Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/36749/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 13.03.2025
Номер судового провадження: 61-12607ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 761/36749/23
		провадження № 61-12607св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старовойтова Дарина Андріївна, 
		на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року у складі судді Саадулаєва А. І., та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 рокуу складі колегії суддів: 
		Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О.,
		у справі за позовом   ОСОБА_2 (далі - позивачка) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (далі - третя особа), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, відшкодування моральної шкоди,
		ухвалив постанову про таке:
		I. Вступ
		1.           У жовтні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, відшкодування моральної шкоди.
		2.           Відповідач заперечував проти позову.
		3.           Суд першої інстанції задовольнив позов частково, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
		4.           Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач вказав те, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду, які навів в касаційній скарзі. Крім того, вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 частини другої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за наявності штучного об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи; частини шостої статті 188 ЦПК щодо роз`єднання позовних вимог; статті 378 ЦПК щодо скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення ухвалено судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Також у касаційній скарзі є доводи щодо порушення судами норм процесуального права.
		5.           Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 ЦПК, у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
		Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення (зміну) способів участі позивачки у спілкуванні та вихованні сина, стягнення з відповідача на користь позивачки 10 000 грн компенсації моральної шкоди.
		В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		ІІ. Короткий зміст позовних вимог
		6.           Позов обґрунтований, тим що:
		-                  позивачка безпідставно обмежена у спілкуванні зі своїм сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише чотирма годинами на тиждень (у середу та неділю - з 18 год 00 хв до 20 год 00 хв) та лише за місцем проживання дитини з відповідачем;
		-                  такі обмеження встановлені рішенням від 07 березня 2023 року, прийнятим виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області саме на вимогу відповідача, що обмежує доступ дитини до матері та саме по собі є перешкодою у їй спілкуванні з дитиною та у її вихованні;
		-                  15 квітня 2020 року відповідач наніс їй тілесні ушкодження, що підтверджується ухвалою від 11 серпня 2022 року, постановленою Обухівським районним судом Київської області у справі № 372/3617/20;
		-                  цією ухвалою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі частини першої статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито.
		7.           З урахуванням викладеного, позивачка просила суд:
		-                  зобов`язати відповідача не чинити перешкоди щодо участі позивачки у вільному спілкуванні та вихованні сина;
		-                  встановити (змінити) спосіб участі позивачки у спілкуванні та вихованні сина шляхом визначення їй днів та години для спілкування з ним без присутності будь-яких уповноважених осіб та без присутності будь-яких інших осіб з боку батька, враховуючи його самого, визначивши їй спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина за таким графіком побачень з дитиною поза межами місця проживання відповідача:
		-                  кожні другі та четверті вихідні у період відвідування сином дитячого садка (іншого дошкільного приватного чи державного освітнього навчального закладу, або подібної, відповідної віку дитині, установи), починаючи з 19 год 00 хв п`ятниці, що йде перед такими вихідними, до 19 год 00 хв неділі, з можливістю відвідування сином її місця проживання, бабусі та інших місць в Україні за бажанням матері та сина, без присутності батька, а також встановити, що ці умови застосовуються у випадку, якщо син з будь-яких причин не буде відвідувати садок або будь-який інший дошкільний приватний чи державний освітній навчальний заклад, або подібну, відповідну до віку дитини установу;
		-                  кожні другі та четверті вихідні у період відвідування сином школи (іншого відповідного її віку освітнього навчального закладу), починаючи з 19 год 00 хв п`ятниці, що йде перед такими вихідними, до 09 год 00 хв понеділка, що йде після таких вихідних (позивач відводить сина в такий понеділок до школи або повертає батьку, якщо син з будь-яких причин не йде в цей день до школи), з можливістю відвідування сином місця проживання позивача, бабусі та інших місць в України за бажанням позивача та сина, без присутності батька, а також встановити, що ці умови застосовуються у випадку, якщо син з будь-яких причин не буде відвідувати школу або будь-який інший відповідний його віку освітній навчальний заклад;
		-                  з метою оздоровлення сина позивачка має право на спільний з ним відпочинок (в тому числі на перебування сина відведений час вдома у позивача), без присутності батька:
		-                  кожного року у літній час: друга половина червня - 15 днів; друга половина липня - 15 днів, друга половина серпня - 15 днів: з 10 год 00 хв першого дня вказаного періоду до 20 год 00 хв останнього дня вказаного періоду, без присутності батька, з повідомленням позивачем батьку про місце перебування сина під час реалізації позивачем права на контакт з сином; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені;
		-                  кожного року, один раз на рік такий п`ятнадцятиденний літній період позивач має право провести з сином на спільному відпочинку за межами територіального кордону України (в іншій(их) країні(ах)), без присутності батька, з повідомленням позивачем батьку про місце перебування сина в такий період відпочинку. У разі потреби, відповідач зобов`язаний надавати позивачу відповідний дозвіл на виїзд з сином за межі територіального кордону України в іншу(і) країну(и) та її переміщення з дитиною у країнах перебування кожного разу, коли такий дозвіл буде потрібен;
		-                  кожного року другу половину осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10 год 00 хв першого дня вказаного періоду до 20 год 00 хв останнього дня вказаного періоду, без присутності відповідача, з повідомленням його про місце перебування сина під час реалізації позивачкою права на контакт із сином; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені;
		-                  у дні офіційних державних свят, які відповідно до постанов Кабінету Міністрів України будуть визнані вихідними днями в державі, у непарні роки (2023, 2025, 2027 і т.п.) з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв з можливістю відвідування сином місця проживання позивача, його бабусі, інших місць в України за бажанням сина та позивачки, без присутності батька;
		-                  у дні народження сина у парні роки (2024, 2026, 2028 і т.п.) з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв, з можливістю відвідування сином місця проживання позивачки, його бабусі, інших місць в Україні за бажанням дитини та матері, без присутності відповідача;
		-                  в день народження позивача з можливістю відвідування сином місця проживання матері з 10 год 00 хв до 19 год 00 хв;
		-                  зобов`язати відповідача не чинити позивачу перешкод у спілкуванні із сином засобами телефонного, поштового, електронного чи будь-якого іншого засобу зв`язку;
		-                  зобов`язати відповідача не чинити позивачці перешкод у особистій участі щодо відвідування дитячих дошкільних/шкільних/навчальних закладів, позашкільних зібрань, гуртків, заходів, які проводяться за участю сина, для забезпечення його інтересів;
		-                  зобов`язати відповідача у разі погіршення стану здоров`я сина негайно повідомляти про це позивача;
		-                  відшкодувати 1 000 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення у вигляді нанесення ним 15 квітня 2020 року тілесних ушкоджень позивачці.
		 
		ІII. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		8.           Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, позов задоволено частково.
		Встановлено (змінено) спосіб участі позивачки у спілкуванні та вихованні сина шляхом визначення їй днів та години для спілкування із сином без присутності будь-яких уповноважених осіб та без присутності будь-яких інших осіб з боку батька, враховуючи його самого, визначивши їй спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина за таким графіком побачень з дитиною поза межами місця проживання батька:
		кожні другі та четверті вихідні у період відвідування сином дитячого садка (іншого дошкільного приватного чи державного освітнього навчального закладу, або подібної, відповідної віку дитині, установи), починаючи з 19 год 00 хв п`ятниці, що йде перед такими вихідними, до 19 год 00 хв неділі, з можливістю відвідування сином місця проживання позивача, його бабусі та інших місць в Україні за бажанням позивачки та сина, без присутності батька, а також встановлено, що ці умови застосовуються у випадку, якщо син з будь-яких причин не буде відвідувати садок або будь-який інший дошкільний приватний чи державний освітній навчальний заклад, або подібну, відповідну до віку дитини установу;
		кожні другі та четверті вихідні у період відвідування сином школи (іншого відповідного її віку освітнього навчального закладу), починаючи з 19 год 00 хв п`ятниці, що йде перед такими вихідними, до 09 год 00 хв понеділка, що йде після таких вихідних (позивач відводить сина в такий понеділок до школи або повертає батькові, якщо дитина з будь-яких причин не йде в цей день до школи), з можливістю відвідування сином місця проживання позивача, його бабусі та інших місць в України за бажанням позивачки та сина, без присутності батька, а також встановити, що ці умови застосовуються у випадку, якщо син з будь-яких причин не буде відвідувати школу або будь-який інший відповідний його віку освітній навчальний заклад.
		З метою оздоровлення сина позивачка має право на спільний з ним відпочинок 
		(в тому числі на перебування сина відведений час вдома у неї), без присутності батька:
		кожного року у літній час: друга половина червня - 15 днів; друга половина липня - 15 днів, друга половина серпня - 15 днів: з 10 год 00 хв першого дня вказаного періоду до 20 год 00 хв останнього дня вказаного періоду, без присутності батька, 
		з повідомленням позивачкою відповідача про місце перебування сина під час реалізації нею права на контакт із сином; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені;
		кожного року другу половину осінніх, зимових та весняних шкільних канікул 
		з 10 год 00 хв першого дня вказаного періоду до 20 год 00 хв останнього дня вказаного періоду, без присутності батька, з повідомленням позивачкою відповідача про місце перебування сина під час реалізації нею права на контакт 
		з сином; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені.
		У дні офіційних державних свят, які відповідно до постанов Кабінету Міністрів України будуть визнані вихідними днями в державі, у непарні роки (2023, 2025, 2027 і т.п.) з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв з можливістю відвідування сином місця проживання його бабусі, інших місць в України за бажанням позивачки та сина, без присутності батька.
		У дні народження сина у парні роки (2024, 2026, 2028 і т.п.) з 10 год 00 хв 
		до 20 год 00 хв, з можливістю відвідування сином місця проживання позивачки, його бабусі, інших місць в Україні за бажанням дитини та матері, без присутності батька.
		У день народження позивача з можливістю відвідування сином її місця проживання: з 10 год 00 хв до 19 год 00 хв.
		Стягнуто з відповідача на користь позивачки 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок нанесення відповідачем тілесних ушкоджень позивачці.
		В іншій частині позову відмовлено.
		9.           Задовольняючи позов частково в частині визначення способу участі позивачки у вихованні малолітнього сина, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення органу опіки та піклування Обухівської міської ради Київської області від 07 березня 2023 року не містить розумного балансу на участь позивачки у вихованні дитини, оскільки визначені органом чотири години на тиждень на спілкування суперечить інтересам дитини, враховуючи ставлення дитини до матері, дитина суттєво обмежена у повноцінному спілкуванні зі своєю матір`ю. Судом не встановлені обставини, за яких зустрічі матері з дитиною не можуть відбуватись поза межами місця проживання дитини, а саме за місцем проживання матері (бабусі дитини), а також щодо більшого часу спілкування позивачки з сином ніж чотири години на тиждень.
		10.        Суд, дослідивши надані позивачкою відеозаписи, дійшов висновку, що ці записи свідчать про близькі взаємовідносини між позивачем та дитиною, бажання дитини більше часу проводити з матір`ю, стурбованістю дитини, що позивач має покинути дитину, оскільки закінчився час спілкування із матір`ю і цього часу вкрай мало дитині для спілкування з матір`ю.
		11.        Крім того, суд врахував, що під час розгляду справи не встановлено, що за весь час позивачка без поважних причин порушувала встановлений графік спілкування з дитиною та не виконувала свої батьківські обов`язки або ухилялась від їх виконання.
		12.        Відшкодовуючи позивачці моральну шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з урахуванням ухвали Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року якою встановлено факт побиття відповідачем позивача на ґрунті тривалих сімейних суперечок, виходив з того, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди є значно завищеним, тому виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, достатнім буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. Такий розмірвідповідає обсягу душевних, фізичних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнала позивач внаслідок неправомірних дій, які вчинив відповідач, не будучи виправданим у встановленому законом порядку.
		13.        Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах не оскаржувалося та апеляційним судом не переглядалося. 
		IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		14.        У касаційній скарзі відповідач просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		15.        Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
		-                  суди неправильно застосували норми статті 23 ЦК, оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, а розмір цієї шкоди, заявлений позивачкою і визначений судом, є необґрунтованим, при цьому не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22;
		-                  позивачка не надала докази завдання їй моральної шкоди, не довела протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між нібито нанесеними тілесними ушкодженнями та завданою моральною шкодою;
		-                  суди необґрунтовано відхилили клопотання відповідача: про витребування доказів; призначення судової експертизи; зупинення провадження у справі; про скасування рішення суду з направленням справи за підсудністю;
		-                  суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - вироку суду, який не набрав законної сили;
		-                  апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про скасування рішення суду з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю;
		-                  ухвалено рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, - бабусі ОСОБА_3 ;
		-                  розгляд справи в суді апеляційної інстанції проведено без участі відповідача та його представника.
		-                  суди не звернули уваги, що служба у справах сім`ї не надала висновок щодо розв`язання спору, що є порушенням статті 19 Сімейного кодексу України (далі - СК);
		-                  також суди не взяли до уваги те, що участь органу опіки та піклування під час розгляд вказаної справи є обов`язковою;
		-                  суд першої інстанції відкрив провадження всупереч тому, що позов не відповідає вимогам статті 177 ЦПК, а саме позивачем не сплачено судовий збір в повному обсязі;
		-                  відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування таких норм права у подібних правовідносинах:
		-                  пункту 4 частини другої статті 44 ЦПК за наявності штучного об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи;
		-                  частини шостої статті 188 ЦПК щодо роз`єднання позовних вимог;
		-                  статті 378 ЦПК щодо скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення ухвалено судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності);
		-                  підставою касаційного оскарження вказав те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано статтю 19 СК без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 травня 2024 року у справі № 369/8368/21, від 06 лютого 2019 року у справі № 658/1267/16, від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 12 лютого 2020 року у справі № 285/3071/18, від 06 травня 2020 року у справі № 462/7279/18 (щодо обов`язковості надання службою у справах дітей висновку про предмет спору).
		16.        У доповненнях до касаційної скарги представник відповідача додатково вказує:
		-                  суди, визначивши в резолютивній частині питання щодо проведення часу дитини з бабусею, не досліджував питання щодо місця проживання бабусі, яка до участі у справі не була залучена;
		-                  представником позивачки пропущено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу;
		-                  судами було допитано трьох свідків, а у рішенні суду вказано лише щодо двох;
		-                  до виконавчого комітету Обухівської міської ради не надходило офіційних запитів чи ухвали суду про надання висновку органу опіки щодо розв`язання спору;
		-                  інші доводи, вказані у доповненнях до касаційної скарги, аналогічні доводам касаційної скарги.
		V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		17.        15 листопада 2024 року третя особа подала відзив, у якому доводи касаційної скарги підтримала, проти задоволення касаційної скарги не заперечувала, при цьому навівши такі мотиви:
		-                  рішенням № 87, яким встановлено позивачці час побачення та спілкування із сином, прийняте в результаті розгляду звернення позивачки, при цьому повно та всебічно досліджено думку матері та батька, їх представників, надані батьками докази щодо виконання ними своїх обов`язків щодо дитини, а також інформацію щодо стану здоров`я дитини, факт відвідування нею навчального закладу тощо; 
		-                  графік побачень матері та дитини відповідає віку дитини, його потребам, стану здоров`я та інтересам;
		-                  під час розгляду справи в суді першої інстанції третя особа не подавала письмовий висновок щодо розв`язання спору, оскільки, у них не було відомостей щодо умов проживання позивачки та умов проживання її матері, з якою відповідно до позовних вимог має проводити час дитина; служба не проводила бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні. Позивачка не зверталася до суду щодо необхідності складення такого висновку, крім того, у службі немає інформації щодо постійного місця проживання позивачки;
		-                   під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції третя особа також не подавала письмовий висновок щодо розв`язання спору з наведених вище причин;
		-                  вимоги про відшкодування моральної шкоди не пов`язані із вимогами про встановлення позивачці графіка спілкування з дитиною та забезпеченням прав та інтересів дитини;
		-                  Крім того, у спорі про стягнення моральної шкоди служба не може виступати третьою особою.
		18.        15 листопада 2024 року позивачка подала відзив та навела такі мотиви для відмови у задоволенні касаційної скарги з доповненнями до неї:
		-                  орган опіки та піклування 07 березня 2023 року надав висновок щодо визначення позивачці способу участі у вихованні дитини, оформлений рішенням № 87, яким позивачці встановлено спосіб участі у вихованні дитини;
		-                  також орган опіки і піклування брав участь у розгляді справи через службу у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради, яка була залучено третьою особою;
		-                  орган опіки і піклування мав можливість забезпечити явку свого представника у судові засідання;
		-                  твердження відповідача в касаційній скарзі те, що рішення стосується прав та обов`язків матері позивача - бабусі ОСОБА_3 є маніпуляцією, оскільки оскаржуваним рішенням встановлено спосіб участі у вихованні дитини саме позивачкою, в результаті чого матір має право з дитиною відвідувати бабусю та інші міста в Україні, без покладення на бабусю ніяких додаткових прав або обов`язків.
		VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
		19.        13 вересня 2024 року представник відповідача подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
		20.        10 та 14 жовтня 2024 року представник відповідача подала до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги.
		21.        Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року прийнято до розгляду доповнення до касаційної скарги, відкрито касаційне провадження, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
		22.        Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 13 листопада 2024 року.
		23.        Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, справу призначено до судового розгляду.
		24.        Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про долучення доказів до справи.
		VІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		25.        14 лютого 2018 року сторони уклали шлюб, який рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року розірваний.
		26.         ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 .
		27.        21 січня 2020 року відповідач наніс позивачу тілесні ушкодження, 
		в результаті чого 22 січня 2020 року відкрито кримінальне провадження, що підтверджується витягом з ЄРДР за № 12020100040000470, правова кваліфікація частина перша статті 125 КК - умисне легке тілесне ушкодження. На час звернення з цим позовом матеріали кримінального провадження на розгляд до суду ще не передано.
		28.        15 квітня 2020 року відповідач наніс позивачу тілесні ушкодження. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року у справі 
		№ 372/3617/20 звільнено відповідача від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 125 КК на підставі частини першої статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито.
		29.        Вказаною ухвалою суду, а також обвинувальним актом у кримінальному провадженню № 12020110230000548 встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 15 квітня 2020 близько 13 год 30 хв, перебуваючи в гаражному приміщенні, що розташоване на території домоволодіння АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень, на ґрунті тривалих сімейних суперечок, що викликані різними поглядами щодо виховання спільної малолітньої дитини, під час словесної сварки зі своєю дружиною ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність своїх діянь, наніс останній не менше двох ударів ногою по тулубу та нижніх кінцівках, після чого наніс руками удари по верхніх кінцівках потерпілої ОСОБА_2 , від чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на фоні набряку м`яких тканин в потиличній ділянці, синців в проекції правої ключиці та в правій підключичній області, на правому плечі та передпліччі, на лівому плечі в області лівої лопатки, в підлопатковій області справа, в області правого кульшового суглобу, на правому та лівому стегні, на правій та лівій гомілці, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		30.        Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 
		2021 року у справі № 752/6099/20, яке набрало законної сили, у позові ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено та місце проживання малолітнього ОСОБА_3 визначено з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
		31.        Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12022078030000505 щодо факту незаконного вивезення в березні 2022 року за межі України ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_3, відомості щодо якого внесено до ЄРДР 10 травня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 332 КК (з врахуванням зміни кваліфікації), тобто за ознаками незаконного переправлення осіб через державний кордон України, що підтверджується копією постанови про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 25 жовтня 2022 року.
		32.        Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області 
		від 20 вересня 2023 року у справі № 359/1694/22 позивача визнано невинуватою у пред`явлених обвинуваченнях щодо вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою статті 358 КК України та частиною першою статті 332 КК, і виправдано.
		VІІІ. Позиція Верховного Суду
		33.        Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає наступне.
		34.        У цьому спорі на вирішення поставлено два питання (див. пункти 6-7):
		-                     участь позивачки у вихованні сина;
		-                     відшкодування моральної шкоди внаслідок завдання тілесних ушкоджень.
		Щодо позовних вимог про участь матері у вихованні дитини 
		35.        Між сторонами виник спір щодо участі у вихованні їх спільної дитини.
		36.        Національні заходи, які перешкоджають спілкуванню одного з батьків та дитини, становлять втручання у право, захищене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (див. пункт 41 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Башкіс проти Литви», пункт 151 рішення ЄСПЛ у справі «К. і Т. проти Фінляндії).
		37.        На реалізацію права дитини на контакт з батьками, які проживають окремо спрямована Конвенція про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20 вересня 2006 року, втілено відповідне право і в статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III.
		38.        ЄСПЛ в своїй практиці наголошує, що можливість спілкування одного з батьків та дитини є основоположною частиною сімейного життя (пункт 202 рішення ЄСПЛ у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії»), навіть коли стосунки між батьками розірвані (пункт 41 рішення ЄСПЛ у спарві «Башкіс проти Литви»). Крім того, навіть у випадках, коли заявник і його/її дитина не були позбавлені спілкування завдяки можливості регулярно бачитись, ЄСПЛ вважав, що кількість і якість спілкування, включно з ночівлями, спілкуванням з особливих приводів і на свята, якщо вважається, що таке спілкування відповідає найкращим інтересам дитини, має велике значення в контексті позитивного спілкування між одним із батьків - нерезидентом і дитиною, яке може зміцнити ці стосунки задля важливого проведення часу разом (пункт 87 рішення ЄСПЛ «Попадіч проти Сербії»).
		39.        У спірних правовідносинах Верховний Суд враховує, що норми СК закріплюють положення про те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141).
		40.        А статтею 159 СК гарантовано вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
		41.        Зокрема, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК).
		42.        Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
		43.        Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
		44.        Позивачка, яка проживає окремо від сина, звертаючись до суду з цим позовом, посилалася на необхідність усунення їй перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом надання права на особисте спілкування з нею та здійснення участі у її вихованні.
		45.        Вирішуючи спір, суди врахували наведені вище принципи (див. пункти 36-43).
		46.        Неприязні стосунки між батьками та недосягнення згоди щодо порядку та способу участі матері у вихованні дитини не можуть бути підставою для відмови їй у спілкуванні з дитиною, яка проживає з батьком, а формальний підхід до вирішення вказаного питання є неприпустимим.
		47.        Оскільки ОСОБА_2 проживає окремо від сина, з батьком якого існує спір щодо участі матері у вихованні дитини та спілкуванні, суди правильно вважали, що право позивачки підлягає захисту шляхом визначення їй способів участі у вихованні і спілкуванні з дитиною.
		48.        Суди, при визначенні способів участі позивачки у вихованні дитини, які є відмінними, ніж встановлені рішенням органу опіки та піклування Обухівської міської ради Київської області від 07 березня 2023 року № 87, обґрунтовано вказали, що рішення органу опіки і піклування не містить розумного балансу на участь позивачки у вихованні дитини, фактично суперечить інтересам дитини, яка суттєво обмежена у повноцінному спілкуванні зі своєю матір`ю. Визначення рішенням органу опіки та піклування чотири години на тиждень на участь матері 
		у вихованні дитини суперечить інтересам дитини, враховуючи ставлення дитини до матері.
		49.        Матір, яка проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а батько не повинен перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо тільки таке спілкування не супроводжується фізичним чи психічним насильством та/або буде доведено його негативний вплив на розвиток дитини.
		50.        Встановлюючи порядок побачень матері з сином у цій справі, суди першочергово врахували інтереси дитини, її вік, стан здоров`я, режим відпочинку, 
		а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування 
		з дитиною та участі у її вихованні.
		51.        При цьому суди не встановили обставин, які унеможливлювали реалізацію права матері на таке спілкування, та негативну характеристику останньої, а також врахували, що послідовні дії ОСОБА_2 свідчать про її бажання брати участь 
		у вихованні та спілкуванні зі своїм сином.
		52.        Висновки судів відповідають розумному балансу участі матері у вихованні дитини та якнайкращих інтересів дитини, вони не суперечать усталеній практиці Верховного Суду.
		53.        Аргументація судів попередніх інстанцій для обґрунтування їхніх рішень є «відповідною та достатньою» для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції. Суди провели всебічне дослідження сімейної ситуації та низки факторів - зокрема, фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного 
		характеру, - та пропорційно і обґрунтовано оцінили відповідні інтереси кожної особи, враховуючи, яке рішення може бути найкращим для дитини.
		54.        Посилання касаційної скарги на відсутність висновку органу опіки та піклування не впливають на висновки судів про необхідність встановлення контакту сина з матір`ю та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
		55.        У спірних правовідносинах рішенням Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 04 жовтня 2022 року № 277 (т.1. а.с.161-162), з врахуванням перебування дитини за кордоном, позивачці було встановлено способи її участі у вихованні дитини.
		56.        В подальшому рішенням Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 07 березня 2023 року № 87 (т.1. а.с.104-105) було встановлено способи її участі 
		у вихованні дитини.
		57.        Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради під час розгляду справи у суді першої інстанції підтримала графік, встановлений рішенням від 07 березня 2023 року № 87 (т.3 а.с.85-87).
		58.        Таким чином, у спірних правовідносинах при визначенні способів участі позивачки у спілкуванні та вихованні сина орган опіки та піклування брав участь 
		і під час судового розгляду підтримав своє рішення про встановлення способів участі матері у спілкуванні та вихованні сина. При цьому відповідач в суді першої інстанції наполягав на врахуванні позиції органу опіки та піклування. У зв`язку 
		із чим відповідні доводи касаційної скарги (див. пункт 54) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
		Щодо компенсації моральної шкоди
		59.        У цій справі позивачка порушила питання про компенсацію моральної шкоди внаслідок завданих тілесних ушкоджень (див. пункти 6-7).
		60.        Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку 
		з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 
		у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК).
		61.        Тлумачення статті 23 ЦК свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанову Верховного Суду від 16 червня 
		2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
		62.        По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, 
		з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
		63.        Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
		64.        Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду 
		від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження 
		№ 61- 21130сво21)).
		65.        Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК).
		66.        Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина 
		є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду 
		від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження 
		№ 61-21130сво21)).
		67.        Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого 
		є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 
		2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
		68.        У цій справі суди встановили, що відповідач у квітні 2020 року наніс позивачці легкі тілесні ушкодження, що підтверджується ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року (див. пункт 27), якою звільнено відповідача від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 125 КК на підставі частини першої статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.
		69.        З огляду на вимоги частини шостої статті 82 ЦПК суди дійшли обґрунтованого висновку, що місце і подія завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 шляхом нанесення ударів, є доведеними.
		70.        При розгляді спору відповідач відсутність протиправності та вини не спростував.
		71.        Колегія судів погоджується із висновками судів, що визначений розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 10 000 грн є розумним, виваженим 
		і справедливим, відповідає обсягу душевних, фізичних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнала позивачка внаслідок неправомірних дій, які вчинив відповідач. Зазначений розмір є достатнім для відновлення порушеного права позивачки.
		72.        З огляду на викладене підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про те, що позивачка не надала докази завдання їй моральної шкоди, не довела протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між нібито нанесеними тілесними ушкодженнями та завданою моральною шкодою.
		73.        Доводи касаційної скарги, що суди неправильно застосували норми статті 23 ЦК зводяться до власного тлумачення відповідачем норми права.
		Інші доводи касаційної скарги
		74.        Верховний Суд звертає увагу на те, що правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
		75.        У цій справі апеляційний суд надав оцінку доводам апеляційної скарги в частині незадоволення клопотання відповідача про роз`єднання позовних вимог і направлення справи за відповідною підсудністю, обґрунтовано звернув увагу, що статтею 188 ЦПК передбачено право, а не обов`язок суду роз`єднувати позовні вимоги в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. 
		76.        Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про скасування рішення суду з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю на правильність вирішення спору не впливають і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень.
		77.        Відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 частини другої статті 44 ЦПК за наявності штучного об`єднання позовних вимог 
		з метою зміни підсудності справи; частини шостої статті 188 ЦПК щодо роз`єднання позовних вимог; статті 378 ЦПК щодо скасування судового рішення 
		з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення ухвалено судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), у подібних правовідносинах, не має вирішального правового значення для спірних правовідносин з урахуванням предмета спору, оскільки обставини, на які посилався відповідач у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
		78.        Посилання в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції, визначивши в резолютивній частині питання щодо проведення часу дитини з бабусею, не досліджував питання щодо місця проживання бабусі, яка до участі у справі не була залучена, на правильність висновків по суті спору не впливають. При цьому відповідні висновки стосуються обраних способів участі у вихованні дитини саме позивачки, а не інших осіб.
		79.        При відхиленні клопотання відповідача про витребування доказів; призначення судової експертизи; зупинення провадження у справі, суд діяв 
		у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду. 
		80.        Доводи касаційної скарги про те, що представником позивача пропущено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу є безпідставними, оскільки вказане питання вирішувалося апеляційним судом на підставі поданої представником позивача заяви про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву.
		81.        Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про розгляд справи в суді апеляційної інстанції без участі відповідача та його представника.
		Верховний Суд звертає увагу, що основною умовою відкладення розгляду справи 
		є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (див. постанову Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження 
		№ 61-22682св19)).
		Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, 
		з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду (див. постанову Верховного Суду від 15 липня 2024 року у справі № 447/852/23 (провадження № 61-4989ск24)).
		У цій справі правова допомога відповідачу надавалась адвокатським об`єднанням «Веріті Груп» (т.5 а.с.122), справа до розгляду в суді апеляційної інстанції 
		на 11 вересня 2024 року була призначена згідно із ухвалою від 23 липня 2024 року (т.5 а.с.179-180), про що сторони були повідомлені заздалегідь (т.5. а.с.181-185) та мали достатній час для підготовки до судового розгляду.
		Адвокатське об`єднання «Веріті Груп» 06 вересня 2024 року видало наказ про відрядження адвоката Старовойтової Д.А. (т.5 а.с.193), а 09 вересня 2024 року видано доручення, яким керівник адвокатського об`єднання уповноважив Алієву Д.С. подати клопотання про відкладення розгляду справи (т.5. а.с.201).
		Розглядаючи клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд навів достатні мотиви для його відхилення (т.5 а.с.217 зворот) та врахував, що участь в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, позиція сторони викладена в письмовій формі, інтереси відповідача представляє адвокатське об`єднання «Веріті Груп», яке не забезпечило участі представника при апеляційному розгляді.
		Таким чином, апеляційний суд врахував, що сторони справи були повідомлені належним чином, виходячи із конкретних обставин справи, прийняв рішення про можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає статтям 367, 372 ЦПК.
		При цьому, Верховним Судом враховується, що в контексті провадження в цілому відповідач мав розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента. Зокрема, він приймав участь в суді першої інстанції, надав відповідні заперечення і докази, на які була надана відповідь судом першої інстанції. В подальшому відповідачу було забезпечено право на апеляційний перегляд, при якому апеляційний суд надав відповіді на зауваження відповідача, надавши оцінку як фактам, так і нормам права.
		82.        Доводи відповідача про порушення судами норм процесуального права щодо встановлення обставин справи на підставі недопустимого доказу - вироку суду на правильність висновків судів не впливають.
		83.        Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані судами норми права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див. пункт 15) не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у зазначених відповідачем постановах.
		84.        Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		ІХ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		85.        Таким чином доводи касаційної скарги не підтверджують наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
		86.        Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
		87.        Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів 
		і дотрималися вимог статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
		88.        За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлені (змінені) способи участі позивачки у спілкуванні та вихованні сина, стягнення з відповідача на користь позивачки 10 000 грн компенсації моральної шкоди, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, що відповідатиме статті 410 ЦПК.
		89.        Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Із цих підстав,
		керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старовойтова Дарина Андріївна, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 рокута постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення (зміну) способів участі у спілкуванні та вихованні сина, стягнення 10 000 грн компенсації моральної шкоди залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...