Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4964/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Пошкодження, втрати, псування вантажу; З них при перевезенні залізницею.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 21.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/4964/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А.А. та  Колос І.Б. ,
		за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" - не з`яв., 
		відповідача - акціонерного товариства "Українська залізниця" - Шукліна О.В. - адвокат (ордер від 13.11.2023 АІ № 1493808),
		 
		розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" (далі - Товариство)
		на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024
		(суддя Нечай О.В.) та 
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025
		(головуючий - суддя Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М. і Сулім В.В.)
		у справі № 910/4964/21
		за позовом Товариства
		до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)
		про розірвання додатку до договору, визнання недійсними окремих частин правочину.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2025, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді Жайворонок Т.Є., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуючий), Ємець А.А. і Колос І.Б.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Товариство звернулося з позовом до Залізниці (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про розірвання додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визнання недійсними пунктів 3.17, 7.2 додатку 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями Залізниці, яка, використовуючи своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних вантажоперевезень, шляхом пониження розміру стандартної ставки плати за використання вагонів перевізника, фактично нівелювала конкурентну перевагу ставки плати за послугу з використання вагону з узгодженими строками та обсягами, що надається в рамках додатку 1-8 до вказаного договору.
		 
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції, постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій
		 
		Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022, відмовлено у позові.
		 
		Постановою Верховного Суду від 23.03.2023: частково задоволено касаційну скаргу Товариства; рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 скасовано, а справу №910/4964/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій припустилися неповного з`ясування обставин, що мають значення для розгляду даної справи, на підставі доказів і доводів сторін, зокрема, доводів позивача стосовно підстав для розірвання Договору згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що свідчить про необґрунтованість судових рішень.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024: частково задоволено позовні вимоги; розірвано додаток 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020  №43-40464329/2020-001), укладеного Залізницею та Товариством із погодженим замовленням Товариства на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 26.08.2020  № 40464329/2020-00007; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Залізниці на користь Товариства судовий збір у сумі 2 270 грн.
		 
		Постановою Верховного Суду від 04.06.2024: частково задоволено касаційну скаргу Залізниці; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №910/4964/21 в частині задоволення позовної вимоги, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №910/4964/21 залишено без змін.
		 
		Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024, залишеним без змін постановою  Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025: у задоволені позову відмовлено; витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270 грн. покладено на позивача; стягнуто з Товариства на користь Залізниці  витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 7  945 грн.  
		 
		Судові рішення мотивовані необґрунтованістю позову в частині вимоги про розірвання додатку 1-8 до спірного договору.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 та постанову  Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 і прийняти нове рішення, яким розірвати додаток 1-8 до спірного договору.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 634    ЦК України у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи іншого учасника справи
		 
		За приписами частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції. У даному разі ухвалою Верховного Суду від 24.02.2025 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.03.2025. Проте відповідачем відзив на касаційну скаргу подано лише 14.03.2025, тобто поза межами зазначеного строку.  Оскільки Залізницею не подано відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, Верховний Суд  розглядає справу за наявними в ній  матеріалами.
		 
		Інші клопотання учасників справи
		 
		Товариством 19.03.2025 через Електронний суд подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що представник Товариства перебуватиме у м. Львові на розгляді іншої справи, яка призначена також на 20.03.2025.
		 
		Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з огляду на таке. Явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою Судом. Водночас обсяг наявних у справі матеріалів є достатнім для розгляду касаційної скарги і за відсутності представника Товариства.        
		 
		Залізницею у судовому засіданні 20.03.2025 заявлено усне клопотання про долучення відзиву на касаційну скаргу як письмові пояснення у справі. Судом протокольною ухвалою від 20.03.2025 задоволено дане клопотання. 
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено таке.
		Залізниця (перевізник) 24.03.2020 засвідчила прийняття від Товариства (вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомила, що замовнику присвоєно коди відправника/одержувача: 8000; платника 2829451, що підтверджується повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020 №43-40464329/2020-001. Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг  і проведення розрахунків за ці послуги.
		 
		Пунктом 9.4 даного договору закріплено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому пунктом 9.3 договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.
		 
		Відповідно до пункту 12.4 договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.
		 
		Невід`ємною частиною договору в редакції, що оприлюднена 21.07.2020, яка вводиться з 21.08.2020, у розділі 13, визначено, з-поміж інших, додаток 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника", згідно з пунктом 2.1 якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги). Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.
		 
		У пункті 2.2 додатку 1-8 до договору сторони домовилися, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору.
		 
		У порядку положень вказаного додатку 1-8 позивач 26.08.2020 здійснив замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, яке погоджено відповідачем.
		 
		У подальшому відповідач на офіційному сайті оприлюднював нові редакції договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до яких ставка за використання вагону-зерновозу перевізника зменшувалася.
		 
		04.09.2020 Залізниця на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника складає: 05.09.2020 - 05.10.2020 - 800 грн/добу; 06.10.2020 - 04.11.2020 - 900 грн/добу; 05.11.2020 - 31.12.2020 - 1 000 грн/добу.
		 
		19.10.2020 Залізниця на офіційному сайті оприлюднило нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника з 20.10.2020 складає 650 грн/добу, з 19.11.2020 - 1 000 грн/добу.
		 
		13.11.2020 Залізниця на офіційному сайті опублікувало оголошення про те, що рішенням правління продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів Перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України, а саме: вагонів-зерновозів - 650 грн/добу, з 01.01.2021 - 1 000 грн/добу.
		 
		31.12.2020 на офіційному сайті Залізниці знову відбулися зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 - 550 грн. 27.01.2021 на офіційному сайті Залізниці відбулися зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 - 450 грн. 26.02.2021 знову відбулися зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.03.2021 по 31.03.2021 - 350 грн.
		 
		Крім того, за твердженнями позивача, відповідач реалізував продаж послуг з використання вагонів перевізника в системі "ProZorro.Продажі", що дало можливість придбати послуги з використання власних вагонів перевізника за ціною 530 грн. на добу.
		 
		10.12.2020 на офіційному сайті відповідача опубліковано повідомлення, що Залізниця систематично проводить роботу щодо продажів із застосуванням ЕТС "Prozorro.Продажі" послуг з використання вагонів власності перевізника за методом покрокового зниження стартової ціни ("Голландський аукціон"). Для зерновозів вартість даної послуги становить 533 грн/вагон/добу.
		 
		За твердженнями позивача, будь-який суб`єкт господарювання, який приймає участь у таких електронних торгах, має технічну можливість придбати такі послуги зі ставкою плати за користування вагоном перевізника в розмірі 533 грн/вагон/добу, у той час як відповідач 27.08.2020 погодив позивачу замовлення послуги з перевезення, де вказана ціна 584 грн. При цьому послуги, придбані через систему "Prozorro.Продажі", не передбачають обтяження у вигляді виплати неустойки щодо довгострокових зобов`язань з використання вагонів перевізника.
		 
		Позивач зазначає, що незважаючи на одноосібне рішення відповідача про зменшення стандартної ставки, а також зважаючи на можливість через систему "ProZorro.Продажі" придбати послуги за низькою ціною, перегляд ставки на перевезення вантажу за довгостроковим контрактом з позивачем не відбувся.
		 
		Таким чином, позивач наголошував, що у зв`язку зі зміною відповідачем тарифів повністю знецінена економічна обґрунтованість замовлень контрагентами вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами. Зазначені вище дії відповідача зі зменшення ставки плати за використання вагону-зерновозу призвели до фактичного взяття позивачем збиткових довгострокових зобов`язань за відсутності можливості внесення змін до умов додатку 1-8 до договору.
		 
		Зміна тарифної політики відповідача шляхом зменшення стандартних ставок плати за використання вагонів перевізника, що мало місце після укладення сторонами додатку 1-8, зумовило виникнення обставин, за яких подальше виконання Додатку 1-8 порушує для позивача співвідношення майнових інтересів сторін. Умови додатку 1-8 для позивача, як замовника послуги довгострокових вагонів, є обтяжливими, невигідними та збитковими.
		 
		Позивач також зазначає, що якби у серпні 2020 року, до здійснення замовлення вагонів на довгострокових умовах, він був обізнаний з тим, що відповідач через тиждень (04.09.2020) змінить стандартну ставку плати за використання вагону-зерновозу, позивач у жодному разі не замовив би у відповідача послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, адже це було б економічно невигідно.
		 
		Позивач звертався до відповідача з листами від 27.11.2020 №609, від 02.12.2020 №613, від 04.12.2020 №615, від 07.12.2020 №616, в яких просив припинити дію послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбачених додатком 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Однак відповідач не погоджувався з припиненням дії додатку 1-8 до договору. 
		 
		Оскільки постановою Верховного Суду від 04.06.2024 справу №910/4964/21 направлено на новий розгляд саме в частині позовної вимоги про розірвання додатку 1-8 до договору, то суди попередніх інстанцій  не досліджували обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин правочину.
		 
		Так, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволення позову, виходили з такого. 
		 
		Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд (постанова від 04.06.2024) зробив висновок про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Тому, перш ніж розглядати по суті заявлену вимогу про розірвання додатку 1-8 до договору, судам належало пересвідчитися, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого додатку.
		 
		Позивач неодноразово звертав увагу судів на те, що ним відповідно до положень пункту 12.4 договору надсилалися листи відповідачу про припинення додатку 1-8 до договору. Наведене, на думку позивача, свідчить, що додаток 1-8 до договору припинив свою дію.
		 
		У пункті 12.2 договору сторони погодили, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: за згодою сторін; за ініціативи однієї зі сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; з підстав, визначених законодавством.
		 
		Згідно з пунктом 12.4 договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення перевізником.
		 
		У випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші, ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (пункт 13.1 договору).
		 
		Умови вказаного пункту кореспондуються з відповідним пунктом додатку 1-8 до договору, а саме пунктом 2.2, відповідно до якого сторони домовилися, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечать цьому додатку до договору.
		 
		Враховуючи умови пункту 13.1 договору, пункту 2.2 додатку 1-8 до договору, у випадку надання замовником замовлень на підставі додатку 1-8 до договору та погодження такого замовлення перевізником (надання послуги), до відповідних правовідносин сторін застосовуються саме умови додатку 1-8 до договору, у тому числі  щодо порядку припинення.
		 
		Додатком 1-8 до договору передбачено, зокрема:
		 
		- можливість скасувати подане замовлення до дати закінчення подання замовлень, визначеної в оголошенні, без нарахування та сплати неустойки (пункт 4.1.2 додатку 1-8 до договору);
		- можливість відмовитися від погодженого замовлення (скасувати замовлення) у випадку незгоди замовника зі зменшенням перевізником обсягу перевезень (кількості вагонів) при погодженні замовлення, повідомивши про таке перевізника протягом двох робочих днів від дня отримання повідомлення про погодження замовлення, шляхом направлення перевізнику повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) без сплати неустойки. У разі ненадання такої відмови протягом встановлено в цьому пункті строку, замовлення вважається погодженим сторонами (пункт 4.1.4. додатку 1-8 до договору);
		- можливість відмовитися від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення в порядку, визначеному цим додатком до договору, при цьому замовник зобов`язаний сплатити неустойку за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений у погодженому замовленні, передбачену в розд. 7 цього додатку до договору (пункт 4.1.3. додатку 1-8 до договору).
		 
		Відтак, враховуючи умови додатку 1-8 до договору, які відповідно до пункту 13.1 договору мають переважну силу над умовами основного тексту договору, додатком 1-8 не передбачено можливості припинення додатку в цілому, а передбачено лише право на відмову від погодженого замовлення (скасування замовлення).
		 
		Таким чином, листи Товариства від 02.12.2020 № 613, від 04.12.2020 № 615 та від 07.12.2020 № 616 не можуть вважатися повідомленням про припинення додатку 1-8 в односторонньому порядку на підставі пункту 12.4 договору, оскільки вони не містять імперативного повідомлення Товариства про припинення в цілому додатку 1-8 в односторонньому порядку, як передбачено пунктом 12.4 договору,  а містять лише прохання, адресоване Залізниці, про припинення дії саме послуг, передбачених додатком 1-8, а не додатку в цілому.
		 
		Крім того, після направлення вказаних листів позивач продовжував користуватися послугами, передбаченими додатком 1-8 до договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних. 
		 
		До того ж, надані позивачем копії листів від 02.12.2020 №613, від 04.12.2020 №615 та від 07.12.2020 №616 не містять посилання на пункт 12.4 договору, як і не містять формулювання про одностороннє припинення додатку 1-8. Посилання у листах на припинення дії послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбаченими додатком 1-8 до договору, прямо не вказує про намір позивача припинити дію самого додатку 1-8 на підставі пункту 12.4 договору, а тому, у даному випадку, відсутні підстави стверджувати, що вказані листи позивача є повідомленням про припинення в односторонньому порядку додатку 1-8 до договору.
		 
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дія додатку 1-8 до договору на підставі значених листів позивача не була припинена.
		 
		Пунктом 9.3 договору передбачено право та порядок надання замовником пропозицій до договору.
		 
		Будь-яких доказів того, що позивач ініціював внесення змін (доповнень) чи пропозицій до договору в частині додатку 1-8 у відповідності з пунктами 9.3, 9.4 договору матеріали справи не містять.          
		 
		У свою чергу позивач, на основі вільного волевиявлення та за власним бажанням, замовив у відповідача послуги з надання вагонів відповідача для перевезення з такими строками та обсягами: початок періоду замовлення: вересень 2020 року; завершення періоду замовлення: серпень 20021 року; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 266; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584 грн.
		 
		Таким чином, здійснюючи замовлення послуг на умовах додатку 1-8 до договору, позивач шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик як сприятливих умов (а саме зменшеної ставки плати за використання вагону, що, як зазначає сам позивач, є конкурентною перевагою по використанню вагонів перевізника) так і несприятливих умов (а саме права відповідача зменшувати розмір загальної ставки плати за використання власних вагонів перевізника).
		 
		Позивачу було відомо про можливість односторонньої зміни відповідачем умов договору перевезення, щодо ставок, коефіцієнтів та інших умов перевезення. Позивач не скористався правом на внесення змін у договір, як передбачено пунктом 9.3 договору.
		 
		Таким чином, позивач був повністю обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до договору, в тому числі додатку 1-8 до договору перевезення, погодився з ними та здійснив замовлення відповідної послуги, відповідно до додатку 1-8.
		 
		Суди попередніх інстанцій визнали відсутніми підстави для розірвання додатку 1-8 до договору, визначені частинами другою та третьою статті 634 ЦК України.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		 
		Підставою подання касаційної скарги стала незгода Товариства з відмовою у задоволенні позову в частині відмови у розірванні додатку 1-8 до договору.
		 
		Згідно з положеннями частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		Так, Верховний Суд постановою від 04.06.2024 скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову в оскаржуваній позивачем частині та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, звернув увагу на відсутність правових підстав для розірвання додатку 1-8 до договору згідно з частиною другою статті 652 ЦК України, тобто з підстав, які не визначалися позивачем підставою позову, а дане порушення призвело до того, що доводи позивача щодо підстав для розірвання договору згідно зі статтею 634 ЦК України належним чином судами не розглянуто, в той час як Верховний Суд у постановах від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 23.03.2023 у справі № 910/4964/21 та від 27.04.2023 у справі №  910/20596/20, на які посилалася Залізниця у касаційній скарзі, сформував висновок, що право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною третьою статті 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання.
		 
		Крім того, Верховний Суд зазначив, що перш ніж розглядати по суті заявлену вимогу про розірвання додатку 1-8 до договору, судам належало пересвідчитися, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого додатку, чого судами зроблено не було.
		 
		Відповідно до статті 634 ЦК України:
		- договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частини перша);
		- договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору (частина друга);
		- якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору (частина третя).  
		 
		Отже, частиною другою статті 634 ЦК України передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших цивільно - правових договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.
		 
		Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.
		 
		Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.
		 
		Право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною третьою статті 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналася до договору укладеного в порядку  статті 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених частиною другою статті 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.
		 
		Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.12.2021 у справі № 910/6058/21, від 17.02.2022 у справі                         № 910/19522/20, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20. 
		 
		Суди попередніх інстанцій, на виконання вказівок Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, з урахуванням наведених положень законодавства та дослідивши докази у справі, встановивши, що: дія додатку 1-8 до договору на підставі листів позивача не була припинена; спірний договір між сторонами укладено в порядку приєднання позивача до його умов, запропонованих відповідачем, тобто в порядку статті 634 ЦК України; 26.08.2020 позивач здійснив замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами згідно умов додатку  1-8 до договору, яке погоджено відповідачем повідомленням від 27.08.2020, відтак позивач на основі вільного волевиявлення та за власним вибором замовив у відповідача послуги; позивачу було відомо про можливість односторонньої зміни відповідачем умов договору, щодо ставок, коефіцієнтів та інших умов перевезення; Товариство не скористалося правом на внесення змін до договору, як це передбачено пунктом 9.3 договору; позивач був повністю обізнаний з умовами договору, в тому числі додатку 1-8, погодився з ними та здійснював замовлення послуг, передбачених додатком 1-8, навіть після направлення відповідачу листів з проханням припинити їх надання, - дійшли висновку про відсутність підстав для розірвання додатку 1-8 до договору визначених частинами другою, третьою статті 634 ЦК України. 
		 
		Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
		 
		Скаржник у касаційній скарзі зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 908/1957/21 (№ 910/82/21), від 01.02.2022 у справ № 910/1305/21 у подібних правовідносинах, в яких Верховний Суд дотримується висновків, що додаток 1-8 може бути розірваний на підставі пункту 12.4 договору і для цього необхідно замовнику направити на адресу Залізниці повідомлення про розірвання.
		 
		Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
		 
		Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
		 
		Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
		 
		Так у справі № 908/1957/21 (№ 910/82/21) предметом позову було розірвання з певної дати додатку 1-8 до договору, укладеного сторонами, та визнання недійсними окремих частин правочину. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, розірвано додаток 1-8 до договору з відповідної дати, в іншій частині позову відмовлено.
		 
		Постановою апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.06.2023, зазначене рішення скасовано в частині розірвання з відповідної дати додатку 1-8 до договору та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		У зазначеній постанові Верховний Суд погодився з твердженням господарського суду апеляційної інстанції про те, що спірний додаток є припиненим у зв`язку з реалізацією позивачем права на односторонню відмову від нього на підставі пункту 12.4 договору, а саме шляхом вручення відповідачу відповідного повідомлення.
		 
		Натомість у справі що переглядається, Товариство правом на односторонню відмову від спірного правочину, передбачену пунктом 12.4 договору, не скористалося. Зазначення про припинення дії послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбаченими додатком 1-8 до договору, прямо не вказує про намір позивача припинити дію самого додатку 1-8 на підставі пункту 12.4 договору. Крім того, позивач після направлення листів з проханням припинити дію замовлень по додаткам 1-8, самостійно неодноразово підтверджував дію додатків 1-8 здійснюючи та сплачуючи перевезення вантажів на підставі даних додатків. 
		 
		Посилання скаржника на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №910/1305/21 також не знайшло свого підтвердження, оскільки в основу оскаржуваної постанови апеляційного суду у справі №910/1305/21 покладено висновок, з яким погодився Верховний Суд у постанові від 01.02.2022, про неправомірне нарахування товариством неустойки за невиконання компанією спірного додатку, через те, що такий є припиненим у зв`язку з реалізацією Позивачем права на односторонню відмову від нього на підставі пункту 12.4 договору, а саме шляхом направлення Відповідачу повідомлення про відмову від договору в спірній частині.
		 
		Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність    /    відсутність подібності правовідносин та наявність    /    відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
		 
		За результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюють суди на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
		 
		Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи Товариства про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги стосуються переважно заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що разом з тим не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		 
		З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
		 
		Судові витрати
		 
		Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судовий збір за подання касаційної скарги покладається на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний  Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 та  постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі № 910/4964/21- без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                     І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                     А. Ємець
		 
		Суддя                                                                                                        І. Колос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...