Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/4474/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 26.03.2025. Зареєстровано: 26.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/0203/138/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020040030001832

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 203/4474/20 
		Провадження № 1-кп/0203/138/2025 
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.03.2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
		в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі - ОСОБА_2 
		за участю прокурора  ОСОБА_3 
		потерпілого - ОСОБА_4 
		представника потерпілого - ОСОБА_5 
		захисника - ОСОБА_6 
		обвинуваченого - ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040030001832 від 05.10.2020 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шахризабз Узбекистан, гр. України, з середньою-спеціальною освітою, маючого на утриманні неповнолітню дитину, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 22.07.2024 Бабушкінським районнимсудом м.Дніпропетровська зач.1ст.309КК Українидо 1року обмеженняволі,з іспитовимстроком 1рік, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		05.10.2020 року, приблизно о 20.00 годині, ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку №110 по проспекту Олександра Поля в м. Дніпро, побачив свого раніше знайомого ОСОБА_4 , з яким були особисті неприязні відносини, після чого в цей же день, приблизно о 20.13, під час словесного конфлікту, діючи умисно, на підставі раптово виниклого умислу, спрямованого на заподіяння легкого тілесного ушкодження, підійшов до ОСОБА_4 та, тримаючи в правій руці металеву пилочку для нігтів, наніс один удар у ліву сторони шиї потерпілого ОСОБА_4 , чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді різаної рани лівої бічної поверхні шиї, з ушкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини та поверхневих м`язів шиї, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день), після чого ОСОБА_7 втік з місця вчинення кримінального правопорушення.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та суду пояснив, що в вечері, точної дати не пам`ятає, в 2020 році йшов з роботи. На перехресті вул. Тітова та пр. О Поля м. Дніпро зустрів знайомого ОСОБА_4 , який стояв біля кіоску «шаурми». Між ними відбувся словесний конфлікт, через те, що вони раніше працювали на одному автомобілі позмінно. Коли ОСОБА_4 передавав йому автомобіль, виявилось відсутність ковпака на колесі, тому власник авто відмовив їм в здачі авто та вони втратили роботу. Потерпілий почав словесно ображати обвинуваченого, оскільки був в стані алкогольного сп`яніння, на що обвинувачений просив поговорити в спокійній обстановці. Раптом ОСОБА_4 дістав ніж та почав розмахувати ножем перед його обличчям. Коли останній черговий раз замахнувся, обвинувачений ОСОБА_7 достав пилку для нігтів, яка була в кармані, та прошкрябав нею шию потерпілого. ОСОБА_4 вибіг на дорогу та просив викликати швидку допомогу. Оскільки він крові у потерпілого не побачив, то пішов до дому. Зранку до нього приїхали працівники поліції та вилучили з кармана пилку для нігтів. Ніякого ножа у нього не було. 
		Органами досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство, тобто протиправному заподіянні смерті іншій людині. 
		Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, посилаючись на те, що потерпілому спричинене тілесне ушкодження саме ножем, та посилаючись на наступні докази:
		-Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з обвинуваченим ОСОБА_7 по роботі, працювали напарниками, мали виключно робочі стосунки, а не дружні. Компанія, де працювали, має назву «Автофемелі». Керівництво компанії здійснюється віддалено: автомобіль передається між напарниками та під час передачі його фотографують та надсилають оператору. Таким чином перевірюється стан та зовнішній вигляд автомобіля. На цьому ґрунті і відбувся конфлікт. Оскільки не завжди вчасно вдавалось передати авто та відбувались запізнення на домовленому місці зустрічі, ОСОБА_7 часто запізнювався. Одного разу ОСОБА_7 затримався більше ніж на дві години, про що потерпілий повідомив диспетчера. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_7 та почав погрожувати, через те що потерпілий повідомив про випадок диспетчера. Наступного дня, відпрацювавши зміну, під час передачі авто, ОСОБА_7 сів до авто, дістав ніж, схватив його за шию та підвід ніж до обличчя, вимахнувши два ти рази, та почав розмову про те що в подальшому перемінка буде відбуватись як повинна без розмов та затримок. Наступного дня він повідомив про цей випадок диспетчера, після чого керівництво вирішило розсадити їх по різним авто, щоб не були напарниками. Через деякий час він звільнився. Приблизно через півтора місяця на перехресті вул. Тітова та пр. О. Поля зустрів ОСОБА_7 , який поводив себе агресивно, вимагав відійти поговорити, вимагав підійти, на що потерпілий сказав, що нема про що говорити. Весь час останній намагався наблизитись. Коли наблизився, наніс йому удар ножем по шиї, навідмаш з боку. До нього підбіг знайомий, з яким він стояв біля кіоску «Шаурма» та сказав що шию порізали, потім викликали швидку допомогу, яка доставила до четвертої лікарні, та на поріз наклали шви. Одного разу він під час передачі авто в дверях автомобіля виявив два ножа: один мисливський, другий столовий загострений. 
		-Свідок ОСОБА_8 в судовомузасіданні пояснив,що товаришуєз ОСОБА_4  близько 10 років. В жовтні 2020 року, на перехресті вул. Тітова та пр. О Поля м. Дніпро, він разом з потерпілим заказували шаурму. До них підійшов ОСОБА_7 та почав в агресивній формі вимагати від ОСОБА_4 поговорити з ним, намагався відвести в бік. Потерпілий відмовлявся розмовляти, однак потім, коли свідок відвернувся до кіоску з шаурмою, ОСОБА_7 підійшов та вдарив потерпілого рукою у бік шиї, після чого він побачив розрізану рану. В руці у обвинуваченого ОСОБА_7 бачив блискучий металевий предмет, сказати що саме це було не може, але це був предмет розміром близько 15 см. Кров з шиї потерпілого йшла спочатку сильно потім зупинилась.
		-Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в жовтні 2020 року в вечері, але було ще світло, на перехресті вул. Тітова та пр. О Поля м. Дніпро він бачив як один чоловік кавказької зовнішності вів себе не адекватно, провокував бійку та імовірно вдарив ножем іншого чоловіка. Як саме вдарив він не бачив, вважає що ударив ножем, оскільки бачив блискучий предмет в руці. Чоловік якого вдарили, перед цим просив не провокувати бійку та намагався погасити конфлікт. На його думку ніж був приблизно 15 сантиметрів. 
		-Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що взимку 2020 року, на перехресті вул. Тітова та пр. О Поля м. Дніпро, в вечері йшов за шаурмою та зустрів ОСОБА_7 . Він зайняв чергу та побачив що обвинувачений зустрів потерпілого та почав з ним голосно розмовляти. ОСОБА_7 запросив останнього зайти за кіоск, на що потерпілий відмовився, кричав, була штовханина та побачив, як потерпілий вибіг на дорогу та кликав поліцію. Потім бачив в руках у потерпілого ніж з зеленою ручкою. Чий це був ніж, він не знає. ОСОБА_7 відштовхнув потерпілого, але чи була у потерпілого травма, він не бачив. Не бачив, щоб обвинувачений бив потерпілого ножем. Кров у потерпілого не бачив. 
		-Свідок ОСОБА_11 в суді пояснила, що є дружиною обвинуваченого та вони разом мешкають 17 років. Пояснила, що не була присутня при подіях. Наступного ранку, о 09 годині 30 хвилин, вона подзвонила чоловіку, але слухавку взяв поліцейський та пояснив що ОСОБА_7 затриманий. Ножів у чоловіка ніколи не було, тільки дома користувався кухонними. ОСОБА_7 носив при собі сумку, в якій були портмоне та телефон, особисті речі. 
		-протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.10.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомив, що 05.10.2020 приблизно о 20:10 за адресоюм.Дніпро пр. О. Поля 110, раніше знайомий йому чоловік на ім`я ОСОБА_12 вдарив його ножем у шию. (а.с.к.п. 9)
		-протокол огляду місця події від 05.10.2020 року, за яким оглянуто ділянку місцевості за адресою: м. Дніпро пр. О. Поля 110 (а.с.к.п. 10)
		-довідка комунального некомерційного підприємства Дніпровська клінічна лікарня №4 ДМР, відповідно до якої у ОСОБА_4 виявлено різана рана бокової поверхні шиї. Алкогольне сп`яніння. (а.с.к.п. 13)
		-довідка державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1», за якою у ОСОБА_4 виявлена різана рана шиї. Алкогольне сп`яніння. Госпіталізація у 4 гор. лікарню. (а.с.к.п. 14)
		-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.10.2020 року, під час якого свідок ОСОБА_8 впізнав на фото під №1 ОСОБА_7 (а.с.к.п. 22-24)
		-протокол проведення слідчого експерименту, під час якого потерпілий ОСОБА_4 показав та розказав обставини події, які відбувались 05.10.2020 року. (а.с.к.п. 25-27)
		-висновок експерта№2806евід 07.10.2020,відповідно доякого заданими медичноїдокументації тапри оглядіу ОСОБА_4 виявлено тілеснеушкодження увигляді різаноїрани лівоїбічної поверхнішиї,з ушкодженням:шкіри,підшкірно-жировоїклітковини таповерхневих м`язівшиї.Враховуючи характерта локалізаціювиявленого унього тілесногоушкодження,дані медичноїдокументації,можливо вказати,що воноспричинено незадовгодо наданнямедичної допомогив лікувальнихзакладах м. Дніпро, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. Виявлене у нього тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, спричинено від механічної дії гострого предмету (предметів), який (які) володів (володіли) ріжучими властивостями, що діяв (діяли) в область шиї ліворуч, яким могло бути і лезо ножа або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями. Локалізація та характер виявленого тілесного ушкодження, механізм його спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечить механізму, локалізації та характеру на яку вказує ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту за його участі. (а.с.к.п. 31-33)
		-протокол проведення слідчого експерименту, під час якого свідок ОСОБА_8 показав та розказав обставини події, які відбувались 05.10.2020 року. (а.с.к.п. 34-36)
		-висновок експерта №2808е від 07.102020, відповідно якого за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді різаної рани лівої бічної поверхні шиї, з ушкодженням: шкіри, підшкірно-жирової клітковини та поверхневих м`язів шиї. Локалізація та характер виявленого у ОСОБА_4 тілесного ушкодження, механізм його спричинення, встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру, на які вказує свідок ОСОБА_8 в ході проведення слідчого експерименту за його участі. (а.с.к.п. 40-41)
		-протоколом обшуку від 06.10.2020 року відповідно якого у ОСОБА_7 в правому нагрудному карміні кофти було виявлено та вилучено пилочку для нігтів. (а.с.к.п. 49)
		-висновок експерта № 848, відповідно до якого при дослідженні зразка крові потерпілого ОСОБА_4 встановлена група 0 з ізогемаглтинінами анти-А і анти-В заізосерологічною системою АВ0(а.с.к.п. 80)
		-висновок експерта № 837, відповідно до якого на поверхні металевої пилочки для нігтів (об`єкт №1) наявність крові не встановлено, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не виявлені.(а.с.к.п. 85-86)
		-висновок судово-психіатричного експерта №94 від 04.11.2020, відповідно до якого ОСОБА_7 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. В Період інкримінованого йому діяння виявляв й в теперішній час виявляє емоціно нестійкий розлад особистості. Іспитований у період інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. У теперішній час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосуванням примусових заходів медичного характеру не потребує. (а.с.к.п. 92-94)
		-речовий доказ - пилка для нігтів, яка була вилучена у ОСОБА_7 06.10.2020 року під час затримання, яка оглянута судом особисто під час судового засідання. 
		Відповідно дост. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		За правилами ч. 1ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно ч. 1ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Відповідно до ч. 2ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		У п. 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Коробов проти України», п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		В силу положень ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За вимогами ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		Експерт ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що зазвичай пилка для нігтів не володіє характеристиками ріжучого предмету, та не може задавати ріжучу травму. Якщо пилка для нігтів буде заточена то може і задати. Під час огляду в залі суду речового доказу - пилки для нігтів, зазначила, що саме ця пилка для нігтів, не володіє ріжучими властивостями, та нею можливо спричинення колотого поранення, шляхом завдання удару під прямими кутом, але у потерпілого ріжуче поранення. Якщо спричинити удар прямо, можна спричинити колоту рану. Різана рана, це та, у якої довжина привілею над глибиною, і вона утворюється від дії гострого предмету. Експертиза нею проводилась на підставі документів, в яких лікарі зазначили, що це різана рана. Могла бути лікарська помилка, оскільки не судовий експерт може не розуміти різниці між колотою та різаною раною, оскільки вони однакові. При складанні висновку 2806е використовувалася копія протоколу слідчого експерименту та копії медичних довідок, які були надані слідчим. Потерпілого та фотографій рани експерт не бачила, вона рани не досліджує. Тим паче була проведена первинна хірургічна обробка. 
		Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , кожен окремо, повідомили суду, що в наслідок конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, останній зазнав травми шиї у вигляді порізу, пояснили, що вони бачили або ніж, або металевий предмет схожий на ніж. 
		Суд приймає до уваги, що кримінальне правопорушення мале місце 05.10.2020 приблизно о 20 годинні вечора, а затримали ОСОБА_7 наступного дня, тобто 06.10.2020 о 09 год 40 хвилин, отже більше ніж через 13 годин. Матеріали справи не містять відомостей, що після затримання обвинуваченого у нього було проведено обшук за місцем мешкання, з метою відшукування знаряддя злочину, предмету, яким обвинувачений ОСОБА_7 міг би спричинити тілесне ушкодження потерпілому. Була вилучена лише пілка для нігтів і саме цей предмет стороною обвинувачення визначений як знаряддя злочину у пред`явленому обвинуваченні. 
		Частиною першою ст. 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Дослідивши в сукупності зібрані докази, суд вважає, що органами досудового розслідування невірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. 
		Під час судового розгляду не знайшло підтвердження та сторона обвинувачення не змогла довести умисел ОСОБА_7 на закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_4 , з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. 
		З системногоаналізу законувипливає,що привідмежуванні замахуна вбивствовід умисногозаподіяння легкоготілесного ушкодженнявизначальним єсуб`єктивнеставлення винногодо наслідківсвоїх дій:якщо особа,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвого діянняі передбачаючийого суспільнонебезпечні наслідки,бажає їхнастання,умисел єпрямим,а якщоне бажає,хоча йсвідомо припускаєїх настання,умисел єнепрямим.Для з`ясуваннязмісту таспрямованості умислуособи придослідженні доказівнеобхідно виходитиз сукупностівсіх обставинвчиненого діяння,зокрема враховуватиспосіб,знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.
		Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
		Згідно з ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах навчинення кримінальногоправопорушення єзакінченим,якщо особавиконала усідії,які вважаланеобхідними длядоведення кримінальногоправопорушення докінця,але кримінальнеправопорушення небуло закінченоз причин,які незалежали відїї волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
		Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
		Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
		При кваліфікації дій обвинуваченого органами досудового розслідування залишено поза увагою диспозицію ст. 115 КК України, яка свідчить, що вбивство може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлено, або особа діяла не з конкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали. Даний висновок обґрунтованим п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я» від 07.02.2003 року, що також узгоджується з позицією Верховного суду у справах №760/4868/15-к від 09.10.2018 року, № 164/1826/17 від 13.02.2020 року.
		Фактично основою висунутого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України стали показання потерпілого щодо місця нанесення тілесних ушкоджень, згідно якого орган досудового розслідування дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 мав намір на вбивство ОСОБА_4 , але смерть не настала з причин, які не залежали від його волі.
		В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за обставин, викладених в обвинувальному акті, не визнав, вказує, що лише після того, як потерпілий ОСОБА_4 замахнувся на нього, він завдав йому тілесне ушкодження пилкою для нігтів, яка була в кармані. Тобто, у нього не було жодного наміру на нанесення цілеспрямованого удару потерпілому ОСОБА_4 , у життєво важливий орган з метою позбавлення життя останнього.
		Аналізуючи показання свідків ОСОБА_10 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_7 про подію, яка сталася в вечері 05.10.2020 року, суд вважає, що вони не містять в собі будь-яких даних про наявність у ОСОБА_7 умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 , та вони не можуть бути покладені судом в основу обвинувального вироку, оскільки вони не містять в собі доказів на підтвердження умислу ОСОБА_7 на вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
		Викладене в своїй сукупності, а також поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 до, після та під час вчинення злочину, свідчить про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_4 та доводить те, що він діяв з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, а тому повинен нести відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки, у даному випадку легкі тілесні ушкодження.
		Одночасно суд приймає до уваги знаряддя злочину, а саме металеву пилку для нігтів, яка має вістря з одного боку та не має рукояті (черена) з іншого боку, загальна довжина якої складає близько 10 (десяти) сантиметрів. 
		Також суд враховує що потерпілий, обвинувачений та свідки повідомили, що обвинувачений та потерпілий зустрілись раптово, і в них, на фоні раніше виниклих неприязних стосунків, в результаті яких обох звільнили з роботи, були претензії один до одного. Лише під час розмови в них почались активні дії одного до іншого. 
		Оскільки протиправне діяння ОСОБА_7 закінчилось після нанесення тілесного ушкодження одноразово та останній не продовжив активні дії з метою завдання потерпілому більш значних тілесних ушкоджень, які б могли за собою потягнути більш тяжкі наслідки, а саме смерть потерпілого, суд вважає, що ОСОБА_7 не мав умислу в заподіянні смерті потерпілому.
		Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 жовтня 2023 року по справі № 670/698/21, що під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел - це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований - за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків. Дії винуватого кваліфікуються як замах лише за наявності конкретизованого (визначеного) умислу.
		Окрім того, колегія суддів звернула увагу на те, що замахом закон визнає діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Мета досягнення суспільно небезпечного результату - конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, в тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо їх було включено в мету його діяння, і досягнення такої мети було б неможливе без зазначених наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла і вчинити замах на їх досягнення. На цих позиціях стоїть і судова практика.
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату.
		Докази, отримані судом безпосередньо в судовому засіданні, спростовують доводи прокурора про те, що обвинувачений не закінчив злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки якщо б обвинувачений мав умисел на вбивство, то не зупинив би свої дії нанесенням лише одного тілесного ушкодження. 
		Безумовно, наносячи удар металевою пилкою для нігтів у шию потерпілому обвинувачений мав розуміти і усвідомлювати можливі наслідки своїх дій, зокрема у вигляді тілесних ушкоджень, однак, локалізація тілесних ушкоджень, знаряддя його заподіяння у сукупності з характером та послідовністю дій, вчинених обвинуваченим щодо потерпілого, вказують на те, що не було прямого умислу на умисне вбивство потерпілого, у зв`язку з чим кваліфікувати його дії як незакінчений замах на умисне вбивство неможливо, тому що його може бути вчинено лише з прямим умислом.
		Слід зазначити, що юридична оцінка діяння у межах пред`явленого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 КПК). Тобто, ухвалюючи вирок, суд повинен надати оцінку тому, чи містить певне діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.
		Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Частина третя вказаної статті передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Тобто перекваліфікація злочину судом допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема, шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.
		Верховний Суд у своєму рішенні від 19.10.2021 у справі №552/2540/20вказав, що закриття судом кримінального провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого судом, не виправдовує легітимних очікувань особи, яка зазнала шкоди і не узгоджується із завданнями кримінального судочинства. Відмова держави від кримінального переслідування особи за наявності у її діях ознак іншого кримінального-караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред`явлено обвинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного, а особу, якій завдано шкоду, поставить у становище правової незахищеності і створить умови для повторної віктимізації.
		Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний перелічений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
		Призначаючи покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченої, її відношення до скоєного злочину.
		ОСОБА_7 на обліку у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, характеризується позитивно.
		Обставин, що обтяжують або пом`якшують покарання, судом не встановлено.
		При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
		Враховуючи вказані вище обставин, суд вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання відповідно до санкції ч.1 ст.125 КК України.
		Відповідно до ст.12 КК України, ч.1 ст.125 КК України є кримінальними проступком, за яке передбачене найбільш суворе покарання у вигляді виправних робіт на строк до одного року.
		Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до п. 1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки, у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
		Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених участинах першійтадругійцієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.309 КК України за те, що він 05.07.2024 незаконно придбав та зберігав психотропні речовини, без мети збуту. 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення 05.10.2020 року, тобто 05.10.2022 року строк притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України сплив та не переривався, а тому він може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України.
		Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов`язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.
		Велика палата Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року (справа №598/1781/17, провадження №13-47кс20) наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності заст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
		Відповідно до ч.5 ст.74 КК України, особу також може бути звільнено від покарання за вироком суду з підстав, передбачених ст.49 КК України. 
		Звільнення від покарання з наведеної підстави застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, відповідно до ст.49 КК України.
		Суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для визнання ОСОБА_7 винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 та ст.125 КК України, винесення обвинувального вироку і звільнення обвинуваченого від покарання, керуючись ст. 49 КК України як нормою матеріального права та ч.5 ст.74 КК України.
		Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
		Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
		Окрім того, пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989 року, «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз`яснено, що в разі закриття кримінальної справи цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
		Таким чином, цивільний позов потерпілого  ОСОБА_4 до ОСОБА_7  про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає залишенню без розгляду, з роз`ясненням позивачу права на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства. 
		На підставі викладеного та керуючись ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України, ст.ст. 285, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд 
		у х в а л и в:
		ОСОБА_7 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення (проступку),передбаченого ч.1ст.125КК України,та призначитипокарання у вигляді ста годин громадських робіт.
		На підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч.1 ст.125 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
		Кримінальне провадження №12020040030001832від 05.10.2020року відносно ОСОБА_7  закрити у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Цивільний позов  ОСОБА_4 до ОСОБА_7  про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.
		Роз`яснити  ОСОБА_4 право на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства. 
		Речові докази: металеву пилочку для нігтів, залишок змиву на ниточках марлі та контрольний зразок марлевої серветки, які зберігаються в камері схову речових доказів Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області(квитанція № 921)  знищити. 
		На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...