Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/11575/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано судом: 25.03.2025. Зареєстровано: 26.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кс/761/8260/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024000000000745

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 761/11575/25
		Провадження № 1-кс/761/8260/2025
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 березня 2025 року  м. Київ
		Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		захисника - ОСОБА_4 ,
		підозрюваного - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про продовження строку тримання під вартою
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000000745 від 20.08.2024,
		В С Т А Н О В И В:
		До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000000745 від 20.08.2024.
		В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначає про те, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000745 від 20.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
		29.01.2025 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
		30.01.2025 ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
		31.01.2025 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 28.03.2025 включно, без визначення розміру застави.
		19.03.2025 постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000745 до трьох місяців, тобто до 30.04.2025 включно.
		Підозра у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України обґрунтовується доказами, які зібрані у кримінальному провадженні, а саме: інформуванням ДКР СБ України від 19.08.2024 щодо виявлення кримінального правопорушення; відповіддю на доручення з ДКР СБ України від 11.12.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 21.08.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 30.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 30.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 06.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 25.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.12.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.12.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07.01.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 07.01.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 16.12.2024; протоколами за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.12.2024; протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.12.2024; протоколом добровільної видачі; протоколами оглядів; протоколами обшуків від 29.01.2025; іншими матеріалами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення.
		В обґрунтування свого клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що ОСОБА_5 інкримінується діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачає виключно позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, ризики, які враховувались судом раніше, не змінились та не зменшились, а застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти існуючим ризикам щодо можливості переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; знищення, сховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав зазначених у ньому, вважав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, а підозра пред`явлена ОСОБА_5 є обґрунтованою та підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами, відтак просив задовольнити клопотання та продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
		Захисник ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання та продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою, на обґрунтування своїх доводів зазначив, що підозра є необґрунтованою, а ризики, на які посилається прокурор, є не підтвердженими.
		Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи захисника та також просив відмовити у задоволенні клопотання.
		Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, прийшов до наступного висновку.
		У судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеик Уркїани здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000745 від 20.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
		29.01.2025 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
		30.01.2025 ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
		31.01.2025 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 28.03.2025 включно, без визначення розміру застави.
		19.03.2025 постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000745 до трьох місяців, тобто до 30.04.2025 включно.
		Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_5 та причетність підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
		При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
		Таким чином, враховуючи поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		При цьому слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого їй злочину, правильність кваліфікації її дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Водночас, при розгляді клопотання та вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
		Так, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано ризики переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; знищення, сховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється.
		Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
		Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
		Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.
		Так, інкриміноване ОСОБА_5 діяння відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що тяжкість покарання у разі визнання судом його винним сама по собі може бути обставиною, яка може обумовити ризик переховування останнього від органів досудового розслідування, суду.
		Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.
		Також що стосується ризику втечі підозрюваного, то Європейський суд з прав людини вказує, що він не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня «Панченко проти Росії». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню «Бекчиєв проти Молдови».
		Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що підозрюваний не одружений, будь яких осіб на утриманні не має, що вказує на відсутність стримуючих факторів щодо ненастання даного ризику та відсутність міцних соціальних зв`язків, а також враховано його вік, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, який має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
		Надаючи оцінку можливості впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
		За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та підозрюваних та дослідження їх судом.
		Існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, можливість знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджання кримінальному провадженню іншими чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою. 
		Таким чином, слідчий суддя вважає доведеними наявність раніше заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
		Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. 
		Продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
		При цьому, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. 
		Враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , а також те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, слідчий суддя не знаходить підстав для скасування чи обрання іншого, більш м`якого, запобіжного заходу.
		При цьому, будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров`я або існування інших обставин, що виключали би можливість тримання під вартою останнього, слідчому судді не надано.
		Крім того, слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявністю реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Також слідчий суддя вважає доведеними і об`єктивні обставини, що полягають у неможливості завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, оскільки в рамках даного кримінального провадження необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Водночас, слідчий суддя відзначає, що постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 19.03.2025 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 30.04.2025, а тому, враховуючи викладене, строк дії ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід встановити з урахуванням зазначеного строку, як це передбачено положеннями ч. 3 ст. 197 КПК України.
		Також слідчим суддею враховано і високий ступінь небезпеки злочину, який вчинений із застосуванням насильства, а тому такі обставини з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України дають підстави не визначати розмір застави, оскільки такий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
		Керуючись статтями 2, 7, 8, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
		П О С Т А Н О В И В:
		Клопотання слідчого Головного слідчого управління СБ України  ОСОБА_6  - задовольнити.
		Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
		Строк дії ухвали про продовження строку тримання  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 квітня 2025 року, включно.
		На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...