Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/131/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2025.
Дата набрання законної сили: 13.03.2025
Номер судового провадження: 61-1511ав25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		13 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 824/131/23
		провадження № 61-1511ав25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі:
		Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
		 
		секретаря судового засідання - Маштакової Т. Ф.,
		 
		учасники справи:
		заявник - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,
		суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович,
		боржник - ОСОБА_1 ,
		 
		за участю представників:
		приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - Кусого Андрія Васильовича,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) з використання режиму відеоконференції апеляційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Кусого Андрія Васильовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у провадженні за скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, боржник, - ОСОБА_1 ,
		Короткий зміст скарги
		1.            У січні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М., діючи через свого представника Кусого А. В. , звернувся до Київського апеляційного суду із скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В.
		2.            Скарга обґрунтована тим, що 03 грудня 2024 року Київський апеляційний суд видав виконавчий лист № 824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судових витрат у розмірі 20 000 грн, який 18 грудня 2024 року скеровано на виконання приватному виконавцю Маковецькому З. В., який в свою чергу 20 грудня 2024 року прийняв повідомлення про повернення даного виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання, посилаючись на пункт 2 частини третьої, пункт 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».
		3.            Вказував, що згідно повідомлення приватного виконавця від 20 грудня 2024 року виконавчий документ приватним виконавцем Маковецьким З. В. повернуто з тих підстав, що стягувач Білецький І. М. є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області та є діючим членом Асоціації приватних виконавців України, з яким у приватного виконавця того ж виконавчого округу Маковецького З. В., діючого члена Асоціації приватних виконавців України, є дружні стосунки, що створює передумови для особистого суб`єктивного ставлення до службових/посадових обов`язків під час здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого документа та містить ознаки потенційного конфлікту інтересів виконавця із стягувачем. 
		4.            Разом із тим, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання через наявність конфлікту інтересів виконавця із стягувачем та заявленням самовідводу.
		5.            Зауважував, що якщо приватний виконавець вирішив заявити самовідвід, то він повинен спочатку відкрити виконавче провадження та після цього виносити постанову про самовідвід.
		6.            Скаржник вважав, що неприйняття виконавчого документа до виконання з наведених підстав є протиправним, тому просив суд:
		-          визнати протиправними дії приватного виконавця Маковецького З. В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;
		-          скасувати повідомлення від 20 грудня 2024 року приватного виконавця Маковецького З. В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язати прийняти до виконання виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. судові витрати у розмірі 20 000 грн;
		-          вирішити питання про розподіл судових витрат.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		7.            Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В.
		8.            Відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції, виходив із того, що дії приватного виконавця Маковецького З. В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а відтак і саме повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу, у зв`язку із самовідводом, є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, приймаючи повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі постанови про самовідвід приватного виконавця Маковецького З. В. останній діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме пункту 2 частини третьої статті 5 та частини третьої статті 23.
		9.            Також суд не вбачав підстав для задоволення вимоги заявника про зобов`язання приватного виконавця Маковецького З. В. прийняти до виконання спірний виконавчий лист № 824/131/23 від 03 грудня 2024 року, оскільки вчинення таких дій належить до дискреційних повноважень приватного виконавця, а суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження приватного виконавця.
		Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
		10.         Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		11.         Не погодившись з цією ухвалою, представник приватного виконавця Білецького І. М. - Кусий А. В. подав до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду як суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду як суду першої інстанції та ухвалити судове рішення про задоволення скарги.
		12.         Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року відкрите апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою.
		13.         Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		14.         Апеляційна скарга мотивована тим, що апеляційним суд, розглядаючи скаргу, серед іншого, посилався на пункт 7 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року № 512/5, який стосується моментів, коли виконавець може передати виконавчий документ, проте не стосується того, що до відкриття провадження виконавець може заявити самовідвід.
		15.         Також суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», не врахував, що таким не передбачено повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання через наявність конфлікту інтересів виконавця із стягувачем та заявленням самовідводу.
		16.         Крім того, в постанові про відвід у виконавчому провадженні від 20 грудня 2024 року приватний виконавець посилався на частину четверту статті 5, статтю 23 Закону України «Про виконавче провадження», проте статтю 23 вказаного Закону не можна застосовувати на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки дана стаття виключає відводи саме у виконавчому провадженні.
		17.         На думку заявника, якщо приватний виконавець вирішив заявити самовідвід то він мав спочатку відкрити виконавче провадження та тільки після цього винести постанову про самовідвід як це прямо передбачено Законом.
		Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
		18.         У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника приватного виконавця Білецького І. М. - Кусого А. В., у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		19.         03 грудня 2024 року Київський апеляційний суд видав виконавчий лист у справі № 824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судових витрат у розмірі 20 000 грн (а. с. 8).
		20.         Строк пред`явлення виконавчого листа №824/131/23 до виконання - 3  роки.
		21.         18 грудня 2024 року на адресу приватного виконавця Маковецького З. В. адвокат Кусий А. В., який діяв в інтересах приватного виконавця Білецького І. М., надіслав заяву про відкриття виконавчого провадження з метою примусового виконання вказаного вище виконавчого листа.
		22.         20 грудня 2024 року приватний виконавець Маковецький З. В. прийняв постанову про самовідвід у виконавчому провадженні (а. с. 16-18).
		23.         20 грудня 2024 року приватний виконавець Маковецький З. В. прийняв повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (а. с. 14-15). В даному повідомленні зазначено, що останнє прийняте у зв`язку з тим, що виконавцем 20 грудня 2024 року заявлено самовідвід, наслідком якого є повернення виконавчого документа стягувачу або передання його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби.
		Позиція Верховного Суду
		24.         Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		25.         Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		26.         Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		27.         У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19) зазначено: «Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
		28.         Для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність.
		29.         Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20).
		30.         Звертаючись до апеляційного суду як суду першої інстанції зі скаргою, так і до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, приватний виконавець Білецький І. М. вказував, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що виконавцем Маковецьким З. В. заявлено самовідвід, є протиправним, оскільки у випадку самовідводу виконавця Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Також посилався на те, що без відкриття виконавчого провадження приватний виконавець Маковецький З. В. не мав права виносити постанову про самовідвід, так як всі дії повинен вчиняти у виконавчому провадженні.
		31.         В частині третій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
		якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
		в інших випадках, передбачених законом;
		при поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов`язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
		32.         Частиною четвертою статті 5 вказаного Закону визначено обставини, за наявності яких державний/приватний виконавець не може виконувати рішення.
		Так, відповідно до пункту 3 цієї частини виконавець не може виконувати рішення, якщо він, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів.
		33.         У частині п`ятій цієї статті встановлено право стягувача за його заявою  передати виконавчий документ від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби -  приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову. Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
		34.         Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
		У випадку самовідводу приватного виконавця він зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Постанова приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.
		35.         В пункті 7 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року № 512/5, зазначено, що до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону).
		У випадку самовідводу приватного виконавця виконавчий документ повертається стягувачу або передається за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби.
		36.         Отже, системний аналіз наведених положень закону свідчить про таке:
		частина третя статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає окремі випадки, за яких приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а частина четверта  - обставини, наявність яких унеможливлює виконання приватним виконавцем рішення;
		у частині четвертій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», яка застосовується у системному зв`язку зі статтею 23 цього Закону, законодавець на підставі імперативних приписів визначив обов`язок приватного виконавця заявити самовідвід у разі виявлення обставин, що свідчать про наявність реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача;
		такому обов`язку приватного виконавця кореспондує право на повернення виконавчого документа стягувачу або передачу за його згодою іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Наведений припис деталізовано у пункті 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким визначено право стягувача до відкриття виконавцем виконавчого провадження заявити про передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби.
		37.         Отже, з`ясування обставин щодо наявності реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача відбувається під час надходження заяви про примусове виконання рішення у порядку, визначеному статтями 4, 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком якого може бути вирішення питання приватним виконавцем про самовідвід, що вчиняється у формі постанови, яка може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.
		38.         З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
		39.         Право стягувача на оскарження постанови приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі спрямоване на недопущення безпідставного усунення останнього від виконання рішення, відповідає таким засадам виконавчого провадження, як обов`язковість виконання рішень, справедливість, неупередженість та об`єктивність, а також розумність строків виконавчого провадження та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватних виконавців.
		40.         З матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець Білецький І. М. звернувся до приватного виконавця Маковецького З. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив вчинити всі необхідні дії для примусового виконання виконавчого листа № 824/131/23, виданого 03 грудня 2024 року Київським апеляційним судом.
		41.         20 грудня 2024 року приватний виконавець Маковецький З. В. прийняв постанову про самовідвід. 
		42.         Після чого у зв`язку із самовідводом прийняв повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 20 грудня 2024 року. Крім того, в межах даного провадження скаржником постанова про самовідвід не оскаржується.
		43.         Як на правову підставу повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання приватний виконавець Маковецький З. В. послався на пункт 2 частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».
		44.         Скаржником не надано до суду судового рішення про визнання постанови приватного виконавця Маковецького З. В. про самовідвід неправомірною.
		45.         Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника приватного виконавця Білецького І. М. про те, що у разі надходження заяви про примусове виконання рішення та у випадку, якщо приватний виконавець вирішив заявити самовідвід, він повинен спочатку відкрити виконавче провадження та лише потім вирішувати щодо самовідводу, оскільки останнє не суперечить пункту 7 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.
		46.         Вищевказане дає підстави дійти висновку, що дії приватного виконавця Маковецького З. В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а відтак і саме повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу, у зв'язку із самовідводом, є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, приймаючи повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі постанови про самовідвід приватного виконавця Маковецького З. В. останній діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», визначених пунктом 2 частини третьої статті 5 та частини третьої статті 23.
		47.         Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду першої інстанції про те, що наявні підстави для відмови в задоволенні вимог скарги про визнання протиправними дій приватного виконавця Маковецьго З. В. щодо повернення виконавчого листа та скасування повідомлення про повернення виконавчого листа від 20 грудня 2024 року.
		48.         З урахуванням того, що місцевий суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги в частині вимог щодо визнання протиправними дій приватного виконавця Маковецьго З. В. щодо повернення виконавчого листа та скасування повідомлення про повернення виконавчого листа, оскільки постанова про самовідвід не оскаржувалась та є чинною, тому відсутні підстави для вирішення вимог про зобов`язання приватного виконавця Маковецького З. В. прийняти до виконання спірний виконавчий лист суд зазначає наступне.
		49.         Крім того, місцевий суд, розглядаючи скаргу правомірно зазначив, що у суду відсутні підстави для задоволення такої вимоги скарги, оскільки вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень приватного виконавця, а суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження приватного виконавця.
		50.         Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду як суду першої інстанції.
		51.         Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		52.         З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що ухвала Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 24, 351, 368, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Апеляційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Кусого Андрія Васильовича залишити без задоволення.
		2.            Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                       Н. Ю. Сакара
		 
		О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...