Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/993/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 24.03.2025. Зареєстровано: 25.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/766/2833/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080030000265

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №766/993/23
		н/п 1-кп/766/2833/25
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   12.03.2025року                                 м. Херсон
		   Херсонський міський суд Херсонськоїобласті в складі:
		   головуючого судді:                             ОСОБА_1 ,
		   за участю секретаря:                             ОСОБА_2 ,
		   прокурора:                                 ОСОБА_3 ,
		   захисника:                                 ОСОБА_4 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Херсонав порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 27.06.2023 під № 62023080030000265 за обвинуваченням:
		    ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Козачі Лагері Херсонської області, громадянина України, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
		в с т а н о в и в:
		I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив колабораційнудіяльність, асаме добровільне зайняттягромадянином Українипосади внезаконному правоохоронномуоргані,створеному натимчасово окупованійтериторії Херсонськоїобласті за наступних обставин.
		З метою встановлення контролю на території тимчасово окупованого міста Херсона невстановлені особи з числа військових та представників спецслужб РФ на початку травня 2022 року створили незаконний правоохоронний орган у місті Херсон, а саме  так званий «Экспертно-криминалистический центр Главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области», який знаходиться за адресом: місто Херсон, Миколаївське шосе, 28-а та почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, у тому числі діючих та колишніх правоохоронців, які б співпрацювали з ними у вищевказаному новоствореному окупаційною владою незаконному правоохоронному органі. 
		Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_5 , являючись громадянином України, фактично проживаючи у місті Херсоні, достовірно знаючи про збройну агресією РФ проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення міста Херсона збройними формуваннями РФ, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію РФ на території України, погодився на пропозицію невстановлених осіб з числа військовослужбовців та представників спецслужб РФ у місті Херсоні та добровільно, 01.08.2022 року, зайняв посаду так званого «эксперта отдела автотехнических исследований ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области», тобто посаду у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території міста Херсона правоохоронному органі. 
		На займаній посаді «эксперта отдела автотехнических исследований ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области» ОСОБА_5 з моменту свого призначення по час затвердження обвинувального акту, переслідуючи свої злочинні наміри та цілі, виконував функції щодо проведення автотехнічних експертних досліджень, за результатами яких готував відповідні висновки експертиз незаконного правоохоронного органу «Экспертно-криминалистический центр Главного управления МВД Херсонской области».
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 зач. 7 ст. 111-1 КК України,як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		 
		ІI. Застосовані судом правові процедури.
		Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
		З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
		Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.
		Ухвалою суду від 07.07.2023 було призначено підготовче судове засідання.
		Судом від призначення обвинувального акту до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого та до підготовчого судового засідання, було проведено судові засідання: 19.07.2023, 25.09.2023, 02.10.2023, 13.11.2023, 13.12.2023, 20.12.2023, 15.01.2024, 15.02.2024, 19.03.2024, 09.04.2024, 28.05.2024, 24.06.2024.
		Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_5 не скористався.
		Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
		АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до рф, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території з 24.02.2022 року .
		Відповідно до ч.4 ст.548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до рф та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території рф та тимчасово окупованої території немає можливості.
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження. 
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним уст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст.323 КПК Українипередбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Згідно положень ч. 2 ст.297-1 КПК Українивбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 .
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		У відповідності до положень ч. 8ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою  сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до призначених судових засідань здійснювались шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні. 
		Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7ст. 135 КПК України. 
		З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		 
		ІІІ. Щодо забезпечення права на захист.
		Відповідно до ч. 2 ст.47 КПК Українизахисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК Українисуд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимогст. 52 цього Кодексуучасть захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК Україниучасть захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.
		З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 28.05.2024 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62023080030000265 від 27.06.2023 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 24.06.2024 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст.31,314-316 КПК України.
		Разом з цим, за період часу з 07.07.2023 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 12.03.2025, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження. 
		Захисник обвинуваченого здійснювала захист обвинуваченого: приймала участь у дослідженні доказів під час судового розгляду, виступала у дебатах.
		За час судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що у нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.
		У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був проінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про розпочате кримінальне провадження та його відмову від здійснення свого права постати перед Українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, ізахищати себе безпосередньо в суді, що свідчить про наявність у нього наміру ухилитись від кримінальної відповідальності.Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченого, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченого належної правової процедури в контексті приписів вимог ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.
		Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
		Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбаченіКПК Україниумови для проведення судового провадження за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.
		 
		IV. Позиція сторін кримінального провадження.
		Прокурорв ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винним та призначити відповідне максимальне покарання в межах санкції ч. 7 ст. 111-1КК України, застосувавши додаткові покарання.
		Захисникпросила суд виправдати її підзахисного, оскільки його винуватість не є доведеною і провадження розглянуто у відсутність обвинуваченого, що обмежило його у праві надати покази.
		 
		V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінальногоправопорушення.
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.06.2023 (справа №487/3747/23, н/п №1-кс/487/1920/23), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
		Так вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які на підставі постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 27.06.2023 виділені з кримінального провадження № 42022230000000225 від 29.06.2022, а саме оригінали, копії та інші докази, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		-копією протоколуобшуку від25.11.2022року здодатками, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення якого ОСОБА_6 добровільно видано флеш-носій «Kingston 8 ГБ», на якому містяться відомості щодо діяльності за напрямком кадрового забезпечення «главного управления министерства внутренних дел херсонской области» (накази по особовому складу, списки особового складу з паспортними даними, номерами телефонів, посад, ІПН, штатний розпис, біографічні довідки); 
		- копією протоколу огляду від 09.12.2022 року з додатком у вигляді диска та додатком, згідно з яким в ході огляду приміщення канцелярії Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області, що розташоване на 2 поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського, 10, було виявлено та вилучено документальні матеріали, які залишили представники рф, які займали будівлю під час тимчасової окупації м. Херсон, а саме: аркуші формату А4 з надрукованими відомостями щодо особового складу органів поліції рф, які під час тимчасової окупації Херсонської області працювали на користь окупаційної влади. Інформація викладена у формі таблиць з зазначенням порядкового номеру запису, ПІБ, номеру реєстрації особової справи, дати народження, серії і номеру ДУЛ УКР, ІНН України, ІНН рф, серії і номеру ДУЛ рф, посади, дати прийому, підрозділу, звання, номеру телефону. Де зазначено: « ОСОБА_7 » - 14.08.1989, должность -«эксперта отдела автотехнических исследований ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области», подразделение  ЭКЦ;
		- копією протоколу огляду від 31.03.2023 року з доданими до нього роздруківками документів, згідно з яким об`єктом огляду є компакт-диск DVD-R, наданий з матеріалів кримінального провадження №22022000000000211 від 12.05.2022року за підозрою громадян України у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 255 КК України з цифровими копіями матеріалів. Оглядаємий цифровий носій інформації DVD-R диска має назву «гненна аа» та містить папок - 594, файлів - 6 632. В ході огляду було виявлено файл з назвою «сотрудники на 5.09», при відкритті якого виявлено штат працівників «ГУ МВД Херсонской области» станом на 05.09.2022 із наявними вкладками: «сотрудники», «уволены», «кандидаты», «хлам». У вкладці «сотрудники» зазначено особисті дані співробітників, а саме: «№ п/п», «Фамилия, имя, отчество физического лица, получающего выплату», «Номер регистрации личного дела», «Дата рождения», «Серия и номер ДУЛ УКР», «Идентификационный код УКР», «Идентификационный код рф», «Серия и номер ДУЛ рф», «Должность», «Дата приема», «подразделение», «звание», «номер телефона». При здійсненні сортування за допомогою функції «Фільтр» при виборі підрозділу «ЭКЦ» виявлено 34 особи працівників «Экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области», серед яких є: « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , «эксперт отдела автотехнических исследований ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области». Надалі було виявлено папку «ИЮЛЬ 2022», у якій знаходяться накази щодо призначення на посади до «ГУ МВД Херсонской области», серед яких зокрема файл формату «Word» з назвою «Приказ 06.09.2022», в якому міститься наказ по «ГУ МВД Херсонской области» щодо призначення ОСОБА_5 . Виявлено вкладку «ЭКЦ», де зазначена структура «Экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области» з посадами, назвами підрозділів та даними експертів. Було здійснено роздруківку «Штатной расстановки экспертно-криминалистического центра ГУ МВД» з якої вбачається, що ОСОБА_5 займав посаду «эксперта отдела автотехнических исследований ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области »;
		-копією документу: «ПРИКАЗ по личному составу от 01.08.2022 начальника генерал-майор полиции ОСОБА_8 » наступного змісту: «В целях нормализации и стабилизации криминогенной обстановки, обеспечения законности и правопорядка на территории Херсонской области НАЗНАЧИТЬ: ОСОБА_9 на должность «эксперта отделаавтотехнических исследованийЭКЦ ГУМВД Херсонскойобласти» Основание: заявление ОСОБА_7 ;
		-копією документу: «Штатнаярасстановка экспертно-криминалистическогоцентра ГУМВД» дезазначено «должностьэксперт группы товароведческих экспертиз отдела экономических, строительно-технических и товароведческих экспертиз ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области»;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 23.03.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнала чоловіка, зображеного на фото №1, як ОСОБА_11 ;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 20.02.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 впізнав чоловіка, зображеного на фото №1, як особу, яка працювала на окупаційну владу рф у «ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области» на посаді експерта. Разом працювали, бачив його постійно;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 21.02.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 впізнав чоловіка, зображеного на фото №1, як особу, яка працювала на окупаційну владу рф у «ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области» на посаді експерта. Разом працювали, бачив його постійно.
		Показаннями свідків, які суду пояснили наступне:
		Cвідок ОСОБА_10 дала суду показання про те, що під час окупації м.Херсона, працювала з 01.07.2022 по 20.10.2022 експертом в «ЕКЦ МВД рф в Херсонській області» в м.Херсоні Миколаївське шосе, 28, там, в ЕКЦ, декілька разів бачила Дичок, приблизно в середині липня, яку він посаду займав не знає, однак знає, що він виїжджав, як експерт на місця злочинів, це їй пояснили інші робітники, які він мав функціональні обов`язки їй не відомо. Під час досудового розслідування за її участі проводилась слідча дія - впізнання по фото і вона впізнала Дичок серед запропонованих фото.
		Cвідок ОСОБА_14 дала суду показання про те, що під час окупації м.Херсона, працювала з 03.03.2022 прибиральницею в «ЕКЦ», Дичок не знає та не пам`ятає.
		Cвідок ОСОБА_15 дав суду показання про те, що під час окупації м.Херсона, він не працював, до окупації працював в Херсонському НДЕКЦ МВС України на посаді старшого судового експерта, 24.02.2022 центр припинив діяльність у зв`язку із повномасштабним вторгнення рф, під час окупації він перебував в м.Херсоні, однак центр не відвідував до звільнення міста, до центру прийшов 17.11.2022, там був гармидер, техніки майже не було, на багатьох дверях було таблички на російській мові.
		Cвідок ОСОБА_16 дав суду показання про те, що під час окупації м.Херсона, працював в «ЕКЦ МВД рф», прізвище обвинуваченого йому не знайомо, можливо він його там і зустрічав, з відділом автодосліджень він не спілкувався, він знаходився в окремому кабінеті лише зі свої безпосереднім керівником. Можливо під час досудового розслідування за його участі проводилась слідча дія - впізнання по фото, можливо він його впізнавав в 2023 році, він вже не пам`ятає.
		Cвідок ОСОБА_12 дав суду показання про те, що під час окупації м.Херсона, працював садівником в «ЕКЦ рф в Херсонській області» в м.Херсоні Миколаївське шосе, 28а, з середини червня по середину жовтня і чув, що Дичок там теж працював експертом автомобілістом. Крім того, зробив такий висновок, оскільки бачив його протягом двох місяців на території, кожного дня з понеділка по п`ятницю він заходив в приміщення центру, а коли уходив не знає. Що конкретно він робив не знає, ОСОБА_17 ходив з іншими експертами автомобілістами. Під час досудового розслідування за його участі проводилась слідча дія - впізнання по фото і він впізнав ОСОБА_17 серед запропонованих фото.
		Cвідок ОСОБА_6 дала суду показання про те, що під час окупації м.Херсона, працювала з 23.06 по 12.09 в незаконному правоохоронному органі ГУ МВД в Херсонській області, спочатку в групі кадрового забезпечення ЕКЦ, а з 19.07.2022 на посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення. Зараз його пригадати не може, однак прізвище знайомо, якщо не помиляється, то він працевлаштувався в ЕКЦ, посаду не пам`ятає. Під час проведення у неї обшуку, було вилучено її ноутбук, на якому перебували файли, які відповідають оригінал документів з ЕКЦ рф.
		 
		VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовуютьЄвропейську конвенціюз прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленомуКПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
		Під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачений діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - рф.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
		Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
		За частиною 7 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняттягромадянином Українипосади внезаконних судовихабо правоохороннихорганах,створених натимчасово окупованійтериторії,а такождобровільна участьгромадянина Українив незаконнихзбройних чивоєнізованих формуваннях,створених натимчасово окупованійтериторії,та/абов збройнихформуваннях держави-агресорачи наданнятаким формуваннямдопомоги уведенні бойовихдій протиЗбройних СилУкраїни таінших військовихформувань,утворених відповіднодо законівУкраїни,добровольчих формувань,що булиутворені абосамоорганізовувалися длязахисту незалежності,суверенітету татериторіальної цілісностіУкраїни. При цьому суспільна небезпека вказаного злочину полягає у тому, що особа (колаборант), з використанням умов воєнного стану, співпрацює з окупаційною владою на шкоду власній державі, тим самим свідомо допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади.
		Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим натимчасово окупованій території України»). У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення  тимчасово окупована територія України.
		У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. ст. 39, 40 КК України, однак якихсуд у цьому кримінальному провадженні не встановив.
		Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2024 справа №953/7182/23 указав, що у ч. 7 ст. 111-1 КК передбачено відповідальність за вчинення громадянином України колабораційної діяльності в умовах окупації у вигляді співпраці з державою-агресором у її інтересах, зокрема, через незаконні правоохоронні органи, які створені на тимчасово окупованій території, у формі добровільного, тобто з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності, зайняття в них посади, з метою спричинити шкоду державі Україна. Суспільна небезпечність таких дій полягає в тому, що особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади, яка є основою функціонування державного механізму загалом. Саме така форма колабораційної діяльності порівняно з іншими, передбаченими в частинах 2 та 5 цієї статті, визнається законодавцем найбільш суспільно небезпечною. З огляду на формулювання диспозиції ч. 7 ст. 111-1 КК, сам факт добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі є достатнім для кваліфікації відповідних дій за цією кримінально-правовою нормою. Наявність владних повноважень органу та спрямованість його діяльності є визначальними ознаками під час ідентифікації місця роботи колаборанта як органу влади. Під посадою в незаконному правоохоронному органі необхідно розуміти посаду в такому органі, що створений під час окупації, яка передбачає діяльність як працівника правоохоронного органу (у розумінні ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»).
		Відповідно до чинного законодавства України, заняття посади державної служби необхідно розглядати як у контексті проведення підготовчих дій щодо призначення певної особи на посаду, так і в контексті виникнення такого юридичного факту, як призначення особи на певну посаду з офіційним оформленням трудових відносин.
		Установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття ним посади, факт якого доведено як змістом досліджених судом документів, так і тим, що він фактично взявся за виконання трудових обов`язків у цьому органі з метою забезпечення його функціонування. Відомостей, які б свідчили про те, що ці дії ОСОБА_5 виконав не добровільно, зокрема під психічним чи фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
		Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки доведена належним та достатнім обсягом доказів.
		 
		VIІ. Призначення покарання.
		При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При визначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, тоді як обставиною, яка відповідно до ст.67 КК Україниобтяжує покарання, суд розцінює вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст.50,65 КК Україниметою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1ст. 1КК Українизавдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в максимальних межах санкцій ч. 7 ст. 111-1 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.
		Позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю є обов`язковим додатковим покаранням, передбаченим санкцією частини 7 статті 111-1 КК України.
		Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкцією частини 7 статті 111-1 КК України передбачена можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
		 
		VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Потерпілі відсутні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Шкода відсутня.
		Викривачі у кримінальному провадженні відсутні.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Речові докази відсутні.
		Заходи забезпечення у вигляді арештів не застосовувались.
		 
		Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, 
		 
		у х в а л и в:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України тапризначити йому покарання у виді15 (п`ятнадцяти) років позбавлення воліз позбавленнямправа обіймати будь-які посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 15(п`ятнадцять)років зконфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.
		Строк відбування призначеного ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.
		Строк додаткового покарання призначеного ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді позбавлення права обіймати будь-які посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 24.06.2024 залишити без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом30 (тридцяти) днівз дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень.
		Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення зматеріалами кримінального провадження.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченого та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		 
		 
		 
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...