Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 402/540/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про державну власність; щодо усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: 61-1369ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                            
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                     
		 
		19 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 402/540/19
		провадження № 61-1369св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Грушківська сільська рада Благовіщенського району Кіровоградської області,
		 
		позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
		відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , Грушківська сільська рада Благовіщенського району Кіровоградської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Терновенка Романа Миколайовича на постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області про усунення перешкод у володінні та користуванні майном, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право власності від 07 вересня 2005 року, виданого Грушківською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області, належить нежитлова будівля - приміщення матеріального складу, загальною площею 1 568,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 листопада 2018 року.
		 
		28 серпня 2018 року, звернувшись із заявою до Грушківської сільської ради про надання їй згоди на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,41 га, для ведення особистого селянського господарства, на якій знаходиться належне їй майно, отримала відповідь від 26 вересня 2018 року про те, що за вказаною нею адресою відсутнє нерухоме майно, яке належить їй на праві приватної власності; земельна ділянка, що фактично знаходиться під належною їй будівлею, приватизована громадянином ОСОБА_2 , їй присвоєно іншу адресу: АДРЕСА_2 . 
		 
		Зазначала, що оскільки до неї як набувача нежитлової будівлі перейшло право користування земельною ділянкою, то при затвердженні проєкту землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, необхідним було отримання її погодження, яке вона не надавала.
		 
		На спірній земельній ділянці ОСОБА_2 встановив ворота, які перекривають дорогу до внутрішньогосподарського двору, що унеможливлює під`їзд до приміщення складу, чим чинить перешкоди у володінні та користуванні належним їй майном.
		 
		Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила:
		 
		- усунути перешкоди у володінні та користуванні нежитловою будівлею за адресою:  АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати ворота та огорожу, встановлені за адресою: АДРЕСА_2 , що перешкоджають вільному проїзду через територію внутрішньогосподарського двору до нежитлової будівлі (приміщення матеріального складу);
		 
		- визнати недійсним рішення Грушківської сільської ради від 02 червня 2015 року № 463 про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , загальною площею 1,3800 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за адресою: 
		 АДРЕСА_2 , з подальшим виключенням відомостей з державного реєстру.
		 
		У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Грушківської сільської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності.
		 
		Як на обґрунтування вимог зустрічного позову посилався на те, що право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 1 568,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , набуте на підставі недійсного правовстановлюівльного документа, тому що Грушківська сільська рада 11 листопада 2003 року не приймала рішення № 170 про оформлення права власності на приміщення матеріального складу за ОСОБА_1 , оскільки рішенням від 11 листопада 2003 року № 170 вирішувалося лише одне питання - про перерахування коштів для придбання звукової апаратури для Грушківського будинку культури. 
		 
		Посилаючись на те, що видача ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на приміщення матеріального складу від 07 вересня 2005 року здійснено без жодних правових підстав, ОСОБА_2 просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на приміщення матеріального складу, видане 07 вересня 2005 року ОСОБА_1 на підставі рішення Грушківської сільської ради від 11 листопада 2003 року № 170.
		 
		Суди розглядали справу неодноразово.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 
		08 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
		 
		Рішення суду мотивовано недоведеністю ОСОБА_1 обставин чинення ОСОБА_2 перешкод у користуванні нею приміщенням матеріального складу, який належить їй на праві приватної власності. Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що фактично спір виник у зв`язку з обмеженням права проїзду ОСОБА_1 до належного їй приміщення складу, а тому, враховуючи, що земельна ділянка, на якій розташоване майно позивача, належить на праві власності ОСОБА_2 , вважав, що ефективним способом захисту її прав буде встановлення земельного сервітуту, а отже, немає підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у володінні та користуванні нежитловою будівлею (приміщенням матеріального складу).
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Грушківської сільської ради від 02 червня 2015 року № 463 про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки 
		у власність ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не може бути самостійною підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову в затвердженні технічної документації та передання земельної ділянки у власність чи оренду, і заявлений позов не спрямований на захист порушеного права позивача як власника нежитлової будівлі.
		 
		В частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем порушення вимог законодавства при оформленні свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на приміщення матеріального складу, загальною площею 1 568,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , та порушення прав 
		ОСОБА_2 як власника земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Терновенка Р. М. 
		і представника ОСОБА_2 - Логінова К. Е. задоволено частково, рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
		 
		Визнано недійсним рішення Грушківської сільської ради від 02 червня 
		2015 року № 463 про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , загальною площею 1,3800 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на АДРЕСА_2 .
		 
		Усунено перешкоди у володінні та користуванні належною на праві приватної власності ОСОБА_1 нежитловою будівлею за адресою: 
		АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати ворота з АДРЕСА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що місцевий суд 
		у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод 
		у користуванні майном та визнання недійсним рішення Грушківської сільської ради від 02 червня 2015 року № 463 про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 неправильно застосував норми матеріального права та не врахував, що до ОСОБА_1 та інших членів СВК ім. Шевченка після набуття права власності на приміщення матеріального складу на підставі рішення Грушківської сільської ради від 11 листопада 2003 року № 170, відповідно до статей 120, 125 ЗК України, перейшло право користування земельною ділянкою, яка розташована під будівлею матеріального складу, а також земельною ділянкою, яка є необхідною для її обслуговування. 
		 
		Зважаючи на те, що рішенням Грушківської сільської ради від 02 червня 2015 року № 463 про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, на якій розміщене приміщення матеріального складу, порушуються права ОСОБА_1 на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованою вимогу про скасування оспорюваного рішення Грушківської сільської ради. 
		 
		Установивши, що внаслідок встановлення ОСОБА_2 воріт ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися будівлею матеріального складу, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення її вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати ворота, які перешкоджають ОСОБА_1 вільному проїзду до належного їй на праві власності нежитлового приміщення. 
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про недоведеність вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на приміщення матеріального складу, що, за твердженням ОСОБА_2 призводить до порушення його прав як власника земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
		 
		Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Логінова К. Е. задоволено частково.
		 
		Постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Грушківської сільської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування скасовано, передано справу у зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Грушківської сільської ради про усунення перешкод у користуванні майном та рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 
		2020 року і постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Грушківської сільської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності залишено без змін.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційні скарги адвоката Терновенка Р. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , та адвоката Логінова К. Е., який представляє інтереси ОСОБА_2 , залишено без задоволення. 
		 
		Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 
		08 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Грушківської сільської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та в частині розподілу судових витрат залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не може бути самостійною підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову в затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність чи оренду, а заявлений позов не спрямований на захист порушеного права позивача як власника нежитлової будівлі. Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку відповідно до норм ЦК України.
		 
		Щодо строків давності апеляційний суд зазначив, що оскільки в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з відсутністю порушеного права, то у рішенні суду не потрібно робити висновок щодо спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		21 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - Терновенко Р. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 
		15 листопада 2022 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Грушківської сільської ради від 02 червня 2015 року № 463 про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 з подальшим виключенням відомостей з державного реєстру та зобов?язання відділу Держгеокастру скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі відомості про земельну ділянку площею 1,3800 га, кадастровий номер 3525581300:51:000:0171, задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи будь-якої оцінки обґрунтованості чи доведеності щодо застосування строків позовної давності не дав, крім цього, не встановив наявності порушеного права. Апеляційний суд не врахував доводів адвоката Терновенка Р. М. щодо обраного способу захисту речового права як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказує, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред?явлений позивачем протягом часу, поки існує відповідне правопорушення. Також вказує на загальний принцип цілісності об?єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об?єкт розміщений.
		 
		Щодо порушення норм процесуального права заявник зазначає, що апеляційний суд взагалі не надав оцінки позовній вимозі щодо зобов?язання відділу Держгеокадстру скасувати реєстрацію спірної земельної ділянки.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року представнику 
		ОСОБА_1 - Терновенку Р. М. поновлено строк на касаційне оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Ульяновського районного суду Кіровоградської області.
		 
		09 травня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року зупинено провадження 
		у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року поновлено провадження 
		у справі.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		07 вересня 2005 року на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Грушківської сільської ради від 11 листопада 2003 року № 170 видано свідоцтво про право власності на приміщення матеріального складу за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		17 березня 2015 року Грушківською сільською радою прийнято рішення 
		№ 451 про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: 
		АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 1,3800 га, землі під господарськими будівлями та дворами, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Грушківської сільської ради.
		 
		02 червня 2015 року рішенням Грушківської сільської ради № 463: 
		1. Затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,3800 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Грушківської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 ; 2. Надано у власність земельну ділянку площею 1,3800 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають 
		в запасі на території Грушківської сільської ради, Ульянівського району, Кіровоградської області.
		 
		31 березня 2015 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,3800 га, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: 
		АДРЕСА_2 .
		 
		10 листопада 2018 року на підставі свідоцтва про право власності від 07 вересня 2005 року, виданого Грушківською сільською радою, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею 1 568,8 кв. м, за адресою: 
		АДРЕСА_1 .
		 
		За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 
		у власність орієнтовною площею 0,41 га для ведення особистого селянського господарства, на якій перебуває нерухоме майно (склад), що належить їй на праві приватної власності та яка розташована за адресою: 
		АДРЕСА_1 , Грушківська сільська рада листом від 26 вересня 2018 року № 344 повідомила, що на території сільської ради за вказаною у заяві адресою немає нерухомого майна, а саме будівлі матеріального складу згідно з поданим технічним паспортом; проте 
		в натурі (на місцевості) фактично розміщена будівля складу, що належить ОСОБА_1 , земельна ділянка приватизована ОСОБА_2 , і їй присвоєно іншу адресу: АДРЕСА_2 .
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
		 
		Щодо аргументів про перехід права власності на земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля
		 
		Відповідно до статті 377 ЦК України (в редакції, чинній станом на 07 вересня 2005 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		 
		Аналогічні норми містяться у статті 120 ЗК України (в редакції, чинній станом на 07 вересня 2005 року), згідно з частинами першою, четвертою якої при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільного-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
		 
		Отже, земельне та цивільне законодавство в редакції, чинній на момент набуття ОСОБА_1 права власності на приміщення матеріального складу, передбачало перехід права на земельну ділянку на підставі відповідних цивільно-правових угод.
		 
		Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 грудня 2021 року за наслідками розгляду касаційної скарги представника  ОСОБА_2 - Логінова К. Е. (т. 3, а. с. 194-204).
		 
		Спірна земельна ділянка перебувала в запасі на території Грушківської сільської ради.
		 
		Матеріали справи не містять доказів укладення між ОСОБА_1 
		і Грушківською сільською радою цивільно-правової угоди, яка передбачала перехід права на земельну ділянку, яка розміщена під приміщенням матеріального складу, що належить ОСОБА_1 .
		 
		Згідно з абзацом другим частини дев?ятої статті 120 ЗК України вимоги частин першої, другої, четвертої, шостої - восьмої цієї статті не поширюються на випадки переходу права власності або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію на земельну ділянку, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (жилий будинок, інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, у разі якщо земельна ділянка не перебувала у власності або оренді, у користуванні на правах емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника) об`єкта нерухомого майна (жилого будинку, іншої будівлі або споруди), об`єкта незавершеного будівництва.
		 
		Відповідно до частини одинадцятої статті 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів 
		з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, 
		у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.
		 
		Результат аналізу наведених норм матеріального права, дає підстави дійти висновку про те, що особа, яка набула нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває 
		у користуванні, не набуває автоматичного права власності на таку земельну ділянку, а зобов`язана протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на нерухоме майно звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передання їй 
		у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить їй на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 ЗК України.
		 
		Оскільки за обставин цієї справи ОСОБА_1 , яка є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, яка їй у власність чи у користування не передавалась, із заявою про передання їй у власність або користування цієї земельної ділянки на якій розміщено належне позивачці нерухоме майно, не зверталась, підстав для визнання недійсним рішення Грушківської сільської ради від 02 червня 2015 року № 463 немає.
		 
		За таких обставин аргументи ОСОБА_1 про те, що до неї як набувача нежитлової будівлі, відповідно до положень частини першої статті 377 ЦК України, перейшло право користування земельною ділянкою, 
		є недоведеними.
		 
		Щодо аргументів про те, що при відведенні земельної ділянки необхідним було отримання погодження
		 
		Відповідно до частин другої, третьої статті 116 ЗК України (тут і далі - 
		у редакції, чинній на час отримання ОСОБА_3 спірної земельної ділянки) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		 
		Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені 
		в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею..
		 
		Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		 
		Із матеріалів справи відомо, що 31 березня 2015 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.
		 
		Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
		 
		У пунктах 34, 35 постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі 
		№ 818/2225/17 (провадження № К/9901/58201/18), зроблено висновок, що «стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 Земельного кодексу України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів».
		 
		Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 455/856/18-а, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та постановах Верховного Суду 
		від 05 травня 2020 року у справі № 404/3048/18, від 22 жовтня 2020 року 
		у справі № 454/805/13-а.
		 
		Таким чином, безпідставними є аргументи позивачки про те, що при відведенні земельної ділянки відповідачу необхідно було отримати її погодження, а вона його не надавала, що, на її думку, є підставою для визнання недійсним оспорюваного рішення.
		 
		Суд апеляційної інстанції, установивши, що ОСОБА_2 набув права власності на спірну земельну ділянку відповідно до закону, зробив обґрунтований висновок про відсутність порушеного права ОСОБА_1 , оскільки непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не може бути самостійною підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову в затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність чи оренду, а заявлений позов не спрямований на захист порушеного права позивача як власника нежитлової будівлі.
		 
		Аргументи заявника про те, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи не дав будь-якої оцінки обґрунтованості чи доведеності щодо застосування строків позовної давності та не встановив наявності порушеного права, є безпідставними, оскільки зі змісту оскаржуваного судового рішення встановлено, що апеляційний суд, відмовляючи 
		в задоволенні позову, зробив висновок про відсутність порушеного права та вказав про відсутність підстав для застосування позовної давності у такому випадку.
		 
		Також безпідставними є аргументи заявника про те, що апеляційний суд взагалі не надав оцінки позовній вимозі щодо зобов?язання відділу Держгеокадстру скасувати реєстрацію спірної земельної ділянки, оскільки предметом апеляційного перегляду, згідно з постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року, була вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яку і переглянув апеляційний суд.
		 
		Аргументи заявника про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам, зробленим 
		у справах, наведених у касаційній скарзі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє 
		в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено 
		з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та постанови Кропивницького апеляційного суду від 
		15 листопада 2022 року- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Терновенка Романа Миколайовича залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 
		08 вересня 2020 року в частині позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді: А. Ю. Зайцев     Є. В. Коротенко     В. М. Коротун     М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...