Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18130/23 : не визначено.
Надіслано судом: 26.03.2025. Зареєстровано: 27.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2025.
Дата набрання законної сили: 24.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/18130/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:  
		Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 (головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 (суддя Сташків Р.Б.) 
		у справі №910/18130/23
		за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО Балканкар"
		до Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат"
		про стягнення 870 000 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.          Короткий зміст позовних вимог
		2.          Товариство з обмеженою відповідальністю "СТО Балканкар" (далі також ТОВ "СТО Балканкар") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (далі також ПрАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат") про стягнення 870 000 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
		3.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на вимогу позивача не було повернуто техніку, передану останньому в оренду за договором №АТ-085 оренди навантажувальної техніки від 26.04.2016
		4.          Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		5.          26.04.2016 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №АТ-085 оренди навантажувальної техніки (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне орендне користування: автонавантажувач марки Hyster, моделі S100XM, вантажопідйомністю 5,0 т, висотою підйому 4700 мм, 2004 року випуску, код за складом 8969, дані лічильника мотогодин:    9302, для використання за цільовим призначенням (навантажувально-розвантажувальні роботи та транспортування вантажу на відстані).
		6.          У пункті 1.2 Договору сторонами погоджена оціночна відновлювальна вартість техніки, що становить: 480 000 грн з ПДВ.
		7.          Додатковою угодою №6 від 23.03.2018 до Договору сторонами було внесено доповнення, зокрема прописано ще одну назву техніки та її характеристики, які передаються в оренду: автонавантажувач марки Nissan, моделі FD02A25Q, вантажопідйомністю 2,5 т., висотою підйому 4300 мм, 2006 року випуску, № шасі: ЕО02-Е711042 , № двигуна 801813 , код за складом 31207 (оціночна відновлювальна вартість техніки - 390 000 грн).
		8.          Відповідно до умов п.5.3.1 Договору орендар зобов`язаний у встановлений строк прийняти, а з моменту припинення дії (дострокового розірвання) цього Договору, повернути орендодавцю техніку.
		9.          За умовами пункту 6.9 Договору ризик випадкової загибелі (втрати) техніки, в період дії цього договору (з моменту прийняття техніки в оренду, до її повернення орендодавцю) - лежить на орендарі. У разі втрати (загибелі) техніки у період дії цього договору, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю вартість техніки, або надати інше рівноцінне втраченому майно, за домовленістю сторін. Строк відшкодування вартості техніки або її заміни - п`ять днів, з моменту втрати техніки.
		10.          Згідно з пунктом 9.1 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2016.
		11.          У разі відсутності письмового заперечення сторін (будь-якої сторони) з приводу виконання його умов або в разі небажання продовжувати термін його дії, яке повинно бути надіслане іншій стороні, у строк - за два тижні до дати закінчення терміну дії цього договору, цей договір вважається пролонгованим на строк трьох календарних місяців на тих самих умовах, із можливістю подальшої автоматичної пролонгації на кожні два календарні місяці, на граничний строк - до 31.03.2017.          
		12.          Термін фактичної оренди техніки закінчується в момент підписання сторонами додатка №5 (пункт 9.3 Договору).
		13.          Відповідно до пункту 3.8 Договору сторони прийшли до взаємної згоди надати орендодавцю право розірвати даний договір в односторонньому порядку з обов`язковим попереднім, у термін за 3 (три) календарних дня до дати передбачуваного розірвання, повідомленням орендаря; при цьому орендодавець не несе обов`язку надати орендарю іншу техніку і не тягне для орендодавця негативних наслідків, у вигляді сплати штрафів, пені, збитків, втраченої орендарем вигоди та інше. В цьому випадку орендодавець повертає орендарю залишок сплаченої орендної плати, протягом 10 (десяти) календарних днів.
		14.          В матеріалах справи наявне повідомлення позивача №24 від 02.11.2022, адресоване відповідачу, в якому позивач у зв`язку із виробничою необхідністю, керуючись пунктом 3.8 Договору, повідомляє відповідача про розірвання Договору згідно з пунктом 3.8 Договору через три календарні дні з дня отримання даного повідомлення. 
		15.          Відповідне повідомлення відповідачем було отримано 10.11.2022, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
		16.          Спір виник внаслідок того, що після звернення позивача до відповідача з повідомленням про розірвання договору, відповідач орендовану техніку не повернув, а тому позивач вважає, що відповідач має відшкодувати вартість неповерненого з оренди майна, яка становить 870   000,00 грн.
		17.          Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		18.          Господарський суд міста Києва рішенням від 08.04.2024 у справі №910/18130/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 10.12.2024, позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з ПрАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" на користь ТОВ "СТО Балканкар" 870 000 грн вартості неповернутої з оренди техніки, а також 13 050 грн судового збору.
		19.          Рішення суду першої інстанції мотивовано таким:
		- ураховуючи умови Договору та повідомлення позивача про одностороннє розірвання Договору, відповідач зобов`язаний був повернути орендоване майно в строк, встановлений пунктом 3.7 Договору;
		- орендоване майно за Договором є фактично втраченим внаслідок форс-мажорних обставин через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та ведення бойових дій з 24.02.2022, а з 13.05.2022 окупацією міста, де знаходилося орендоване майно;
		- оскільки за умовами Договору ризик втрати орендованого майна покладено на відповідача, то саме він у даній ситуації має відшкодувати вартість втрати такого майна;
		- позивачем реалізовано передбачене умовами договору (пунктом 6.9 Договору) право на отримання відшкодування вартості техніки внаслідок порушення права позивача на розпорядження та користування цим майном. Таким чином, суд вважає доведеним наявність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача вартості неповернутої з оренди техніки.
		Водночас, суд першої інстанції зазначив, що в умовах Договору наведено погоджену сторонами відновну оціночну вартість техніки, що спростовує відповідні посилання відповідача на недоведеність розміру збитків у порядку статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК).
		20.          Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, однак зазначив, що правова природа заявленої до стягнення суми не є збитками. Апеляційний суд зазначив, що заявлена позивачем сума заборгованості є нічим іншим, як врегульованою договором компенсацією за втрату орендованого майна, розмір якої погоджений умовами Договору, відтак загальні норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК), які регулюють такий спосіб відшкодування шкоди як збитки, в цьому випадку, не підлягають застосуванню.
		21.          Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони
		22.          ПрАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" підставою касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права, а саме: статей 611, 614, 617, 623 ЦК, статей 224 та 225 ГК, статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", частини дев`ятої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", викладених Верховним Судом у постановах: від 24.02.2021 у справі №904/982/19, від 23.05.2023 у справі №910/2686/22, від 17.05.2023 у справі №910/21951/21, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 08.06.2023 у справі №922/44/22, від 10.08.2022 у справі №922/739/21, від 10.09.2024 у справі №911/981/23, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 13.12.2023 у справі №922/193/23, від 09.10.2019 у справі №910/23489/17.
		23.          Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням приписів процесуального законодавства.
		24.          Позиція Верховного Суду
		25.           Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		26.          Згідно з пунктом 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		27.          Відповідно до статті 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		28.           Статтею 759 ЦК встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		29.           Згідно з частиною першою статті 763 ЦК договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		30.          У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
		31.          Частинами першою та третьою статті 626 ЦК передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		32.          У статті 627 ЦК закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		33.          Частиною першою статті 628 ЦК визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		34.          За змістом пункту 5.3.1 договору орендар зобов`язаний з моменту припинення дії (дострокового розірвання) цього договору, повернути орендодавцю техніку.
		35.          Відповідно до пункту 6.9 договору ризик випадкової загибелі (втрати) техніки, в період дії даного договору (з моменту прийняття техніки в оренду, до його повернення орендодавцю) - лежить на орендарі. У разі втрати (загибелі) техніки у період дії даного договору, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю погоджену відновну оціночну вартість техніки, або надати інше рівноцінне втраченому майно, якщо на це буде згода орендодавця.
		36.          Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені на підставі пункту 6.9 Договору. Позивач зазначав, що договір оренди припинився, а передана в оренду техніка не може бути повернута орендодавцю, оскільки знаходиться на окупованій території, тобто, є фактично втраченою відповідачем. При цьому, посилаючись на пункт 6.9 Договору та положення статті 224 ГК, позивач вважав, що вартість неповернутого з оренди майна є збитками.
		37.          Разом з тим,  вирішуючи спір у справі, суд апеляційної інстанції не погодився зі здійсненою позивачем правовою кваліфікацією спірних правовідносин, та проаналізувавши вимоги позову і підстави на яких він ґрунтується, дійшов висновку, що заявлена позивачем сума заборгованості є нічим іншим, як врегульованою договором компенсацією за втрату орендованого майна, розмір якої погоджений умовами Договору, відтак зазначив, що загальні норми ЦК, які регулюють такий спосіб відшкодування шкоди як збитки, в даному випадку, не підлягають застосуванню.
		38.          Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
		39.          У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		40.          Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.
		41.          Зважаючи на наведену правову позицію, колегія суддів наділена повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.
		42.          Перевіривши правильність здійсненої судом апеляційної інстанції правової кваліфікації заявленої до стягнення суми, колегія суддів доходить висновку про її обґрунтованість, оскільки умови пункту 6.9 Договору не встановлюють відповідальність за невиконання зобов`язання щодо повернення переданого в оренду майна та не регулюють питання щодо відшкодування збитків у зв`язку з порушенням відповідного зобов`язання. 
		43.          Натомість з урахуванням принципу свободи договору сторони дійшли згоди, що у разі невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо повернення орендованого майна, таке зобов`язання (з виконання обов`язку в натурі) фактично змінюється іншим - відшкодувати узгоджену договором вартість майна (грошовим зобов`язанням).
		44.          Відповідно, колегія суддів вважає, що доводи та докази на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позовних вимог, можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання з повернення техніки та підтверджувати неможливість виконання відповідного обов`язку в натурі. Однак, такі обставини не можуть звільняти відповідача від необхідності виконання нового (зміненого компенсаційного) зобов`язання щодо відшкодування вартості неповерненої техніки, узгодженої в договорі, яке (зобов`язання) виникає з самого факту неповернення орендованого майна відповідачем в узгоджені в договорі строки та не залежить від наявності/відсутності вини орендаря у неможливості повернути майно, від встановлення будь-яких інших обставин складу правопорушення в діях відповідача чи від набрання чинності Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", яким, зокрема, заборонено на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України. 
		45.          Тобто, обставини щодо можливості відповідача повернути техніку в натурі, наявності/відсутності його вини у невиконанні такого зобов`язання, оцінка відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин (лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, сертифікат №1400-23-4796 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий відповідачу Донецькою торгово-промисловою палатою від 20.12.2023 №304/12.1-17-03), не входить у предмет доказування у цьому спорі, на відміну від обставин, з якими пункт 6.9 Договору пов`язує виникнення нового зобов`язання з відшкодування вартості майна (факт втрати (загибелі) техніки у період дії цього договору), та настання яких було встановлено судами під час вирішення цього спору.
		46.          Водночас відповідач не спростував у судах попередніх інстанцій ні обставин виникнення у нього такого зобов`язання (не підтвердив фактичне володіння ним на час розгляду справи орендованим майном та, відповідно, не спростував доводи позивача про його втрату), не довів обставини неможливості виконання зобов`язання з відшкодування вартості неповернутого майна та вплив форс-мажорних обставин на виконання саме грошового зобов`язання, не довів наявність інших обставин, які б спростовували обґрунтованість заявлених позивачем грошових вимог, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		47.          З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги, оскільки такі наводяться виключно у площині неможливості виконання відповідачем зобов`язання з повернення орендованого майна в натурі та недоведеності всього складу правопорушення як підстави для відшкодування відповідачем збитків. Однак, указані доводи не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо дійсної правової природи стягуваної суми (грошове зобов`язання), встановлені судом обставини виникнення такого зобов`язання, наявності підстав для належного виконання відповідачем саме цього зобов`язання та його невиконання останнім. 
		48.          Відповідно висновки Верховного Суду, про неврахування яких зазначає скаржник, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки зазначені висновки стосуються застосування норм, які регулюють питання стягнення збитків, однак такі норми є незастосовними до правовідносин, які виникли між сторонами у цьому спорі.
		49.           Відтак доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови не підтвердились.
		50.          Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору
		51.          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		52.          Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).
		53.          Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.
		54.          Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" залишити без задоволення.
		2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №910/18130/23 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       С.В. Бакуліна
		 
		Судді                                                                                           О.М. Баранець
		 
		                                                                                          О.Р. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...