Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/4313/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи, що виникають із сімейних правовідносин, з них:.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 22.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 18.03.2025
Номер судового провадження: 22-ц/820/503/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2025 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 676/4313/24
		Провадження № 22-ц/820/503/25
		Хмельницький апеляційний суд
		в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
		секретар судового засідання Дубова М.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/4313/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного утримання сина, який продовжує навчання, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради, Міністерство оборони України 
		Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
		в с т а н о в и в:
		У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту самостійного утримання сина, який продовжує навчання.
		В обґрунтування заяви зазначає, що з 23 жовтня 2004 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 06 лютого 2024 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу заявник разом із сином залишився проживати в квартирі АДРЕСА_1 . Мати не проживала разом із ними, жила своїм особистим життям, не займалася вихованням сина. За рішення суду від 27 травня 2017 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 . 
		Заявник вказує, що він повністю забезпечує сина, який навчається за кордоном, постійно сплачує кошти, за його навчання та пересилає кошти на різні його потреби, в тому числі туристичні тури країнами Європи, які допомагають сину розвиватися. 
		Посилаючись на вказані обставини просив, встановити факт, що він - ОСОБА_1 самостійно утримує повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без участі матері ОСОБА_2 .
		Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2024 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України.
		Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
		ОСОБА_1 не погодився з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, посилається на його незаконність, оскільки на думку апелянта судом не прийнято до уваги всі обставини справи та надані ним докази щодо одноособового утримання сина, який навчається за кордоном. Апелянт вказує, що він витрачає значні кошти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання за кордоном, крім нього немає кому утримувати сина. Також апелянт вказує, що у випадку, якщо він буде мобілізований до Збройних Сил України, то нікому буде допомагати його сину, який навчається за кордоном і потребує його підтримки. Тому просить скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задольнити подану заяву. 
		Представник Міністерства оборони України подав відзив на апеляційну скаргу, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Так, метою встановлення факту у даній справі заявник вказав реалізацію права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Отже, для визначення можливості встановлення факту, про який просить заявник, необхідно встановити, чи породить встановлення такого факту юридичні наслідки для заявника у виді набуття права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, підстави, що надають право військовозобов`язаним на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зазначені у статті 23 цього Закону не містять такої підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як то «самостійне утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання».
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Так судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 жовтня 2004 року по 06 лютого 2017 року.
		Від шлюбу мають сина  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		   Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року з ОСОБА_2 на користь заявника стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше встановленого законом мінімального розміру до досягнення дитиною повноліття.
		Станом на 28 березня 2017 року місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за місцем проживання його батька  ОСОБА_1 .
		З листа №SO/378/2023 D 111/1 від 31.07.2023 року, виданого Університетом Коменського в Братиславі, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зараховано на 3-річне навчання бакалаврської навчальної програми у поєднанні спеціальностей «Інформатика» та «Біологія» за денною формою навчання на факультеті математики та інформатики в Університеті Коменського в Братиславі в 2023/2024 навчальному році.
		Також, ОСОБА_3 подано заяву, в якій він підтверджує викладені батьком в заяві обставини, вказує, що батько доклав великих зусиль, забезпечив його матеріально, підтримував морально, завдяки чому він отримав загальну середню освіту, додаткову освіту, освоїв словацьку мові та вступив на стаціонарне навчання до Університету Коменського в Братиславі, усі витрати, які пов`язані із навчанням фінансує батько.
		Частиною першою статті 4ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з частиною першою статті 293ЦПК України окреме провадження  це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Тлумачення частини першої статті 293ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
		Статтею 315ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються Главою 6 Розділу IV ЦПК України.
		Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
		Аналіз положень статті 315ЦПК України свідчить про те, що відповідний факту, що має юридичне значення, встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, тобто від встановлення цих фактів залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо.
		Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.
		Отже справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
		- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
		- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
		Звертаючись до суду з заявою заявник в заяві вказав, що встановлення факту самостійного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, йому необхідно для усунення перешкод у виконанні ним свого обов`язку по утриманню повнолітнього сина, що продовжує навчання. оскільки ст. 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на нього покладено обов`язок щодо мобілізаційної підготовки, а тому створюється реальна перешкода для для реалізації його Конституційних прав та обов`язків.
		Однак у відповідності до п. 4ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
		Відповідно до п. 4 Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації,на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року до осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відносяться жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України
		Для підтвердження права на відстрочку , особи, вказані в п. 4 Додатку 5 Порядку повинні подати наступні документи: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
		Відповідно до ст.6Сімейного кодексуУкраїни правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
		Отже за нормами ст.23 Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають жінки та чоловіки коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду, яка не досягла 18 років.
		Як встановлено судом на час звернення заявника з заявою його син  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є повнолітнім, а відтак на заявника не розповсюджується дія норм ст. 23 Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		Крім того можливий факт призову чи мобілізації заявника на військову службу не позбавляє його обов`язку та прав на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання за кордоном, оскільки під час проходження військової служби заявник буде отримувати відповідне грошове забезпечення військовослужбовця.
		Також судзвертає увагу,що відповіднодо нормст.ст.141,199СК Українимати,батько маютьрівні правата обов`язкищодо дитини,незалежно відтого,чи перебуваливони ушлюбі міжсобою. Якщо повнолітнідочка,син продовжуютьнавчання іу зв`язкуз цимпотребують матеріальноїдопомоги,батьки зобов`язаніутримувати їхдо досягненнядвадцяти трьохроків заумови,що вониможуть надаватиматеріальну допомогу. Правона утриманняприпиняється уразі припиненнянавчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
		Отже заявник має також право на подання позову до колишньої дружини для стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання.
		Таким чином слід дійти висновку, що встановлення факти, про який просить заявник не має юридичного значення, оскільки від даного факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника ОСОБА_1 . 
		   Таким чином рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви є законним та обґрунтованим.
		Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а фактично зводяться до обґрунтувань апеляційної скарги тими ж обставинами, що і у позовній заяві, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду, яким надана належна правова оцінка судом першої та апеляційної інстанцій.
		Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. 
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 21 березня 2025 року.
		Судді А.М. Костенко
		Р.С. Гринчук
		Т.В. Спірідонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...