Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 567/734/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2025.
Дата набрання законної сили: 18.03.2025
Номер судового провадження: 61-11087ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2025 року                  
		м. Київ
		 
		справа № 567/734/22
		провадження № 61-11087св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Острозька міська рада Рівненської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року у складі судді Венгерчук А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		28 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина. 27 вересня 2019 року за фактом її смерті приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж. Я. заведено спадкову справу №184/2019. 
		За життя ОСОБА_3 11 березня 2011 року, склала заповіт, посвідчений секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області Галбою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 33, згідно з яким заповіла все належне їй рухоме і нерухоме майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все, що буде їй належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, порівну позивачу і відповідачу. 
		Під час звернення до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж. Я. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері позивачу стало відомо, що у Спадковому реєстрі наявні відомості щодо заповіту, виданого ОСОБА_3 14 червня 2019 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області Муштук К. С., зареєстрований в реєстрі за № 22, згідно з яким все майно ОСОБА_3 , де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все, що буде їй належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, вона заповідає лише доньці, ОСОБА_2 . 
		В ході розгляду Острозьким районним судом Рівненської області справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Острозька міська рада Рівненської області про визнання заповіту недійсним, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування (справа № 567/1508/19), проведено судову почеркознавчу експертизу, згідно з п. 2 висновку № 1.1-371/20 від 5.10.2020 року якої «Рукописний текст «Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноручно» та рукописний текст - « ОСОБА_3 » у заповіті від 14 червня 2019 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою». Крім того, керівником науково-дослідної лабораторії дослідження документів та почерку проведено почеркознавче дослідження заповіту від 14 червня 2019 року та складено висновок спеціаліста від 16 вересня 2021 року б/н, згідно з яким «рукописний запис «Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноручно» у нотаріально завіреній копії заповіту від 14 вересня 2019 року виконано, ймовірно, ОСОБА_2 ». 
		Позивач вважає, що ОСОБА_2 , маючи корисливий умисел, умисно вчинила дії, результатом яких є збільшення її частки у спадщині після смерті їх матері, ОСОБА_3 , тому вона має бути усунута як спадкоємець від права на спадкування.
		Просив суд усунути ОСОБА_2 від спадкування за законом, за заповітом від 11 березня 2011 року, посвідченим секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області Галбою І. В., зареєстрованим в реєстрі за № 33 та за заповітом від 14 червня 2019 року, посвідченим секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області Муштук К. С., зареєстрованим за реєстровим номером 22, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути судові витрати.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2024 року, у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.
		Суди виходили з того, що позивач не обґрунтував належними чи допустимими доказами наявність підстав для усунення відповідачки від права на спадкування. 
		Представник позивача неодноразово звертався з клопотаннями про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо відміток рукописним текстом «Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноручно», а також « ОСОБА_3 » у заповіті від 14 червня 2019 року, які виконані не ОСОБА_3 , а вважав, що рукописний текст виконаний ОСОБА_2 . Ухвалами суду від 07 листопада 2022 року, 01 березня 2023 року, 11 грудня 2023 року в задоволенні клопотання відмовлено з посиланням на те, в провадженні Острозького районного суду Рівненської області перебувала цивільна справа № 567/1508/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування. В ході розгляду даної справи було призначено та проведено судову почеркознавчу експертизу та повторну судову почеркознавчу експертизу, на вирішення яких, серед іншого, було поставлено питання: рукописні написи у заповіті від 14 червня 2019 року, посвідченому секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області Муштук К. С., зареєстрованому в реєстрі за реєстровим номером 22 «Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноручно» та « ОСОБА_3 » виконано ОСОБА_3 чи іншою особою. Отже, щодо обставин вчинення написів в заповіті заповідачем, про що просить представник позивача, надано відповідні висновки експертів. Рішення суду було предметом апеляційного та касаційного перегляду. Відповідно до постанови Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року вбачається, що обставини, встановлені цими висновками експертів, не були піддані сумніву щодо порушень процесуальних норм, які регламентують порядок їх призначення й проведення.
		Зазначаючи як доказ висновок спеціаліста б/н від 16.09.2021 року, позивач не вказує, чому зазначені обставини не були з`ясовані при розгляді справи № 567/1508/19. Разом з тим, цей висновок складений з грубим порушенням вимог глави 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (згідно з п. 1.1 для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів), що вказує на недопустимість використання його в якості доказу. Інших підстав для призначення експертизи позивачем не надано.
		Аргументи учасників справи
		25 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалами суду першої інстанції від 07 листопада 2022 року, 01 березня 2023 року, 11 грудня 2023 року в задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено. Суди вважали, що згідно з проведеними експертизами в ході розгляду Острозьким районним судом Рівненської області справи № 567/1508/19 висновки експертами щодо цих питань вже були надані. Однак обставини щодо встановлення конкретного виконавця рукописних написів, виконаних в заповіті від 14 червня 2019 року, у справі №567/1508/19 не встановлювались, оскільки підставою для звернення до суду була відсутність волевиявлення спадкодавця на вчинення заповіту, та на вирішення судової почеркознавчої експертизи ставилось питання про належність чи неналежність почерку та підпису у заповіті спадкодавцю. Підставою для звернення до суду у цій справі є те, що саме спадкоємець за заповітом - відповідач - виконала згадані рукописні написи, тобто, маючи корисливий умисел, умисно вчинила дії, результатом яких є збільшення її частки у спадщині після смерті матері.
		У порушення норм процесуального права та практики Європейського суду з прав людини суди необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи. Відмова у проведенні експертизи є порушенням права позивача на справедливий та ефективний розгляд справи, прав позивача щодо доказування підстав позовних вимог.
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.
		В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи - пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини справи 
		Суди встановили, що відповідно до заповіту від 11 березня 2011 року, посвідченого Вельбівненською сільською радою Острозького району, ОСОБА_3 все належне їй майно заповіла своєму синові ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_2 в рівних частках, а відповідно до заповіту від 14 червня 2019 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Вельбівненської сільської ради Острозького району Муштук К. С., ОСОБА_3 все належне їй майно заповіла ОСОБА_2 .
		У справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Острозька міська рада Рівненської області, про визнання заповіту недійсним, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування (справа № 567/1508/19) було проведено судову почеркознавчу експертизу, згідно з п. 2 висновку № 1.1-371/20 від 5.10.2020 року якої «Рукописний текст «Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноручно» та рукописний текст - « ОСОБА_3 » у заповіті від 14.06.2019 року, посвідченому Вельбівненською сільською радою Острозького району Рівненської області, реєстрованому за реєстровим номером 22, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою». 
		Також встановлено, що підпис на заповіті вчинено ОСОБА_3 , заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми, змісту та порядку складення, прочитаний заповідачу та ним підписаний, посвідчений повноважною на те особою, яка перевірила дієздатність спадкодавця і встановила дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок її смерті, секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області додержано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовність всіх необхідних у цьому процесі дій, а позивачем не доведено порушень такого процесу, які би були наслідком недійсності заповіту.
		Позиція Верховного Суду
		У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		У статті 1224 ЦК України передбачено, зокрема, що не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. 
		З огляду на цю норму спадкоємець, маючи корисливий умисел, вчиняє дії, результатом яких є виникнення права на спадкування або збільшення його частки у спадщині. Не можуть спадкувати ні за законом, ні за заповітом особи, які перешкоджали спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті, але за умови, що такі діяння сприяли виникненню права на спадкування у них або інших осіб або збільшенню їхньої частки у спадщині. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 644/5164/16-ц, від 30 серпня 2021 року у справі № 619/1534/17, від 14 червня 2023 року у справі № 753/4968/21.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
		Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України). 
		Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (Svetlana Naumenko v. Ukraine, № 41984/98, §53, ЄСПЛ, від 09 листопада 2004 року).
		На важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (див., зокрема, пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження 
		№ 12-204гс19); пункт 82 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20).
		У справі, що переглядається:
		при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що при посвідченні заповіту їх матері від 14 вересня 2019 року ОСОБА_2 , маючи корисливий умисел, умисно вчинила дії, результатом яких є збільшення її частки у спадщині, тому відповідно до вимог закону вона має бути усунута як спадкоємець від права на спадкування;
		          суди врахували обставини, встановлені у справі № 567/1508/19 щодо спору між цими ж сторонами про визнання вказаного заповіту недійсним, зокрема, що цей заповіт підписаний ОСОБА_3 та за її волевиявленням, не встановили обставин та умов, які є підставами для усунення відповідача від права на спадкування згідно з вимогами статті 1224 ЦК України.
		За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Касаційний суд відхиляє доводи скарги ОСОБА_1 , що суди необґрунтовано відмовили в задоволенні його клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи.
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
		          ОСОБА_1 з позовною заявою подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання: рукописні написи у заповіті від 14 червня 2019 року, посвідченому секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області Муштук К. С., зареєстрованому в реєстрі за реєстровим номером 22, «Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноручно» та « ОСОБА_3 » виконано ОСОБА_2 чи іншою особою ? Мотивував заяву тим, що для встановлення цих обставин слід призначити судову почеркознавчу експертизу також і у цій справі, оскільки вважав, що висновок експерта, що був складений у справі № 567/1508/19 про визнання заповіту недійсним, відповідачем як доказ визнаватись не буде (а. с. 40-41 т. 1);
		          суд першої інстанції ухвалоювід 07 листопада 2022 року в задоволенні клопотання позивача відмовив, оскільки у справі № 567/1508/19 було призначено та проведено судову почеркознавчу експертизу та повторну судову почеркознавчу експертизу, на вирішення яких, серед іншого, було поставлено питання: рукописні написи у заповіті від 14 червня 2019 року, посвідченому секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області Муштук К. С., зареєстрованому в реєстрі за реєстровим номером 22, «Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноручно» та « ОСОБА_3 » виконано ОСОБА_3 чи іншою особою, надано відповідні висновки. Суди обставини, встановлені цими висновками експертів, не піддавали сумніву. Необхідності повторного встановлення обставин щодо вчинення написів у заповіті від 14 червня 2019 року, щодо яких вже надані відповідні висновки експертів, представником позивача не наведено;
		в підготовчому засіданні представник  ОСОБА_1  повторно подав зазначене клопотання, в обґрунтування якого також зазначив, що предметом доказування у справі, що розглядається, є доведення факту, що саме спадкоємець за заповітом від 14 червня 2019 року ОСОБА_2 виконала згадані рукописні написи, тобто, маючи корисливий умисел, умисно вчинила дії, результатом яких є збільшення її частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 . Вказані обставини у справі № 567/1508/19 не встановлювались, в ході проведення судових почеркознавчих експертиз питання щодо ідентифікації конкретного виконавця рукописних написів у заповіті від 14 червня 2019 року не ставились;
		суд першої інстанції ухвалою від 01 березня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання з тих мотивів, що питання про призначення експертизи вже вирішено ухвалою від 07 листопада 2022 року, інших належних обґрунтувань необхідності повторного встановлення обставин щодо вчинення написів у заповіті від 14 червня 2019 року, щодо яких вже надані відповідні висновки експертів, представником позивача не наведено та судом не встановлено;
		ухвалоювід 11 грудня 2023 року суд відмовив у задоволенні аналогічного клопотання, поданого представником позивача втретє в судовому засіданні, оскільки питання про призначення такої експертизи вже вирішено судом ухвалами від 07 листопада 2022 року та від 01 березня 2023 року, представником позивача, який фактично не погоджується з вказаними ухвалами, у клопотанні не наведено будь-яких нових обставин та доводів;
		апеляційний суд відхилив зазначене клопотання позивача, заявлене в апеляційній скарзі, погодившись з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для призначення експертизи, за обставин, установлених у справі № 567/1508/19, зокрема, що у заповіті від 14 червня 2019 року відповідні записи виконані не  ОСОБА_3 , а іншою особою, в той час як підпис на заповіті вчинено нею.
		Касаційний суд погоджується з таким висновком. За встановлених у справі № 567/1508/19 обставин про те, що заповіт від 14 червня 2019 року вчинений в установленому законом порядку, за волевиявленням  ОСОБА_3 та нею підписаний, бажання позивача ідентифікувати відповідача як виконавця рукописних написів «Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноручно» та « ОСОБА_3 » саме по собі не є підставою для усунення її від права на спадкування згідно з вимогами статті 1224 ЦК України, тобто не має значення для вирішення цієї справи. 
		Колегія суддів також враховує, що у діях позивача вбачається виключно прагнення переглянути в межах цієї справи судові рішення, прийняті в іншій справі № 567/1508/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання заповіту недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, які мають законну силу та якими відповідний спадковий спір між сторонами вирішений, що суперечить принципу правової визначеності.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                    Є. В. Краснощоков 
		 
		Д. А. Гудима
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...