Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/9097/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 21.03.2025
Номер судового провадження: 51-4335км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019210010001360

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		21 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/9097/20
		провадження №51-4335кмо20
		 
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: 
		головуючого судді                         ОСОБА_1 , 
		суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши матеріали провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_8 з доповненнями і прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210010001360, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190; ч. 1 ст. 353 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		установила:
		За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим і йому призначено покарання:
		за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю (за фактами вчинення шахрайських дій 08 травня 2019 року стосовно потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 10 серпня 2019 року щодо ОСОБА_11 , 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_12 );
		за ч. 1 ст. 353 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців (за фактами самовільного присвоєння владних повноважень службової особи під час вчинення шахрайських дій 08 травня 2019 року стосовно потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 10 серпня 2019 року щодо ОСОБА_11 , 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_12 ).
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		Згідно з ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2019 року, більш суворим, призначеним на підставі ч. 1 ст. 70 КК за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК в цьому провадженні, ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки (за фактом вчинення шахрайських дій 23 січня 2020 року щодо ОСОБА_13 );
		за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців (за фактом вчинення 19 лютого 2020 року незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) щодо ОСОБА_14 );
		за ч. 3 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років (за фактом вчинення 19 лютого 2020 року шахрайських дій щодо ОСОБА_15 );
		за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки (за фактом вчинення 15 грудня 2019 року незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) щодо ОСОБА_16 );
		за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю (за фактами вчинення шахрайських дій 27 грудня 2019 року щодо ОСОБА_17 , 03 січня 2020 року щодо ОСОБА_18 , 16 лютого 2020 року щодо ОСОБА_19 );
		за ч. 1 ст. 353 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки (за фактами самовільного присвоєння владних повноважень службової особи під час вчинення шахрайських дій 27 грудня 2019 року щодо ОСОБА_17 , 03 січня 2020 року - щодо ОСОБА_18 , 23 січня 2020 року - щодо ОСОБА_13 , 16 лютого 2020 року - щодо ОСОБА_19 ).
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю вказаних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком за ч. 2 ст. 190 КК; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК; за ч. 3 ст. 190 КК; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК; за ч. 4 ст. 190 КК; ч. 1 ст. 353 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю, частково приєднано невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, і призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 9 років з із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		На підставі ст. 72 КК в строк призначеного покарання зараховано термін його попереднього ув`язнення із 06 березня 2020 року по 28 квітня 2021 року та з 09 лютого по 30 грудня 2022 року (день ухвалення вироку) включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Також вирішено питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		За цим же вироком визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК, ОСОБА_20 і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_20 суд ухвалив рахувати з моменту звернення вироку до виконання, вирішено питання щодо запобіжного заходу.
		Серед іншого, суд вирішив цивільні позови потерпілих, заявлені до обвинувачених.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_20 адвоката ОСОБА_21 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_20 виділено в окреме провадження та зупинено судове провадження в цій частині до звільнення обвинуваченого ОСОБА_20 з військової служби.
		Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 25 березня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_22 залишив без задоволення.
		Урахувавши, що виділено матеріали в окреме провадження та зупинено судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_20 , апеляційний суд вирок суду першої інстанції змінив в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , стягнув із ОСОБА_8 на їх користь заподіяну майнову шкоди, а саме: на користь: ОСОБА_19  - 23 000 грн, ОСОБА_10 - 22 389 грн (з урахуванням ухвали Тернопільського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року про виправлення описки), ОСОБА_11 - 135 443,81 грн, ОСОБА_12 - 574 562,07 грн, ОСОБА_17 - 7358, 78 грн, ОСОБА_18  - 10 000 грн, в іншій частині вирок залишив без змін.
		Підстави передачі провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата)
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК) суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		За висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), якщо колегія суддів, яка розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі об`єднаної палати, то вона передає таке кримінальне провадження на розгляд цієї ж об`єднаної палати. Об`єднана палата касаційного суду може відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі цієї ж об`єднаної палати.
		Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року кримінальне провадження передано на розгляд об`єднаної палати, оскільки колегія суддів убачає підстави відійти від правозастосовних висновків щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків і вважає, що концепція «розірваної повторності» не має застосовуватися під час призначення покарання, адже правила, передбачені ч. 4 ст. 70 КК, не містять винятків із загального порядку призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, у тому числі в разі наявності так званої «розірваної повторності» чи «розірваної множинності кримінальних правопорушень, які за правилами кваліфікації кваліфікуються за однією частиною відповідної статті Особливої частини КК». Кваліфікація тотожних кримінальних правопорушень, вчинених як до так і після постановлення попереднього вироку, за однією частиною відповідної статті Особливої частини КК суперечить приписам ст. 33 та ч. 4 ст. 70 КК, відступу від вимог яких чинним законодавством не передбачено.
		У кримінальному матеріальному законі ознаки повторності, сукупності кримінальних правопорушень та відповідні правила призначення покарання не змінювалися, як і правове регулювання цих питань. Призначення покарання за правилами, визначеними в статтях 70, 71 КК, в тих аспектах, які пов`язані із застосуванням норм про повторність (ст. 32 КК) і про сукупність (ст. 33 КК) кримінальних правопорушень, та похідних від них правил кваліфікації, ніколи не встановлювали винятків до застосування окремих положень ст. 70 КК на підставі уявлень про «розірвану повторність».
		Положення ст. 33 КК не є підставою до незастосування приписів ч. 4 ст. 70 КК.
		Сукупна кримінально-правова оцінка тотожних кримінальних правопорушень, вчинених як до постановлення попереднього вироку, так і після цього, за однією частиною відповідної статті Особливої частини КК суперечить законодавчим приписам ч. 4 ст. 70 КК, відступу від вимог якої чинне законодавство не містить.
		Ознаки сукупності встановлюються окремо щодо тотожних кримінальних правопорушень, які вчинені до попереднього вироку, та окремо - щодо вчинених після вироку.
		Отже, якщо після постановлення вироку у справі буде визначено, що засуджений винен ще в кількох правопорушеннях, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; й остаточно - за сукупністю вироків (без жодних виключень із таких правил).
		Із цих підстав колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду не погодилася з висновками об`єднаної палати, які передбачають винятки з правил призначення покарання, встановлених в статтях 70, 71 КК у постановах від 08 лютого 2021 року (у справі № 390/235/19 (провадження № 51- 2177кмо20) та від 22 січня 2024 року (у справі № 236/4167/20 (провадження № 51-1565кмо23), за якими правила, передбачені частинами 1, 4 ст. 70 КК, не застосовуються в разі, коли особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, вчинених як до постановлення попереднього вироку, так і після цього. Усі тотожні кримінальні правопорушення, як вчинені до ухвалення попереднього вироку, так і після його ухвалення, кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, покарання призначається в межах санкції відповідної норми, а надалі застосовуються правила ст. 71 КК щодо призначення остаточного покарання.
		Оцінка об`єднаної палати
		Положеннями п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		З наведеної норми процесуального права випливає, що законодавцем сформульовано конкретні умови, наявність сукупності яких є підставою для передання кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати. Зокрема, такими обов`язковими умовами є: 1) необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої судової палати або у складі іншої палати; 2) подібність правовідносин, за яких було неоднаково застосовано норми права.
		Отже, однією з функцій, а також завданням об`єднаної палати є необхідність сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування конкретної норми права, яку було неправильно використано, і сприяти єдиному та правильному правозастосуванню в судовій практиці. При цьому забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження (ст. 7 КПК) шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних справах щодо різних осіб. Тобто завдання Суду досягти у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах і запобігти невизначеності в аналогічних ситуаціях.
		Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон і в тих випадках, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49 цього Висновку).
		У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку правового регулювання. Між тим сама собою незгода колегії суддів зі сформованою позицією щодо тлумачення певних норм права не свідчить про її неефективність чи застарілість сформованого підходу внаслідок розвитку правового регулювання. У цьому контексті для гарантування юридичної визначеності Верховний Суд може відступати від попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави.
		Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин  у певній сфері або їх правового регулювання (постанова від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, § 41-42).
		Проте таких підстав до відступу від висновків у постановах об`єднаної палати від 08 лютого 2021 року (у справі № 390/235/19 (провадження № 51-2177кмо20) та від 22 січня 2024 року (у справі №236/4167/20, провадження № 51-1565кмо23) колегія суддів Третьої судової палати не навела, і не вбачається невизначеності в подібних правозастосовних ситуаціях, а сама собою незгода колегії суддів зі сформованою об`єднаною палатою правовою позицією не свідчить про її помилковість чи неефективність.
		Таким чином, виходячи з функцій та завдань об`єднаної палати і засади законності кримінальне провадження за касаційною скаргою з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_8 і касаційною скаргою прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 підлягає поверненню на розгляд колегією суддів Третьої судової палати Суду для прийняття рішення по суті.
		Керуючись статтями 7 та 434-1 КПК, об`єднана палата 
		постановила:
		Повернути кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_8 з доповненнями і прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 на розгляд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті.
		Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді 
		 
		ОСОБА_1                           ОСОБА_2                   ОСОБА_3                       ОСОБА_4 
		                                      
		 
		ОСОБА_5                          ОСОБА_6                                   ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...