Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/47506/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 22.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.03.2025
Номер судового провадження: A/855/15487/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/47506/23                                                           Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  20 березня 2025 року                                                                                     м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: 
		головуючого судді                                        Кучми А.Ю., 
		суддів                                                            Аліменка В.О., Безименної Н.В.
		за участю секретаря                                         Островської О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМ Україна» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		В С Т А Н О В И Л А :
		Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2023 року № 00536980702 та №00536800702.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. 
		Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову та вказав, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що позивачем було надана усі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Матеріалами справи не підтверджено наявність порушень з боку позивача приписів податкового законодавства. Натомість, відповідачем не було надано доказів правомірності прийняття оскаржуваних рішень. 
		Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
		Згідно з ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві, на підставі власного наказу від 26 листопада 2021 року № 9556-п, було здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
		За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у м. Києві було складено акт про результати документальної планової перевірки ТОВ «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» від 09 лютого 2022 року №7584/26-15-07-02-02-03/35372802, в якому зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «МЕДІАКОМ УКРАЇНА»: 
		-          пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого занижений податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2  909  007,00 грн, у тому числі за 2019 рік - на суму 735  351,00 грн, за 2020 рік - на суму 2  173  656 грн;
		-          пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3  232  230,00 грн, у тому числі за грудень 2019 на суму 817  057,00 грн, за січень 2020 на суму 1  252  942,00 грн, за лютий 2020 на суму 877  862,00 грн, за березень 2020 року на суму 284  369,00 грн.
		В подальшому, на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2023 року:
		-          № 00536980702, згідно з яким збільшено податкові зобов`язання позивача з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 4  040  288,00 грн;
		-          № 00536800702, згідно з яким збільшено податкові зобов`язання позивача з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 3  092  845,00 грн.
		Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальний характер господарських операцій при виконанні господарських зобов`язань не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
		Пунктом 138.1 статті138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення (п. 150.1 статті 150 ПК України).
		Від`ємне значення як результат розрахунку об`єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.
		Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.
		Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Пунктом 198.6 ст. 198 цього ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Відповідно до ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
		При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
		Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
		Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
		Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.
		Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.
		Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.
		Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.
		Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.
		З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «ІМС» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 1219 від 29 листопада 2019 року, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого, Виконавець за завданням Замовника надає Замовнику послуги з проведення рекламних кампаній для просування на території України послуг/продукції клієнта Замовника, аналізу проведених рекламних кампаній на умовах і в порядку, передбачених у цьому Договорі і Додатках до нього. Виконавець може надавати інші послуги, пов`язані з рекламою/просуванням продукції/торгової марки клієнтів Замовника, на умовах і в порядку, передбачених у цьому Договорі і Додатках / Додаткових угодах до нього.
		Так, відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 до Договору № 1219 Виконавець зобов`язаний надати Замовнику послуги з проведення рекламних кампаній Замовника відповідну до строків та умов, погоджених у відповідних Додатках до Договору. Після проведення рекламних кампаній, Виконавець зобов`язаний надати Замовнику звіти, у вигляді ефірних довідок за відповідний звітний місяць розміщення реклами разом з актом приймання-передачі наданих послуг.
		Виконавець (ТОВ «РА «ІМС») має право залучати третіх осіб при наданні послуг без погодження з Замовником, залишаючись відповідальним за дії або бездіяльність таких залучених третіх осіб перед Замовником, як за свої власні (п. 2.2.2 Договору № 1219).
		Особливості встановлення кінцевої вартості наданих послуг за Договором № 1219, та їх оплати, закріплені в пунктах 3.1 та 3.2 цього Договору, згідно з якими, Замовник сплачує Виконавцю вартість наданих послуг, розмір та строки виплати якої визначаються Сторонами цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору. Ціною Договору є вартість наданих по Договору Послуг.
		Вартість Послуг, погоджена Сторонами у відповідних Додатках на надання певних Послуг, розрахована по запланованим показникам пунктів рейтингу (зважених wGRP) та підлягає перерахунку після закінчення Рекламних кампаній за результатами набраних зважених wGRP. Остаточна вартість Рекламної кампанії за відповідним Додатком розраховується за результатами набраних зважених wGRP узгоджується Сторонами та вказується в Акті приймання-передачі наданих послуг без укладання Додаткових угод.
		До Договору № 1219 було укладено такі додатки:
		-          Додаток № 1 до Договору № 1219 про надання послуг від 29 листопада 2019 року від 29 листопада 2019 року, відповідно до пункту 1 якого, ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів з рекламою послуг та знаків для товарів і послуг «Moneyveo» на телеканалах України: ТРК Україна, НЛО-ТВ, Індиго-ТВ, НТН, K1, К2, Мега, Піксель, TV, ZOOM, M2, ОЦЕ, Новий Канал, ICTV, СТБ, M1, Enter film, Zoom, EU music, 5 канал, 24 канал, Сонце, Інтер.
		Період надання послуг - з « 01» грудня 2019 року по « 31» грудня 2019 року.
		Запланована вартість послуг за цим Додатком складає: 3  053  201,34 грн, крім того, ПДВ (20%) - 610  640,27 грн, всього - 3  663  841,61 грн.
		Остаточна вартість послуг погоджується Сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.
		-          Додаток № 2 до Договору № 1219 про надання послуг від 29 листопада 2019 року від 29 листопада 2019 року, відповідно до пункту 1 якого, ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів (хронометраж 15,30 секунд) з рекламою послуг та знаків для товарів і послуг «Фіорда» на телеканалах України: Новий Канал, ICTV, СТБ, ОЦЕ, 24 канал, Сонце, M1, М2, Індиго TV, Україна, під логотипом « 5», НЛО-TV, Інтер; Ентер-фільм; Піксель; НТН; МЕГА; К1; К2; ZOOM.
		Період надання послуг - з « 01» грудня 2019 року по « 31» грудня 2019 року.
		Запланована вартість послуг за цим Додатком складає: 1  033  281,11 грн, крім того, ПДВ (20%) - 206  656,22 грн, всього - 1  239  937,33 грн.
		Остаточна вартість послуг погоджується Сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.
		-          Додаток № 3 до Договору №1219 про надання послуг від 29 листопада 2019 року від 26 грудня 2019 року, відповідно до якого, ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів (хронометраж 15, 30 секунд) з рекламою продукції «Ліктрави» на телеканалах України: Новий Канал, ICTV, СТБ, ОЦЕ, 24 канал, Сонце, M1, М2, Інтер, НТН, K1, К2, ZOOM, MEGA, ENTER FILM, PIXEL, телеканал «Україна», Індиго, НЛО.
		Період надання послуг - з « 01» січня 2020 року по « 26» січня 2020 року; з « 03» лютого 2020 року по « 23» лютого 2020 року.
		Вказаним додатком також передбачено, що ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів (хронометраж 15, 30 секунд) з рекламою продукції «Фіорда» на телеканалах України: Новий канал, ICTV, СТБ, ОЦЕ, 24 канал, Сонце, M1, М2, Індиго, Україна, НЛО.ТV, Інтер, ENTER FILM, PIXEL, НТН, МЕГА, K1, К2, ZOOM.
		Період надання послуг: з « 01» січня 2020 року по « 12» січня 2020 року; з « 20» січня 2020 року по « 09» лютого 2020 року; з « 17» лютого 2020 року по « 29» лютого 2020 року.
		Запланована загальна вартість послуг за цим Додатком у складає: 10  674  001,88 грн, крім того ПДВ 20% - 2  134  800,38 грн, всього 12  808  802,26 грн.
		Остаточна вартість послуг погоджується Сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.
		-          Додаток № 5 до Договору № 1219 про надання послуг від 29 листопада 2019 року від 17 лютого 2020 року, відповідно до якого, ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів (хронометраж 15 секунд) з рекламою продукції «Фіорда» на телеканалах України: Новий Канал, ICTV, СТБ, ОЦЕ, 24 канал, Сонце, M1, М2, Інтер, НТН, K1, К2, ZOOM, MEGA, ENTER FILM, PIXEL, телеканал «Україна», Індиго, НЛО, 5 канал.
		Період надання послуг - з « 01» березня 2020 року по « 15» березня 2020 року.
		Запланована вартість послуг за цим Додатком складає: 1  421  844,96 грн, крім того ПДВ 20% - 284  368, 99 грн, всього 1  706  213,95 грн.
		Остаточна вартість послуг погоджується Сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.
		Сплачені за вказаним договором з таким контрагентом кошти були включені позивачем до складу витрат та податкового кредиту у періоді, що перевірявся контролюючим органом.
		З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентом надано суду, у тому числі копії таких документів: договорів та додатків до них, податкових накладних, актів приймання-передачі наданих послуг, ефірних довідок.
		Також позивачем до суду апеляційної інстанції було надано письмові пояснення з відповідними доказами щодо детального опису наданих послуг з розміщення реклами на відповідних телеканалах та змісту ефірних довідок.
		На переконання колегії  суддів, надана до суду апеляційної інстанції первинна документація дозволяє встановити обставин дійсного виконання контрагентом позивача умов Договором №1219 в частині обсягу робіт.
		Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи суд дійшов висновку, що наданими позивачем до матеріалів справи копіями первинних та інших документів у сукупності підтверджуються факти здійснення поставок сільськогосподарської продукції, її отримання та оприбуткування позивачем у себе за місцем знаходженням у тих обсягах, що були задекларовані позивачем в бухгалтерській та податковій звітності.
		При цьому, з тексту акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено нереальність вчинених позивачем господарських операцій, оскільки перевіркою встановлено обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах, які були надані до перевірки, недостовірних відомостей при оформленні господарських операцій з контрагентами-постачальниками, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ. Фактично позивачем створено відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.
		Деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися) (постанова Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 820/1124/17 тощо).
		Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
		Колегія суддів зазначає, що податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.
		Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.
		Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
		Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
		На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.
		При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
		Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.
		Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.
		При цьому, будь-яких зустрічних звірок контрагентів позивача проведено не було, доказів порушення податкового законодавства з їхнього боку не надано.
		Вищевикладені пояснення позивача у поєднанні з наданими первинними документами підтверджують реальність господарських операцій по відносинам із контрагентами та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства.
		Враховуючи викладене, висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині справляння податку на додану вартість та прибуток підприємств є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
		Доводи відповідача про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
		Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
		Наявна первинна документація та надані платіжні документи щодо оплати по господарським операціями між позивачем та контрагентами податковим органом не спростована та у своїй сукупності є достатньою для підтвердження реальності таких операцій.
		Таким чином, дослідивши та проаналізувавши подані представниками сторін до матеріалів справи в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них документи та матеріали у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про не доведення відповідачем належними та достатніми доказами висновків акту перевірки щодо фіктивності операцій між позивачем та контрагентами, тому податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2023 року №00536980702 та №00536800702 є протиправними та підлягають скасуванню.
		Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення
		У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
		П О С Т А Н О В И Л А :
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМ Україна» - задовольнити.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМ Україна» - задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 серпня 2023 року № 00536980702 та №00536800702
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 35372802) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 59  048,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сорок вісім гривень 00 коп.).
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.  328,  329 КАС України.
		Повний текст постанови виготовлено 21.03.2025.
		 
		Головуючий суддя:                                                                                        А.Ю. Кучма 
		 
		Судді:                                                                                                                В.О. Аліменко
		 
		                                                                                                               Н.В. Безименна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...