Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/4400/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 25.03.2025. Зареєстровано: 25.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/389/193/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023120000000995

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		25.03.2025
		ЄУН 389/4400/23
		Провадження №1-кп/389/193/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		25 березня 2025 року Знам`янський міськрайонний суд 
		Кіровоградської області
		у складі: головуючого судді      ОСОБА_1 ,            
		за участю секретаря судового засідання             ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілої ОСОБА_4 , 
		представника потерпілої ОСОБА_5 ,
		        обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка у режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023120000000995 від 20.09.2023 стосовно
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, утриманці відсутні, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		       обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		                Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.
		20.09.2023 ОСОБА_6 , порушуючи вимоги п.2.3 (а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) (п.2.3Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а)перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан … транспортного засобу...), керуючи автомобілем ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , не забезпечив належну перевірку та технічну справність транспортного засобу. Так, при наявності видимих та завчасно відомих технічних несправностей автомобіля, а саме встановлення шин різних моделей з різними малюнками протектора на передню та задню вісь, а також відсутність болта кріпленні заднього правого колеса, що суперечить вимогам п.п.31.4 та 31.4.5 (г) та (є) ПДР, що забороняє експлуатацію транспортного засобу, розпочав керування вище вказаним автомобілем, рухаючись в світлу пору доби зі сторони пров.Соборного у напрямку пров.Польового, по вул.Соборна в м.Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області, в порушення п.п.1.5, 2.3 (б і д) ПДР (п 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну …і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавив себе можливості безпечно керувати автомобілем, щоб не наражати на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху.
		Так,  ОСОБА_6 , близько о 17 год. 00 хв. рухаючись в межах вищезазначеного населеного пункту, цілеспрямовано порушуючи законодавство України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо прямої заборони перевищення швидкості руху транспортних засобів в межах населеного пункту, нехтуючи вимогами п.п.12.4 та 12.9 (б) ПДР (п.12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.; п.12.9 Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 , 3.31  або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;), рухався зі швидкістю 108…113 км/год. (згідно висновку комплексної інженерно-транспортної експертизи №3634/23-27 від 15.11.2023), яка значно перевищувала максимально дозволену та допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги (50 км/год.).
		У подальшому, під час руху ОСОБА_6 , маючи об`єктивну можливість у світлу пору доби на горизонтальній ділянці дороги своєчасно виявити небезпеку для руху (згідно п.1.10 ПДР «небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного стану, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку»), яка виражалась у виїзді електровелосипеда під керуванням ОСОБА_9 , з прилеглою зліва відносно напрямку його руху провулку Садового, на його смугу, не вірно відреагував на зміну дорожньої обстановки та не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу, аж до повної його зупинки, чим порушив вимоги п.12.3 ПДР (п.12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до повної його зупинки).
		Натомість водій ОСОБА_6 , виявивши вищезазначену небезпеку для подальшого руху, через свідоме значне перевищення дозволеної (не більше 50 км/год) та допустимої швидкості керованого ним автомобіля, яка впливає на зупинний шлях транспортного засобу, не вжив жодних заходів для зменшення швидкості або екстреного гальмування в межах своєї смуги руху, а навпаки в порушення вимог п.п.1.2 та 10.1 ПДР (п.1.2 в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п.10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), здійснив технічно необґрунтований маневр виїзду на смугу зустрічного руху.
		В цей час, електровелосипед під керуванням ОСОБА_9 повернувся на свою смугу та продовжував рух у зустрічному напрямку, відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ 2106, при цьому ОСОБА_6 будучи вже на смузі зустрічного руху, застосував екстрене гальмування, однак через 18.3м та на відстані 0,7м до краю дороги та 6,5м до будинку №21 по вул.Соборна, відбувся наїзд на вищевказаного велосипедиста.
		Тобто, в порушення вищезазначених вимог ПДР України водієм ОСОБА_6 , у тому числі, щодо перевищення допустимої швидкості руху та здійсненні технічно необґрунтованого маневру виїзду на смугу зустрічного руху, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки до моменту наїзду, електровелосипед під керуванням ОСОБА_9 , перебував в межах своєї смуги руху, а своєчасне застосування ОСОБА_6 гальмування в межах своєї смуги руху без перевищення швидкісного режиму взагалі виключало зіткнення. 
		В результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, велосипедист ОСОБА_9 , згідно висновку судово-медичної експертизи №84 від 09.11.2023 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: крововиливу під м`яку мозкову оболонку; крововилив в м`які тканини в лівій лобній ділянці голови, в лівій потиличній ділянці голови, в правій лобній ділянці голови; ран - в лівій тім`яній ділянці, з осадженням, на лівій щоці, біля носо-губної складки; на лівій щоці в привушній ділянці; на мочці лівої вушної раковини; в ділянці завитка лівої вушної раковини; саден: в правій виличній ділянці; в правій лобній ділянці на границі росту волосся; синця в лівій навколо очній ділянці, закритої тупої травми грудної клітки: садна в VII міжребер`ї по правій передній пахвовій лінії; переломів ребер зліва: І-ІІ по паравертебральній лінії, ІІІ-ІV по середне-ключичній лінії, V - по передньо-паховій; перелом ІІІ ребра справа по середнє-ключичній лінії, без ушкодження парієнтальної плеври, з крововиливами в оточуючі м`які тканини; забою легенів, закритої тупої травми верхніх кінцівок: рани - в ділянці зап`ястку, по тилу правої кисті; в ділянці проксимального відділу п`ясної кістки І пальцю правої кисті, по тильній поверхні; в ділянці проксимального відділу п`ясної кістки ІV пальцю лівої кисті, по тильній поверхні; в ділянці проксимального відділу дистальної фаланги пальцю лівої кисті, по тильній поверхні; саден: на правому плечі в проекції головки плечової кістки (3), закритої тупої травми нижніх кінцівок: переломи правих велико- та малогомілкової кісток в середній третині, багатоуламковий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині, багатоуламковий перелом лівих велико- та малогомілкової кісток в середній третині, з крововиливами в оточуючі м`які тканини; ран - в нижній третині лівого стегна, по латеральній поверхні; в середній третині лівої гомілки, по передній поверхні (2) поряд розташовані рани; в середній третині правої гомілки, по передній поверхні; в середній третині правої гомілки, по передній поверхні; саден - біля крила правої клубової кістки, по передній пахвовій лінії; на правому стегні у верхній третині, по латеральній поверхні; на правому стегні в нижній третині, по передній поверхні; на правому колінному суглобі по передньо-бічній поверхні; на лівому стегні в верхній третині, по латеральній поверхні; на лівому стегні в нижній третині (2); синців: на правому колінному суглобі з переходом на верхню третину гомілки, по передній поверхні; на лівому колінному суглобі з переходом на верхню третину гомілки, по передній поверхні; по тилу лівої ступні; по тилу правої ступні в ділянці заплесно, закритої тупої травми живота та за очеревинного простору: забою селезінки та крововиливу в жирову капсулу лівої нирки, в сукупності несуть ознаки тяжких, як небезпечні для життя і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав, водночас заперечував щодо певних фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, тобто фактично частково визнав свою вину. Так, надав суду показання, відповідно до яких 20.09.2023 ввечері близько 17.00 години він разом із кумою ОСОБА_10 рухалися по вул.Соборній в м.Знам`янка на власному автомобілі ВАЗ 2106, білого кольору у напрямку центра м.Знам`янка до його кума Віталія, зі швидкістю приблизно 50-55 км/год. Потім, велосипедист раптово виїхав з провулку йому на зустріч і на зустрічну смугу руху. В момент зіткнення його автомобіль був на зустрічній смузі, однак ближче до своєї правої сторони. Також зазначив, що не мав об`єктивної можливості своєчасно виявити небезпеку, зокрема можливості об`їхати велосипедиста, бо той раптово виїхав, оcкільки по вул.Соборній велись ремонтні роботи, обмежувальних рух знаків не було, по бокам був викопаний рів для бордюрів, тому він виїхав на смугу зустрічного руху, інших транспортних засобів на дорозі не було, почав гальмувати, звукового сигналу не подавав, відстань між ними була невелика. Зіткнення відбулось швидко, в передню частину автомобіля, де саме точно не пам`ятає. Коли зупинився автомобіль, вийшов з нього, сам почав викликати поліцію та швидку допомогу, але не зміг викликати. Жалкує, що так сталося, вибачився перед потерпілою, проте відшкодовувати завдану їй шкоду не намагався через те, що перебував під вартою. Розмір покарання залишив на розсуд суду. 
		Цивільний позов потерпілої заявлений до нього про стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн. визнав частково та пояснив, що він фактично визнає свою вину у скоєнні ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_9 , усвідомлює щодо необхідності відшкодувати їй моральну шкоду, проте визначена останньою сума такої шкоди є необґрунтованою, зависокою, для нього непомірною. Захисник зазначила, що обвинувачений в умовах перебування під вартою не зможе повернути потерпілій матеріальну та моральну шкоду. Захисник обвинуваченого зазначила, що обвинувачений погоджується на розмір відшкодування моральної шкоди - 80400 грн., як зазначено у Законі України «Про страхування». В іншій частині позовні вимоги визнав, окрім вимоги потерпілої щодо франшизи та правової допомоги.
		Незважаючи на невизнання ОСОБА_6 певних фактичних обставин, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами, які повністю узгоджуються між собою.
		Так, допитана під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_4 показала, що 20.09.2023 до неї в гості приїхали діти, а чоловіка, який поїхав на елетровелосипеді, вона чекала близько 18.00 години. Про загибель її чоловіка ОСОБА_9 дізналась від сусідки, яка повідомила, що її чоловіка збив автомобіль по вул.Соборна в м.Знам`янці, після чого вона разом із сусідом поїхала на місце ДТП та побачила, що на середині траси лежить її чоловік, в якого голова розбита, ноги вивернуті, руки побиті, на велосипеді колесо зігнуте. На білому автомобілі, який збив її чоловіка, було розбите лобове скло, вигнуте всередину автомобіля, але наскрізь не пробите. Автомобіль і потерпілий були на одній смузі дороги. Водія автомобіля вона бачила, разом з ним була його кума, він до неї не підходив, не вибачався, у подальшому, ніякої компенсації від нього не було. Просить для обвинуваченого максимальне покарання - 8 років позбавлення волі.
		Пред`явлений нею цивільний позов до обвинуваченого та до ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також, про стягнення правничої допомоги, який був у подальшому уточнений, потерпіла разом зі своїм представником - адвокатом ОСОБА_5 підтримала та просила задовольнити повністю. 
		Представник цивільного відповідача - ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» - адвокат ОСОБА_11 просив провести розгляд даного кримінального провадження без його участі та подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні заявлених позовних вимог до ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА». 
		В обґрунтування відзиву на позовні вимоги ОСОБА_4 зазначає, що у ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» відсутній обов`язок виплатити страхове відшкодування, оскільки відповідно до ст.6 Закону України «Про страхування» обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини Страхувальника - ОСОБА_6 у вчиненні ДТП. Однак, на час розгляду справи судом ОСОБА_6 до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення ДТП у встановленому законом порядку притягнутий не був. Вважає вимоги позивача щодо стягнення суми страхового відшкодування безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки страховий випадок не настав, жодні права та законні інтереси ОСОБА_4 відповідачем ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» не порушені. Вимоги позивача ОСОБА_4 свідчать, що вона не подавала Страховику заяву про страхове відшкодування, що у свою чергу унеможливлює прийняття Страховиком рішення щодо виплати або відмову у виплаті страхового відшкодування. Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про страхування» якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або в кримінальній справі, перебіг строку на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. 
		Крім того, відповідач ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» не погоджується із позовними вимогами позивача щодо стягнення витрат, пов`язаних із поминальним обідом, оскільки відповідно до положень Закону України «Про поховання та похоронну справу», витрати, пов`язані з проведенням поминальних обідів, не належать до витрат на поховання. 
		Стосовно стягнення матеріальної шкоди, завданої знищеному майну - електровелосипеду - заперечує, просить відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги у повному обсязі, оскільки позивач ОСОБА_4 до позовної заяви не додала Звіт/Висновок про визначення розміру матеріального збитку, тобто не довела обґрунтування ціни позову. Також, звертає увагу, що електровелосипед не підпадає під ознаки наземного транспортного засобу за ст.ст.1, 29 Закону України «Про страхування», тому зазначені положення не розповсюджуються на вимоги позивача щодо стягнення страхового відшкодування.
		Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надав показання, відповідно до яких 20.09.2023 він знаходився у кімнаті будинку по АДРЕСА_2 , почув звук удару, визирнув у вікно та побачив, що автомобіль ВАЗ білого кольору зупинився, а у другому вікні побачив ближче до перехрестя на асфальті лежав чоловік. Потім він вийшов на вулицю, побачив як жінка з чоловіком - обвинувачений ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_10 , намагалися викликати по телефону поліцію і швидку допомогу, проте їм це не вдалося, тому саме він подзвонив та викликав швидку допомогу на місце ДТП. Ці чоловік і жінка йому пояснювали, що велосипедист виїхав із провулку на дорогу, петляв по дорозі. Також, бачив у транспортного засобу було вм`яте, розбите лобове скло, пошкоджена решітка, права передня частина, бачив сліди гальмування автомобіля, гальмівний шлях був довше ніж один автомобіль. Автомобіль стояв на зустрічній смузі, а велосипед лежав на протилежній стороні дороги. Потерпілий чоловік лежав у неприродній позі, ноги вивернуті, ознак життя не було, з-під голови видно було кров.
		Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надала показання, відповідно до яких вона 20.09.2023 разом із обвинуваченим ОСОБА_6 їхали на автомобілі ВАЗ з дому з вул.Медової м.Знам`янка у напрямку колхозу (в районі вокзалу), рухались по вул.Соборна, з якою швидкістю рухалися не пам`ятає, але зазначила, що не швидко, а потім з провулку, зі сторони залізничного вокзалу, несподівано виїхав велосипедист, одразу на центр дороги. В момент коли водій побачив велосипедиста, який виїхав на дорогу, - відстань була близькою, велосипедист змінював напрямок руху, петляв. Попереду них вдалині їхав автомобіль, зустрічних транспортних засобів не було. По бокам дороги були ями для бордюрів (тривалий час велись ремонтні роботи), тому не було куди звернути і ОСОБА_6 натиснув на гальма, відбувся удар на пасажирську сторону лобового скла, при цьому, водій і пасажир в автомобілі були пристебнуті пасками безпеки. Після удару транспортний засіб був на зустрічній смузі, а велосипедист на правій стороні. Будь-яких дорожніх знаків, які б обмежували швидкість руху, не було. Того дня алкоголь не вживали. Вона намагалася по телефону викликати швидку допомогу, але не змогла. Бачила на дорозі чорні сліди від гальм. 
		Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні зазначила, що самого моменту ДТП та його наслідків не бачила, очевидцем цієї події не була , а тому нічого повідомити не може.
		Від допиту свідка ОСОБА_16 прокурор в судовому засідання відмовився, про що не заперечували інші учасники судового розгляду, а тому ця відмова була прийнята судом.
		Крім того, винуватість обвинуваченого підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні наступними письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування, які повністю узгоджуються між собою.
		Згідно з витягом з ЄРДР №12023120000000995 від 20 вересня 2023 року за повідомленням від оператора 102 про те, що за повідомленням ОСОБА_13 20.09.2023 приблизно о 17.30 год. водій автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 рухаючись по вул.Соборна в м.Знам`янка здійснив виїзд на зустрічну смугу для руху, напроти будинку №60 допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_9 який рухався у зустрічному напрямку, від отриманих травм помер на місці пригоди. Внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.п.5 т.2).
		Відповідно до рапорту помічника чергового Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 20.09.2023 року отримана та зареєстрована ЄО за №9172 від 20.09.2023 заява ОСОБА_13 про те, що на розі вул.Петровського та провулку Соборного автомобіль ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 збив чоловіка похилого віку ОСОБА_9 , який крутив головою. (а.п.9 т.2).
		Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2023, доданих до нього схеми місця ДТП та фототаблиці, а також диском з фото-відео файлами, зафіксовано загальний вигляд місця ДТП, яка відбулася 20.09.2023 на нерегульованому перехресті провулка Соборного та провулка Польового в м.Знам`янка Кіровоградської області, напрямок руху автомобілів, місце зіткнення, зовнішні пошкодження автомобіля та велосипеда та інші сліди. Так, оглядом місця ДТП встановлено відсутність нерівностей та пошкоджень дорожнього покриття, загальна ширина якого становить 68 м, автодорога має дві смуги руху в обох напрямках, дорожня розмітка відсутня, до проїзної частини як праворуч, так і ліворуч примикає стовп, за узбіччям розташовані сільські будинки. Оглядом транспортних засобів зафіксовано локалізацію їх пошкоджень. Так, локалізація пошкоджень на автомобілі ВАЗ 2106, реєстраційний номер  НОМЕР_1 , наявна розбита передня решітка радіатора, вм`ятина на капоті, розбите лобове скло, вм`ятина на даху, мається деформація переднього колеса, керма, вилки. Також на дорожньому покритті зафіксовані сліди лівих і правих коліс, сліди юзу велосипеда, поверхневі, одинарні(а.п.11-27 т.2).
		       Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.09.2023 та доданої до нього фототаблиці на відстані 8,2 м від домоволодіння №62 на дорожньому покритті зафіксовано труп чоловіка, який загинув внаслідок ДТП (а.п.28-30 т.2).
		       Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №2884/84 від 21.09.2023 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_3 (а.п.31 т.2).
		       Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області від 20.09.2023 залучений адвокат ОСОБА_17 в якості захисника підозрюваного ОСОБА_6 (а.п.32 т.2).
		       Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.09.2023, ОСОБА_6 був затриманий 20.09.2023 о 20.30 год. (а.п.42-48).
		21.09.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, роз`яснені процесуальні права (а.п.49-56). 
		Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2023 до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів (а.п.70-74 т.2). 
		Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05.10.2023 ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2023 - залишена без змін (а.п.76-77 т.2).
		Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16.11.2023 ОСОБА_6 був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а також був продовжений строк досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 20.09.2023 за №2023120000000995 (а.п.151-152,159-161 т.2).
		23.11.2023 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, роз`яснені процесуальні права (а.п.171-180 т.2).
		        ОСОБА_6 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 , категорія «В» (а.п.57 т.2).
		       Згідно копії технічного паспорта серії НОМЕР_4, транспортний засіб ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 1984 року випуску, належить ОСОБА_8 (а.п.58 т.2).
		З копії полісу ОСЦПВВНТЗ № АР/3847611 з терміном дії з 24.05.2023 по 23.05.2024 ОСОБА_6 застрахований у ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА». Розмір страхової суми за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 320 тисяч грн., за шкоду заподіяну майну 160 тисяч грн., розмір франшизи 3200 грн. (п.а.59 т.2).
		       Згідно із висновком №1 від 20.09.2023 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 20.09.2023 о 17.55 год. у ОСОБА_6 ознак сп`яніння не виявлено (а.п.60 т.2).
		Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області від 20.09.2023, визнано та долучено до кримінального провадження №12023120000000995 від 20.09.2023 в якості речових доказів: електровелосипед без маркування, який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 (а.п.78 т.2).
		Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25.09.2023 накладений арешт на електровелосипед без маркування, який на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , із забороною у його користуванні та розпорядженні (а.п.84-86 т.2).
		Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в області від 20.09.2023, визнано та долучено до кримінального провадження №12023120000000995 від 20.09.2023 в якості речових доказів: транспортний засіб ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , при цьому перебував у фактичному користуванні та володінні ОСОБА_6 (а.п.87 т.2).
		Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 26.09.2023 накладений арешт на автомобіль ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , при цьому перебував у фактичному користуванні та володінні ОСОБА_6 , із забороною у його користуванні та розпорядженні (а.п.84-86 т.2).
		       Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області від 25.11.2023 залучений адвокат ОСОБА_5 в якості законного представника потерпілої ОСОБА_4 (а.п.96 т.2).
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта №84 від 09.11.2023 при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а) закритої черепно-мозкової травми: крововиливу під м`яку мозкову оболонку; крововилив в м`які тканини в лівій лобній ділянці головив лівій потиличній ділянці голови, в правій лобній ділянці голови; ран - в лівій тім`яній ділянці, з осадненням; на лівій щоці, біля носо-губної складки; на лівій щоці в привушній ділянці; на мочці лівої вушної раковини; в ділянці завитка лівої вушної раковини, саден: в правій виличній ділянці; в правій лобній ділянці на границі росту волосся; синця в лівій навколо очній ділянці; б) закритої тупої травми грудної клітки: садна в VІІ міжребер`ї по правій передній паховій лінії; переломів ребер зліва: І-ІІ по паравертебральній лінії, ІІІ-ІV по середнє-ключичній лінії, V - по передньо-паховій; перелом ІІІ ребра справа по середнє-ключичній лінії, без ушкодження парієнтальної плеври, з крововиливами в оточуючі м`які тканини; забою легенів; в)закритої тупої травми верхніх кінцівок: рани - в ділянці зап`ястку, по тилу правої кисті; в ділянці проксимального відділу п`ясної кістки І пальцю правої кисті, по тильній поверхні; в ділянці проксимального відділу п`ясної кістки ІV пальцю лівої кисті, по тильній поверхні; в ділянці проксимального відділу дистальної фаланги пальцю лівої кисті, по тильній поверхні; саден: на правому плечі в проекції головки плечової кістки (3); г) закритої тупої травми нижніх кінцівок: переломи правих велико- та малогомілкових кісток в середній третині, багато уламковий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині, багато уламковий перелом лівих велико- та малогомілкової кісток в середній третині, з крововиливами в оточуючі м`які тканини; ран - в нижній третині лівого стегна, по латеральній поверхні; в середній третині правої гомілки, по передній поверхні; саден - біля крила правої клубової кістки, по передній паховій лінії; на правому стегні у верхній третині, по латеральній поверхні; на правому стегні в нижній третині, по передній поверхні; на правому колінному суглобі по передньо-бічній поверхні; на лівому стегні в верхній третині, по латеральній поверхні; на лівому стегні в нижній третині (2); синців: на правому колінному суглобі з переходом на верхню третину гомілки, по передній поверхні; на лівому колінному суглобі з переходом на верхню третину гомілки, по передній поверхні; по тилу лівої ступні; по тилу правої ступні в ділянці заплесно; ґ) закритої тупої травми живота та за очеревинного простору: забою селезінки та крововиливу в жирову капсулу лівої нирки. Даний комплекс тілесних ушкоджень, згідно морфологічних ознак, що збереглися, утворився за життя потерпілого, в результаті масивного за своєю силою травматичного контакту з тупим об`єктом (об`єктами), форма та індивідуальні властивості якого (яких), не відобразились. Вказані тілесні ушкодження у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень на тілі, можна стверджувати, що вони характерні для автотранспортної травми, тобто могли утворитися під час зіткнення, закидання тіла на автомобіль та послідуючого падіння на тверде покриття автошляху та переміщення по ньому. Причиною смерті ОСОБА_9 стала тяжка поєднана закрита тупа травма голови, грудної клітки з множинними переламами ребер, забоєм легень, травма живота та за очеревинного простору з забоєм селезінки, крововиливом в жирову капсулу лівої нирки, переломів правих велико- та малогомілкової кісток, лівої стегнової кітки, лівих велико- та малогомілкової кісток, що ускладнилася розвитком шоку, про що свідчать дані судово-медичної експертизи трупа. Враховуючи відсутність слідів на одязі характерних для волочіння по дорожньому покриттю немає, тому говорити про це не є можливим. Про положення потерпілого ОСОБА_9 по відношенню до транспортного засобу, що рухався, буде можливим після проведення авто-технічної експертизи. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_9 видно, що в крові етиловий спирт не виявлений (а.п.98-101 т.2).
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта №999 від 17.10.2023 при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені морфологічні ознаки шокової реакції. Забій легень, селезінки (а.п.102 т.2).
		Згідно з висновком судово-медичного експерта №3268 від 25.09.2023 при судово-медичному дослідженні факту смерті ОСОБА_9 виявлено, що в крові трупа ОСОБА_9 не виявлені метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий та аміловий спирти (а.п.103 т.2).
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта-імунолога №652 від 26.09.2023, відповідно до якого кров трупа ОСОБА_9 належить до групи Ва заізосерологічною системою АВ0 (а.п.104-105 т.2).
		Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/112-23/9554-ІТ від 11.10.2023 з фото таблицями, на момент експертного огляду, з технічної точки зору, рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходились в працездатному стані. На момент експертного огляду, з технічної точки зору, ходова частина автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилася в технічно-несправному, але працездатному стані. Ходова частина має технічні невідповідності у вигляді встановлення шин різних моделей з різними малюнками протектора на передню та задню вісь, та у вигляді відсутності болта кріплення заднього правого колеса, що суперечить вимогам п.31.4.5 (г), (є) ПДР Українита забороняється експлуатація транспортного засобу. Вищевказані невідповідності ПДР України були відомі водію задовго до настання розглянутої події та виникли до моменту ДТП. Шини з різними типами малюнка протектора і різних конструкцій мають різні властивості та різну ефективність під час гальмування та маневру транспортного засобу. Установлення на одну вісь шин діагональної (нитки корду перетинаються між собою) і радіальної (нитки корду розташовані по колу профілю шини) конструкцій може призвести до заносу транспортного засобу або втрати його стійкості. Не допускається встановлення на одну вісь автобусів, легкових автомобілів, причепів та напівпричепів до них різних розмірів, конструкцій (радіальною, діагональною, камерною, безкамерною), моделей з різними малюнками протектора, ошинованих і не ошинованих, морозостійких і неморозостійких. Відсутність болта (гайки) кріплення колеса, а також наявність тріщин у дисках або ободах може призвести до руйнування або навіть зриву колеса під час руху і, як наслідок, до дорожньо-транспортної пригоди. Виявити вказані технічні невідповідності водій міг шляхом зовнішнього візуального огляду. Дані невідповідності ПДР України, могли бути своєчасно усунені належним технічним обслуговуванням ходової частини автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.п.110-115 т.2).
		Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/112-23/9553-ІТ від 18.10.2023з фото таблицями, в умовах розглянутої події автомобіль «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , первинно контактував передньою частиною з передньою частиною велосипеда. В момент первинного входу в контакт кут між поздовжніми вісями автомобіля ВАЗ 2106, (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та велосипеда знаходиться в межах близько 175° (+/-10°) (а.п.120-127 т.2).
		Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи №3634/23-27 від 15.11.2023, місце наїзду автомобіля ВАЗ 2106 на велосипедиста, яке встановлено слідчим, відповідає слідовій інформації, що була виявлена під час огляду місця ДТП від 20.09.2023. Слідам гальмування автомобіля ВАЗ 2106 відповідає швидкість руху близько 108…113 км/годину. Оскільки на проїзній частині міг відобразитись не весь слід гальмування, фактична швидкість руху автомобіля ВАЗ 2106 могла складати більшу величину, за отриману шляхом розрахунків. В розглянутій дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_6 , що мали бути спрямовані на забезпечення безпеки та на можливість уникнення ДТП регламентувались вимогами п.п.1.2, 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України (текст надано в дослідницькій частині висновку). В розглянутій дорожній обстановці дії велосипедиста ОСОБА_9 регламентувались вимогами п.12.3 ПДР України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_6 , діючи у відповідності до вимог п.п.1.2, 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста. В даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_9 не мав можливості уникнути ДТП своїми односторонніми діями. В розглянутій дорожній обстановці невідповідні вимогам п.п.1.2, 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України дії водія ВАЗ 2106 ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв`язку з ДПТ, що сталася. (а.п.136-143 т.2).
		Досліджені судом висновки експертиз, суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки вони містять у собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, аргументовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, що сприймалися безпосередньо та стали відомі під час дослідження матеріалів, наданих для проведення дослідження, тобто повною мірою відповідають вимогам Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень, КПК України, а порушень вимог ст.ст.87, 101-102 вказаного Кодексу судом не встановлено.
		Так, відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи №3634/23-27 від 15.11.2023, швидкість руху автомобіля ВАЗ 2106 в момент ДТП була близько 108…113 км/годину, водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста, водночас велосипедист ОСОБА_9 не мав можливості уникнути ДТП своїми односторонніми діями, що доводить наявність причинно-наслідкового зв`язку, а саме:невідповідні вимогам п.п.1.2, 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України дії водія ВАЗ 2106 ОСОБА_6 та ДПТ, що сталася.
		Отже, встановлені судом на підставі безпосередньо досліджених доказів фактичні обставини, спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо швидкості автомобіля, 50-55 км/год, яким він керував та відсутності у нього об`єктивної можливості своєчасно виявити небезпеку для руху, зокрема здійснити об`їзд велосипедиста. 
		Також суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_10 про незначну швидкість та неможливість об`їхати велосипедиста, оскільки вони також спростовуються вищезазначеними доказами, зокрема висновком судової інженерно-транспортної експертизи №3634/23-27 від 15.11.2023. 
		Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно зі ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.
		У рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Оцінивши сукупність досліджених доказів, керуючись законом та за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку також достатніми для обґрунтованого висновкупро наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу інкримінованого правопорушення, оскільки обвинувачений, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме: п.п.1.2, 1.5, 2.3 (б,д), 10.1,12.3, 12.4, 12.9 (б), що спричинило загибель потерпілого ОСОБА_9 , а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.
		При призначенні покарання ОСОБА_6 суд виходить з такого.
		Відповідно до вимог ст.65 КК України та роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
		Принцип гуманізму у кримінальному праві - це не лише гуманне ставлення до особи, яка вчинила злочин, але і в першу чергу до потерпілого і до встановлених суспільством непорушних правил суспільних відносин. Тому, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, та взяти до уваги інтереси потерпілих, які зазнали шкоди.
		Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
		Згідно із положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду 23.12.2005 №14  «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», п.20: При призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v.Ukraine, Tammer v.Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
		Враховуючи вищенаведені норми права, суд, при призначенні покарання ОСОБА_6 враховуєхарактер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, згідно з ч.3 ст.25 КК України є необережним, характер допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі наслідки та призвело до загибелі особи похилого віку та, позицію потерпілої та її представника, які наполягали на призначенні ОСОБА_6 найсуворішої міри покарання.
		Водночас суд зазначає, що думка потерпілої та її представника щодо виду та розміру покарання може враховуватися судом при призначенні покарання в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст.65 КК України, однак не є вирішальною, і не має над ними пріоритету. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року (справа №752/8309/16-к, провадження №51-284км18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпні 2019 року (справа № 682/956/17, провадження № 13-31кс19).
		Також суд враховує, що відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а внаслідок порушення ОСОБА_6 ряду пунктів Правил дорожнього руху України загинув чоловік потерпілої.
		Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому, суд враховує, що порушення ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху, що вимагають від водія переконатися у безпечності руху або небезпеки для інших учасників руху, перебувають у прямому безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали. 
		Оскільки дії ОСОБА_6 хоча і носять характер необережних, але все ж таки полягають саме в грубому порушенні Правил дорожнього руху, які він як водій повинен неухильно виконувати, оскільки його право на керування транспортним засобом з іншого боку накладає на нього обов`язок користуватися вказаним правом без завдання шкоди правам інших осіб. В даному випадку порушення обвинуваченим, навіть і з необережності, обов`язку дотримуватися Правил дорожнього руху призвело до непоправних порушень - позбавлення життя.
		Також при призначенні покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий (а.п.182 т.2), не одружений, утриманці відсутні, за місцем проживання характеризується задовільно (а.п.188, 189 т.2), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п.184,186 т.2) та те, що в судовому засіданні обвинувачений попросив вибачення у потерпілої та частково визнав свою вину.
		Судом прийнято до відома досудову доповідь, згідно з якою в результаті проведення оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення встановлено, що ОСОБА_6 має середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, тому орган пробації дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого без позбавлення та обмеження волі на певний строк можливе (а.п.72-74 т.1).
		Разом з тим, суд зазначає, що висновок органу пробації не має для суду наперед встановленої сили, оскільки досудова доповідь органу пробації складається лише з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого, а у кожному кримінальному провадженні така інформація повинна враховуватися з іншими обставинами, які досліджуються у повному обсязі.
		Обставин в силу ст.66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлено.
		Обставин в силу ст.67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом також не встановлено.
		Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, зокрема, ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наслідки, що настали внаслідок його вчинення, зокрема загибель людини, яка є непоправною, особу обвинуваченого, часткове визнання ним вини, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України та не знаходячи підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст.69, 75 КК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, оскільки життя і здоров`я людини визнається найвищою соціальною цінністю в Україні згідно зі ст.3 Конституції України.
		Окрім цього, беручи до уваги тяжкість вчиненого злочину, а також виходячи з вимог закону про застосування додаткової міри покарання за вчинений злочин та враховуючи тяжкість наслідків та обставин дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України. 
		Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
		Призначене покарання на переконання суду визначене з урахуванням всіх обставин, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, загальним принципам призначення покарання та принципам виваженості і справедливості, є обґрунтованим, належним, у конкретному випадку є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, зокрема у сфері злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 необхідно обчислювати з дня затримання, відповідно до протоколу затримання (т.2 а.п.42) - з 20.09.2023 та зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України.
		Оскільки підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів судом не встановлено, тому з метою запобіганню ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, та враховуючи вид призначеного покарання, до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, як гарантію виконання вироку суду. 
		Стосовно пред`явленого цивільного позову у даному кримінальному провадженні суд приходить до такого.
		Відповідно до ч.1 ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.
		Згідно до вимог ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		За положеннями ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього Кодексу, а згідно з ч.1 ст.129 КПК суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Пред`явлений потерпілою ОСОБА_18 в кримінальному провадженні цивільний позов, який у подальшому був уточнений, про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на її користь моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.; франшизи відповідно до страхового полісу №АР/3847611 від 24.05.2023 в розмірі 3200 грн. та витрат на професійну правничу допомогу представника в розмірі 10 000 грн., а також про стягнення з ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» на її користь шкоди, завданої смертю ОСОБА_9 у розмірі 241200 грн., моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_9 у розмірі 80400 грн.; витрат на поховання у розмірі 16726 грн. 20 коп., витрат на виготовлення і встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 38550 грн., та витрат на професійну правничу допомогу представника в розмірі 10000 грн., підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2106», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ВАЗ» застрахована у ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АР/3847611 з терміном дії з 24.05.2023 по 23.05.2024. Розмір страхової суми за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілого становить 320 тисяч грн., за шкоду заподіяну майну 160 тисяч грн., розмір франшизи 3200 грн. Подія, яка відбулася 20.09.2023 за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком.
		Між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією - ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» - існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс №АР/3847611).
		Доводи цивільного позивача, які містяться у відзиві на позов відповідача ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» про те, що потерпіла не зверталась до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування не приймаються судом, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 при перегляді кримінальної справи №465/4621/16-к, де існували подібні правовідносини, дійшла висновку, що потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду.
		Відповідно до статей 3,4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.
		Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст.6 Закону).
		        За положеннями ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Водночас, франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.
		       Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що потерпілій завдана шкода, заподіяна смертю її чоловіка, що не відноситься до шкоди в розумінні ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 в частині стягнення франшизи у розмірі 3200 грн. слід відмовити.
		       Згідно до ч.1 ст.22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.        
		       Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст.23 Закону).
		       Стаття 27 Закону встановлює, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
		          Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		       Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Частиною 1 статті 1167 цього Кодексу встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		За положеннями ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом.
		       Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» про стягнення на її користь грошової суми в розмірі 241200 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю її чоловіка ОСОБА_9 , а також, грошової суми в розмірі 80400 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_9 , слід зазначити таке.
		Відповідно до п.23.1 ст.23 ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підвередила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст.1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст.1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах майнова шкода завдана позивачу в результаті ДТП, у межах страхової суми (суми страхового відшкодування) має бути відшкодована страховиком. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Відповідно до п.27.1 ст.27 вищевказаного Закону Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди, п.27.2 даної статті визначено, що Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6700 гривень. Загальний розмір мінімально гарантованого страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника становить 241200,00 грн (6700х36=241200 грн.).
		Відповідно до п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		Особою, яка на підставі п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю ОСОБА_9 , є його дружина ОСОБА_4 .
		Так, розмір страхового відшкодування моральної шкоди потерпілій з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати складає 80400,00 грн. (6700*12=80400 грн.).
		Так як розмір відшкодування складає 321600 грн (241200 грн + 80400 грн), а страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 320 000 грн, то різниця цих сум складає 1600,00 грн. (321600 грн - 320000 грн).
		       Враховуючи викладене вище, із ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 шкоду, завдану смертю її чоловіка ОСОБА_9 у розмірі 241200 грн., а також моральну шкоду у розмірі 78800 грн. (80400 грн. - 1600 грн.), в іншій частині відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		       Щодо позовних вимог до ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» про відшкодування витрат на поховання в розмірі 16726,20 грн. та витрат на виготовлення і встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 38550 грн., суд зазначає таке.
		До цивільного позову потерпілою долучені чеки від 21.09.2023 на загальну суму 9817,10 грн. (т.1 а.п.86), копія накладної від 22.09.2023 на суму 5750 грн., копії чеків від 21.09.2023 на сумму 745, 50 грн. та 413,60 грн. (т.1 а.п.87), копія товарного чеку від 03.05.2023 на суму 23000 грн. (т.1 а.п.88), копія замовлення на гранітний пам`ятник та копія товарного чеку від 14.03.2024 на суму 38550,00 грн. (т.1 а.п. 148,149), які підтверджують понесенні нею витрати. 
		Так, відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
		Зі змісту ст.2 Закону України «Про поховання і похоронну справу» вбачається, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
		Витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання у розумінні статті 1201 ЦК України.
		Така позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.07.2019 (справа №500/8418/13-ц; провадження № 61-6557св18).
		З урахуванням того, що витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання в розумінні ст.1201 ЦК України та ст.2 Закону України «Про поховання і похоронну справу», тому у задоволенні позову в частині стягнення таких витрат у розмірі 6909,10 грн. слід відмовити, проте, стягнути з ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати на поховання чоловіка, а саме: 9817,10 грн. - за ритуальні товари, придбані у КП «Знам`янський комбінат комунальних послуг» (чотири фіскальні чеки від 21.09.2023); 38550,00 грн. - витрати на виготовлення і встановлення надгробного пам`ятника, а всього - 48367,10 грн.
		Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд зазначає таке.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та її трагічних наслідків - смерті ОСОБА_9 , потерпілій ОСОБА_4 було завдано моральної шкоди, розмір якої вона оцінює в 1000000 грн. та просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 .
		Потерпіла має право вимагати будь-яку компенсацію, проте суд керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а в разі завдання шкоди здоров`ю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала.
		Відповідно до  ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі  та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше невстановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються  вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.12.2021 (справа №147/66/17) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ч.1  та п.1 ч.2 ст.23 ЦК України). Виходячи з положень ст.ст.16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09. 2020у справі № 216/3521/16-ц).
		Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Водночас, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		В позовній заяві зазначено, що заподіяна моральна шкода дружини ОСОБА_9 - ОСОБА_4 полягає в тому, що одержавши звістку про те, що її чоловік попав в ДТП і помер на місці пригоди, вона була шокована, отримала сильний нервовий стрес і душевне потрясіння. Смерть чоловіка відобразилась на її здоров`ї, вона втратила душевний спокій, нормальний сон, суттєво погіршився її психоемоційний стан. Життя втратило сенс та інтерес через смерть рідної людини. Покійний чоловік був головою родини, опорою для неї та їхніх дітей. Тяжка душевна травма та туга за чоловіком суттєво змінила її спосіб життя, вона втратила можливість вільно спілкуватись з оточуючими та близькими, приймати участь у їх сімейних святах. Всі ці страждання, переживання та хвилювання наклали свій негативний відбиток на її життя, що пригнічує її емоційний стан, вона кожного дня думає про свого чоловіка, адже передчасна смерть чоловіка стала важкою психологічною травмою для неї, що додатково створює у неї почуття неповноцінності, тривоги та розпачу. І переживати та відчувати втрату чоловіка їй доведеться протягом всього життя. Крім того, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_4 очевидно вбачає неприхований умисел обвинуваченого ОСОБА_6 перекласти частину провини за скоєне ним ДТП на її покійного чоловіка, що спростовується висновком інженерно-транспортної експертизи від 15.11.2023, в якій зазначено, що невідповідні вимогам ПДР України дії водія ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, що сталася.
		Судом встановлено, що незаконні дії обвинуваченого ОСОБА_6 призвели до ДТП та завдали моральної втрати ОСОБА_4 , порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
		При визначенні розміру заподіяної потерпілій моральної шкоди суд враховує доведеність вини обвинуваченого та існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між його неправомірними діями та шкодою, завданою потерпілій, характер, тяжкість, обсяг та глибину завданих душевних страждань потерпілої, істотність вимушених змін у її житті, які пов`язані з передчасною смертю її чоловікавнаслідок вчиненого злочину та отриманою важкою психологічною травмою, а також, виходячи із засад розумності, співрозмірності та справедливості, часткового визнання обвинуваченим розміру моральної шкоди, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та вважає за доцільне визначити розмір завданої потерпілій моральної шкоди у розмірі 500000 грн.
		Виходячи з наведенного, під час вирішення позовних вимог у цій частині, суд також вважає можливим застосувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», в якому зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Крім того, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		У п.52 рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації самого факту порушення.
		Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню, суд виходить з такого.
		Відповідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
		За змістом статей 120,124 КПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Згідно ч.ч.2-4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до припису ч.5 ст.128 КПК України, ст.134 ЦПК України передбачається вимога до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Наслідком невиконання цього обов`язку є право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат, крім витрат на сплату судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону в доведенні іншої фактичної суми судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У разі істотного збільшення або зменшення заявленої до відшкодування суми судових витрат порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком сторона повинна довести неможливість передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку або поважність причин зменшення суми.
		Виходячи із змісту ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.48 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.01.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог відшкодування таких витрат.
		З огляду на викладене, що під час судового розгляду доведено наявність домовленості про перелік робіт, суму гонорару, а саме: надано копію угоди про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 10.10.2023, копію акту приймання виконаної роботи від 08.02.2024 на загальну суму 10000 грн., та копію розрахункової квитанції серії ББАЮ від 11.01.2024, тобто, встановлено факт понесення потерпілою обумовленої суми узгодженого розміру гонорару (т.2 а.п.89-90), на підставі ст.ст.118,124 КПК України позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу необхідно задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілої понесені витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. Позовні вимоги до ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» вчастині відшкодування витрат на правову допомогу не ґрунтуються на діючому законодавстві, тож задоволенню не підлягають.
		За правилами ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Враховуючи, що арештоване майно не підлягає конфіскації за цим вироком, тому суд вважає за можливе, накладені ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25.09.2023 та від 26.09.2023 арешти, скасувати. 
		Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експертів на загальну суму 8125,72 грн. за проведення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/112-23/9554-ІТ від 11.10.2023; судової інженерно-транспортної (транспортно-трасологічної) експертизи №СЕ-19/112-23/9553-ІТ від 18.10.2023; судової комплексної інженерно-транспортної (автотехнічної та транспортно-трасологічної) експертизи по обставинам ДТП №3634/23-27 від 15.11.2023.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 367-371, 373, 374, 395 КПК України, суд
		УХВАЛИВ: 
		 
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його затримання - з 20 вересня 2023 року.
		           В строк відбування покарання на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення - з 20 вересня 2023 року по день ухвалення вироку, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі. 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_6  до набрання вироком законної сили залишити попередній - у виді тримання під вартою, але не більше, ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 травня 2025 року включно.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_6 на користь  ОСОБА_4 в рахунок відшкодування, заподіяної кримінальним правопорушенням, моральної шкоди - 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 
		Стягнути з  ОСОБА_6 понесені процесуальні витрати, а саме витрати на правово допомогу, на користь  ОСОБА_4 у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» на користь  ОСОБА_4 в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди, завданої смертю ОСОБА_9 у розмірі 241 200 (двісті сорок одна тисяча двісті) грн.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» на користь  ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_9 у розмірі 78800 (сімдесят вісім тисяч вісімсот) грн.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» на користь  ОСОБА_4 в рахунок відшкодування витрат на поховання у розмірі 9817,10 грн. та витрат на виготовлення і встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 38550 грн., а всього стягнути 48367 (сорок вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 10 коп.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/112-23/9554-ІТ від 11.10.2023 у розмірі 2390 грн.; судової інженерно-транспортної (транспортно-трасологічної) експертизи №СЕ-19/112-23/9553-ІТ від 18.10.2023 у розмірі 2390 грн.; судової комплексної інженерно-транспортної (автотехнічної та транспортно-трасологічної) експертизи по обставинам ДТП №3634/23-27 від 15.11.2023 у розмірі 3345,72 грн., а всього на загальну суму у розмірі 8125 (вісім тисяч сто двадцять п`ять) грн. 72 коп.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25.09.2023 (справа №405/6876/23, провадження №1-кс/405/3222/23) на електровелосипед без маркування, який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 .
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 26.09.2023 (справа №405/6876/23, провадження №1-кс/405/3221/23) на автомобіль ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , при цьому перебував у фактичному користуванні та володінні ОСОБА_6 .
		Речові докази у кримінальному провадженні: 
		- електровелосипед без маркування, який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , який зберігається на території ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області, повернути потерпілій ОСОБА_4 ; 
		- автомобіль ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску, який зберігається на території ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області, повернути ОСОБА_8 , як йому належний відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . 
		Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Знам`янського міськрайонного суду 
		Кіровоградської області ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...