Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/833/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 26.03.2025. Зареєстровано: 26.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2025.

Номер судового провадження: 2/204/1518/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 204/833/25
		Провадження № 2/204/1518/25 
		 
		КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		26 березня 2025 року                                     м. Дніпро
		Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого: судді Чапала Г.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		22 січня 2025 року позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності відповідача через надання неточної та неповної інформації за результатами розгляду його запиту на публічну інформацію. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що конституційні права позивача були порушені бездіяльністю відповідача, яка полягає в наданні неточної та неповної інформації за результатами розгляду його запиту на публічну інформацію стосовно підтвердження правосуб`єктності відповідача, що призвели до негативних наслідків його душевного стану та спричинили моральну шкоду.
		Зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання неточної та неповної інформації за результатами розгляду його запиту від 21 жовтня 2024 року та зобов`язано повторно розглянути запит від 21 жовтня 2024 року з урахуванням висновків суду у зазначеній адміністративній справі. Внаслідок бездіяльності відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягала у приниженні честі та гідності, душевному болі, відчутті тривоги, панічного страху, занепокоєння, емоційних стресів, розчарування, відчутті несправедливості, тривалої невизначеності, невпевненості, порушенні сну та погіршенні апетиту (а.с. 30), яких позивач зазнав внаслідок протиправних дій службових осіб відповідача при здійсненні ними своїх повноважень. Також позивач вказує на те, що він був змушений докласти великий об`єм інтелектуальних та організаційних зусиль для перебудови звичного розпорядку свого життя, задля поновлення своїх порушених прав та свобод (а.с. 18).
		Ураховуючи викладене, позивач виклав вимогу про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 151 400 грн, та сплаченого судового збору, як суму завданої матеріальної шкоди.
		Ухвалою суду від 24 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, після усунення яких ухвалою суду від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та призначено до розгляду (а.с. 62).
		У встановлений судом строк відповідачем до суду не було направлено відзиву на позов, а також не було повідомлено, щодо наявності поважних причин, які б унеможливлювали направлення відзиву у зазначений строк, у зв`язку із чим, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		13 березня 2025 року через канцелярію суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Чапали Г.В. із додатками на 320 аркушах, мотивована наявністю у позивача сумнівів щодо неповноважного складу суду, незаконного перебування судді на «неутвореній посаді» «ліквідованого суду», а також тим, що суддя не був призначений на посаду «професійного судді». Вказана заява була розглянута судом, ухвалою від 13 березня 2025 року відвід визнано необґрунтованим (а.с. 71). В подальшому згідно вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України відповідна заява була передана для розгляду іншому складу суду, та в результаті розгляду ухвалою від 17 березня 2025 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Чапали Г.В. постановлено відмовити (а.с. 73-74).
		17 березня 2025 року через канцелярію суду від позивача ОСОБА_1 надійшла наступна заява про відвід судді Чапали Г.В. із додатками на 38 аркушах, у якій позивач повторно мотивував власні стійкі сумніви щодо неповноважного, на його думку, складу суду, порушення процедури призначення судді Чапали Г.В. на посаду судді, не утворену в конституційний спосіб. Вказана заява була розглянута судом, ухвалою від 18 березня 2025 року відвід визнано необґрунтованим (а.с. 113). В подальшому згідно вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України відповідна заява була передана для розгляду іншому складу суду, та в результаті розгляду ухвалою від 20 березня 2025 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Чапали Г.В. постановлено відмовити (а.с. 117-119).
		Третя заява позивача від 24 березня 2025 року про відвід судді Чапали Г.В., заявлена з підстав, розглянутих раніше, ухвалою від 25 березня 2025 року була залишена без розгляду (а.с. 240-241).
		Ухвалою суду від 26 березня 2025 року відносно заявленого позивачем клопотання про виправлення описки в ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/833/25 від 03 березня 2025 року (а.с. 66-70), яким позивач фактично висловлював незгоду із сутністю вказаного рішення, а також клопотання щодо проведення «опитування відповідача в форматі правознавчої бліц-вікторини із наданням відповідей стосовно окремих історичних фактів процесу становлення Української державності (а.с. 40-42)  заявлення зазначених клопотань визнано зловживанням процесуальними правами, а самі клопотання  залишено без розгляду (а.с. 242-244).
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. 
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті та проаналізувавши спірні правовідносини, суд встановив наступне.
		21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом про надання публічної інформації, відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Запит позивача було надіслано засобами поштового зв`язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		У запиті позивач просив:
		1. для оскарження в судовому порядку разом з відповіддю на даний запит надіслати повістку (читабельний аналог повістки № 388705) в паперовому вигляді оформлену відповідно до ДСТУ 4163:2020, яка містить автентичний «живий» підпис відповідної відповідальної службової посадової особи, скріплений відбитком «мокрої» гербової печатки із зазначенням назви відповідної установи;
		2. надати прошиту фотокопію Положення про структурний підрозділ відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 затвердженого відповідним керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у Дніпропетровській області;
		3. надати достовірні відомості про реєстрацію у Міністерстві юстиції України еталонного примірника Положення про структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_1 про ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такого (положення), яке зачіпає і впливає на права і свободи громадян України;
		4. підтвердити законність забезпечення в установленому порядку самопредставництва ІНФОРМАЦІЯ_1 через відповідних осіб, уповноважених діяти від імені керівника даної установи (через довіреність фізичної особи посвідченої нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою), (надавши відповідні копії документів, без персональних даних осіб-представників);
		5. підтвердити законність забезпечення представництва інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 через законних представників у судах та інших органах (через довіреність від імені юридичної особи виданої за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, та завірену печаткою відповідної установи із зображенням Державного Герба України), (надавши відповідні копій документів, без персональних даних осіб-представників);
		6. у випадку, якщо представництво відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюється відповідно до перехідних положень Конституції України прокурором або адвокатом надати відповідні копії, відповідних документів:
		7. надати фотокопію Наказу про призначення на посаду керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ;
		Відповідь на даний запит позивач просив надати у повному обсязі в хронологічній послідовності до поставлених запитань, та направити листом (в паперовому вигляді) на зазначену заявником адресу. У випадку, якщо з якихось причин неможливо надати відповідь, позивач просив письмово вказати причину та перенаправити (переадресувати) запит за належністю до розпорядника відповідної інформації, відповідно до вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		29 жовтня 2024 року позивачем було отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4/11996, в якому зазначено наступне: «На Вашу заяву від 21.10.2024 повідомляю, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затверджений Кабінетом Міністрів України постанова №560 від 16.05.2024 р. Вам потрібно з`явитись в ІНФОРМАЦІЯ_4 для оновлення даних за адресою АДРЕСА_1 ».
		Після цього 31 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відповідь на запит позивача за вих. №30/1/17444, яким повідомлено наступне: «Ha адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) надійшов Ваш запит про надання публічної інформації згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації». В межах компетенції ІНФОРМАЦІЯ_6 запит Ваш розглянуто по суті повідомляємо наступне. Згідно до вимог статті 19 Конституції України від 01.01.2020 року № 254к/96-ВР. правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто на може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органа державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог пункту 2 Загальних положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» від 18.07.2024 року № 154-2022-п (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7 , цього Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) у своїй діяльності керуються Конституцію та Законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України наказами і директивами Верховного головнокомандувача Збройних Сил України Міноборони. Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами. Покладення на ТЦК та СП не передбачених законодавством не допускається. Відповідно до абзацу 2 частини 2 Загальних положень цього Положення про ТЦК та СП,- покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством не допускається. Відповідно до вимог пункту 3 статті 33 Загальні правила військового обліку Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 07.09.2024 року № 2232-XII (далі - цього Закону України), - військовий облік усіх призовників військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Відповідно до вимог пункту 1 статті 34 Персонально-якісний, персонально-первинний та персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів цього Закону України, - персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Згідно інформації наданої ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.10.2024 року № 4/11996 Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, також повідомляємо Вас про те, що Вам потрібно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оновлення даних, за адресою: АДРЕСА_1 ».
		Позивач, не погоджуючись із такою відповіддю, вважаючи її недостатньою та неповною, звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
		В результаті розгляду по суті вказаного адміністративного позову, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 160/29241/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково  визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання неточної та неповної інформації за результатами розгляду його запиту від 21 жовтня 2024 року та зобов`язано повторно розглянути запит від 21 жовтня 2024 року з урахуванням висновків суду у зазначеній адміністративній справі. 
		Вказані відомості містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформація в якому є загальнодоступною та ідентифікується за номером судової справи, зазначеної позивачем в позовній заяві.
		Отже звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що протиправними діями службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 при здійсненні ними своїх повноважень не було дотримано обов`язок щодо надання відповіді запитувачу інформації, на його запит від 21 жовтня 2024 року, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання неточної та неповної інформації за результатами розгляду його запиту від 21 жовтня 2024 року та зобов`язано повторно розглянути запит від 21 жовтня 2024 року з урахуванням висновків суду у зазначеній адміністративній справі. Тому вважає, що зазначеною бездіяльністю йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі та гідності, душевному болі, відчутті тривоги, панічного страху, занепокоєння, емоційних стресів, розчарування, відчутті несправедливості, тривалої невизначеності, невпевненості, порушенні сну та погіршенні апетиту, яких позивач зазнав внаслідок протиправних дій службових осіб відповідача при здійсненні ними своїх повноважень. Також позивач вказує на те, що він був змушений докласти великий об`єм інтелектуальних та організаційних зусиль для перебудови звичного розпорядку свого життя, задля поновлення своїх порушених прав та свобод.
		Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить з наступного.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб (ч. 2 ст. 34 Конституції України).
		Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
		Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч. 2 ст. 200 ЦК України).
		Право на інформацію належить до особистих немайнових прав особи (ст. 302 ЦК України).
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. ст. 3, 56 Конституції України).
		Основними принципами інформаційних відносин є гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя (ст. 2 Закону України «Про інформацію»).
		У разі, якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду (ст. 31 Закону України «Про інформацію»).
		Відповідно до частини першої статі 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частина перша статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. (ч. 1 ст. 1173 ЦК України).
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. 
		У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом  моральною шкодою.
		Виходячи з аналізу процесуальних норм права, преюдиційність фактів, які є підставою для звільнення від доказування відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними /ті самі особи або особа/ і об`єктивними /предмет спору, предмет доказування/ межами, за якими обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином визнання протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання позивачу ОСОБА_1 неточної та неповної інформації за результатами розгляду його запиту від 21 жовтня 2024 року, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 160/29241/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , - є однією з необхідних підстав виникнення зобов`язання щодо компенсації моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень.
		Щодо наявності власне моральної шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральну шкоду та її результатом, суд виходить з наступного.
		Згідно статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, врахуванню судом підлягає практика Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди, у розумінні якої у разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчувати страждання (моральну шкоду). У розумінні презумпції моральної шкоди заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, а це означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом. Моральна шкода, з огляду на її природу, не завжди може бути предметом чіткого доведення, проте розумно припускати, що особи, які зіткнулися з проблемами, можуть зазнати страждань і тривоги. Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин (справа «Ромашов проти України», справа «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», справа «Юрій Михайлович Іванов проти України» тощо).
		У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу «належного урядування», кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (справа «Рисовський проти України», справа «Антоненков та інші проти України»).
		Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справа «Беєлер проти Італії», справа «Онер`їлдіз проти Туреччини», справа «Megadat.com S.r.l проти Молдови», справа «Москаль проти Польщі»); на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (справа «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії»).
		Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У відповідності до статей, 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що «… визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення…». Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, вимушених змін в привичному житті позивача, погіршення його здібностей, а також з урахуванням інших обставин встановлених при розгляді справи, які мають істотне значення.
		За таких умов суд приходить до висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди. З урахуванням витрат часу на захист порушеного права, а також з огляду на принципи поміркованості, розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити до відшкодування, завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.
		Щодо вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді сплаченого ним судового збору у розмірі 1514 грн. суд виходить з наступного.
		Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (що станом на момент звернення із позовом становило 1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140, 00 грн). При поданні даного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1514 грн., виходячи з розміру заявлених ним позовних вимог у розмірі 151400 грн. Враховуючи визнання судом та призначення до відшкодування, завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., - у випадку заявлення позивачем саме такої позовної вимоги, розмір судового збору складав би 1211,20 грн.
		Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
		Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 279,354-355 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ :
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями  задовольнити частково.
		Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1211, 20 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
		Позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса проживання: АДРЕСА_2 );
		Відповідач  ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , (адреса знаходження: АДРЕСА_3 ). 
		 
		Повний текст рішення складено 26.03.2025.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...