Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 139/216/25 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Військові адміністративні правопорушення; Недбале ставлення до військової служби.
Надіслано судом: 24.03.2025. Зареєстровано: 25.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2025.

Номер судового провадження: 3/139/59/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 139/216/25
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 березня 2025 року      селище Муровані Курилівці
		 
		Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Коломійцева В.І., за участю секретаря Слободянюк О.С., прокурора - стажиста О.Щура, розглянувши у закритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності підполковника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жигалівка Калинівського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		20 березня 2025 року до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов адміністративний матеріал про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
		У протоколізазначено,що підполковник ОСОБА_1 ,будучи начальником  ІНФОРМАЦІЯ_3 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 58, 59, 66, 67 Статуту, а також своїх функціональних обов`язків щодо повно і якісно виконання мобілізаційних завдань згідно плану вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, за наступних обставин.
		Встановлено, що планове завдання на поставку людських мобілізаційних ресурсів до визначених організаційних структур на січень 2025 року для районних (об`єднаних міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Вінницької області було доведене до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_1 .
		Однак, відповідно до інформації з ІНФОРМАЦІЯ_4 рівень виконання планового завдання, визначеного на січень 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_3 склав лише 25% (що у фактичних показниках становить поставку 10 мобілізованих громадян, при запланованих - 40).
		Крім цього встановлено, що на повноту виконання планових завдань першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 , в першу чергу, вплинув не належний рівень організації    та роботи підпорядкованого підполковнику ОСОБА_1 підрозділу. Окрім іншого, серед основних причин низького рівня показників у роботі ІНФОРМАЦІЯ_3 слід виділити:
		-відсутність системної роботи, яка б забезпечила якісну організацію виконання завдань за призначенням особовим складом;
		-низький рівень взаємодії з органами державної влади, Національної поліції, СБУ, охорони здоров`я, що безпосередньо вплинув на своєчасне та повне виконання завдань мобілізації;
		-низький рівень організації системи оповіщення, незадовільна підготовка особового складу груп оповіщення; 
		-незадовільна робота щодо охоплення оповіщенням підприємств, установ та організацій, відсутність контролю за виконанням керівниками органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій вимог розпоряджень.
		Таким чином, за викладених вище обставин, підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою, діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх статутних обов`язків, повно і якісно не виконав планове завдання на поставку людських мобілізаційних ресурсів до визначених організаційних структур на січень 2025 року для ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		В судовому засіданні підполковник ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП не визнав з тих причин, що ним вживалися всі можливі заходи для виконання планового завдання на постановку людських мобілізаційних ресурсів, однак територія обслуговування немає людських ресурсів, більшість осіб, які перебувають на військовому обліку, фактично відсутні за місцем проживання, значний відсоток військовозобов`язаних належить до вікової категорії 55 +, що ускладнює їх мобілізацію. На підприємствах працює мала кількість осіб, більшість із яких мають: відстрочку, обмеження за станом здоров`я (онкологічні захворювання, діабет, інші важкі хвороби), придатні лише до служби у ТЦК, через що військові частини їх не приймають, тобто близько 50% працівників підприємств мають бронювання, інші відстрочку за станом здоров`я. Значна кількість осіб перебуває на заробітках за межами території відповідальності. Особи уникають відвідування ТЦК та СП та переховуються у власних домоволодіннях. Під час розсилання електронних повісток, що надсилалися поштовим зв`язком, особи, які не з`являлися оголошувалися у розшук. За час його перебування на посаді в розшук оголошено понад 500 військовозобов`язаних, складені протоколи на старост старостинських округів. Вказав, що разом із керівником поліції здійснювалися виїзди до м.Вінниці для пошуку військовозобов`язаних, які можуть бути призвані. На виконання відповідних рішень, розпоряджень і наказів: доводилися планові показники; проводилися наради з органами місцевого самоврядування; щотижня відбувалися наради з керівниками поліції щодо виділення особового складу для спільних груп, раз на тиждень готувалися розпорядження, формувалися списки для оповіщення та виклик військовослужбовців. Розпорядження направлялися на підприємства, установи, організації та органам місцевого самоврядування, старостам. Отже постійно проводилася системна робота з забезпечення оповіщення, підготовки особового складу груп оповіщення. Також, вказав, що під час селекторної наради з керівництвом він неодноразово повідомляв про відсутність необхідних людських мобілізаційних ресурсів. З огляду на викладене просив закрити провадження у справі відносно нього, у зв`язку із відсутністю його вини.
		Прокурор в судовому засіданні підтримав протокол про адміністративне правопорушення та зазначив, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, так як останній будучи військовою посадовою особою, а саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах особливого періоду, на порушення своїх статутних обов`язків, повно і якісно не виконав планове завдання на постановку людських мобілізаційних ресурсів до визначених організаційних структур на січень 2025 року. Просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накласти на нього стягнення в розмірі 100 н.м.д.г. 
		Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, долучені до протоколів, оцінивши їх на предмет належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - щодо достатності для доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		За змістом ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.
		Згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 10.05.2024 №204 ОСОБА_1 , призначений на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		   Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 22.05.2024 №124, підполковник ОСОБА_1 , з 22.05.2024 року приступив до виконання обов`язків за посадою. 
		Відтак, будучи військовослужбовцем, підполковник ОСОБА_1 згідно вимог ст.ст.9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сул України, зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовці. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		17 березня 2014 року Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено провести часткову мобілізацію, тобто ще з 2014 року в Україні розпочав діяти особливий період.
		Із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався та триває досі.
		Підполковнику ОСОБА_1 інкриміновано порушення ч.2 ст. 172-15 КУпАП. 
		Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
		Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
		Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
		Також з об`єктивної сторони, дане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
		Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.
		Так, недбале ставлення до військової служби це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності. З суб`єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.
		Для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов`язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв`язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків проявила до них байдужість та несумлінність. 
		Відповідно до витягу із функціональних обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 : начальник відділу є єдиноначальником і особисто відповідає за постійну готовність, своєчасне розгортання і злагодженість в роботі групи контролю, виконання заходів плану проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, за своєчасне проведення призову та поставку мобілізаційних ресурсів, організовану відправку їх у війська, підготовленість та навченість особового складу групи контролю, керівного складу пункту збору територіальної громади, повноту виконання мобілізаційних заходів, підтримку обладнання групи контролю, ПЗСР, у постійній готовності до негайного розгортання для практичної роботи. Йому підпорядковується весь особовий склад першого відділу та апарат посилення.
		Начальник відділу зобов`язаний: здійснювати практичну роботу по оповіщенню, збору і поставки мобілізаційних ресурсів у взаємодії з місцевими органами влади направляти і контролювати роботу ПЗСР; повно і якісно виконувати мобілізаційні завдання згідно плану; провести уточнення та корегування плану проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів; інформувати населення про проведення відкритої мобілізації; доповідати в групу управління районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання заходів плану проведення мобілізації; знати стан справ на території району відповідальності стосовно мобілізаційних питань; планувати    роботу     і здійснювати заходи     щодо    підтримання    та удосконалення мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання; планувати    роботу     і    здійснювати    заходи     щодо    підтримання    та удосконалення готовності відділу до виконання завдань за призначенням та проведення поставки людських і транспортних ресурсів, вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; організовувати розшук резервістів і військовозобов`язаних, які не прибули по виклику в відділ, з`ясовувати причини неявки і вживати відповідні заходи щодо притягнення таких осіб до відповідальності.
		Згідно з інформацією з ІНФОРМАЦІЯ_4 №952/8/192ДСК від 07.02.2025, рівень виконання планового завдання, визначеного на січень 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_3 склав лише 25% (що у фактичних показниках становить постановку 10 мобілізованих громадян, при запланованих  40). Вказано, що на повноту виконання планових завдань начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 в січні 2025 року, окрім іншого вплинуло: відсутність системної роботи, яка б забезпечила якісну організацію виконання завдань за призначенням особовим складом; низький рівень взаємодії з органами державної влади, Національної поліції, СБУ, охорони здоров`я, що безпосередньо вплинув на своєчасне та повне виконання завдань мобілізації; низький рівень організації системи оповіщення, незадовільна підготовка особового складу груп оповіщення; незадовільна робота щодо охоплення оповіщенням підприємств, установ та організацій, відсутність контролю за виконанням керівниками органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій вимог розпоряджень. Аналогічне зазначене у письмових поясненнях свідка ОСОБА_2 . 
		Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що: у зоні відповідальності начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковника ОСОБА_1 були мобілізаційні ресурси, необхідні для виконання плану на 40 осіб; у підполковника ОСОБА_1 була реальна можливість виконати вказане планове завдання; низький рівень виконання мобілізаційного плану зумовлений саме неналежними діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 ; причинами невиконання стали відсутність системної роботи, низький рівень взаємодії з правоохоронними органами та органами місцевого самоврядування, недостатня організація системи оповіщення тощо. 
		Зокрема, відсутні документи, які б підтверджували відмову або неналежні дії підполковника ОСОБА_1 при організації мобілізаційних заходів, об`єктивну можливість виконання завдань у визначених умовах. 
		В той же час підполковник ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначав, що вживав усіх можливих заходів для виконання покладених на нього завдань, своєчасно інформував керівництво про реальні труднощі у мобілізаційній роботі, ініціював відповідні заходи спільно з правоохоронними органами та органами місцевого самоврядування, намагався виконати завдання в межах реальних можливостей. Однак відсутність належного людського ресурсу, виїзд значної частини військовозобов`язаних за кордон, бронювання працівників підприємств та інші законні підстави для звільнення від мобілізації унеможливили виконання плану у повному обсязі. 
		Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
		Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
		З наведеного вбачається, що недбале ставлення військової службової особи до своїх обов`язків передбачає наявність реальної можливості виконати вимоги служби належним чином, однак особа або зовсім не діє, або виконує їх неналежно, несвоєчасно, поверхнево чи в спосіб, що суперечить встановленим вимогам. 
		Натомість як було встановлено підполковник ОСОБА_1 вживав усіх можливих заходів для виконання покладених на нього завдань, своєчасно інформував керівництво про реальні труднощі у мобілізаційній роботі, ініціював відповідні заходи спільно з правоохоронними органами та органами місцевого самоврядування. Отже відсутні підстави вважати, що у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 171-15 КУпАП. 
		Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		На підставі вищенаведеного, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, тому провадження по справі підлягає закриттю.
		Керуючись ст.ст. 172-15, 247, 283, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		   Провадження у справі про притягнення  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-15 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду або через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.
		 
		 
		 
		Суддя : ____________

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...