Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 179/657/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 13.03.2025
Номер судового провадження: 61-14360ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 березня 2025 року  
		м. Київ 
		 
		справа № 179/657/19
		провадження № 61-14360св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), 
		судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фермерське господарство «Дніпровські Чорноземи»,
		треті особи: державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Тетяна Владиславівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ «Дніпровські Чорноземи», треті особи: державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В., про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.
		 
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності від 22 лютого 2002 року серії III-ДП № 108499.
		 
		Між ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року б/н, строком дії на 49 років. Право оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію від 29 січня 2015 року індексний номер 18958976.
		 
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 березня 2019 року № 158841585, позивач дізнався про існування договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року нібито укладеного між ОСОБА_2 та позивачем, яким дію договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року б/н, строком дії на 49 років, припинено.
		 
		З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 серпня 2019 року № 178121643, від 20 серпня 2019 року № 178124208, від 20 серпня 2019 року №178122817 позивач дізнався про поділ земельної ділянки площею 10,76 га з кадастровим номером 1222382500:02:002:0870, на земельні ділянки площею 5.85 га - присвоєно кадастровий номер 1222382500:02:002:1055, та площею 4.91 га присвоєно кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054.
		 
		Жодних договорів про розірвання договорів оренди, додаткових угод позивач не підписував, будь-яких третіх осіб на уповноваження підписання спірного договору, додаткових угод від імені позивача - не уповноважував.
		 
		Договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року, який позивачем не підписувався, став підставою Державному реєстратору Чумаківської сільської ради, Дніпропетровського району Дніпропетровської області - Грендач Т. В. для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині припинення іншого речового права, індексний номер рішення 44697255 від 19 грудня 2018 року.
		 
		Після неправомірного припинення іншого речового права індексний номер рішення 44697255, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з`явились записи про право користування земельною ділянкою площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870, за третіми особами, та про поділ земельної ділянки:
		запис № 29587781, приватний нотаріус Олійник С. В., Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Підстава: договір міни, земельних ділянок, серія та номер: ННМ 318944, ННМ 318948 реєстр №1550, виданий 20 грудня 2018 року, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44761680 від 21 грудня 2018, Власник - ОСОБА_3;
		запис № 30064955, приватний нотаріус Олійник С. В., Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Підстава: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: ННО 447108-447110/ реєстровий №48, виданий 29 січня 2019 року, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45278329 від 30 січня 2019 року, Вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), Строк дії: на 49 (сорок дев`ять) років, з правом пролонгації, Землекористувач, (Емфітевт): ФГ «Дніпровські Чорноземи», код ЄДРПОУ: 40171304.
		 
		Після перенесення із запису № 30064955 про інше речове право, з спеціального розділу Державного реєстру прав державний реєстратор зробив у відповідному розділі Державного реєстру прав відмітку про погашення такого запису «Інше речове право погашено»: дата, час державної реєстрації: 08 серпня 2019 18:32:59 Підстава: поділ об`єкта нерухомого майна заява про поділ, серія та номер: 1866, виданий 29 липня 2019 року, видавник: представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 . Відомості внесено до реєстру: 12 серпня 2019 року 13:16:51, Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., індексний номер рішення: 48195870;
		запис № 32778886, Державний реєстратор Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Підстава виникнення права власності: заява про поділ, серія та номер: 1866, виданий 29 липня 2019, видавник: представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 , Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48195480 від 12 серпня 2019 року 13:00:30, Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Власник - ОСОБА_3;
		запис № 32778906, Державний реєстратор Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: ННО 4471 OS- 447 ПО/ реєстровий №48, виданий 29 січня 2019 року, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник Є. В., Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48195480 від 12 серпня 2019 року 13:00:30, Вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), Строк дії: на 49 (сорок дев`ять) років, з правом пролонгації, Землекористувач, (Емфітевт): ФГ «Дніпровські Чорноземи», код ЄДРПОУ: 40171304;
		запис № 32779116, Державний реєстратор Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Підстава виникнення права власності: заява про поділ, серія та номер: 1866, виданий 29 липня 2019 року, видавник: представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 , Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48195747 від 12 серпня 2019 року 13:10:28, Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Власник - ОСОБА_3;
		запис № 32779132, Державний реєстратор Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл. Підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: ННО 447108- 447110/ реєстровий №48, виданий 29 січня 2019 року, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В., Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48195747 від 12 серпня 2019 року 13:10:28, Вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), Строк дії: на 49 (сорок дев`ять) років, з правом пролонгації, Землекористувач, (Емфітевт): ФГ «Дніпровські Чорноземи», код ЄДРПОУ: 40171304.
		 
		Отже, станом на день подання позову право користування земельною ділянкою площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870 (поділено на земельні ділянки площею 5.85 га - присвоєно кадастровий номер 1222382500:02:002:1055, та площею 4.91 га. присвоєно кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054) залишається за ОСОБА_3 та ФГ «Дніпровські Чорноземи».
		 
		Позивач вважав, що договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року, має бути визнано судом недійсним, оскільки при укладенні договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року не була дотримана письмова форма договору, тому, що позивачем договір не був підписаний, тобто порушені вимоги частини третьої статті 203, частини другої статті 207 ЦК України, а тому волевиявлення позивача було відсутнім, що є підставою для визнання спірного договору недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України.
		 
		Оскільки недійсний договір не може бути зареєстрований, позивач вважав, що необхідно скасувати державну реєстрацію припинення іншого речового права, а саме припинення іншого речового права щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, б/н від 23 грудня 2013 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44697255 від 19 грудня 2018 року прийнятого державним реєстратором Чумаківської сільської ради, Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В., що є похідною вимогою позивача від визнання договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року недійсним.
		 
		Крім скасування державної реєстрації припинення іншого речового права, позивач вважав, що для ефективного відновлення порушених прав позивача, необхідним є витребування на користь позивача (титульного володільця) земельної ділянки площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870, шляхом віндикації та скасування послідуючих реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 та ФГ «Дніпровські Чорноземи», оскільки такий спосіб захисту права власності є єдиним можливим у даних правовідносинах та відповідає нормам ЦК України.
		 
		ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
		визнати недійсним договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року щодо розірвання договору оренди земельної ділянки площею 10,76 га, з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, б/н від 23 грудня 2013 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та скасувати реєстраційну дію в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно внесену державним реєстратором Чумаківської сільської ради, Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В., а саме припинення іншого речового права щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, б/н від 23 грудня 2013 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44697255 від 19 грудня 2018 року;
		витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 10,76 га., з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, шляхом скасування реєстраційних дій та запису в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно № 29587781, вчинений приватним нотаріусом Олійник С. В., Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Підстава: договір міни, земельних ділянок, серія та номер: НИМ 318944, НИМ 318948/ реєстр №1550, виданий 20 грудня 2018 року, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44761680 від 21 грудня 2018 року, власник - ОСОБА_3 ;
		витребувати з незаконного володіння у ФГ «Дніпровські Чорноземи» земельну ділянку площею 10,76 га, з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, шляхом скасування реєстраційних дій та запису в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно № 30064955, вчинених приватним нотаріусом Олійник С. В., Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Підстава: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: ННО 447108-447110/ реєстровий №48, виданий 29 січня 2019 року, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45278329 від 30 січня 2019 року, Вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), Строк дії: на 49 років, з правом пролонгації, Землекористувач, (Емфітевт): ФГ «Дніпровські Чорноземи»;
		витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 10,76 га., з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, (поділено на земельні ділянки площею 5.85 га - присвоєно кадастровий номер 1222382500:02:002:1055, та площею 4.91 га присвоєно кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054) шляхом скасування реєстраційних дій та запису в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно № 32778886, вчинених Державним реєстратором Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Підстава виникнення права власності: заява про поділ, серія та номер: 1866, виданий 29 липня 2019 року, видавник: представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 , Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48195480 від 12 серпня 2019 року 13:00:30, Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Власник - ОСОБА_3;
		витребувати з незаконного володіння у ФГ «Дніпровські Чорноземи» земельну ділянку площею 10,76 га, з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, (поділено на земельні ділянки площею 5.85 га - присвоєно кадастровий номер 1222382500:02:002:1055, та площею 4.91 га присвоєно кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054) шляхом скасування реєстраційних дій та запису в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно № 32778906, вчинений Державним реєстратором Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: ННО 447108-447110/ реєстровий №48, виданий 29 січня 2019 року, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В., Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48195480 від 12 серпня 2019 року 13:00:30, Вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), Строк дії: на 49 років, з правом пролонгації, Землекористувач, (Емфітевт): ФГ «Дніпровські Чорноземи»;
		витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 10,76 га, з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, (поділено на земельні ділянки площею 5.85 га - присвоєно кадастровий номер 1222382500:02:002:1055, та площею 4.91 га присвоєно кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054) шляхом скасування реєстраційних дій та запису в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно № 32779116, вчинених Державним реєстратором Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Підстава виникнення права власності: заява про поділ, серія та номер: 1866, виданий 29 липня 2019 року, видавник: представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 , Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48195747 від 12 серпня 2019 року 13:10:28, Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Власник - ОСОБА_3;
		витребувати з незаконного володіння у ФГ «Дніпровські Чорноземи» земельну ділянку площею 10,76 га, з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, (поділено на земельні ділянки площею 5.85 га - присвоєно кадастровий номер 1222382500:02:002:1055, та площею 4.91 га присвоєно кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054) шляхом скасування реєстраційних дій та запису в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно № 32779132, вчинений Державним реєстратором Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: ННО 447108-447110/ реєстровий № 48, виданий 29 січня 2019 року, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В., Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48195747 від 12 серпня 2019 року 13:10:28, Вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), Строк дії: на 49 років, з правом пролонгації, Землекористувач, (Емфітевт): ФГ «Дніпровські Чорноземи»;
		стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року:
		позов ОСОБА_1 задоволено частково;
		скасовано реєстраційну дію в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно внесену державним реєстратором Чумаківської сільської ради, Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В., а саме припинення іншого речового права щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, б/н від 23 грудня 2013 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44697255 від 19 грудня 2018 року;
		витребувано з незаконного володіння ФГ «Дніпровські Чорноземи» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 10.76 га з кадастровим № 1222382500:02:002:0870 (земельна ділянка площею 5.85 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:1055 та земельна ділянка площею 4.91 га, кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054);
		скасовано реєстраційні дії та запис в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно № 30064955, вчинені приватним нотаріусом Олійник С. В., Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Підстава: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: ННО 447108-447110/ реєстровий № 48. Виданий 29 січня 2019 року, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45278329 від 30 січня 2019 року, Вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строк дії: на 49 років, з правом пролонгації. Землекористувач, (Емфітевт): ФГ «Дніпровські Чорноземи»;
		скасовано реєстраційні дії та запис в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно № 32778906, вчинений Державним реєстратором Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: ННО 447108-447110/ реєстровий № 48, виданий 29.01.2019, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В., Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48195480 від 12 серпня 2019 року 13:00:30, Вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строк дії: на 49 років, з правом пролонгації, Землекористувач, (Емфітевт): ФГ «Дніпровські Чорноземи»;
		скасовано реєстраційні дії та запис в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно № 32779132, вчинений Державним реєстратором Єрмолай Р. В., Чаплинська сільська рада Петриківського району, Дніпропетровська обл., Підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: ННО 447108-447110/ реєстровий № 48, виданий 29 січня 2019 року, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В., Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48195747 від 12.08.2019 13:10:28, Вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строк дії: на 49 років, з правом пролонгації, Землекористувач, (Емфітевт): ФГ «Дніпровські Чорноземи»;
		в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено;
		вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		08 лютого 2022 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу щодо належності ОСОБА_1 підпису в оспорюваному договорі від 15 жовтня 2018 року (т. 4, а. с. 8). 22 грудня 2022 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта про неможливість надання висновку експерта № 7773 від 14 грудня 2022 року, у зв`язку ненаданням експерту оригіналу досліджуваного документа (т. 4, а. с. 70-72). Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. 22 серпня 2019 року до суду надано копію спірного договору від 15 жовтня 2018 року (т. 1 а. с. 139), однак на вимогу суду оригінали витребуваного правочину не надано, у зв`язку із чим суд вважав, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання ухвали суду про витребування договору, який має значення для встановлення належності підпису позивача. Суд вказав, що не приймає як доказ неналежності підпису позивача у спірному договору від 15 жовтня 2018 року висновок спеціаліста від 04 вересня 2019 року, оскільки вказаний документ має орієнтуючий характер (т. 1, а. с. 186-191). Однак, виходячи з обставин ухилення відповідача - ОСОБА_2 від подання доказу, який має значення для вирішення спору, суд вважав за необхідне визнати обставину на яку посилається позивач, а саме непідписання ним договору, тобто укладення договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року без волевиявлення позивача (орендаря);
		коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію;
		судом встановлено, що договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року було укладено та зареєстровано відповідне припинення речового права без вільного волевиявлення позивача, як сторони договору, у зв`язку із чим вказаний договір є неукладеним. Отже, виходячи з обставин неукладення договорів про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року, позовні вимоги про визнання договорів недійсними не підлягають задоволенню;
		позивач звертається до суду з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння, посилаюсь на те, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідачів ОСОБА_3 та ФГ «Дніпровські Чорноземи» без установлених законом підстав. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як користувач земельних ділянок, вважає порушеним, є витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння саме у користувача ФГ «Дніпровські Чорноземи», оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, у зв`язку із набуттям ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку. Статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Отже, виходячи з положень статті 396 ЦК України, позивач, як орендар земельних ділянок має право на захист цього права на підставі норм законодавства, які регулюють захист прав власника;
		позовні вимоги про скасування реєстраційних дій на підставі яких було внесено запис про припинення права оренди на вищевказані земельні ділянки за позивачем та про реєстрацію права користування за ФГ «Дніпровські Чорноземи», є похідними від позовних вимог про витребування земельних ділянок, оскільки підставою виникнення іншого речового права та державної реєстрації за ФГ «Дніпровські Чорноземи» була відсутність у позивача зареєстрованого права користування земельними ділянками. Відповідно до частини першої та другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Тому суд вважав, що позовні вимоги про скасування реєстраційних дій також підлягають задоволенню.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2023 року 
		апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Цалина Р. В. задоволено, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року  скасовано;
		у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ «Дніпровські Чорноземи», треті особи: державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В., про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено;
		вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		при задоволенні позовних вимог районний суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Проте, колегія суддів не погодилася з таким висновком суду першої інстанції, з таких підстав;
		згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року та на час прийняття оскаржуваних рішень) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав);
		у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому, починаючи з 16 січня 2020 року, цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952. Такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 913/175/20. Тому відсутні підстави для скасування реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. З позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо оскаржених договорів позивач до суду у цій справі не звертався;
		стосовно позовних вимог про витребування з незаконного володіння у ОСОБА_3 , ФГ «Дніпровські Чорноземи» спірних земельних ділянок апеляційний суд зазначив, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частини першої статті 330 ЦК України). Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Висновки про те, що власник може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене, викладені також Верховним Судом України у постановах від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16. Отже, тільки власник майна має право витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем;
		власником спірних земельних ділянок є відповідач у справі - ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 не є власником спірних земельних ділянок, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про витребування спірних земельних ділянок;
		не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року. Колегія суддів вважала, що визнання судом першої інстанції тієї обставини, що позивач не мав волевиявлення на укладення договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року та його не підписував через ненадання відповідачем оригіналів цього договору для проведення експертизи, є необґрунтованими, оскільки заходи, вжиті судом першої інстанції для забезпечення права відповідача надати докази на підтвердження обставин, на які він посилається, виявились недостатніми, тому не можна вважати, що витребувані докази не були надані відповідачем без поважних причин та без повідомлення причин, тому застосування судом процесуальної санкції, передбаченої частиною десятою статті 84 ЦПК України, є передчасним. Клопотання про витребування доказів, про призначення експертизи, про допит свідків жодна із сторін апеляційному суду не заявляла, тому усунути порушення районним судом норм права є неможливим. За наведених обставин колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять беззаперечних належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позивачем вимог.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
		 
		Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року:
		касаційну скаргу  ОСОБА_5 задоволено частково.
		постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2023 року в частині відмови в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Дніпровські Чорноземи» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, стягнення судових витрат скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
		постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Дніпровські Чорноземи» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається;
		при відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Дніпровські Чорноземи» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння апеляційний суд вважав, що тільки власник майна має право витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем. Власником спірних земельних ділянок є відповідач у справі - ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 не є власником спірних земельних ділянок, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про витребування спірних земельних ділянок;
		апеляційний суд не врахував, що орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування. Орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ФГ «Дніпровські Чорноземи» у своє тимчасове (строкове) володіння. Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону України «Про оренду землі», на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння;
		апеляційний суд не звернув увагу, що поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки;
		за таких обставин, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд зробив передчасний висновок про відсутність правових підстав для витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Тому постанову апеляційного суду належить скасувати в частині відмови в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Дніпровські Чорноземи» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння з переданням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року:
		апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково;
		рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Дніпровські Чорноземи» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - скасовано, у задоволені цих вимог відмовлено;
		вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		ураховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17; від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19; від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 апеляційний суд зробив висновки про те, що орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування. Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону України «Про оренду землі», на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння. Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки;
		постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2023 року рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року було вказано, що постанова апеляційного суду оскаржувалась в частині відмови в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Дніпровські Чорноземи» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржувалась, а тому в касаційному порядку не переглядалась;
		ураховуючи викладене, апеляційний суд вказав, що на даний час, договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року щодо розірвання договору оренди земельної ділянки площею 10,76 га, з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, б/н від 23 грудня 2013 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дійсним. Відповідного судового рішення щодо недійсності вказаного договору позивачем не надано. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2023 року в частині відмови позовних вимог щодо визнання договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року не оскаржувалася та не переглядалася в касаційному порядку. Тому підстав для того, щоб вважати такий договір неукладеним, недійсним чи нечинним, колегія суддів не вбачала;
		колегія суддів апеляційного суду зазначила, що саме орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування. Однак, оскільки договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року є дійсним, позивач, на даний час, не є орендарем і тому не має права заявляти вимоги про витребування орендованої земельної ділянки з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею. Тобто, позивач, на разі, не має права скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону № 161-ХIV, на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння;
		ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд зробив висновки про те, що рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Дніпровські Чорноземи» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, у якій просив:
		оскаржене судове рішення апеляційного суду скасувати;
		рішення суду першої інстанції залишити в силі в частині задоволення позовних вимог про витребування з незаконного володіння у ФГ «Дніпровські Чорноземи» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 10.76 га з кадастровим № 1222382500:02:002:0870 (земельна ділянка площею 5.85 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:1055 та земельна ділянка площею 4.91 га, кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		оскаржена постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не відповідає висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду;
		судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови неправильно застосовано статтю 378 ЦК України, зокрема витлумачено її таким чином, що лише діючий орендар може виступати позивачем у віндикаційних позовах;
		у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 зазначено, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, установлених законом;
		апеляційний суд не урахував, що належним способом захисту прав орендаря є віндикаційний позов, а вимога про витребування майна є самостійною вимогою, спрямованою на захист прав власника (титульного власника) майна, та не є похідною від вимоги про визнання договору недійсним;
		суд не звернув уваги на те, що витребування земельної ділянки не є наслідком визнання недійсним договору оренди на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем, про що вказано у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19;
		суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не урахував, що для витребування земельної ділянки не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна;
		вимога про витребування майна є самостійною вимогою, спрямованою на захист прав власника (титульного власника) майна, та не є похідною від вимоги про визнання договору недійсним.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі.
		 
		18 грудня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 11 листопада 2024 року зазначено, що:
		наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19; від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17; від 13 травня 2020 року у справі № 369/6892/15-ц; від 20 серпня 2024 року у справі провадження № 61-6973св24; від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц; від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18; від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19); від  07 квітня 2021 року у справі № 567/978/18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16.
		 
		Фактичні обставини
		 
		ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності від 22 лютого 2002 року серії III-ДП № 108499.
		 
		Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870 від 23 грудня 2013 року б/н, строком дії на 49 років. Право оренди земельної ділянки було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію від 29 січня 2015 року індексний номер 18958976.
		 
		15 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору оренди, яким дію договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013р. б/н, строком дії на 49 років, припинено. Державним реєстратором Чумаківської сільської ради, Дніпропетровського району Дніпропетровської області - Грендач Т. В. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині припинення іншого речового права, індексний номер рішення 44697255 від 19 грудня 2018 року.
		 
		20 грудня 2018 року у на підставі договору міни, право власності на земельну ділянку площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 
		 
		29 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В. на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 29 січня 2019 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інше речове право на земельну ділянку площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870 за ФГ «Дніпровські чорноземи». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45278329 від 30 січня 2019 року.
		 
		08 серпня 2019 року ОСОБА_3 здійснено поділ земельної ділянки площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870, в результаті якого було утворено земельні ділянки площею 5.85 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:1055, та площею 4.91 га кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054. Право користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису від 29 січня 2019 року перенесено із запису 30064955.
		 
		Ухвалою суду від 24 червня 2019 року витребувано у відповідача - ОСОБА_2 спірний договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року, однак незважаючи на участь ОСОБА_2 та його представника в судових засіданнях, ухвалу суду про витребування доказів не було виконано (т. 1, а. с. 78-79). 
		 
		В матеріалах справи міститься клопотання державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т.В. в якому зазначено про відсутність в матеріалах реєстраційної справи договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року (т. 1, а. с. 139).
		 
		Згідно висновку спеціаліста від 04 вересня 2019 року, у звязку з тим, що при дослідженні копії підпису неможливо виявити ознаки технічної підробки, крім цього неможливо за відсутності наявних ознак монтажу елементів об`єкту вважати, що такі відсутні, подальше дослідження наданої копії підпису та результати подальшого дослідження носять виключно орієнтуючий характер (т. 1 а. с. 186-191).
		 
		08 лютого 2022 року по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу щодо належності ОСОБА_1 підпису в оспорюваному договорі від 15 жовтня 2018 року (т. 4, а. с. 8).
		 
		22 грудня 2022 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта про неможливість надання висновку експерта № 7773 від 14 грудня 2022 року, у зв`язку ненаданням експерту оригіналу досліджуваного документа (т. 4, а. с. 70-72).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
		 
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
		 
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		 
		Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
		 
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що:
		«у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. 
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що:
		«укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».
		 
		Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами (частина друга статті 27 Закону України «Про оренду землі»).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 (провадження № 61-29040св18) вказано, що: 
		«відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, установлених законом. Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що: 
		«Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.
		За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.
		У позивача право оренди земельної ділянки закінчується у червні 2023 року. Власниця земельної ділянки - відповідачка ОСОБА_1 не заявляла вимог ні про розірвання договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», ні про визнання його недійсним. Відповідних судових рішень нею не надано, тому підстав для того, щоб вважати такий договір неукладеним, недійсним чи нечинним, Велика Палата Верховного Суду не вбачає».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) зазначено, що: 
		«згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19 та інші), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).
		Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину. 
		Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
		Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.
		Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що: 
		«щодо вимоги про витребування земельної ділянки в третьої особи, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди. Проте «витребування земельної ділянки» не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем. 
		У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним, однак у вказаному випадку позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої повністю поновлює його права орендаря.
		Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам.
		У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування). 
		У статті 27 Закону № 161-XIV як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи у судах передбачалося, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
		Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.
		Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у своє тимчасове (строкове) володіння.
		Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.
		У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону № 161-ХIV, на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.
		Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про можливість продовження дії договору оренди землі в разі, якщо земельна ділянка в період дії договору була поділена і до Державного земельного кадастру внесено відповідні зміни.
		Відповідно до договору оренди від 05 червня 2013 року № 100, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, остання передала в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, яка розташована на території Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,404 га, в тому числі рілля 2,404 га.
		Згідно з даними Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04 липня 2019 року вказана земельна ділянка поділена з присвоєнням кадастрових номерів 3220484400:01:011:0046 та 3220484400:01:011:0047. Площа кожної земельної ділянки у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно становить 1,202 га, що разом становить 2,404 га.
		Відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.
		Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
		Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
		Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Олійникова Слобода» всю земельну ділянку, яку в подальшому поділила на дві земельні ділянки. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду задовольнила позовні вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, таке рішення є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інші доводи касаційної скарги не впливають на висновки суду».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що:
		«за частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Суди попередніх інстанцій повно та достеменно встановили обставини справи, за якими спірні договори позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цих договорів не погоджував. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».
		 
		Аналіз статей 638, 651, 653, 654 ЦК України свідчить, що зміна договору за згодою сторін є правочином, спрямованим на зміну цивільних прав та обов`язків. Під формою зміни договору розуміється форма правочину, на підставі якого відбувається зміна договору. Зміна договору призводить до зміни зобов`язання в частині, зокрема, предмета, місця, строків виконання. У разі зміни договору за взаємною згодою сторін зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору і втіленні такої зміни в належну форму.
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається:
		при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року він не підписував. І цей договір став підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині припинення іншого речового права, індексний номер рішення 44697255 від 19 грудня 2018 року. Станом на день подання позову право користування земельною ділянкою площею 10,76 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0870 (поділена на земельні ділянки площею 5,85 га - присвоєно кадастровий номер 1222382500:02:002:1055, та площею 4.91 га - присвоєно кадастровий номер 1222382500:02:002:1054) залишається за ОСОБА_3 та ФГ «Дніпровські Чорноземи». Тому ОСОБА_1 просив витребувати з незаконного володіння у ФГ «Дніпровські Чорноземи» земельну ділянку площею 10,76 га, з кадастровим № 1222382500:02:002:0870 (поділена на земельні ділянки площею 5,85 га - присвоєно кадастровий номер 1222382500:02:002:1055, та площею 4,91 га присвоєно кадастровий номер - 1222382500:02:002:1054);
		при відмові в задоволенні позовної вимоги про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння апеляційний суд вважав, що договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року щодо розірвання договору оренди земельної ділянки площею 10,76 га з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, б/н від 23 грудня 2013 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дійсним. Відповідного судового рішення щодо недійсності вказаного договору позивачем не надано. Тому позивач на цей час не є орендарем і тому не має права заявляти вимоги про витребування орендованої земельної ділянки з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею;
		суд першої інстанції встановив, що 08 лютого 2022 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу щодо належності ОСОБА_1 підпису в оспорюваному договорі від 15 жовтня 2018 року (т. 4, а. с. 8). 22 грудня 2022 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта про неможливість надання висновку експерта № 7773 від 14 грудня 2022 року в зв`язку ненаданням експерту оригіналу досліджуваного документа (т. 4, а. с. 70-72). 22 серпня 2019 року до суду надано копію спірного договору від 15 жовтня 2018 року (т. 1 а. с. 139), однак на вимогу суду оригінали витребуваного правочину не надано, у зв`язку із чим суд вважав, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання ухвали суду про витребування договору, який має значення для встановлення належності підпису позивача. Суд вказав, що не приймає як доказ неналежності підпису позивача у спірному договору від 15 жовтня 2018 року висновок спеціаліста від 04 вересня 2019 року, оскільки вказаний документ має орієнтуючий характер (т. 1, а. с. 186-191). Однак, виходячи з обставин ухилення відповідача - ОСОБА_2 від подання доказу, який має значення для вирішення спору, суд вважав за необхідне визнати обставину на яку посилається позивач, а саме непідписання ним договору, тобто укладення договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року без волевиявлення позивача (орендаря);
		в апеляційній скарзі ОСОБА_3 акцентувала увагу на тому, що суд першої інстанції помилково вказав, що за відсутності оригіналу договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року цей договір укладено без волевиявлення позивача (т.4, а.с.142);
		апеляційний суд не врахував, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення;
		апеляційний суд не перевірив доводів сторін щодо непідписання ОСОБА_1 договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року;
		апеляційний суд не звернув уваги на те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
		 
		За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Дніпровські Чорноземи» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати та передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		 
		Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України). 
		 
		Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:
		«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. 
		З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
		 
		Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без дотримання норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                               В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                         Д. А. Гудима
		 
		                                                                                                   І. О. Дундар
		 
		                                                                                                   Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                                   П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...