Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14137/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо цінних паперів.
Надіслано судом: 24.03.2025. Зареєстровано: 24.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		12.03.2025Справа № 910/14137/24
		Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14137/24
		за позовом  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
		до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров.  Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) 
		про стягнення 107 748,58 грн
		 
		Представники учасників справи: 
		від позивача: Сироткіна А.О., ордер АІ №1839830;
		від відповідача: Михалевич М.М., довіреність від 10.12.2024.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 107 749,58 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", у відповідача виник обов`язок перед позивачем, як акціонером відповідача, щодо сплати частини чистого прибутку за 2018-й та 2020-й роки відповідно до кількості належних йому акцій, відтак позивач заявив до стягнення з відповідача 34 843,78 грн заборгованості з виплати дивідендів, 62 435,40 грн інфляційних втрат та 10 469,40 грн 3 % річних.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14137/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2024.
		10.12.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 11.12.2024 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
		13.12.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 13.12.2024 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
		У підготовче засідання 18.12.2024 з`явились представники сторін.
		У підготовчому засіданні 18.12.2024 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та долучено до матеріалів справи докази позивача, оголошено перерву до 29.01.2025.
		У підготовче засідання 29.01.2025 з`явились представники сторін.
		У підготовчому засіданні 29.01.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та  призначити справу до судового розгляду по суті на 26.02.2025.
		У судове засідання 26.02.2025 з`явились представники сторін.
		У судовому засіданні 26.02.2025 судом оголошено перерву до 05.03.2025.
		У судове засідання 05.03.2025 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		У судовому засіданні 05.03.2025 судом було оголошено перерву до 12.03.2025.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/14137/24 призначено на 12.03.2025.
		У судове засідання 12.03.2025 з`явились представники сторін.
		Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.
		Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував. 
		У судовому засіданні 12.03.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", Товариство) відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Статуту ПАТ "Укрнафта", засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93. Рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип і назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на ПАТ "Укрнафта".
		Відповідно до п. 3.1 Статуту ПАТ "Укрнафта" акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції, згідно з положеннями цього статуту та вимог чинного законодавства України.
		Пунктом 3.2 Статуту ПАТ "Укрнафта" передбачено, що кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.
		Згідно з п. 5.1 Статуту ПАТ "Укрнафта", статутний капітал Товариства становить 13557127,50 грн.
		Статутний капітал поділено на 54 228 510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок (п. 5.2 Статуту ПАТ "Укрнафта").
		Відповідно до п. 6.1 Статуту ПАТ "Укрнафта" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.
		Пунктом 6.16 Статуту ПАТ "Укрнафта" встановлено, що документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або у інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунку в цінних паперах. Виписка з рахунку в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.
		Облік прав власності на акції товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України (п. 6.17 Статуту ПАТ "Укрнафта").
		Дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способів та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу (п. 6.18 Статуту ПАТ "Укрнафта").
		Пунктом 6.20 Статуту ПАТ "Укрнафта" передбачено, що для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після прийняття такого рішення наглядовою радою ПАТ "Укрнафта".
		ПАТ "Укрнафта" в порядку, встановленому наглядовою радою, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати (пункт 6.21 Статуту ПАТ "Укрнафта").
		Для кожної виплати дивідендів наглядова рада ПАТ "Укрнафта" встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів (пункт 6.22 Статуту ПАТ "Укрнафта").
		З наявної у матеріалах справи виписки депозитарної установи - ТОВ "Фрідом Фінанс Україна" про стан рахунку в цінних паперах вбачається, що станом на 11.06.2021 позивачу належало 350 простих електронних іменних акцій ПАТ "Укрнафта".
		18.05.2021 відбулись загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", рішення яких оформлені протоколом № 31. 
		Так, з питання № 17 порядку денного "Розподіл прибутку Товариства за підсумками 2018 року" прийнято рішення про затвердження такого розміру та порядку розподілу прибутку Товариства за 2018 рік:
		на виконання ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1 931 619 526,20 грн, що складає 30% чистого прибутку Товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком;
		решту чистого прибутку Товариства за 2018 рік в сумі 4 506 581 473,80 грн, що складає 70% чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку;
		затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями Товариства за результатами 2018 року в сумі 1 931 619 526,20 грн;
		нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у сумі 35,62 грн.
		27.05.2021 відбулось засідання наглядової ради ПАТ "Укрнафта", рішення якої оформлені протоколом № 9/21 від 27.05.2021, згідно з Додатком № 1 до якого визначено дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів особам, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "Укрнафта" у 2018 році.
		Рішення про встановлення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строку їх виплати прийняте наглядовою радою Товариства 27.05.2021.
		Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, - 11.06.2021.
		Розмір нарахованих дивідендів (загальний розмір), що підлягають виплаті відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Товариства від 18.05.2021 - 1 931 619 526,20 грн. Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, - 35,62 грн.
		Строк виплати дивідендів за підсумками 2018 року:
		- дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021;
		- дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021.
		Спосіб виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України. 
		Порядок виплати дивідендів:
		- виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу відбувається пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема, щодо строків, способу та суми дивідендів) однакові для всіх власників акцій одного типу та класу;
		- дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами;
		- виплата дивідендів здійснюється шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на отримання дивідендів, по мірі надходження коштів на рахунок ПАТ "Укрнафта" у межах встановленого строку виплати дивідендів;
		- витрати, які виникають через необхідність перерахування дивідендів (сплата податків, зборів тощо), проводяться за рахунок суми нарахованих дивідендів, призначених до виплати відповідній особі, яка має право на їх отримання;
		- для отримання дивідендів кожний акціонер Товариства повинен звернутися до своєї депозитарної установи, де він має рахунок у цінних паперах за акціями Товариства станом на 11.06.2021, укласти з цією депозитарною установою договір про обслуговування рахунку в цінних паперах (у разі відсутності договору);
		- відповідальність за укладення договорів з депозитарною установою, своєчасність, достовірність та повноту наданих депозитарній установі банківських реквізитів, за вчинення необхідних дій для отримання дивідендів, передбачених відповідним договором та/або внутрішніми документами депозитарної установи, тощо, покладається на акціонера;
		- дивіденди, нараховані на акції AT "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код 20077720), виплатити в порядку, встановленому Законом України "Про управління об`єктами державної власності".
		08.11.2021 між Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" (центральний депозитарій) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (емітент) було укладено Додаткову угоду до Договору про обслуговування випусків цінних паперів (щодо надання послуг з виплати доходів/сум погашення цінних паперів грошовими коштами), відповідно до пункту 1.1 якої емітент доручає, а центральний депозитарій зобов`язується надавати емітенту послуги щодо виплати доходів/сум погашення цінних паперів грошовими коштами за випущеними ним цінними паперами, що обслуговуються у центральному депозитарії.
		Згідно з підп. 2.1.1 пункту 2.1 вказаної Угоди центральний депозитарій зобов`язався приймати від емітента розпорядження про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами та інші документи, які відповідно до Правил центрального депозитарію, Регламенту провадження депозитарної діяльності центрального депозитарію необхідні для надання послуг, обумовлених цією Додатковою угодою.
		За умови надання емітентом центральному депозитарію всіх документів, які відповідно до Правил та Регламенту необхідні для виплати доходів/сум погашення за цінними паперами, здійснювати перерахування грошових коштів у вигляді доходів/сум погашення за цінними паперами емітента, що надійшли від нього на рахунок центрального депозитарію, визначений згідно з п.п. 2.3.2 цієї Додаткової угоди, на відповідні грошові рахунки депозитарних установ, що мають діючу ліцензію на здійснення депозитарної діяльності та/або депозитаріїв-кореспондентів з одночасним наданням таким депозитарним установам та/або депозитаріям-кореспондентам розпорядження щодо виплати доходів/сум погашення отримувачам відповідних доходів/сум погашення (підп. 2.1.2 пункту 2.1 Додаткової угоди).
		Підпунктом 2.2.4 пункту 2.2 Додаткової угоди визначено право центрального депозитарію відмовити емітенту у наданні послуг, обумовлених цією Додатковою угодою, в т.ч. у виконанні розпорядження, з підстав, обумовлених чинним законодавством України та/або цією Додатковою угодою, та/або Правилами, та/або Регламентом, та/або Договором.
		Так, розпорядженнями № 01/01/13/05/02-02-213 від 22.12.2021 та №  01/01/13/05/02-02-262 від 11.02.2022 ПАТ "Укрнафта" наказало ПАТ "Національний депозитарій України" здійснити виплату доходів за результатами діяльності у 2018 році в повному обсязі та перерахувати дані дивіденди на відповідні рахунки депозитарних установ/депозитаріїв-кореспондентів для наступної виплати (перерахування) власникам цінних паперів.
		Згідно з розпорядженням №01/01/13/05/02-02-213 від 22.12.2021 мало бути перераховано дивіденди на загальну суму 30 072 756,24 грн, а за розпорядженням №01/01/13/05/02-02-262 від 11.02.2022 - 12 408 534,48 грн.
		Вказані суми чистого прибутку за результатами 2018 року перераховані ПАТ "Національний депозитарій України", що підтверджується платіжними дорученнями № 19389-П21 від 23.12.2021 на суму 30  072  756,24 грн та № 2875-П22 від 11.02.2022 на суму 12  408  534,48 грн.
		Однак, ПАТ "Національний депозитарій України" відмовило у взятті до виконання вищезазначені розпорядження та повернуло перераховані кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №2486285401 від 29.12.2021 на суму 30 072 756,24 грн та №2504219101 від 11.02.2022 на суму 12 408 534,48 грн.
		Також, як вказує позивач та підтверджує відповідач, на загальних зборах акціонерів ПАТ "Укрнафта" було прийнято рішення з питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства".
		З питання № 13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення такого змісту: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
		26 травня 2021 року, на підставі та на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол № 31 від 18.05.2021) та рішення правління ПАТ "Укрнафта" від 20.05.2021 (протокол № 6/1 від 20.05.2021), на адресу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків поштовим повідомленням направлено розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 1 921 167 072 грн частини чистого прибутку, розрахованого на пакет акцій Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в статутному капіталі відповідача.
		Наведені обставини встановлені судами під час розгляду справи № 640/18646/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, треті особи: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Міністерство фінансів України, Міністерство енергетики України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пені, у межах якої Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", з-поміж іншого, просило визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток підприємств за 2020 рік у сумі 3268749760,86 грн, шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1921167072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965730186,00 грн), щодо відмови в поверненні (381852502,87 грн) на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку; зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надати відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток підприємств за 2020 рік у сумі 3268749760,86 грн шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1921167072,00  грн) та дивідендів за 2018 рік (965730186,00 грн), решту суми (381852502,87  грн) повернути на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку.
		Таким чином, як зазначає позивач, частина чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій, що належить Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в статутному капіталі відповідача).
		Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/14930/20, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 21.12.2022, позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 97087,84 грн заборгованості з виплати дивідендів, 15177,01 грн процентів річних, 51025,97 грн втрат від інфляції та 2449,36 грн витрат по сплаті судового збору.
		Зазначену заборгованість у розмірі 167740,18 грн було сплачено відповідачем 24.03.2023, що підтверджується відповідною банківською випискою.
		Посилаючись на невиконання відповідачем свого обов`язку з виплати дивідендів за 2018 та 2020 роки, а також прострочення виконання Рішення суду, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 34 843,78 грн заборгованості з виплати дивідендів, 62 435,40 грн інфляційних втрат та 10 469,40 грн 3 % річних.
		Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
		За приписами частин першої, другої статті 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України "Про акціонерні товариства".
		За визначенням, наведеним у п. 8 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
		Особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо та не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань.
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цивільні права здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		За приписами ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
		Частиною першою статті 35 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, встановлених законом або правочином. Обмеження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено виключно у випадках та порядку, передбачених законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.
		Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) (п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України).
		У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства"  кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.
		Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
		Абзацом першим частини другої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
		Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (ч. 3 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства").
		Отже, у разі прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення про виплату дивідендів, у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
		Так, у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17 зазначено, що з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк.
		Як свідчать матеріали справи, Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", що відбулись 18.05.2021, було прийнято рішення про затвердження розміру та порядку розподілу прибутку товариства за 2018 рік, відповідно до якого на виплату дивідендів за простими акціями направлено частину чистого прибутку в сумі 1  931  619  526,20 грн, що складає 30% чистого прибутку ПАТ "Укрнафта" за 2018 рік. Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затверджено в розмірі 35,62 грн.
		Рішеннями Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оформленими протоколом від 27.05.2021 № 9/21, визначено, що датою складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, є 11.06.2021. Виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України з 15.06.2021 по 17.11.2021. 
		Згідно зі статтею 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб (далі - податок) є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
		За приписами статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для цього податку для резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
		Відповідно до п. 168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього кодексу.
		Згідно з п. 168.1.2 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.
		Підпунктом 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставку податку у розмірі 5% для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).
		Крім того, відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
		Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу (підпункт 1.1).
		Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2).
		Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3).
		Оскільки обов`язок утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати акціонеру оподатковуваного доходу, отримуваного як дивіденди за 2018 рік, покладено Податковим кодексом України на відповідача, як податкового агента, за ненарахування, неутримання та/або несплату (не перерахування) якого під час виплати оподатковуваного доходу передбачено застосування податковим органам штрафів визначених статтями 126, 127 Податкового кодексу України, а також нарахування пені за вчинені порушення за кожен календарний день прострочення згідно з правилами установленими статтею 129 Податкового кодексу України, то суд, враховуючи викладене, зазначає про необхідність утримання установлених законодавством податків, якими згідно з Податковим кодексом України є податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
		З урахуванням наведених положень чинного законодавства, судом встановлено, що розмір дивідендів за 2018 рік, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, який підлягає виплаті позивачу, становить 11 656,64 (623,35 грн - податок на доходи фізичних осіб (5% від оподаткованого доходу) та 187,01 грн - військовий збір (1,5% від об`єкта оподаткування).
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Новоселецький проти України", "Федоренко проти України").
		Поняття "майно" має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а також законні сподівання щодо прибутку, що може вважатися правом власності відповідно до положення статті 1 Протоколу (рішення у справах "Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів", "Федоренко проти України").
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		Статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
		Таким чином, рішення Загальних зборів відповідача про виплату акціонеру дивідендів надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата емітентом таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України".
		Отже, в силу положень Закону України "Про акціонерні товариства", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та прийнятих відповідачем рішень про виплату акціонерам дивідендів, у відповідача виникло зобов`язання зі сплати на користь позивача грошових коштів (дивідендів) за 2018 рік.
		Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
		Згідно з пунктом 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є юридичні факти, до яких можна віднести і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.
		Відтак грошове зобов`язання може виникати між сторонами не лише з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, у тому числі і на підставі факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
		Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Щодо доводів відповідача про те, що він вживав всіх можливих заходів для забезпечення виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік та направляв до ПАТ "Національний депозитарій України" розпорядження про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами з одночасним перерахуванням грошових коштів для здійснення виплати дивідендів, проте ПАТ "Національний депозитарій України" розпорядження не виконав та повернув грошові кошти, суд зазначає таке.
		Так, у спірних правовідносинах ПАТ "Національний депозитарій України" не є зобов`язаною особою перед акціонерами, а договірні відносини між ним та відповідачем не впливають на вирішення даного спору.
		Невиконання договірних зобов`язань ПАТ "Національний депозитарій України" не є підставою для невиконання відповідачем своїх обов`язків перед акціонерами.
		Більше того, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/3376/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Укрнафта" до ПАТ "Національний депозитарій України" про визнання неналежним виконання останнім умов Договору про обслуговування випусків цінних паперів від 15.11.2013 № ОВ-1962 в частині невиконання розпоряджень ПАТ "Укрнафта" про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами: від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-2013 шляхом його відхилення 23.12.2021 та 29.12.2021; від 11.02.2022 № 01/01/13/05/02-02-262 шляхом його відхилення 11.02.2022; зобов`язання ПАТ "Національний депозитарій України" виконати зазначений договір шляхом прийняття від ПАТ "Укрнафта" коштів у сумі 30072756,24 грн та 11538040,81 грн, необхідних для виконання вказаних розпоряджень, а також зобов`язання ПАТ "Національний депозитарій України" виконати розпорядження ПАТ "Укрнафта" від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-2013 та від 11.02.2022 № 01/01/13/05/02-02-262.
		Отже, беручи до уваги, що право на отримання частини прибутку (дивідендів) акціонером передбачено статтею 116 Цивільного кодексу України, Законом України "Про акціонерні товариства" і з цього питання були прийняті рішення загальними зборами відповідача, однак останній виплату дивідендів не здійснив, чим порушив свої зобов`язання і права позивача на мирне володіння майном, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача невиплачених дивідендів у загальному розмірі 11 656,64 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Оскільки відповідач був зобов`язаний виплатити дивіденди до 17.11.2021, зобов`язання вважається простроченим з 18.11.2021.
		Окрім того, з огляду на подання позивачем даного позову 15.11.2024, саме ця дата має бути кінцевою при визначенні останнім розміру позовних вимог.
		Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що позивачем невірно визначено момент початку прострочення виконання зобов`язання відповідачем, а також перевищено строк нарахування відсотків у період з 15.11.2024 по 17.11.2024, а тому стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 5 250,93 грн та 3% річних у розмірі 1 047,30 грн.
		Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача частини чистого прибутку за 2020 рік слід зазначити таке.
		За результатами загальних зборів Товариства, оформлених протоколом №31 від 18.05.2021, вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства".
		По питанню № 13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення такого змісту: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"".
		Абзацом другим статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
		Тобто саме загальні збори відповідача в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
		Відтак позивач, як акціонер відповідача, має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій.
		У цьому питанні суд також звертається до висновків Верховного Суду щодо застосування абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у аналогічних правовідносинах, викладених у постановах від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22 та від 24.10.2023 у cправі № 910/9143/22. Більш того, такі висновки зроблено на підставі фактичних обставин, що є тотожними обставинам у цій справі: відповідачем також було ПАТ "Укрнафта"; спір стосувався невиплати частини чистого прибутку за 2020 рік; спірні правовідносини ґрунтувалися на рішенні загальних зборів, оформленому протоколом від 18.05.2021 № 31.
		Отже, в силу положень Закону України "Про акціонерні товариства", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та прийнятого відповідачем рішення про розподіл прибутку за 2020-й рік, у відповідача виникло зобов`язання зі сплати на користь акціонерів, у тому числі позивача, грошових коштів у відповідності до вимог абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік".
		При цьому, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн/27 114 256 акцій, що належить Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в статутному капіталі Товариства.
		З огляду на наведене, позивач, як акціонер відповідача, має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, а саме 24 799,08 грн. 
		Доказів виплати позивачу частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять.
		З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що розмір частини чистого прибутку за 2020 рік, який підлягає виплаті позивачу, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, становить 23 187,14 грн (1 239,95 грн - податок на доходи фізичних осіб (5% від оподаткованого доходу) та 371,99 грн - військовий збір (1,5% від об`єкта оподаткування).
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що з огляду на подання позивачем даного позову 15.11.2024, саме ця дата має бути кінцевою при визначенні розміру позовних вимог.
		Відтак, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, стягненню з останнього підлягають інфляційні втрати в розмірі 10 445,03 грн та 3% річних у розмірі 2 085,18 грн.
		В 2020 році позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з виплати дивідендів за 2011-2013, 2014 роки, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/14930/20, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 21.12.2022, позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 97 087,84 грн заборгованості з виплати дивідендів, 15 177,01 грн процентів річних, 51 025,97 грн втрат від інфляції та 2 449,36 грн витрат по сплаті судового збору.
		Зазначену заборгованість у загальному розмірі 167 740,18 грн було сплачено відповідачем 24.03.2023, що підтверджується відповідною банківською випискою.
		За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
		Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.
		Обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/14930/20, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують наявність у відповідача грошових зобов`язань перед позивачем, їх розмір та факт настання строку їх виконання.
		Виходячи зі змісту положень частини першої статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу.
		Така правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.
		Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.
		Враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/14930/20 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих до 16.09.2020, а також з огляду на те, що вказане рішення було виконано із простроченням, приписи частини другої статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню за весь час прострочення, тобто з 17.09.2020 по 23.03.2023.
		Відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 46739,33 грн та 3% річних у розмірі 7323,17 грн.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
		За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
		Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
		Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 34 843,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 62 435,29 грн та 3% річних у розмірі 10 455,65 грн.
		Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 027,61 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 0,39 грн залишається за позивачем.
		Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати дивідендів у розмірі 34 843 (тридцять чотири тисячі вісімсот сорок три) грн 78 коп., інфляційні втрати в розмірі 62 435 (шістдесят дві тисячі чотириста тридцять п`ять) грн 29 коп., 3% річних у розмірі 10 455 (десять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 61 коп.
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 0,39 грн покласти на позивача.
		5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 24.03.2025
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                        О.В. Нечай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...