Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/5166/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора; стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Надіслано судом: 26.03.2025. Зареєстровано: 27.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2025.
Дата набрання законної сили: 25.03.2025
Номер судового провадження: 1-кс/753/768/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
		справа № 753/5166/25
		провадження № 1-кс/753/768/25
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"19" березня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		13.03.2025 адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі також - ЄРДР). 
		На обґрунтування скарги вказала, що 09.03.2025 подала до Дарницького УП заяву про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дій з ознаками злочинів, передбачених статтями 190, 383, 384 КК України, проте всупереч вимог статті 214 КПК України жодних дій, спрямованих на внесення відомостей до ЄРДР та здійснення досудового слідства, орган досудового слідства не вчинив.
		 
		В судовому засіданні заявниця та її представник вимоги скарги підтримали пославшись на наведені у ній обставини та обґрунтування. 
		Від прокурора ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд скарги за її відсутності.
		Слідчий/дізнавач в судове засідання не з`явився, з будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався, проте його неявка не перешкоджає розгляду цієї скарги.
		 
		Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив такі обставини та дійшов до таких висновків. 
		09.03.2025 адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулась до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дій за ознаками злочинів, передбачених статтями 190, 383, 384 КК України. 
		У заяві адвокат вказала, що колишня дружина покійного чоловіка ОСОБА_4 ОСОБА_5 та її старший син ОСОБА_6 реалізують шахрайську схему по заволодінню майном спадкодавця, перешкоджаючи законним спадкоємцям оформити свідоцтво про право на спадщину. Організована ними рейдерська атака полягає у відкритті низки безпідставних судових справ, направлених на створення ОСОБА_4 та її неповнолітньому сину перешкод у спадкуванні після смерті чоловіка і батька та заволодінні спадковим майном (зменшення спадкової маси). У вказаних судових справах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подають судам завідомо неправдиву інформацію про те, що спадкодавець до моменту смерті проживав однією сім`єю з ОСОБА_5 , що має ознаки дій, визначених статтею 384 КК України. Окрім того вказані особи подали до Дарницького УП завідомо неправдиву заяву щодо підробки ОСОБА_4 документів, що відповідає ознакам злочину, визначеного статтею 384 КК України.
		Відповідно до частини першої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Дотепер у слідчій та судовій практиці існує щонайменше два підходи щодо порядку виконання уповноваженими особами органу досудового розслідування вимог вищенаведеної норми за результатами розгляду заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення.
		Перший підхід полягає у так званому «автоматичному» внесенні відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі відомості викладені особою у заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Цей підхід не передбачає оцінки відповідної заяви чи повідомлення на предмет того, чи викладені заявником відомості дають підстави констатувати певні ознаки кримінального правопорушення. 
		У свою чергу другий підхід не передбачає «автоматичного» внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що на думку суб`єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		Перший підхід по суті є формальним і полягає у тому, що будь-яка заява (повідомлення), що має назву (якщо це письмовий документ), чи якщо його так називає заявник (в усній формі) «заява (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення» абсолютно незалежно від змісту такого повідомлення, мають спричиняти внесення уповноваженими особами (слідчим, дізнавачем чи прокурором) відомостей з такої заяви (повідомлення) до ЄРДР та початок досудового розслідування.
		Для слідчого судді очевидно, що обрання такого формального підходу спричиняє ряд негативних наслідків як для держави та суспільства, так і для окремих людей, і може в окремих випадках зумовлювати внесення до ЄРДР явно недоречних відомостей (наприклад, у разі якщо така заява не містить взагалі жодних даних окрім назви; у разі якщо в ній йдеться про очевидно правомірну поведінку тих чи інших осіб; у разі, якщо в заяві не зазначається яке саме кримінальне правопорушення скоєно (навіть не йдеться про його родову приналежність); у разі, якщо йдеться про події, які взагалі відбуваються поза волею людини тощо).
		У зв`язку із цим слідчий суддя дотримується іншого підходу - змістовного. Такий підхід базується на нормах кримінального процесуального закону.
		Так, за приписами частини п`ятої статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться зокрема короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела та попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно зі статтею 1 цього Кодексу порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України.
		Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
		Імперативним положенням, зафіксованим у статті 7 цього Кодексу, законодавець визначив, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо. 
		Частина друга статті 9 КПК України визначає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження …, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення (стаття 91 КПК України). 
		Частина перша статті 11 КК України дає загальне визначення поняття кримінального правопорушення, яке містить у собі сукупність ознак, обов`язкових для будь-якого конкретного кримінального правопорушення. Такими ознаками є суспільна небезпечність діяння, передбаченість його Кримінальним кодексом, винність та вчинення його суб`єктом злочину.
		Аналіз наведених положень кримінального процесуального та кримінального закону в їх системній сукупності вказує на необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі викладених вище критеріїв.
		У протилежному випадку особа, уповноважена на внесення відомостей до ЄРДР, буде позбавлена можливості виконати вимоги частини п`ятої статті 214 КПК України щодо внесення до ЄРДР викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, орган досудового розслідування не зможе визначитись з предметом доказування у кримінальному провадженні, а відтак зміст такого кримінального провадження не буде відповідати засаді законності.
		Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення не відповідає також завданням кримінального провадження, оскільки призводить до розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що не дозволяє концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знижує ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнює охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень, а також порушує права та законні інтереси осіб, згаданих у таких повідомленнях, які незаконно і необґрунтовано залучаються в орбіту кримінального процесу.
		Такий висновок узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 17.06.2020 у справі № 3-180/2018 за конституційною скаргою ОСОБА_8 , у пункті 5 мотивувальної частини якого зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту. 
		Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) також наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
		Зі змісту розглядуваної заяви про кримінальне правопорушення убачається, що адвокат розцінює як шахрайство подання опонентами її клієнта ОСОБА_4 позовних заяв в порядку цивільного судочинства та скарг на судові рішення.
		Водночас слід зазначити, що такі дії є практичною реалізацією конституційного права кожної особи на судовий захист, а відтак є очевидним, що звернення особи до суду за захистом своїх прав не може утворювати склад будь-якого кримінального правопорушення.
		Цивільним процесуальним кодексом України визначено систему правових механізмів з метою спонукання учасників справи до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню процесуальних перешкод у здійсненні судочинства.
		Відповідні положення цього Кодексу по своїй суті є законодавчими гарантіями, спрямованими на досягнення завдання цивільного судочинства, а тому захист прав заявниці від необґрунтованих, на її думку, дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 має здійснюватись лише в рамках цивільноого процесу. 
		В іншій частині заяви про кримінальне правопорушення адвокат виклала власну оцінку позиції опонентів ОСОБА_4 у цивільних справах та змісту їх заяви до органу досудового розслідування щодо підроблення документів, проте жодних конкретних фактів та даних, які б вказували на вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дій, які складають об`єктивну сторону введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (стаття 384 КК) та завідомо неправдивого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (стаття 383 КК), вказана заява не містить.
		Більше того, учасники цивільного процесу самостійно визначають свою позицію у справі та відстоюють її в суді, особа, яка має процесуальний статус позивача чи відповідача у справі, не несе кримінальної відповідальності за надання суду неправдивих пояснень, а відтак наслідком внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 стане покладення на орган досудового розслідування невластивої йому функції оцінки обставин цивільної справи, що суперечить конституційному принципу верховенства права (статті 8, 124 Конституції України) і може призвести до втручання в діяльність судді та вплинути на об`єктивність судового рішення.
		З огляду на викладене слідчий суддя вважає, що у даному випадку слідчий (дізнавач) Дарницького УП ГУНП у м. Києві правомірно не вніс до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим підстави для задоволення скарги відсутні. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 306, 307 КПК України, слідчий суддя
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її оголошення.
		 
		Слідчий суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...