
		3.5.          Грошове зобов`язання з земельного податку виникло на підставі податкової декларації № 9037776982 від 21.02.2022 на суму 47850,23 грн. Терміни сплати по даним грошовим зобов`язанням: 30.12.2022 на суму 23925,42 грн та 30.01.2023 на суму 23925,41 грн.
		3.6.          Відповідно до самостійно поданих боржником декларацій останнім днем строку, протягом якого земельний податок з юридичних осіб на суму 47850,23 грн, повинен бути сплачений, визначено - 30.12.2022 та більш пізні дати, тобто після відкриття ліквідаційної процедури боржника.
		3.7.          Матеріали справи не містять доказів та ГУ ДПС у Дніпропетровській області не доведено, що момент виникнення податкового обов`язку боржника із сплати земельного податку з юридичних осіб виник у КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання" до 18.10.2022, тобто до відкриття ліквідаційної процедури.       
		 
		4. Стислий зміст касаційної скарги 
		4.1.          ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 в частині відхилених грошових вимог на загальну суму 47850,23 грн та ухвалити нове рішення про визнання вказаних вимог.
		 
		5. Узагальнені доводи касаційної скарги
		5.1.          Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 59 КУзПБ з урахуванням норм пункту 50.1 статті 50, пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу (далі - ПК) України при розгляді грошових вимог кредитора до боржника.
		 
		6. Касаційне провадження
		6.1.          Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.03.2025 - 14:45.
		6.2.          05.03.2025 від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до Верховного Суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		6.3.          Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2025 вказану заяву задоволено та вирішено проводити судові засідання у справі №   904/1582/22 за участю представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Кравцова В.В. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.
		6.4.          В судовому засіданні 18.03.2025 представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. 
		6.5.          Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання 18.03.2025 не забезпечили, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу не надходило.
		6.6.          Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
		6.7.          Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.
		 
		7. Позиція Верховного Суду
		7.1.          Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 18.10.2022 Господарський суд Дніпропетровської області припинив процедуру розпорядження майном КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання", визнав вказане підприємство банкрутом та відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру.
		7.2.           13.03.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява від ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до боржника, які складаються з 2 382 528,20 грн ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з них: 1 645 891 грн - основний платіж, 411 472,75 грн - донараховані контролюючим органом штрафні санкції та 325 164,45 грн - пеня) та 47 850,83 грн земельного податку з юридичних осіб (основний платіж).
		7.3.          За твердженням заявника, вищезгадані грошові вимоги виникли на підставі самостійно визначених КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання" податкових зобов`язань ще до визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
		7.4.          Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відхилив заявлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошові вимоги в частині заборгованості із земельного податку як такі, що нараховані після визнання боржника банкрутом, що суперечить положенням частини першої статті 59 КУзПБ. 
		7.5.          ГУ ДПС у Дніпропетровській області не погодилося з висновками судів попередніх інстанцій в частині відхилених грошових вимог, зазначаючи про їх передчасність, а також вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 59 КУзПБ та пункту 51.1 статті 51, пункту 56.11 статті 56 ПК України при розгляді грошових вимог кредитора до боржника.
		7.6.          Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині вимог на підставі встановлених судами у цій справі обставин, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
		7.7.          Положення статті 1 КУзПБ визначає грошове зобов`язання як зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
		7.8.          Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ, за змістом яких під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
		7.9.          Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). 
		7.10.          Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).
		7.11.          Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (відповідний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
		7.12.          Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами даної справи:
		- грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області обґрунтовано наявністю у КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання" податкової заборгованості із земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 47 850,83 грн;
		- відповідно до самостійно поданих боржником декларацій останнім днем строку, протягом якого земельний податок з юридичних осіб повинен бути сплачений, визначено - 30.12.2022 та 30.01.2023, тобто вже після відкриття ліквідаційної процедури боржника;
		- ГУ ДПС у Дніпропетровській області не доведено, що обов`язок боржника із сплати земельного податку у вказаний податковим органом період виник у КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання" до відкриття ліквідаційної процедури.
		7.13.          У питанні правомірності відхилення судами першої та апеляційної інстанції вищезгаданих грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області в сумі 47850,23 грн, колегія суддів враховує наступне. 
		7.14.          Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу (далі - ПК) України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.
		7.15.          Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.
		7.16.          Відповідно до статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
		7.17.          Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		7.18. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 статті 286 ПК України). 
		7.19.          Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.3 статті 286 ПК України). 
		7.20.          Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 статті 287 ПК України)
		7.21.          За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
		7.22.          Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
		7.23.          В пункті 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
		7.24.          У даній справі ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначало про те, що спірні грошові вимоги складаються з податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в загальній сумі 47 850,23 грн, який виник на підставі самостійно поданої боржником податкової декларації № 9037776982 від 21.02.2022.
		7.25.          Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, заявлені податковим органом вимоги у розмірі 47 850,83 грн складаються із сум несплаченого земельного податку за листопад та грудень 2022 року. Відповідно до самостійно поданих боржником декларацій останнім днем строку, протягом якого земельний податок з юридичних осіб на суму 47 850,23 грн, повинен бути сплачений, визначено - 30.12.2022 та більш пізні дати, тобто після відкриття ліквідаційної процедури боржника.
		7.26.          Разом з цим, скаржником не надано доказів, які б свідчили про те, що момент виникнення податкового обов`язку боржника із сплати земельного податку з юридичних осіб виник у КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання" до 18.10.2022, тобто до відкриття ліквідаційної процедури.       
		7.27.          З огляду на положення статей 45-47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
		7.28.          Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
		7.29.          У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №916/4181/14 міститься правовий висновок, згідно якого боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин. Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
		7.30.           Подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом (подібний висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 12.03.2019 у справі №910/14827/16, від 07.10.2020 у справі №15/293-б).
		7.31.          З огляду на наведені правові висновки Верховного Суду щодо застосування приписів абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ (аналогічного абзацу четвертого частини першої статті 38 Закону про банкрутство) та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо настання терміну сплати податкових зобов`язань в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу до КП "Дніпродзержинське житлове об`єднання" на суму 47 850,23 грн з земельного податку.
		7.32.          Вищевикладена правова позиція Верховного Суду також спростовує доводи ГУ ДПС у Дніпропетровській області про необхідність визнання грошових вимог податкового органу з тих підстав, що податкові зобов`язання були самостійно задекларовані боржником, а відтак є узгодженими та не підлягають оскарженню у розумінні п.56.11 статті 56 ПК України.
		7.33.           Подібні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 18/1247/12, від 05.08.2024 у справі № 926/869-б/23, що в свою чергу спростовує аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду у питанні застосування частини першої статті 59 КУзПБ та п.56.11 статті 56 ПК України.
		7.34.           Заперечення скаржника в цій частині за своєю суттю зводяться до незгоди із встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами і до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог   статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
		7.35.          Посилання в касаційній скарзі на п.50.1 статті 50 ПК України, яка визначає порядок внесення змін до податкової звітності, зокрема шляхом подання уточненого розрахунку до відповідної податкової декларації, відхиляється колегією суддів, адже судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено допущення боржником помилок при оформленні податкової декларації № 9037776982 від 21.02.2022.
		7.36.          Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами обґрунтовано враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування приписів абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ у подібних правовідносинах, тоді як доводи скаржника у цій частині зводяться до помилкового тлумачення ним норм права.
		7.37.          З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийнято вірне рішення щодо відхилення заявлених ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошових вимог до боржника в сумі 47850,23 грн.
		7.38.           Решта наведених у касаційній скарзі доводів не спростовує наведених висновків судів попередніх інстанції та не доводить неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права та/або неврахування відповідних висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		7.39.          Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
		7.40.          З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги.
		 
		8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		8.1.          Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		8.2.          Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		8.3.          Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час даного касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відхилення заявлених ГУ ДПС у Волинській області грошових вимог до боржника, у зв`язку з чим немає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Відповідно касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		8.4.          Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області  залишити без задоволення.
		2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі №904/1582/22 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                            О. В. Васьковський
		 
		Судді                                                                                В. Г. Пєсков
		 
		                                                                                В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...