Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/12037/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 22.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.

Номер судового провадження: П/420/13327/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/12037/23 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 березня 2025 року м. Одеса
		 
		Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
		- визнати противоправною дії бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України в не наданні оригіналів документів про звільнення ОСОБА_1 з служби в Збройних Силах України;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове утримання з 10 серпня 2022 року по 22 лютого 2023 року в розмірі 322145,60 грн;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпуски за 2022 рік, в розмірі 19723,20 грн;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік в розмірі окладу за військовим званням в розмірі 49308,74 грн;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням пільгової вислуги років понад повних 10 років за кожний повний календарний рік служби - 12 повних років в розмірі 295848,00 грн.
		Ухвалою суду від 29.05.2023 адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		Ухвалою суду від 05.06.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Витребувано з Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії: на підтвердження виплати ОСОБА_1 грошового утримання з 10 серпня 2022 року по 22 лютого 2023 року; на підтвердження виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік; на підтвердження виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань; на підтвердження виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
		Ухвалою суду від 04.09.2023 повторно витребувано з Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії: на підтвердження виплати ОСОБА_1 грошового утримання з 10 серпня 2022 року по 22 лютого 2023 року; на підтвердження виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік; на підтвердження виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань; на підтвердження виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Зупинено провадження у справі до надання Військовою частиною НОМЕР_1 витребуваних документів.
		Ухвалою суду від 21.03.2025 поновлено провадження по справі.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу з серпня 1978 року по жовтень 1989 року, з серпня 2014 року по вересень 2015 року. З 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 добровільно був мобілізований до в/ч НОМЕР_1 , та безпосередню брав участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони від час стримування збройної агресії Російської Федерації - до кінця травня 2022 року. У зв`язку з різким погіршенням здоров`я ОСОБА_1 за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_1 був направлений в медичну військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) для лікування і проходження Військово-лікарської комісії. За результатами проходження ВЛК визначено, що ОСОБА_1 отримав захворювання, пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статті 39-а,41-6,13-6,40-в в графі Розкладу хвороб був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Після отримання Свідоцтва про хворобу 30.06.2022 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби в Збройних Силах України, просив направити особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 та провести нарахування та виплати. Після подання документів від ОСОБА_1 на звільнення 30.06.2022, всупереч з законодавчими і нормативними вимогами, керівництво в/ч НОМЕР_1 протягом декількох місяців ніяких дій по його звільненню не вживало, натомість проводило дії щодо притягнення Позивача до відповідальності за самовільне залишення частини. ОСОБА_1 в кінці січня 2023 року вимушений був звернутися до суду про вирішення питання про звільнення з служби в ВСУ і проведення всіх належних грошових виплат. Тільки після цього, на адресу ОСОБА_1 через електронні засоби зв`язку були направлені копії документів про звільнення його з служби в ЗСУ з 22 лютого 2023 року - наказ командира в/ч НОМЕР_1 №55 від 22.02.2023. Таким чином, позивач вважає, що командування в/ч НОМЕР_1 своїми діями відмінило своє звинувачення ОСОБА_1 в самовільному залишенню частини, але не відмінило рішення про зняття ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення з 10.08.2022. Так, 21 березня 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу командира в/ч НОМЕР_1 рапорт з проханням направити на його адресу оригіналів документів про звільнення і провести остаточний грошовий розрахунок. 10 травня 2023 року ОСОБА_1 по суті справи направив відповідну скаргу в вище розташовану в/ч НОМЕР_3 . Відповідей на вказані заяви не надані. Неможливість отримання вказаних документів порушує права позивача та не дозволяє провести заходи по переоформленню і перерахуванню йому пенсії, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
		Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.
		Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
		Відповідно до військового квитка НОМЕР_4 ОСОБА_1 з серпня 1978 року до серпня 1989 року проходив військову службу та на підставі наказу «Гк в ПВО» №0979 від 29.08.1989 року звільнений в запас.
		Наказом командира військової частини ПП НОМЕР_5 від 01.08.2014 №83 на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 №607/2014 майора ОСОБА_1 призвано на військову службу на посаду передового авіанавідника мотопіхотної роти.
		Наказом командира військової частини ПП НОМЕР_5 від 09.09.2015 №233 майора ОСОБА_1 , передового авіанавідника мотопіхотної роти, звільнено з військової служби в запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 09.09.2015 виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Серед іншого, у наказі передбачено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення.
		Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_6 , виданого 20 січня 2015 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та наділений правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 №51 майора військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №2, призначеного на підставі наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» від 22.02.2022 №2, призначено на посаду офіцера штабу, з 26.02.2022 зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення, продовольче  з 27.02.2022 та визначений таким, що з 26.02.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		24.06.2022 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2022 №76/98 проведено медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
		27.06.2022 постановою ГВЛК затверджено Свідоцтво про хворобу №286, у пункті 13 якої на підставі статей 39-а, 41-б, 13-б, 40-в графи ІІІ Розладу хвороб ОСОБА_1 визначений непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
		30.06.2022 позивач оформив на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив клопотати перед вищим командування про його звільнення за станом здоров`я  на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби).
		Також, у рапорті позивач просив здійснити нарахування та виплату:
		грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустка за 2022 рік відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
		матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі окладу за військовим званням;
		одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2022 №219 майора військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , офіцера штабу, визначено таким, що самовільно залишив військову частину з 10.08.2022.
		Цим же наказом позивача виключено з усіх видів забезпечення з 10.08.2022, з продовольчого забезпечення за каталогом з 11.08.2022.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2022 №523 призначено проведення розслідування по факту самовільного залишення військової частини, місця служби з пункту постійної дислокації, майора ОСОБА_1 , офіцера штабу, який не прибув на ранкове шикування.
		31.08.2022 позивач оформив на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив:
		припинити незаконні дії та скасувати рішення про визнання його таким, що самовільно залишив військову частину;
		вжити заходи щодо негайного звільнення з лав Збройних Сил України;
		виплатити грошове забезпечення в повному обсязі.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2022 №691, прийнятого за результатом службового розслідування по факту не прибуття на місце служби до військової частини майора ОСОБА_1 , зокрема, визначено не виплачувати майору ОСОБА_1 премію в повному обсязі за серпень 2022 року та додаткову винагороду, передбачену постановою від 28.02.2022 №168 за серпень 2022 року.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2022 №254 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації офіцерського складу, який відсутній більше десяти днів, майора військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , офіцера штабу, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 з 12 вересня 2022 року до повернення у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження військової служби).
		Також, у листі від 09.11.2022 №76/1925 військова частина НОМЕР_1 на запит ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.10.2022 вих. №808/1/46/13 повідомила, що рапорт майора ОСОБА_1 від 30.06.2022 був розглянутий та було підготовлено подання про його звільнення з військової служби, яке пройшло погодження у військові частині НОМЕР_3 та готувалося подання до військової частини НОМЕР_7 , але у зв`язку із самовільним залишенням 10.08.2022 ОСОБА_1 розташування військової частини НОМЕР_1 подання у серпні направлено не було.
		Крім того, війська частина повідомила, що подання про звільнення ОСОБА_1 повторно проходило погодження у військовій частині НОМЕР_3 та було подано на погодження до військової частини НОМЕР_7 . На даний момент військова частина НОМЕР_1 чекає на прийняття рішення командуванням військової частини НОМЕР_7 щодо розгляду подання і звільнення з військової служби майора ОСОБА_1 .
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2023 №55 майора військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , колишнього офіцера штабу, звільненого з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_7 від 10.01.2023 №10  РС у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я  на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу, визначено таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		З 22 лютого 2023 року цим наказом позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		У наказі передбачено, що вислуга років у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу частини становить: 12 років 08 місяців 20 днів.
		Щорічна відпустка за 2022 рік, 2023 рік не надавалась.
		Грошову допомогу для оздоровлення згідно наказу Міністра оборони України №260 та окремого доручення Міністра оборони від 01 лютого 2023 року №2683 за 2023 рік не отримав.
		Грошова компенсація за невикористану додаткову оплачувану відпустку відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки», пункту 12 статті 12 Закону України «Про статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2015 року не нараховувалась та не виплачувалась.
		Згідно Довідки військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_8 ) від 20.02.2023 за №1199, за період з лютого по серпень 2022 року у період проходження служби у військові частині НОМЕР_1 позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення:
		за лютий 2022 року: оклад за військове звання  143,57 грн., посадовий оклад  408,21 грн., надбавка за вислугу років (35%)  193,12 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%)  484,19 грн., премія (179 %, постанова КМУ №704)  730,7 грн., індексація  72,04 грн., премія (постанова КМУ №168)  10714, 29 грн., всього 12746,12 грн.;
		за березень 2022 року: оклад за військове звання  1340 грн., посадовий оклад  3810 грн., надбавка за вислугу років (35%)  1802,5 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%)  4519,13 грн., премія (179 %, постанова КМУ №704)  6819,9 грн., індексація  672,35 грн., премія (постанова КМУ №168)  100000 грн., всього 118963,88 грн.;
		за квітень 2022 року: оклад за військове звання  1340 грн., посадовий оклад  3810 грн., надбавка за вислугу років (35%)  1802,5 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%)  4519,13 грн., премія (179 %, постанова КМУ №704)  6819,9 грн., індексація  672,35 грн., премія (постанова КМУ №168)  100000 грн., всього 118963,88 грн.;
		за травень 2022 року: оклад за військове звання  1340 грн., посадовий оклад  3810 грн., надбавка за вислугу років (35%)  1802,5 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%)  4519,13 грн., премія (179 %, постанова КМУ №704)  6819,9 грн., індексація  913,01 грн., премія (постанова КМУ №168)  86451,61 грн., всього 105656,15 грн.;
		за червень 2022 року: оклад за військове звання  1340 грн., посадовий оклад  3810 грн., надбавка за вислугу років (35%)  1802,5 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%)  4519,13 грн., премія (179 %, постанова КМУ №704)  6819,9 грн., індексація  1017,21 грн., премія (постанова КМУ №168)  30000 грн., всього 49308,74 грн.;
		за липень 2022 року: оклад за військове звання  1340 грн., посадовий оклад  3810 грн., надбавка за вислугу років (35%)  1802,5 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%)  4519,13 грн., премія (179 %, постанова КМУ №704)  6819,9 грн., індексація  1066 грн., премія (постанова КМУ №168)  30000 грн., всього 49357,53 грн.;
		за серпень 2022 року: оклад за військове звання  389,03 грн., посадовий оклад  1106,13 грн., надбавка за вислугу років (35%)  523,31 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%)  1312 грн., індексація  372,14 грн., всього 3702,61 грн.
		21 березня 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу командира в/ч НОМЕР_1 рапорт з проханням направити на його поштову адресу оригіналів документів про звільнення і провести остаточний грошовий розрахунок на його картковий рахунок. У рапорті ОСОБА_1 відзначив, що не має можливості особисто прибути в частину в зв`язку з поганим станом здоров`я, що підтверджується відповідним висновком ВЛК, а саме -діабет другого ступеню, інсульт, серцеві хвороби та інше. 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 по справі №420/1503/23 відмовлено у задоволенні адміністритивного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа  військова частина НОМЕР_3 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2023 по справі №420/1503/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року  залишено без змін.
		10 травня 2023 року ОСОБА_1 по суті справи направлено рапорт до в/ч НОМЕР_3 зі скаргою на дії посадових осіб в/ НОМЕР_9 . 
		Відповідей на рапорти від 21.03.2023 та 10.05.2023 станом на дату звернення до суду не надано.
		Згідно Довідки військової частини НОМЕР_3 «ІІ» від 27.11.2023 за №10720, яка надана на виконання ухвали суду про витребування доказів, у період проходження служби у військові частині НОМЕР_1 з серпня 2022 року по 22.02.2023 позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за серпень 2022 року: оклад за військове звання  389,03 грн., посадовий оклад  1106,13 грн., надбавка за вислугу років (35%)  523,31 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%)  1312 грн., індексація  372,14 грн., всього 3702,61 грн. Виплата грошового забезпечення з 11.08.2022 року по 22.02.2023 року не проводилася. Відомостей про інші виплати не надано.
		Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі  Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
		За визначенням частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону №2232-XII).
		Частиною 14 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Закону № 2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
		Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
		Період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
		З 24.02.2022 в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України», є особливим періодом.
		За приписами частини 13 статті 6 Закону №2232-XII військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		Щодо вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове утримання з 10 серпня 2022 року по 22 лютого 2023 року, суд зазначає наступне.
		У відповідності до статті 1-2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
		Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Згідно з пунктом 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
		Згідно з положеннями «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260, у чинній редакції), грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
		До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
		До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
		Згідно з пунктом 15 Розділу 1 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, крім іншого, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
		Відповідно до пунктів 16-17 Розділу 1 Порядку №260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
		Підпунктом 14 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 визначено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, крім іншого, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби).
		Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
		Як встановлено судом, у період з серпня 2022 року по лютий 2023 року здійснення виплати грошового забезпечення позивачу було припинено на підставі наказу №219 від 10.08.2023, відповідно до якого майора військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , офіцера штабу, визначено таким, що самовільно залишив військову частину з 10.08.2022 та виключено з усіх видів забезпечення з 10.08.2022 року, з продовольчого забезпечення за каталогом з 11.08.2022.
		Також наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2022 №254 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації офіцерського складу, який відсутній більше десяти днів, майора військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , офіцера штабу, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 з 12 вересня 2022 року до повернення у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження військової служби).
		Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації.
		Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів оскарження наказу №219 від 10.08.2022, а отже підстави припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 не спростовані, що свідчить про відсутність правових підстав для зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за спірний період.
		В той же час, суд відхиляє доводи Позивача з посиланням на висновки ІНФОРМАЦІЯ_3 про виявлені порушення в діях керівництва в/ч НОМЕР_1 , викладених в Поданні до командира в/ч НОМЕР_7 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_5 ») №808/1/5578 від 02.12.2022 «Про усунення вимог чинного законодавства України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, причин цих порушень та умов, що їм сприяють, в діяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_1 », оскільки саме лише направлення такого подання не спростовує факту прийняття вищезазначених наказів про припинення виплат Позивачу, а також не є належними доказами їх скасування. 
		Щодо вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням пільгової вислуги років понад повних 10 років за кожний повний календарний рік служби - 12 повних років.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону №2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
		а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;
		б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.
		Згідно з частиною 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
		1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану);
		2) під час воєнного стану.
		Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 визначено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.
		Відповідно до пункту 10 Порядку №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ.
		Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
		Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби. 
		Відповідно до пунку 1 Порядку військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. 
		Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». (Пункт 2 Постанови).
		Судом встановлено, що наказом командира військової частини ПП НОМЕР_5 від 09.09.2015 №233 майора ОСОБА_1 , передового авіанавідника мотопіхотної роти, звільнено з військової служби в запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 09.09.2015 виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Серед іншого, у наказі передбачено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
		Вислуга років станом на 09.09.2015 становила 12 років 3 місяці 9 днів, з моменту крайнього призову становила 1 рік 1 місяць 8 днів.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 №51 майора військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №2, призначеного на підставі наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» від 22.02.2022 №2, призначено на посаду офіцера штабу, з 26.02.2022 зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення, продовольче  з 27.02.2022 та визначений таким, що з 26.02.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2023 №55 майора військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , колишнього офіцера штабу, звільненого з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_7 від 10.01.2023 №10РС у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я  на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу, визначено таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		У наказі передбачено, що вислуга років у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу частини становить: 12 років 08 місяців 20 днів.
		Шляхом математичних обрахунків, судом встановлено, що вислуга років станом на 22.02.2023 з моменту крайнього призову становить 5 місяців 11 днів.
		З огляду на те, що Позивач 22.02.2023 повторно звільнений з військової служби, одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, повинна бути виплачена за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, у зв`язку з тим, що при попередньому звільненні він набув права на отримання такої грошової допомоги.
		З огляду на вказане суд приходить до висновку, що вказана вимога підлягає частковому задоволенню, а саме щодо зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (5 місяців), але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
		Щодо вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпуски за 2022 рік та грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік в розмірі окладу за військовим званням.
		Згідно із частиною 9 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Відповідно до абзацу 3 пункту 242 «Положення про походження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
		Згідно із пунктом 1, 2, 7, 9 розділу XXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
		Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
		Згідно пункту 9 розділу ХХIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
		Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» від 31.01.2022 №30 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані з захистом Батьківщини; сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
		Згідно пункту 5 наказу Міністерства оброни України від 31.01.2022 №30 витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2022 році здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими, переведеними до нового місця служби військовослужбовцями та виплати за рішеннями судів, які набрали законної сили; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям; індексація грошового забезпечення; додаткова винагорода на період дії воєнного стану згідно з постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові обов`язкові додаткові види грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
		До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
		Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
		Аналіз даних правових норм свідчить про те, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється виключно за рапортом військовослужбовця з обґрунтуванням наявності визначених підстав, а умовами проведення означеного платежу є окреме рішення Міністра оборони України та фізична наявність видатків на асигнування у кошторисі Міністерства оборони України.
		Тобто, основою виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є звернення військовослужбовця до командира військової частини з рапортом.
		Разом з тим, в матеріалах справи наявний рапорт позивача від 30.06.2022 оформлений на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , в якому він, зокрема, просив здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі окладу за військовим званням.
		За таких обставин у Військової частини НОМЕР_1 виник обов`язок на нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, який ним, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, не виконаний.
		Разом з тим, статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №504/96-ВР) визначено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
		Частиною 1 статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. 
		Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. 
		У силу абзацу 3 пункту 14 цієї статті, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
		Згідно з пунктами 17, 18, 19 цієї правової норми в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. 
		Як встановлено судом в наказі командира в/ч НОМЕР_1 від 22.02.2023 № 55 зазначено, що позивача з 22.02.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; щорічна основна відпустка за 2022, 2023 роки не надавалася; грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік не отримав; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не отримав; грошова компенсація за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за період з 2015 року не нараховувалась та не виплачувалась.
		З огляду на наявні докази, зокрема, згідно Довідки військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_8 ) від 20.02.2023 за №1199, за період з лютого по серпень 2022 року у період проходження служби у військові частині НОМЕР_1 , судом встановлено, що до звільнення зі служби грошову компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпуски за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік виплачено не було. Доказів виплати вказаних сум після звільнення до суду не надавалося.
		З метою врегулювання вказаного 21 березня 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу командира в/ч НОМЕР_1 рапорт з проханням направити на його поштову адресу оригіналів документів про звільнення і провести всі відповідні грошові виплати на його картковий рахунок.
		Відповіді на вказаний рапорт Відповідачем ні Позивачу ні до суду не надано, розрахунків не проведено, чим грубо порушив права Позивача.
		Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, вимоги статті 5 КАС України, а порушене право позивача у спірних відносинах належить захистити шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 :
		- грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпуски за 2022 рік;
		- грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік;
		- одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (5 місяців), але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
		А також, в силу статті 4 КАС України, підлягають задоволенню у разі задоволення основної і похідні позовної вимоги щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату:
		- грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпуски за 2022 рік;
		- грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік;
		- одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (5 місяців), але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
		Щодо вимоги про визнання противоправною бездіяльності в не наданні оригіналів документів про звільнення ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2023 року вже звільнений зі служби ОСОБА_1 направив на адресу командира в/ч НОМЕР_1 рапорт, який по своїй суті є заявою/клопотанням відповідно до Закону України «Про звернення громадян», з проханням направити на його поштову адресу оригіналів документів про звільнення і провести остаточний грошовий розрахунок на його картковий рахунок. У рапорті ОСОБА_1 відзначив, що не має можливості особисто прибути в частину в зв`язку з поганим станом здоров`я, що підтверджується відповідним висновком ВЛК, а саме -діабет другого ступеню, інсульт, серцеві хвороби та інше. 
		Статтею 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
		Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
		Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
		Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
		Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
		Приписами частини першої статті 5 Закону №393/96-ВР закріплено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
		Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців врегульовано Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735. Цю Інструкцію розроблено зокрема відповідно до Конституції України, Закону України "Про звернення громадян" (далі - Інструкція №735).
		Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Розділу І Інструкції №735 у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв`язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
		До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності дії, унаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод.
		Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов`язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
		Згідно пунктів 2, 4 Розділу ІІ Інструкції №735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
		Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
		Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
		Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
		Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
		Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
		Аналіз вказаних приписів Інструкції №735 вказує на те, що у разі надходження до Військової частини належно оформленого письмового звернення громадянина, воно в обов`язковому порядку та строки встановлені Інструкцією належить прийняттю та розгляду. В свою чергу, за наслідками розгляду, заявника має повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
		Як встановлено судом, відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення за трек-номером 6760206709045 поштове відправлення (заява від 21.03.2023) та вручено представнику військової частини НОМЕР_1 за довіреність 29.03.2023.
		Отже, строк надання відповіді, в силу приписів Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції №735 рахується з 30.03.2023.
		Суд зазначає, що отримавши заяву, відповідач повинен був розглянути її, як звернення громадянина, в силу вищевказаних вимог Інструкції № 735 та розглянути всі поставлені в ньому питання, але будь-які докази розгляду відповідачем заяви позивача від 29.03.2023 у матеріалах справи відсутні.
		Суд зазначає, що відсутність будь-яких доказів розгляду відповідачем заяви позивача вказує на бездіяльність відповідача саме щодо розгляду вищевказаної заяви. Отже, для належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача та повідомлення про результати її розгляду і, як наслідок, зобов`язати відповідача розглянути таку заяву з наданням відповіді на всі поставлені в ній питання.
		Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
		Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_10 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати противоправною бездіяльність Військової Частини НОМЕР_1 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 29.03.2023 про надання документів. 
		Зобов`язати Військову Частину НОМЕР_1 розглянути звернення ОСОБА_1 від 29.03.2023 з дотриманням вимоги Закону України «Про звернення громадян» та вирішити питання порушенні у зверненні по суті.
		Визнати противоправною бездіяльність Військової Частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпуски за 2022 рік.
		Зобов`язати Військову Частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпуски за 2022 рік.
		Визнати противоправною бездіяльність Військової Частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік
		Зобов`язати Військову Частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік.
		Визнати противоправною бездіяльність Військової Частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (5 місяців), але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
		Зобов`язати Військову Частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (5 місяців), але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
		В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
		Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
		 
		 
		СуддяТокмілова Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...