Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/16553/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 18.03.2025
Номер судового провадження: 51-5698км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021100000000792

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/16553/22
		провадження № 51-5698км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                     ОСОБА_1 ,
		суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		захисників                                         ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		засудженого                                     ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року та прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100000000792, за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Історія кримінального провадження
		Вироком Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді  позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
		Апеляційний суд ухвалою від 01 жовтня 2024 року вирок районного суду залишив без змін.
		Захисник звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставив питання про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанції та закриття  кримінального провадження на підставі ст. 284 КПК України.
		Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
		Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		ОСОБА_8 02 вересня 2021 року приблизно о 10:20, керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Vanetta», д. н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи в житловій зоні біля під`їзду № 2 будинку № 25 на вул. Генерала Наумова у м. Києві, розпочав рух заднім ходом у напрямку під`їзду № 6 зазначеного будинку.
		У цей час, по проїзній частині житлової зони вказаного будинку зі сторони під`їзду № 6 у зустрічному вказаному автомобілю напрямку рухався пішохід ОСОБА_9 , маючи безперечну перевагу в русі перед транспортними засобами.
		Під час руху ОСОБА_8 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), яке проявилося в тому, що він, перебуваючи у дворовій території, де рух пішоходів дозволено як по тротуарах, так і по проїзній частині, будучи обізнаним, що в житловій зоні пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, усвідомлюючи, що перебуває в умовах обмеженої оглядовості дорожньої обстановки з робочого місця водія, яка обумовлена рухом заднім ходом, достеменно знаючи, що на таких ділянках дороги найбільш вірогідна поява пішоходів та в будь-який момент дорожня обстановка може змінитися, не переконавшись, що початок руху буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам, розпочав рух заднім ходом, у процесі якого, маючи об`єктивну змогу завчасно виявити пішохода ОСОБА_9 (який рухався в темпі кроку по проїзній частині, назустріч транспортному засобу) й обрати безпечні прийоми керування, не зміг правильно оцінити дорожню обстановку та її зміни, загрожуючи життю і здоров`ю громадян, поблизу під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_2 здійснив наїзд на вказаного вище пішохода, спричинивши тілесні ушкодження, від яких потерпілий, госпіталізований до лікарні помер.
		У цій дорожній обстановці водій  ОСОБА_8  грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.9 ПДР, що стало причиною виникнення і настання дорожньо-транспортної пригоди та перебуває в прямому причинному зв`язку з її наслідками.
		Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6  просить скасувати судові рішення та закрити  кримінальне провадження на підставі ст. 284 КПК України у зв`язку з недоведеністю вини  ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Вважає, що сторона обвинувачення не змогла надати суду будь-яких письмових або речових доказів, висновків експертиз, які б викривали його підзахисного ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення під час керування автомобілем.
		Стверджує, що за результатами численних експертиз не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між рухом автомобіля марки «Nissan Vanetta», д. р. н. НОМЕР_1 , і травмуваннями, отриманими ОСОБА_9 .
		При цьому вважає, що жоден із висновків експертиз не пов`язує отримання численних травм померлим з можливим наїздом автомобілем. А саме, експертизи зафіксували та описали лише травми померлого, яких від автомобіля обвинуваченого не могло бути. Також ставить під сумнів достовірність висновків експертів судово-медичної експертизи ОСОБА_9 .
		Крім того, звертає увагу, що в матеріалах досудового розслідування відсутні будь-які докази наявності біологічних слідів ОСОБА_9 на кузові та ходовій частині автомобіля «Nissan Vanetta».
		Указує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч ст. 419 цього Кодексу, не надано належної оцінки всім доводам апеляційної скарги сторони захисту.
		Також зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч нормам КПК України  не направив стороні захисту копії апеляційної скарги прокурора та не надав можливості й часу ознайомитися з її змістом.
		У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, не погоджується із судовими рішеннями у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
		Стверджує, що суди неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 75 КК України, що призвело до м`якості покарання, призначеного ОСОБА_8 . При цьому посилається на те, що суди не взяли до уваги відсутності пом`якшуючих обставин, невизнання засудженим вини. Тому вважає, що у судів попередніх інстанцій не було жодних підстав для застосування положень ст. 75 КК України.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		В судовому засіданні засуджений та захисники підтримали подану скаргу сторони захисту та заперечували щодо задоволення скарги прокурора; прокурор підтримав подану скаргу та заперечував стосовно задоволення касаційної скарги захисника.
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять залишити її без задоволення як безпідставну.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах засудженого та його захисника, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду у касаційному порядку не підлягають відповідно до вимог ст. 438 КПК України.
		Під час розгляду касаційної скарги захисника суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 і правильність кваліфікації дій останнього за ч. 2 ст. 121 КК України прокурор в касаційній скарзі не оспорює.
		Мотиви Суду
		Щодо доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .
		Твердження захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення були належним чином перевірені районним та апеляційним судами й обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
		За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 , який керував транспортним засобом, у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що  підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку й належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому йому злочинному діянні не визнав. При цьому суду показав, що 02 вересня 2021 року близько 10:00 приїхав з колегою до будинку АДРЕСА_2 у робочих питаннях, розвантажив автомобіль, залишив товариша біля під`їзду замовника разом з інструментом. Перебуваючи біля під`їзду № 2 вказаного будинку він, з метою переставити автомобіль, розпочав рух заднім ходом, пересвідчившись перед цим за допомогою дзеркал, що жодної перешкоди для руху немає. Проїхавши менше ніж 15 м, помітив у дзеркалах автомобіля якийсь рух, тому одразу зупинився та вийшов із транспортного засобу. У цей час він побачив на відстані близько метра від свого автомобіля чоловіка літнього віку, який лежав на землі, запитав у нього про самопочуття та одразу викликав швидку медичну допомогу. Після того як лікарі госпіталізували чоловіка, обвинувачений пішов у своїх справах, поліцію не викликав, оскільки вважав, що пішохід просто впав, не пов`язував того чоловіка з ДТП. Ввечері того ж дня йому зателефонували з поліції, потім був проведений ретельний огляд автомобіля та освідування його на стан алкогольного сп`яніння. Також ОСОБА_8 зауважив, що не відчув жодного удару, слідів наїзду не було, автомобіль він не мив після цього випадку, що свідчить про те, що він не збивав пішохода. Вважає подію прикрим збігом обставин.
		Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту - це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов`язана з порушенням однієї або кількох вимог ПДР або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту. 
		Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як з тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і з тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		При цьому належить ураховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є  злочином із так званим матеріальним складом і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків і перебувають із ними у причинному зв`язку.
		Як установили суди першої та апеляційної інстанцій,  ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Vanetta», д. н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи вжитловій зоні будинку № 25 на вул. Генерала Наумова у м. Києві, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху , яке проявилось у тому, що він, перебуваючи у дворовій території, де рух пішоходів дозволено як по тротуарам так і по проїзній частині, будучи обізнаним, що у житловій зоні пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, усвідомлюючи, що перебуває в умовах обмеженої оглядовості дорожньої обстановки з робочого місця водія, яка обумовлена рухом заднім ходом, достеменно знаючи, що на таких ділянках дороги найбільш вірогідна поява пішоходів та в будь-який момент дорожня обстановка може змінитися, не переконавшись, що початок руху буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам, розпочав рух заднім ходом, в процесі якого, маючи об`єктивну змогу завчасно виявити пішохода ОСОБА_9 (який рухався в темпі кроку по проїзній частині, назустріч транспортному засобу) та обрати безпечні прийоми керування, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, загрожуючи життю та здоров`ю громадян, здійснив наїзд на вищевказаного пішохода, спричинивши тілесні ушкодження, з якими його було госпіталізовано до лікарні, де від отриманих травм ОСОБА_9 помер.
		Порушення водієм ОСОБА_8 пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1 та 10.9 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.
		Такий висновок достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема на протоколах огляду трупа, місця події, речей, висновках проведених по справі експертиз.
		Так, за висновком судового експерта від 19 жовтня 2022 року                                    № СЕ-19/111-22/40760-ІТ, у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля «Nissan Vanetta», д. н. з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 повинен був керуватися вимогами пунктів 10.1, 10.9 ПДР; мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 шляхом виконання вимог пунктів 10.1; 10.9 ПДР; дії цього водія у яких експертом вбачаються невідповідність вимогам пунктів 10.1;10.9 ПДР України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з виникненням ДТП.
		Згідно з висновком судово - медичного експерта від 17 грудня 2021 року № 12-153-3997-2021, під час експертизи трупа ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження: садно та забiйну рани на волосистій частині потиличної ділянки зліва з ознаками їх хірургічного ушивання; синець на обличчі в правій параорбітальній ділянці; крововиливи в м`які тканини голови відповідно ушкодженням; перелом кісток склепіння та основи черепа із центром на лівій тім`яній кістці; нерівномірно виражені обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи на випуклих та базальних поверхнях обох півкуль великого мозку, по задніх поверхнях обох півкуль мозочка; вогнища забоїв речовини головного мозку на випуклій поверхнi правоi тім`яної частки на базальних поверхнях обох скроневих часток, на межі та базальної поверхонь правоi лобної частки, на базальній поверхні обох лобних часток; лівобічний гемоторакс; переломи ребер з обох боків по анатомічних лініях, деякі з них злiва з ушкодженням пристінковоi плеври; садна на заднiх поверхнях обох лiктiв; синець на передній поверхнi лiвої гомілки, садно в проекції зовнішньої кісточки лівої ноги. Виявлені ушкодження, як такі, що мають ознаки небезпеки для життя, належать до тяжких і перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_9 . Ураховуючи характер, зовнішній вид, інтенсивність та окраску крововиливів у ділянках ушкоджень, дані гістологічного дослідження, об`єм травми, обставини справи, вказані вище тілесні ушкодження виникли за 2-4 години до настання смерті від дії тупих предметів за механізмом удару, тертя виникли під час автомобільної травми - зіткнення автомобіля, що рухався з пішоходом. Під час первинного контакту ОСОБА_9 був у вертикальному чи близькому до нього положенні, ймовірно в динаміці, був повернутий передньою поверхнею тіла до травмувальних частин автомобіля. Смерть ОСОБА_9 настала від поєднаної травми голови, грудей з переломами кісток черепа, ребер, з ушкодженнями головного мозку, з розвитком набряку-набухання головного мозку, шоку, на що вказують описані ушкодження: респіраторний дистрес-синдром; фокуси нейкотичного нефрозу; шунтування кровотоку в нирках. 
		Висновком експерта (за матеріалами кримінального провадження) від 15 вересня 2022 року № 031-107-2021-КЕД-19/111-21/45310-ІТ в межах проведеної комплексної судово - медичної та авто-технічної експертизи, було встановлено, що виявлені тілесні ушкодження та пошкодження одягу та взуття у ОСОБА_9 , спричинені травмувальною дією тупих предметів, виникли в різних фазах транспортної травми (травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався з пішоходом) у термін, вказаний в постанові, тобто 02 вересня 2021 року. Характер та морфологія тілесних ушкоджень, пошкоджень одягу та взуття у ОСОБА_9 , враховуючи обставини справи (рух автомобіля заднім ходом), тип автомобіля в цьому випадку та розташування основних елементів його задньої поверхні, в першу чергу заднього бампера, розташованого на висоті близько від 0,34 м до 0,47 м від опорної поверхні автомобіля «Nissan Vanetta», свідчать про те, що в момент первинного контакту з автомобілем ОСОБА_9 був обернений до нього передньою поверхнею тіла, пребував у вертикальному чи близькому до нього положенні тіла, у статичному стані з опорою на обидві нижні кінцівки, при цьому ліва нижня кінцівка була дещо попереду правої, коли і відбувся первинний контакт (виступаючою частиною заднього бампера в першу чергу з передньою поверхнею верхньої третини лівої гомілки (з утворенням синця); далі відбулося падіння ОСОБА_9 з вертикального чи близького до нього положення тіла зі співударянням задньою поверхнею ліктьових суглобів, лівою бічною поверхнею тіла й тім`яно-потиличною ділянкою голови зліва об асфальтне покриття (з утворенням ушкоджень указаної локалізації) та ковзанням по останньому, утворенням садна в проєкції зовнішньої кісточки лівої гомілки. У процесі дослідження трупа ОСОБА_9 слідів переїзду транспортного засобу, волочіння тіла пішохода автомобілем не встановлено.
		Згідно з висновком експертного дослідження від 05 серпня 2022 року              №072-92-22021 під час дослідження одягу та взуття ОСОБА_9 на них було виявлено ряд пошкоджень, які свідчать, що в момент первинного контакту з автомобілем потерпілий був у вертикальному положенні, в статичному стані та був обернений до нього передньою поверхнею тіла, що підтверджують сліди ковзання на підошвах напівчеревиків і пошкодження від ударної дії на штанах .
		Відповідно до частин 2, 3, 7, 10 ст. 101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку. Незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована. Необхідною умовою допустимості висновку експерта є дотримання процесуального порядку призначення і проведення експертизи, в тому числі має бути перевірена компетентність експерта. Експертному дослідженню можуть піддаватися лише об`єкти, котрі належним чином процесуально оформлені.
		Як визначено у ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Не повинна віддаватися перевага висновку експертизи лише тому, що її проведено комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.
		Досліджуючи висновок експерта, суди повинні виходити з того, що він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
		Так, матеріали кримінального провадження жодних даних, які би свідчили про необґрунтованість проведених вказаних судових експертиз, або таких, які б викликали сумніви в їх правильності, не містять. Висновки проведених експертиз є достатньо обґрунтованими, логічними та об`єктивними, надані в межах компетенції експертів, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, встановлено не було, а тому вони обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку.
		Посилання сторони захисту на можливу необ`єктивність висновку експертного дослідження від 14 грудня 2021 року № 011-3997-2001 є недоречним, оскільки вказаний висновок не був покладений в основу обвинувального вироку. 
		Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції, а після перевірки і суд апеляційної інстанції правильно встановили, на основі досліджених доказів, що дії ОСОБА_8 перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП, а тому доводи захисника в цій частині є неспроможними. 
		Таким чином, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції здійсним ретельну перевірку посилань захисту щодо недоведеності вчинення засудженим інкримінованого йому кримінального правопорушення та спростував рядом здобутих та належно оцінених доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.Зібрані у справі докази у своїй сукупності достатньою мірою підтверджують фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені під час формулювання обвинувачення, а доводи захисника про протилежне є непереконливими.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були досліджені в суді апеляційної інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред`явлено обвинувачення.
		Дії засудженого  ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України суд кваліфіковав правильно.
		Доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, а також незгоди з оцінкою доказів, яку надав суд, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власних версій події, що зводиться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, як зазначено вище, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		Натомість апеляційний суд, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника про неповноту судового розгляду, недопустимість доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильну юридичну оцінку дій засудженого, не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
		Варто зазначити, що апеляційний суд, перевіряючи версію захисту щодо непричетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення та перебування потерпілого віддалено від його автомобіля, відсутність зіткнення автомобіля з ним, спростував її наявними у справі доказами, зокрема висновком судово-медичної експертизи від 17 грудня 2021 року №12-153-3997-2021 щодо виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень та причини смерті, висновком експерта від 15 вересня 2022 року №031-107-2021-КЕД-19/111-21/45310-ІТ стосовно тілесних ушкоджень та пошкодження одягу і взуття потерпілого, висновком експерта від 05 серпня 2022 року № 072-92-22021 щодо дослідження одягу та взуття потерпілого, а також висновком експерта                                           № СЕ-19/111-22/40760-ІТ про  дотримання водієм ОСОБА_8 вимог ПДР.
		Решта доводів у касаційній скарзі захисника також не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_8 й обґрунтованості його винуватості та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
		Що стосується посилань захисника на те, що апеляційний суд не надіслав стороні захисту копій апеляційної скарги прокурора, чим позбавив їх можливості ознайомитися з її змістом, то колегія суддів зазначає таке.
		Дійсно, матеріали провадження містять лише повідомлення апеляційним судом про дату та час слухання кримінального провадження в апеляційному провадженні, проте не містять даних про направлення копій касаційних скарг учасникам провадження. Втім, з матеріалів провадження вбачається, що до початку апеляційного перегляду кримінального провадження захисник ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами справи та зняв фотокопії документів. Більш того, під час апеляційного розгляду, зокрема 01 жовтня 2024 року, сторона захисту будь-яких клопотань щодо неознайомлення зі змістом касаційної скарги прокурора чи надання додаткового часу для вивчення її змісту не заявляла. При цьому як засуджений, так і захисники висловили думку щодо касаційної скарги прокурора.
		Тому однозначно стверджувати, що під час апеляційного розгляду справи було порушено права сторони захисту, колегія суддів не вбачає підстав.
		З урахуванням наведеного, приводів до задоволення касаційної скарги захисника, колегія суддів немає.
		Що стосується касаційної скарги прокурора
		Стосовно доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, то колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Положеннями ст. 75 КК України передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, урахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
		Приписами ст. 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання. 
		При цьому повноваження суду, надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
		Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		До того ж варто зазначити, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання, нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Указаних вимог закону, призначаючи покарання ОСОБА_8 суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися. 
		Зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи  ОСОБА_8 покарання, належним чином урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, суд не встановив.
		При цьому суд узяв до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення і не встановив обставин керування ОСОБА_8 транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, тому дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства й обґрунтовано звільнив його від відбування призначеного основного покарання на підставі положень ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком.
		Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в межах поданої апеляційної скарги прокурора, дійшла переконання, що прокурор не навів будь-яких суттєвих даних, які б переконали в необхідності та доцільності застосування до засудженого покарання більш суворого покарання, ніж призначене судом першої інстанції, та цей суд не встановив обставин, що виключали б можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, а тому погодилася з призначеним судом першої інстанції покаранням з подальшим звільненням засудженого від покарання з випробуванням.
		Касаційний суд поділяє цей висновок і вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде «особистим надмірним тягарем для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи. 
		Підстав вважати призначене ОСОБА_8 покарання явно несправедливим через м`якість, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема незастосування ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає. 
		Отже, з урахуванням викладеного касаційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 потрібно залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8   залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 і прокурора - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...