Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1405/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано судом: 21.03.2025. Зареєстровано: 23.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 21.03.2025
Номер судового провадження: К/990/470/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/1405/22
		адміністративне провадження № К/990/470/24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/1405/22
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток»
		до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті 
		про визнання протиправною та скасування постанови
		 
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток»
		на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року  
		(головуючий суддя: Чалий І.С., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.),
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Восток» (далі - ТОВ «Фірма «Восток») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просило:
		 
		визнати протиправним і скасувати постанову в.о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №302912 від 28 грудня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «Фірма «Восток» (код ЄДРПОУ 14364800).
		 
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Фірма «Восток» до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови.
		 
		Не погоджуючись із рішенням окружного суду, ТОВ «Фірма «Восток»  подало до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на зазначене рішення.
		 
		За наслідками розгляду апеляційної скарги позивача Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 21 серпня 2023 року, якою апеляційну скаргу ТОВ «Фірма «Восток» задовольнив, рішення суду першої інстанцій скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив: 
		 
		визнав протиправною і скасував постанову в.о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №302912 від  28 грудня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «Фірма «Восток» (код ЄДРПОУ 14364800) у розмірі 17000 грн.
		 
		13 листопада 2023 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просив суд вирішити питання стосовно розподілу судових витрат, а саме: витрати зі сплати судового збору, сплаченого під час подання адміністративного позову та апеляційної скарги; витрати в розмірі 13 500 грн, які має сплатити позивач за надання правничої допомоги адвоката під час розгляду справи окружним адміністративним судом; витрати в розмірі 7 500 грн, які має сплатити позивач за надання правничої допомоги адвоката під час розгляду справи апеляційним адміністративним судом.
		 
		Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року задоволено заяву ТОВ «Фірма «Восток» про прийняття додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат та прийнято додаткову постанову, якою стягнуто на користь ТОВ «Фірма «Восток» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі: 6 202,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
		 
		Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою апеляційного суду від 21 серпня 2023 року не вирішено питання про розподіл судових витрат, а оскільки апеляційні вимоги позивача було задоволено, то судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу належить відшкодувати на користь позивача.
		 
		Проте суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції, зважаючи на невчасність звернення позивача з цією вимогою, з огляду на те, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
		 
		Стосовно витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції зауважив, що, відповідно до наданого акта виконаних робіт, загальна вартість послуг бюро за договором про правову допомогу склала 13 500 грн.
		 
		Одночасно колегія суддів апеляційного суду зауважила, що такі послуги як надання консультацій, правовий аналіз справи, надання правового висновку оцінені у 4500 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та ціною позову.
		 
		Більше того, заявлені до відшкодування суми правничої допомоги складають майже 80 % від ціни позову (17000 грн), що явно неспівмірно зі складністю справи.
		 
		Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та складністю справи, що не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи.
		 
		У зв`язку з викладеним, апеляційний суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат до 3 000 грн.
		 
		Позивач не погодився із додатковою постановою апеляційного суду в частині зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, і тому подав касаційну скаргу на додаткову постанову у цій частині.
		 
		ТОВ «Фірма «Восток» просить Верховний Суд скасувати додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року  у вказаній частині й ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити вимоги позивача повністю.
		 
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ «Фірма «Восток» послалася на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Згідно з ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року  касаційне провадження в справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		 
		Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 25 січня 2024 року о 2:30 год.
		 
		ІІ. Мотиви Верховного Суду
		 
		Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
		 
		Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;  2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
		 
		Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		 
		Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року позов ТОВ «Фірма «Восток» було задоволено повністю, а рішення суду першої інстанції - скасовано.
		 
		Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року задоволено заяву ТОВ «Фірма «Восток» про прийняття додаткового судового рішення, якою стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 6 202,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
		 
		На підтвердження вартості правничих послуг позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 12 січня 2022 року, додаткову угоду від 28 січня 2022 року та акт наданих послуг від 10 травня 2022 року. 
		 
		Згідно із пунктом 3.1 цього Договору визначення розміру винагороди (гонорару), який сплачується Клієнтом (Позивач) на користь Бюро, умови, строки, порядок розрахунків сторони оговорюють в додатку до цього договору, який є невід`ємною частиною договору. 
		 
		Відповідно до пунктів 1.1-1.3 додатку №1 від 28 січня 2022 року до договору про правничу допомогу, гонорар (винагорода) Бюро за надання правничої допомоги за договором складається з гонорару за фактично надані послуги, виходячи з кількості витраченого часу. Сторони домовилися, що вартість години роботи Бюро під час надання послуг складає: 500 (п`ятсот) грн. Вартість гонорару за фактично надані послуги за договором складається з вартості відповідної кількості годин, витрачених Бюро на послуги, визначені пунктом 1.4 цього додатку до договору. 
		 
		Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 додатку №1 до договору за наслідками надання зазначених у пункті 1.2 додатку послуг Бюро складає Акт виконаних робіт та направляє його для підписання клієнту, який в строк 30 (тридцять) календарних днів зобов`язаний сплатити вартість наданих бюро послуг, відображених в Акті виконаних робіт шляхом внесення в касу Бюро або перерахування на розрахунковий рахунок. 
		 
		Відповідно до Акта виконаних робіт від 28 червня 2022 року, підписаного ТОВ «Фірма Восток», Бюро надано такі послуги за договором такою вартістю: - правовий аналіз справи (вивчення та аналіз положень чинного законодавства, судової практики тощо), надання правового висновку - три години, що складає: 4  500,00 грн, виходячи з розрахунку 500 грн/год; підготовка, складання позову, формування додатків до позову - чотири години, що складає: 6 000,00 грн, виходячи з розрахунку 1500 грн/год; - підготовка, складання відповіді на відзив - дві години, що складає: 3000,00 грн, виходячи з розрахунку 1500 грн/год. 
		 
		Тож, відповідно до наведеного акта, загальна вартість послуг Бюро за договором про правову допомогу склала: 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн.
		 
		Відповідно до змісту оскаржуваної додаткової постанови суд апеляційної інстанції не відхилив жоден із наведених доказів. Його позиція щодо зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ґрунтувалася виключно на неспівмірності заявленої суми складності цієї справи.
		 
		Вирішуючи поставлене перед Верховним Судом питання, колегія суддів зазначає про таке.
		 
		Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		 
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012  року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		 
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
		 
		Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
		 
		Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
		 
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		 
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
		 
		Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		 
		Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		 
		До того ж, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.
		 
		Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
		 
		Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		 
		Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від  02  жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.
		 
		Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
		 
		Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
		 
		Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
		 
		Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».
		 
		Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 28 липня 2022 року у справі №640/18791/20.
		 
		З матеріалів справи, як і зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що відповідач не подавав заяви про зменшення розміру судових витрат, а суд апеляційної інстанції з власної ініціативи здійснив таке зменшення.
		 
		Така позиція апеляційного суду із зазначеного питання не узгоджується із практикою Верховного Суду, на яку вище було здійснено покликання, та про яку доречно зазначав скаржник у касаційній скарзі.
		 
		На цій основі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фірма «Восток» витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі у суді першої інстанції, а саме 13  500 грн.
		 
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Тож оцінка вимог скаржника щодо додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року в частині, яка переглядається, підтверджує помилковість висновків апеляційного суду щодо можливості зменшення розміру відшкодування понесених позивачем витрат з ініціативи суду.
		 
		Надаючи власну оцінку співмірності вимог позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, критеріям, передбаченим частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд апеляційної інстанції безпідставно вчинив дії, обов`язок щодо яких КАС України покладає на сторону спору, яка заперечує проти задоволення відповідних вимог, що є недопустимим та порушує принцип безсторонності суду та рівності прав учасників спору.
		 
		За таких обставин, касаційну скаргу ТОВ «Фірма «Восток» належить задовольнити частково, а оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду змінити в частині суми, яка має бути стягнута на користь позивача.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток» задовольнити частково.
		 
		Змінити абзац 2 резолютивної частини додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №520/1405/22, виклавши його в такій редакції: «Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток» (провулок Університетський, будинок 1, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 14364800) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, будинок 14, місто Київ, 03315, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6202,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13  500, 00 (тринадцять тисяч пятсот) гривень».
		 
		У решті додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №520/1405/22 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		……………………………
		 
		……………………………
		 
		…………………………….
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко 
		О.Р. Радишевська,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...