Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/22916/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано судом: 25.03.2025. Зареєстровано: 26.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.03.2025
Номер судового провадження: 11-кп/820/236/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022240000000078

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 березня 2025 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/22916/22
		Провадження № 11-кп/820/236/25
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
		 
		головуючої-судді             ОСОБА_1 ,
		суддів:          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		з участю секретаря с/з:         ОСОБА_4 ,
		прокурора                 ОСОБА_5 , 
		захисника                  ОСОБА_6 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в порядку спеціального судового провадження матеріали кримінального провадження № 22022240000000078 від 05.05.2022 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, за апеляційною скаргою захисника на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 грудня 2024 року, 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		   Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10грудня 2024року  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Алєксєєвка, Хвалинського району, Саратовської області РСФСР, громадянина Російської Федерації, голову Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації, місце проживання та реєстрації невідоме, робоча адреса: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.110 КК України, та призначено йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна належному йому на праві власності на користь держави Україна.
		   Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, в порядку ч.6 ст.193 КПК України залишено без змін, а початок строку відбування основного покарання ухвалено рахувати з моменту його затримання на виконання вироку суду. 
		 
		   За вироком суду, ОСОБА_7 , будучи головою Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації (далі  РФ), представником влади РФ, уповноваженим приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів РФ, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і збройних сил РФ, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що він порушує встановлений ст.ст. 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу Російської Федерації, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю РФ над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники  депутати Державної думи Федеральних зборів РФ діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року та вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), ст.ст. 1-3, 68 Конституції України, а саме 15.02.2022 року, перебуваючи за адресою РФ, м. Москва, вул. Охотний ряд, буд. 1, прийняв участь у засіданні Державної думи Федеральних зборів РФ, де підтримав постанову із зверненням до президента РФ з проханням розглянути питання про визнання РФ самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також 22.02.2022 року, перебуваючи за тією ж адресою, прийняв участь у засіданні Державної думи Федеральних зборів РФ, де підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою, чим вчинив умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
		   
		   Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_7 складу 
		кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України.
		Свої вимоги аргументує тим, що вина обвинуваченого ґрунтується на недопустимих, недостовірних та неналежних доказах, що призвело до наступних порушень: 
		-порушення порядку повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд даного кримінального провадження шляхом розміщення відповідної інформації в спосіб, який унеможливлює громадянина іноземної країни отримати таку інформацію;
		-використання доказів для доведення вини ОСОБА_7 , здобутих в інших кримінальних провадженнях, без відповідних на те дозволів слідчого судді;
		-користування ОСОБА_7 , як представником влади, імунітетом у вітчизняній судовій системі, а отже неможливість притягнення його до кримінальної відповідальності; 
		-відсутність доказів умислу в діях ОСОБА_7 на вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України;
		-неконкретизований спосіб вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, який висловлював лише власну політичну позицію під час голосування колегіального органу і яка жодним чином не могла вплинути на прийняття президентом РФ відповідного рішення; 
		-не розкрито дій ОСОБА_7 , які, за версією обвинувачення, спричинили наслідки у вигляді загибелі людей при відсутності потерпілих та завданої шкоди в межах даного провадження; 
		-відсутність доказів, які б підтверджували попередню змову, склад співучасників, їхню роль і функції.
		 
		Заслухавши доповідьсудді апеляційногосуду щодозмісту судовогорішення зкоротким викладомсуті вимогапеляційної скарги, захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, прокурора, який заперечив щодо апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
		 
		Відповідно до ч.1ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Оскільки у поданій апеляційній скарзі не оспорюється те, що обвинувачений ОСОБА_7 , являючись діючим головою Державної Думи Федеральних Зборів РФ, будучи представником влади, 15 лютого 2022 року за адресою: Російська Федерація, м. Москва, вул. Охотний ряд, буд.1, прийняв участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, де підтримав постанову із зверненням до Президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також 22.02.2022 року, перебуваючи за тією ж адресою, прийняв участь у засіданні Державної думи Федеральних зборів РФ, де підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою, колегія суддів, керуючись ч.1ст.404 КПК України, не наводить в цій ухвалі доказів на підтвердження цих висновків суду.
		 
		Відповідно до ст.73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом.
		Отже, будь-які дії, пов`язані із зміною меж території України чи зміною меж державного кордону України без проведення всеукраїнського референдуму, утворюють об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст.110 КК України.
		Визнання інших державних утворень, так званих «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки», у межах міжнародно визнаних кордонів України на її території, є діями, спрямованими саме на зміну меж території та державного кордону України.
		Таким чином, ОСОБА_7 , будучи представником влади та голосуючи за постанови із зверненням до Президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, та ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою, вчинив посягання на територіальну цілісність і недоторканість України. 
		Факт того, що всі представники влади РФ усвідомлюють та розуміють, що Україна є суверенною державою з міжнародно визнаними кордонами, підтверджений і фактом ратифікації РФ 22 квітня 2004 року Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року, яким визнано та демарковано кордон між Україною та РФ.
		ОСОБА_7 , будучи головою Державної Думи Федеральних Зборів РФ, повинен був знати і достовірно знав про укладення такого договору державою, представником влади якої він є, тобто РФ, а отже розумів про незаконність, протиправність зміни меж території та державного кордону України.
		Внаслідок ратифікації 22.02.2022 року договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, РФ під приводом допомоги так званим «Донецькій народній республіці» і «Луганській народній республіці» здійснила 24.02.2022 року повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочала бойові дії на території України, з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки.
		У зв`язку з військовою агресією РФ проти України,Указом Президента України «Про введення воєнного стану»на всій території України введено воєнний стан з 05:00 години 24.02.2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась.
		З огляду на викладене, твердження сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не наділений повноваженнями змінювати територіальну цілісність України і, голосуючи, він лише висловив таким чином свою політичну позицію, за яку не може нести кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на порушення усіх вищенаведених актів міжнародного права і законодавства України, обвинувачений вчинив дії спрямовані саме на зміну меж території та державного кордону України.
		На переконання апеляційного суду, встановлені під час судового розгляду фактичні об`єктивні обставини та наведені у вироку висновки місцевого суду підтверджують умисел обвинуваченого та спростовують твердження сторони захисту, викладені у апеляційній скарзі.
		 
		Відповідно до сталої судової практики про наявність попередньої змови групи осіб на вчинення злочину вказує узгодження співучасниками предмета злочину, місця, часу, способу вчинення та змісту функцій, які будуть здійснювати співучасники. 
		Попередня змова може проявлятися також безпосередньо через поведінку співучасників, яка свідчить про їх намір вчинити злочин.
		З досліджених судом першої інстанції і перевірених апеляційним судом доказів, вбачається, що голосування за вищевказані постанови здійснено одноголосно всіма присутніми членами Державної Думи Федеральних Зборів РФ. Перед голосуванням відбувалися виступи окремих депутатів щодо позитивного прийняття рішення до його фактичного голосування. 
		Ці обставини, на думку колегії суддів, свідчать про попередню домовленість між собою осіб, які приймали участь в голосуванні та прийнятті вказаних рішень.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 було виділено з кримінального провадження по якому здійснюється досудове розслідування за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України,і іншими особами, а саме депутатами Державної Думи Федеральних Зборів РФ.
		А тому, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину за попередньою змовою групою осіб, є правильним.
		 
		Настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків, як особливої кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, у даному кримінальному провадженні підтверджується: офіційними повідомленнями уряду України та міжнародними організаціями про втрати серед населення внаслідок бойових дій на території України. Так, станом на 21 червня 2022 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало 10403 випадків загибелі або поранення цивільних осіб України (4634 загиблих і 5769 поранених); звітами міністерств України, зокрема, Міністерством з питань реінтеграції за 2022 рік зареєстровано 4867106 осіб переселенців, більша частина яких була позбавлена житла; матеріалами кримінальних проваджень за фактами вчинення військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.438 КК України.
		Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_7 , які полягають у голосуванні за постанову із зверненням до Президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також постанову про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою, стали однією з передумов повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, початку бойових дій на території України, з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки.
		Факт вчинення ОСОБА_7 конкретних дій, їх суспільно небезпечний характер та наслідки, що настали в результаті таких його дій, переконують колегію суддів у правильності кваліфікації за ч.3 ст.110 КК України.
		 
		Колегія суддів також не вбачає підстав ставити під сумнів висновки місцевого суду про наявність в діях обвинуваченого умислу на вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України.
		Судова колегія зазначає, що обвинувачений, являючись діючим головою Державної Думи Федеральних Зборів РФ, при голосуванні за постанови із зверненням до Президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав та щодо ратифікації Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою усвідомлював, що Українає суверенноюдержавою зміжнародно визнанимикордонами; як представниквлади знавпро ратифікаціюРФ 22квітня 2004року Договоруміж Україноюта РФпро українсько-російськийдержавний кордонвід 28січня 2003року,яким визнанота демаркованокордон міжУкраїною таРФ; розумів про незаконність, протиправність зміни меж території та державного кордону України; передбачав, що своїми діями (позитивним голосуванням) створив передумови повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, початку бойових дій, з метою зміни меж території та державного кордону України; усвідомлював наслідки таких дій (загибель значної кількості людей, значні руйнування); мав можливість голосувати проти, однак цього не зробив. 
		Колегія суддів вважає, що така поведінка обвинуваченого до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, свідчить про наявність у нього умислу на вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України.
		При цьому сторона захисту, висуваючи версію про відсутність в діях обвинуваченого умислу на вчинення інкримінованого йому злочину, не обґрунтовує цю позицію, не зазначає, яка ж мета була у обвинуваченого при голосуванні, не наводить доказів, які б підтверджували нерозуміння обвинуваченим подальших наслідків таких його дій внаслідок психічної хвороби, фізичного чи психологічного тиску на нього, тощо. 
		 
		Необґрунтованими є і доводи сторони захисту про використання у даному кримінальному провадженні доказів для доведення вини ОСОБА_7 , здобутих в інших кримінальних провадженнях, без відповідного на те дозволу слідчого судді.
		Кримінальним процесуальним законом не забороняється органу досудового розслідування отримувати (збирати докази) через відповідні запити на отримання інформації від державних органів, юридичних і фізичних осіб. Ненадання ж такої інформації добровільно може бути подолано шляхом використання інституту тимчасового доступу до речей і документів. 
		Колегія суддів враховує, що згідно з ч.4ст.132 КПК Українидля оцінки потреб досудового розслідування слід виходити із можливості без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. 
		У даному провадженні здійснювався огляд матеріалів інших кримінальних проваджень в порядку ст.237 КПК України на підставі дозволу начальника слідчого відділу УСБУ у Хмельницькій області. За результатами такого огляду складено відповідні протоколи, які в подальшому долучені до справи і використані в межах кримінального провадження. 
		 
		Колегія суддів не може погодитися із твердженням сторони захисту про допущені порушення порядку повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд даного кримінального провадження шляхом розміщення відповідної інформації в спосіб, який унеможливлює громадянина іноземної країни отримати таку інформацію.
		Спосіб повідомлення обвинуваченого щодо проведення відносно нього як досудового, так і судового провадження, повністю узгоджується із нормами кримінального процесуального законодавства та відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
		З наявних матеріалів справи (численні документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження. Також обвинувачений отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, маючи можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
		У даному провадженні повістки про виклик ОСОБА_7 до слідчого, повідомлення про підозру, обвинувальний акт у перекладі на російську мову, скеровано на офіційний сайт Державної Думи Російської Федерації.
		Судові виклики здійснювалися в порядку визначеному ст.323 КПК України, зокрема, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Хмельницького міськрайонного суду, публікаціях на офіційних сайтах офісу генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр». 
		Провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме по собі не є несумісним зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право на справедливий суд.
		В межах провадження інтереси ОСОБА_7 представляв адвокат, чим було забезпечено виконання вимог п.8 ст.52, ч.3 ст.323 КПК України і реалізовано визначені статтями 20, 22 цього Кодексу засади змагальності кримінального провадження і забезпечення права на захист.
		Звісно, участь захисника обвинуваченого не може розцінюватися як рівнозначна заміна участі самого обвинуваченого. Однак, останній мав право вибору особисто захищати себе у змагальному процесі, чим не скористався.
		На переконання колегії суддів, місцевий суд використав всі передбачені законом заходи для своєчасного сповіщення обвинуваченого про здійснення кримінального провадження і створення йому у такий спосіб умов для реалізації свого права на справедливий судовий розгляд.
		При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у зазначеному питанні, відповідно до якої з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом (постанова ККС ВС від 25.04.2024 у справі № 296/8416/21 провадження № 51-7860км23). 
		 
		Отже, як свідчать матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції, дослідивши всі обставини даного провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх належності та взаємозв`язку, дійшов, на переконання колегії суддів, правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. 
		Матеріали справи не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
		 
		Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Вирок Хмельницького міськрайонного судувід 10 грудня 2024року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника  без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.
		 
		 
		 
		Судді:
		   
		ОСОБА_1   ОСОБА_2          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...