Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/1827/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2025.
Дата набрання законної сили: 25.03.2025
Номер судового провадження: 61-3836ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 552/1827/22
		провадження № 61-3836св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - акціонерне товариство «СЕНС БАНК», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 19 жовтня 2022 року у складі судді Миронець О. К. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року  у складі колегії суддів Бутенко С. Б.,Обідіної О. І., Пилипчук Л. І.
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про витребування майна з незаконного володіння.
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (далі - АТ «СЕНС БАНК») про витребування майна з незаконного володіння.
		 
		Позов мотивувала тим, що 27 лютого 2007 року вона уклала із акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»  (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк») договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 710/2800/25-Ф - основне зобов`язання. Для його забезпечення того ж дня укладено іпотечний договір № 710/2800/1, предметом якого визначено житловий будинок на АДРЕСА_1 (пункт 1.1 іпотечного договору).
		 
		12 червня 2009 року сторони внесли зміни до вказаного іпотечного договору, а саме збільшили обсяг іпотечного майна та включили до предмета іпотеки земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок.
		 
		Посилаючись на невиконання умов договору, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося із позовом до ОСОБА_1 , який рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2012 року у справі № 2-2072/11 задоволено частково та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок на АДРЕСА_1 вартістю 209 668 грн та земельну ділянку на АДРЕСА_1 вартістю 63 000 грн для задоволення з вартості предмета іпотеки вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 303 171,93 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
		 
		На виконання вказаного рішення суду представнику ПАТ «Укрсоцбанк» було видано виконавчі листи та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, за яким боржником є ОСОБА_1 .
		 
		Позивач вказувала, що незважаючи на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» 29 жовтня 2021 року приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу (далі - Полтавський МНО) Дробітько В. В. вніс запис № 44758426 про реєстрацію за АТ «СЕНС БАНК» (до зміни найменування - АТ «Альфа-банк») права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , а тому її право приватної власності на житловий будинок було припинено без її згоди.
		 
		Крім того, при реєстрації майна нотаріус не врахував, що вартість житлового будинку в декілька разів перевищує суму боргу, яка визначена рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2012 року в розмірі 303 171,93 грн.
		 
		Також нотаріус не врахував той факт, що іпотечний договір укладений з АКБ СР «Укрсоцбанк», а право власності зареєстровано за АТ «СЕНС БАНК».
		 
		Вважала, що у нотаріуса були підстави для відмови у проведенні реєстраційної дії.
		 
		Посилаючись на викладене, позивач просила суд:
		- поновити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок на АДРЕСА_1 ; 
		- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Полтавського МНО Дробітько В. В. від 29 жовтня 2021 року № 44758426 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за АТ «СЕНС БАНК»;
		- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведення державної реєстрації права власності від 29 жовтня 2021 року № 4475426 про реєстрацію за АТ «СЕНС БАНК» права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , здійсненої на підставі іпотечного договору № 1733 від 27 лютого 2007 року;
		- відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 14 лютого 1994 року, посвідченого Другою Полтавською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1-393, право власності на яке зареєстроване КП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» 15 лютого 1994 року згідно з реєстровим записом на документі про право власності в реєстровій книзі № 46 за реєстровим № 97, реєстровий номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 17871139;
		- стягнути з відповідача судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Київський районний суд м. Полтави ухвалою від 18 липня 2022 року за заявою позивача про відмову від позову в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Полтавського МНО Дробітько В. В. провадження у справі в цій частині закрив.
		 
		Київський районний суд м. Полтави рішенням від 19 жовтня 2022 року, яке Полтавський апеляційний суд постановою від 15 лютого 2023 року залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.
		 
		Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що АТ «СЕНС БАНК» (до зміни найменування - АТ «Альфа-банк») є правонаступником АКБ СР «Укрсоцбанк», договір іпотеки містить відповідне іпотечне застереження, державна реєстрація права власності проведена відповідно до чинного законодавства та після втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому відсутні підстави для її скасування та поновлення права власності позивача.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Київського районного суду м. Полтави.
		 
		09 травня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 та інших.
		 
		У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на недоведеність обставини правонаступництва АТ «СЕНС БАНК»  зобов`язань ОСОБА_1 ,  вона не була обізнана про правові підстави боргових зобов`язань перед АТ «СЕНС БАНК».
		 
		Процедура звернення стягнення на житловий будинок розпочата під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та до цих правовідносин необхідно застосовувати вимоги цього Закону.
		 
		Проведення оцінки майна без його огляду вплинуло на визначену вартість будинку, оскільки не було враховано його технічний стан. Згідно із висновком судово-оціночної будівельної експертизи від 31 серпня 2022 року № 085/22 вартість житлового будинку складає 679 000 грн, згідно із висновком від 04 серпня 2021 року - 160 237 грн, різниця - 518 763 грн, а визначена рішенням суду сума боргу становить 303 171 грн.
		 
		На час вирішення питання про реєстрацію за банком права власності на спірний житловий будинок не було вирішено питання про право власності на дві земельні ділянки, на яких він розташований, а тому житловий будинок наразі перебуває у власності АТ «СЕНС БАНК», а земельні ділянки у власності ОСОБА_1 , що порушує право власності кожного з учасників правовідносин, а також порушує принцип єдиної юридичної долі земельної ділянки та розміщеного на ньому об`єкта під час вчинення реєстраційної дії, що є підставою для її скасування.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У травні 2023 року АТ «СЕНС БАНК» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Суд встановив, що 27 лютого 2007 року ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» уклали договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 710/2800/25-Ф про надання ОСОБА_1 грошових коштів на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах максимального ліміту заборгованості до 35 000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом та комісій за затвердженим сторонами графіком.
		 
		В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір від 27 лютого 2007 року № 710/2800/1 з наступними змінами та доповненнями, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку кредитору житловий будинок на АДРЕСА_1 , належний їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 14 лютого 1994 року та земельну ділянку площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310136400:11:003:0097, яка розташована за вказаною адресою та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 181028 від 10 березня 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010954500061.
		 
		Київський районний суд м. Полтави рішенням від 29 березня 2012 року у справі № 2-2072/11 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 лютого 2007 року № 710/2800/1, укладеним між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , а саме: на житловий будинок на  АДРЕСА_1 вартістю 209 668 грн та земельну ділянку на  АДРЕСА_1 вартістю 63 000 грн для задоволення з вартості предмета іпотеки заборгованості за договором від 27 лютого 2007 року  № 710/2800/1 в загальній сумі 303 171,93 грн шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
		 
		На виконання вказаного рішення суду 19 квітня 2012 року Київський районний суд м. Полтави видав виконавчий лист № 2-2072/2012 стосовно боржника ОСОБА_1 , який перебував на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - виконавче провадження № НОМЕР_1 та на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернутий стягувачу у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
		 
		15 жовтня 2019 року в порядку універсального правонаступництва внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-банк» за спрощеною процедурою відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини четвертої статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1, 5.3, постанови Правління Національного банку України від 27 червня 2008 року № 189 «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників» до відповідача перейшли усі права кредитора та іпотекодержателя за кредитними договорами та договорами забезпечення без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
		 
		Згідно із вимогою про усунення порушень від 19 січня 2021 року вих. № 2/01, яка була отримана ОСОБА_1 08 лютого 2021 року (відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) кредитор АТ «Альфа-банк» повідомив боржника щодо правонаступництва усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», необхідність сплати боргу за кредитним договором, який станом на 19 січня 2021 року складав 52 311,95 дол. США та попередив, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «Альфа-банк» буде звернуто стягнення на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
		 
		Аналогічне повідомлення з вимогою про сплату заборгованості протягом тридцяти днів та про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору у разі невиконання цієї вимоги від 23 листопада 2020 року за вих. № 29/11 направлялось боржнику ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, але було повернуте без вручення за закінченням терміну зберігання поштового відправлення.
		 
		З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 листопада 2021 року № 282593308 відомо, що 29 жовтня 2021 року приватний нотаріус Полтавського МНО Дробітько В. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 листопада 2021 року № 61266506 вніс запис про реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136400:11:003:0097 площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17871139 - за АТ «Альфа-банк».
		 
		На момент набуття права власності АТ «Альфа-банк» на спірне нерухоме майно ринкова вартість житлового будинку загальною площею 77 кв. м з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, була оцінена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Ассіст» у 639 278 грн, без урахування ПДВ, на дату оцінки - 04 серпня 2021 року.
		 
		Згідно із висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 30 серпня 2022 року № 48, проведеної на виконання ухвали суду від 18 липня 2022 року, ринкова вартість вказаного житлового будинку станом на дату проведення дослідження, без ПДВ, складає 679 100 грн.
		 
		12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-банк» на АТ «СЕНС БАНК» та 30 листопада 2022 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а 01 грудня 2022 року - до державного реєстру банків Національного банку України.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Відповідно до частини першої статті 509, частини першої статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		 
		Згідно із частинами першою - четвертою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		 
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		 
		Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		У підпункті 4.5.3 іпотечного договору від 27 лютого 2007 року № 710/2800/1 сторони встановили право іпотекодержателя за своїм вибором звертати стягнення на предмет іпотеки, у тому числі, у спосіб набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили наявність у договорі іпотеки відповідного застереження, яке передбачає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боржником зобов`язань, а також факт надсилання боржнику письмової вимоги про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк із попередженням про подальше звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Також, суди встановили, що реєстрація права власності іпотекодержателя була проведена після закінчення встановленого тридцятиденного строку для усунення порушень боржником. Ця процедура здійснювалася на підставі документів, які підтверджують надсилання боржнику відповідної вимоги, а також наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Крім того, визначення вартості предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент переходу права власності до іпотекодержателя відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року  № 1127.
		 
		Тому, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем АТ «Альфа-банк» здійснена відповідно до вимог чинного законодавства. Касаційна скарга не містить належних доводів, які б могли спростувати ці висновки судів.
		 
		Звернення стягнення на житловий будинок не позбавляє кредитора в окремому порядку вирішити питання щодо оформлення права на відповідну земельну ділянку та не є підставою для скасування рішення державного реєстратора за позовом боржника.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є необґрунтованим. Встановлена цим Законом заборона на відчуження житлової нерухомості без згоди власника мала обмежену дію виключно на період чинності зазначеного нормативно-правового акта, який остаточно втратив чинність 23 вересня 2021 року.
		 
		Скаржник також вказує про відсутність доказів правонаступництва АТ «Альфа-банк» за зобов`язаннями ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк». 
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц зазначив, що момент переходу прав і обов`язків під час реорганізації шляхом приєднання не пов`язаний із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації у формі приєднання не має значення, чи конкретизовані в передавальному акті права, майно чи обов`язки, які переходять до правонаступника. Усі права та обов`язки переходять автоматично до однієї юридичної особи - правонаступника, а їхній розподіл при такому способі реорганізації неможливий за своєю суттю.
		У цьому випадку заміна кредитора у спірному зобов`язанні відбулася внаслідок універсального правонаступництва: припинення юридичної особи кредитора - АТ «Укрсоцбанк» через його приєднання до АТ «Альфа-банк».
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги про відсутність доказів переходу права вимоги до ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-банк» є необґрунтованими, оскільки такий перехід прав та обов`язків ґрунтується на принципі універсального правонаступництва.
		 
		Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Київського районного суду міста Полтави від 19 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року  залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:А. І. Грушицький                                                                          І. В. Литвиненко                                                                                        Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...