Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/1250/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 26.03.2025. Зареєстровано: 26.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2025.

Номер судового провадження: 2-а/381/69/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
		КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
		________________________________________________________________________________
		 
		                                
		2-а/381/69/25
		381/1250/25 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26березня 2025року                                   м. Фастів
		 
		Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючої судді Анапріюк С.П.,
		з участю секретаря Куценко К.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
		ВСТАНОВИВ:
		10 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить скасувати постанову № 126 від 28.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а також закрити провадження у справі.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом третьої групи з дитинства, може працювати за фахом з неповним робочим днем, отримує соціальну допомогу.
		Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу, оскільки йому встановлено третю групу інвалідності, однак йому в усній формі повідомлено про те, що він підлягає мобілізації на загальних підставах або може оформити відстрочку від мобілізації після сплати штрафу за оскаржуваною постановою, через наявні відомості про порушення правил військового обліку.
		Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 28.02.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень. Підставою для притягнення до відповідальності зазначено ту обставину, що позивач не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк 14.10.2025 о 11 год. 00 хв. за повісткою № 276371 для уточнення даних. 
		Позивач вважає вказану постанову протиправною з огляду на те, що вона прийнята у зв`язку з його неявкою за повісткою для оновлення даних, однак всі його дані ним вчасно оновлені, не змінювались після їх оновлення та наявні у відповідача, Зазначає, що про виклик за повісткою йому стало відомо під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. Адреса у протоколі зазначена неправильно, відомості про адресу свого проживання він надав вчасно. 
		Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, з його боку відсутні порушення правил військового обліку, постанова винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, грунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, у зв`язку з чим не підтверджує наявність складу адміністративного правопорушення.
		Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 26 березня 2025 року.
		Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. 
		Згідно з довідкою про доставку електроного документа 13.03.2025 ухвалу суду про відкриття провадження доставлено до електронної скриньки відповідача.
		Відповідно до інформації з веб-порталу судової влади України ухвала суду від 12.03.2025 про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду оприлюднена судом 13.03.2025.
		Текст судової повістки, відповідно до довідки про доставку електронного документа, надіслано відповідачу 13.03.2025 до його електронної скриньки.
		Відповідач не скористався правом подати відзив, пояснення або заперечення на позовну заяву.
		Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Крім цього, ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2025 у відповідача витребувано належним чином засвідчену копію постанови про накладення адміністративного стягнення № 126 від 28.02.2025 стосовно ОСОБА_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, на підставі яких була прийнята вказана постанова. 
		Витребувані докази зобов?язано подати до суду в строк до 24.03.2025. 
		Згідно з довідкою про доставку електроного документа, 13.03.2025 ухвала суду про витребування доказів доставлена до електронної скриньки відповідача.
		Відповідно до витягу з розносної книги Фастівського міськрайонного суду Київської області, копію ухвали суду від 12.03.2025 року про витребування доказів отримано уповноваженою особою відповідача 14.03.2025 року.
		Однак, станом на день розгляду справи судом (26.03.2025 року) вимоги вказаної ухвали суду відповідач не виконанав та витребувані докази до суду не надав.
		Відповідно доч.9ст.80КАС України,у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, зокрема, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
		Позивач у судове засідання не з?явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. 
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення тексту повістки до його електронного кабінету, про що свідчать відомості довідки про доставку електронного листа; а також підпис уповноваженої особи відповідача на розписці про вручення повістки, підпис уповноваженої особи відповідача в розносній книзі суду також засвідчує цю обставину. Крім цього, про його належне повідомлення свідчать відомості веб-порталу судової влади України про оприлюднення судом 13.03.2025 ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.
		Особливості повідомлення учасників справи у цій категорії справ визначено статтею 268 КАС України.
		Відповідно до ч. 1 цієї статті, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
		Згідно із ч. 3 вказаної статті, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		З огляду на вказане суд вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися.
		З`ясувавши обставини, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги позову, суд встановив таке.
		Відповідно до відомостей паспорта грамадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , він з 31.03.2021 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, згідно з Наказом МО України № 402 2008р. 
		Згідно з довідкою до акта медико-соціальною експерною комісією № 1031873 від 03.12.2018, ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності довічно, причина інвалідності  інвалідність з дитинства. Може працювати за фахом з неповним робочим днем. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності  продовжити лікування. 
		Позивачу надано індивідуальну програму реабілітації інваліда № 697 (вікова категорія від 18 років і старше).
		Крім того, позивач документований пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 як інвалід з дитинства 3 групи. 
		Згідно з відомостями повістки № 13в/24250110490, ОСОБА_1 необхідно з`явитися до Фастівського ТЦК 15.02.2025 о 10 год.00 хв. для уточнення облікових даних. Крім цього, повістка містить відмітку про направлення позивача на ВЛК 15.02.2025, а також продовження терміну ВЛК до 25.02.2025.
		Відповідно до картки обстеження та медичного огляду №85-319, виданої 15.02.2025, позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та 22.02.2025 проходив функціональне обстеження ЕКГ.
		Згідно з електронними направленнями № 5518-8315-5889-8096 від 20.02.2025, ОСОБА_1 призначена консультація лікарів алерголога та невролога на 28.02.2025 о 10.00 годині.
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів №557507-24062024, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , дані уточнено вчасно  02.07.2024, неперебуває у розшуку.
		Згідно з військово-обліковим документом, який сформовано 07.02.2025 у застосунку «Резерв+», позивач має статус обмежено придатного у воєнний час, дата ВЛК 30.03.2021; перебуває на обліку як військовозобов?язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дата уточнення даних 02.07.2024.
		28.02.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 прийняв постанову №126, за змістом якої 28.02.2025 о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк 14.10.2024 об 11 год. 00 хв. за повісткою № 276371 для уточнення даних, своїми діями порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
		Дане правопорушення вчинене в особливий період, відповідальність передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Інформація про притягнення до адміністративного стягнення протягом року відсутня. Обставини, що пом?якшують або обтяжують відповідальність, відсутні. Матеріальна шкода внаслідок скоєного адміністративного правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_5 не заподіяна. Потерпілих немає. 
		Зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП до правопорушника доведено. Права роз?яснено.
		Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, цією постановою його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
		Копія постанови вручена позивачу 03.03.2025 року.
		Нормативно-правове обґрунтування.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII), Законом України «Про військовий обов?язок і військову службу», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560).
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
		При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і станом на день розгляду справи судом.
		Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
		Згідно із ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані:
		з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
		надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
		проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
		Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
		Висновки суду.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
		У межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет її відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
		Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
		Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.09.2019 у справі №285/1535/15, який на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин, адміністративне правопорушення  це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
		Статтею 284 КУпАП регламентовано, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
		При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
		З огляду на це притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо орган, який ухвалює відповідне рішення, у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів встановить факт вчинення діяння, яке, відповідно до чинного законодавства, містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
		Враховуючи те, що починаючи з 24.02.2022 та станом на день розгляду справи судом триває введений та продовжений відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні та згідно з Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX триває оголошене проведення загальної мобілізації, тому суд констатує, що на день вчинення правопорушення діяв особливий період.
		Перевіряючи доводи позовної заяви, суд зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
		Однак, в оспорюваній постанові відповідача наявне лише посилання на норму права, зокрема на ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку за висновком відповідача порушив позивач, із зазначенням того, що ОСОБА_1 не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк 14.10.2024 об 11 год. 00 хв. за повісткою № 276371 для уточнення даних.
		У контексті зазначеного суд акцентує увагу на тому, що в тексті оскаржуваної постанови відсутні відомості про те, що позивач в порядкустатті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»отримував виклик (повістку) і не прибув у призначений час. У постанові не зазначено про наявність наежних доказів, які підтверджують вказану обставину. Такі докази відповідач не надав до матеріалів справи на вимогу суду. 
		Також у тексті постанови та в матеріала справи відсутні відомості про докази того, що повістка з вимогою прибути для уточнення даних направлялася позивачу поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавством.
		Позивач наполягає на тому, що повістки, за якою його викликали на 14.02.2025 року та за якою він не з`явився на виклик для оновлення військово-облікових даних, він не отримував, не бачив і про неї він довідався від працівників ТЦК вперше під час ухвалення спірної постанови та застосування до нього адміністративного стягнення.
		Водночас у позивача наявна повістка з аналогічною підставою виклику, за якою він з`явися до ТЦК 15.02.2025, про що свідчить відмітка на ній про направлення позивача на ВЛК 15.02.2025, а також про продовження терміну ВЛК до 25.02.2025.
		Крім цього, на картці обстеження та медичного огляду №85-319 проставлена дата її видачі позивачу 15.02.2025.
		Отже, відомості цієї повістки та картки обстеження та медичного огляду свідчать про те, що в цей день позивач з`явився до ТЦК та посадові особи відповідача видали йому необхідні документи та направили його для проходження ВЛК, продовжили його термін, про що на бланку повістки проставили відповідні відмітки та відтиски печатки.
		Відповідач не надав суду докази на спростування цього аргументу позивача та докази, які б свідчили про зворотне. Також, відповідач також не надав суду доказів вручення позивачу повістки про виклик на 14.02.2025 та того, що факт такої неявки позивача зафіксовано відповідним Актом.
		В силу презумпції невинуватості всі сумніви тлумачаться судом на користь позиції позивача, який у спірних правовідносинах очевидно є слабкою стороною, яка має обмеження в можливостях збирати докази.
		За цих обставин суд дійшов висновку про те, що відсутність будь-яких відомостей у постанові про адміністративне правопорушення щодо доказів отримання позивачем повістки про виклик на 14.02.2025 та неявки позивача за викликом повісткою для оновлення даних, а також ненадання відповідачем суду інших доказів, які б підтверджували цю обставину, є свідченням обгрунтованості доводів позивача.
		Отже, доводи позивача є обґрунтованими, переконливими та не спростовані відповідачем шляхом надання належних та допустимих доказів зворотнього. 
		Разом з тим, суд враховує, що згідно з відомостями застосунку «Резерв+», сформованими 07.02.2025, позивач має статус обмежено придатного у воєнний час, дата ВЛК 30.03.2021; перебуває на обліку як військовозобов?язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дата уточнення даних 02.07.2024. 
		Отже, станом на 02.07.2024 облікові дані позивача оновлені в мобільному застосунку для уточнення облікових даних та отримання обмеженої інформації з реєстру «Оберіг» «Резерв+», що свідчить про відсутність підстав для «уточнення облікових даних» станом на день виявлення відповідачем такої обставини, оскільки у суду відсутні та відповідачем не доведені відомості про те, що облікові дані позивача з часу їх останнього оновлення змінювалися. 
		При цьому відповідач не зазначив у спірній постанові та не довів суду наявність облікових даних позивача, які змінилися та підлягали уточненню як станом на день виникнення такого обов`язку у останнього, так і станом на день прийняття відповідачем спірної постанови.
		Щодо обов`язку позивача з`явитися для оновлення даних з огляду на те, що такі дані оновлені, про що наявна відповідна інформація у застосунку «Резерв+» суд зазначає таке.
		Абзацом п`ятим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня2024 року № 3633-IX встановлено, що під час діїУказу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022№ 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2015-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
		Суд зауважує, що таке оновлення не виключає обов`язок громадянина у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з`явитися у зазначені у ній місце та строк, що встановлений в абзаці восьмому частини третьоїстатті 22 Закону України № 3543-XII.
		Тобто відповідач для уточнення персональних даних мав право викликати позивача, навіть якщо метою виклику не є безпосередньо проходження медичного огляду, проте такий виклик повинен бути здійснений за визначеною у законодавстві процедурою, зокрема шляхом вручення відповідної повістки.
		Однак, відповідач не надав суду доказів того, що позивач не з`явився за повісткою про такий виклик
		Водночас позивач довів суду, що за наявною у нього повісткою він прибув до ТЦК у визначений у ній день 15.02.2025 та в цей день його направлено на проходження ВЛК, термін якого продовжено до 25.02.2025.
		Матеріали справи доказів зворотнього не містять.
		При цьому суд бере до уваги, що приміткою до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказано, що положеннястатей 210,210-1цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		З огляду на це суд зазначає, що, застосувавши до позивача адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, відповідач не зазначив у спірній постанові які саме військово-облікові дані не уточнив позивач, а відсутність такої вказівки є перешкодою для перевірки судом можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних військовозобов?язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		Більш того, належних та достовірних у розумінні ст. 73-74 КАС України доказів правомірності прийняття спірної постанови відповідач також не надав.
		З огляду на це суд наголошує, що сама по собі оскаржувана постанова не може бути єдиним та достатнім доказом вчинення правопорушення. 
		Однак, відповідач не надав суду доказів, з яких можна було б встановити, що дії позивача належить кваліфікувати за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
		Відповідно до приписів чинного законодавства матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, які саме військово-облікові дані не оновив позивач станом на день прийняття спірної постанови, а також відсутність можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних військовозобов?язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		При цьому, з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.
		Суд враховує, що ухвалою від 12.03.2025 року у відповідача витребувано копії всіх матеріалів, на підставі яких спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, тобто у тому числі й копії документів, які могли б підтвердити обставини та факти, викладені у цій постанові. 
		Однак, у встановлений судом строк відповідач не надав до суду жодного документа, який стосується суті пред`явлених позовних вимог та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
		Натомість з доказів, що містяться у матеріалах справи, неможливо встановити та дійти обґрунтованого висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею.
		За цих обставин суд висновує, що в межах цієї справи відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а суд із наявних у справі матеріалів не встановив обставин, які б свідчили про це.
		Суд наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
		Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		З наведеної норми слідує, що під час прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
		З огляду на це суд відзначає, що відповідач не виконав обов`язок доказування, який на нього покладено згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, та відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
		Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що не виконано відповідачем.
		За таких обставин суд висновує, що наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та, відповідно, правомірність спірної постанови відповідачем не доведена.
		З огляду на це суд висновує, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_2 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не забезпечив дотримання прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо індивідуалізації відповідальності та реалізації вимог статті 245КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.
		Отже, в межах розгляду цієї справи за результатами перевірки рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суд встановив необґрунтованість та неправомірність такого рішення.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. 
		Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
		Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Підсумовуючи усе викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання спірної постанови протиправною та її скасування із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
		Отже, позов у цій справі підлягає задоволенню повністю.
		Керуючись ст. 241-247, 250, 286 КАС України, суд
		ВИРІШИВ:
		Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Визнати протиправною та скасувати Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 126 від 28.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
		Закрити справупро адміністративнеправопорушення щодопритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження  з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Повне судове рішення складене та проголошене 26.03.2025 року.
		 
		Реквізити учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 . 
		Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ  НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_3 .
		 
		 
		 
		Головуюча суддя Сніжана АНАПРІЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...