Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/2083/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 27.03.2025. Зареєстровано: 27.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4823/360/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023270000000057

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 750/2083/24 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/360/25  Категорія - ч. 2 ст. 111 КК України Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		27 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі  ОСОБА_5 ,
		 
		за участю учасників судового провадження: 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_7 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023270000000057 від 25 серпня 2023 року за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2025 року щодо 
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мурахівка Березнегуватського району Миколаївської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
		 
		 В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України та призначено йому покарання:
		- за ч.7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах України строком на 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності;
		- за ч.2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі, строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах України строком на 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
		На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_8 спеціального звання «старший лейтенант поліції».
		Строк відбування основного покарання ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_8 у порядку виконання цього вироку, після набрання ним законної сили.
		Запобіжний захід ОСОБА_8 залишено без змін до набрання вироком законної сили.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах України ухвалено обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Арешт на майно: земельну ділянку з кадастровим номером 4821183000:02:000:0116 площею 2 га на території Мурахівської сільської ради, Березнегуватського району Миколаївської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8 , 01.08.2019 державним реєстратором Березнегуваської районної державної адміністрації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48097330, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.10.2023 під №348803791, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.02.2024  ухвалено скасувати, після набрання вироком законної сили.
		Земельну ділянку з кадастровим номером 4821183000:02:000:0116 площею 2 га на території Мурахівської сільської ради, Березнегуватського району Миколаївської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8 ,ухвалено конфіскувати в дохід держави, як майно, яке є власністю ОСОБА_8 .
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду, захисник-адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпання можливості їх отримання. Зазначає, що під час судового розгляду в суді першої інстанції не було надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що обвинувачений ОСОБА_8 добровільно обіймав вказані посади в незаконному правоохоронному органі та протиправно виконував поліцейські функції, направлені на захист окупапаційної влади російської федерації та незаконні завдання, поставлені представниками силових структур російської федерації, а також вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та економічній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умоввах воєнного стану. Окрім того, допитані в суді свідки обвинувачення не підтвердили добровільну згоду ОСОБА_8 добровільно обіймати посади в незаконному правоохоронному органі. 
		 Як встановлено судом першої інстанції, Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративнотериторіальний устрій та порядок утворення національноадміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України №3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України  Конституції України.
		Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно  правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями  №2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; №2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та №3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії,  установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року №3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Порушуючи вказані норми президент російської федерації (далі  російської федерації) ОСОБА_9 , а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV), від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, та здійснили окупацію частини території України та почали контролювати її, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
		У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи  органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		У статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
		Одночасно у частині 4 вказаної статі зазначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного Закону, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
		Згідно з ч.2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
		Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 31.10.2016 №208 о/с ОСОБА_8 , маючи спеціальне звання «старший лейтенант поліції», працював на посаді інспектора-чергового чергової частини роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Херсонській області.
		ОСОБА_8 , вступаючи до лав Національної поліції України, присягнув вірно служити Українському народу, дотримуватися норм Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
		Однак, ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу України  інспектором-черговим чергової частини роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, порушуючи вимоги ст.ст. 17, 19, 65 Конституції України, ст.ст. 8, 18, 24 Закону України «Про Національну поліцію», порушуючи присягу працівника поліції, діючи умисно та протиправно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії російської федерації проти України, з власної ініціативи, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та добровільно зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України за наступних обставин.
		Так, з 24.02.2022 збройними силами та іншими військовими формуваннями російської федерації здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		Починаючи з березня 2022 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, збройні сили російської федерації, здійснюючи військове вторгнення, зайняли та здійснювали контроль частини території України, а саме тимчасово окупували територію Херсонської області, у тому числі захопили і взяли під силовий контроль будівлі та споруди на території м. Херсон та інших населених пунктів Херсонської області, що забезпечували діяльність органів державної влади, зокрема ГУНП в Херсонській області та його територіальні підрозділи задля припинення їх законної діяльності згідно законодавства України та створення на їх базі і забезпечення функціонування органів окупаційної влади, у тому числі незаконного правоохоронного органу з поліцейськими функціями.
		Так, у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, однак не пізніше травня 2022 року, невстановленими представниками держави агресора  російської федерації, з метою утворення вертикалі незаконних органів управління та їх функціонування на тимчасово окупованій збройними силами російської федерації території Херсонської області серед іншого було створено незаконний правоохоронний орган під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области» та розпочато набір кадрів до вказаного органу.
		Після цього, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 16.06.2022, у громадянина України ОСОБА_8 , який був працівником правоохоронного органу України  інспектором-черговим чергової частини роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, та на той час перебував безпосередньо на території м. Херсон Херсонської області, точне місце знаходження досудовим розслідуванням не встановлене, виник злочинний умисел на проведення підривної діяльності проти України, завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, здійснення державної зради шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, вступу на службу та добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі.
		У подальшому, ОСОБА_8 , перебуваючи в м. Херсон Херсонської області, точне місце знаходження досудовим розслідуванням не встановлене, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 16.06.2022, реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи факт військової агресії російської федерації проти України, діючи умисно та протиправно, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, усупереч наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 №87 щодо необхідності здійснення евакуації (передислокації) апарату ГУНП в Херсонській області та його територіальних підрозділів поліції у визначені безпечні місця, не здійснив виїзд з м. Херсон Херсонської області на підконтрольну Україні територію, а натомість з власної ініціативи, добровільно з метою надання допомоги незаконно створеній окупаційній владі російської федерації, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області, реалізуючи свій умисел щодо вступу на службу в незаконний правоохоронний орган, добровільно звернувся до так званого «Главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области» із заявою про прийняття його на службу у вказаний незаконний правоохоронний орган.
		Після цього, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 16.06.2022, на підставі документу під назвою «Приказ Главного управления МВД Херсонской области от 16.06.2022 №10 л/с» громадянина України ОСОБА_8 , який був працівником правоохоронного органу України, за його власним бажанням призначено на посаду у незаконному правоохоронному органі під назвою «Главное управление МВД Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме на посаду «временно исполняющего обязанности командира взвода батальона патрульно-постовой службы управления общественной безопасности Главного управления МВД Херсонской области», а у подальшому на підставі документу під назвою «Приказ Главного управления МВД Херсонской области от 01.07.2022 №16 л/с» ОСОБА_8 за його власним бажанням призначено на іншу посаду у зазначеному незаконному правоохоронному органі, а саме на посаду «временно исполняющего обязанности начальника 2 боевого отделения отряда специального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области». У подальшому, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 05.09.2022, ОСОБА_8 був призначений на постійну посаду у вказаному незаконному правоохоронному органі, а саме на посаду «начальника 2 боевого отделения отряда специального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области».
		Добровільно обіймаючи вищевказані посади в незаконному правоохоронному органі під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, ОСОБА_8 протиправно виконував поліцейські функції, направлені на захист окупаційної влади російської федерації та незаконні завдання, поставлені представниками силових структур російської федерації.
		Таким чином, своїми умисними протиправними діями громадянин України ОСОБА_8 протягом червня  вересня 2022 року, будучи працівником правоохоронного органу України  інспектором-черговим чергової частини роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, порушуючи вимоги ст.ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України та зобов`язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, ст.ст. 8, 18, 24 Закону України «Про Національну поліцію», не дотримуючись присяги поліцейського, з особистих мотивів, у порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, діючи умисно та протиправно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно з власної ініціативи, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та вступив на службу у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, під назвою «Главное управление МВД Херсонской области», добровільно обійнявши посаду «временно исполняющего обязанности командира взвода батальона патрульно-постовой службы управления общественной безопасности Главного управления МВД Херсонской области», а в подальшому «временно исполняющего обязанности начальника 2 боевого отделения отряда специального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области» та «начальника 2 боевого отделения отряда специального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области», чим створив умови для функціонування зазначеного незаконного правоохоронного органу, тим самим забезпечив становлення і зміцнення окупаційної влади російської федерації на тимчасово окупованій території України.
		Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України.
		Крім того, за вищевикладених обставин ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
		За сукупністю вчиненого, ОСОБА_8 обвинувачується у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, та у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.10.2024 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду та ухвалено здійснювати спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		 
		Заслухавши доповідача, захисника-адвоката, яка підтримала подану апеляційну скаргу і просила її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , котрий показань суду не надавав.
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що процедура «in absentia» неминуче припускає деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
		Так, відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК України, повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 2975 цього Кодексу. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом (в редакції Закону України № 1689-VII від 07.10.2014).
		Відтак, судом дотримано права на захист та доступ до правосуддя обвинуваченого ОСОБА_8 , з урахуванням проведення щодо останнього спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia).
		Вказані приписи ст.323 КПК України, на переконання апеляційного суду, судом першої інстанції, були виконані.
		Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.7 ст.111-1 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
		Доводи захисника про відсутність в матеріалах справи доказів вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень не відповідають дійсності.
		Відповідно до ст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що передбачено ч. 3 ст. 404 КПК України.
		Апеляційний суд наголошує, що сама по собі незгода захисника з висновками, зробленими судом першої інстанції на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів в порядку ч.3 ст.404 КПК.
		Враховуючи позицію захисту щодо порушень допущених місцевим судом при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне проаналізувати ці доводи в контексті складу інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та провести оцінку доказів, наданих сторонами кримінального провадження у розпорядження суду.
		При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на практичні висновки суддів Верховного Суду, оскільки фактично вказані злочини мають досить значну практику, з огляду на початок воєнних дій на території України.
		Відтак, Верховний Суд виходить з того, що ті громадяни України, які зайняли одну з посад у незаконних органах влади, правоохоронних або судових органах на окупованих територіях та почали здійснювати функції, визначені посадою, можуть бути притягнені до відповідальності за сукупністю кримінальних правопорушень: за державну зраду (оскільки їхня діяльність може становити одну з форм державної зради) та колабораційну діяльність (оскільки вони зайняли певну посаду в незаконних органах влади).
		Так, суб`єктом цих злочинів, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч.2 ст. 111 КК України може бути лише громадянин України.
		Злочин за ч. 7 ст. 111-1 КК України, передбачає добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, на нашу думку, матиме місце, в разі зайняття лише тих посад в таких незаконних органах, що передбачають наявність організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.
		У разі участі в таких формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, настає відповідальність за ч. 7 ст. 111-1 КК.
		Зазначений склад правопорушення також передбачає широкий діапазон незаконних дій  від зайняття посад в органах судової влади, правоохоронних органах до надання допомоги збройним формуванням держави-агресора у веденні бойових дій проти України. ОСОБА_8 , добровільно обіймаючи вищевказані посади у незаконному правоохоронному органі під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, протиправно виконував поліцейські функції, направлені на захист окупаційної влади російської федерації та незаконні завдання, поставлені представниками силових структур російської федерації.
		Склад злочину - добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території має місце в разі добровільного вступу громадянином України до незаконних судових або правоохоронних органів держави-агресора (в т.ч. на тимчасово окупованій території).
		На переконання апеляційного суду, в цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону при прийнятті рішення і правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження та зробив обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.7 ст.111-1, ч.2 ст. 111 КК України.
		Як вбачається з показань свідка ОСОБА_10 , яка проживала у м. Херсон та була знайома з обвинуваченим з 2013-2014 років, ОСОБА_8 до повномасштабного вторгнення працював у відділі особливого призначення Головного управління Нацполіції в Херсонській області. Вона працювала до червня 2022 року старшим оперуповноваженим карного розшуку, потім в незаконно створеному правоохоронному органі з 23.06.2022 по 19.07.2022  в кримінальному центрі інспектором кадрів. З 19.07.2022 була заступником начальника кадрового забезпечення «ГУ МВД Херсонской области», перевіряла укомплектованість особового складу, мала доступ до наказів щодо прийняття, переведення, звільнення зі служби, до списків особового складу. Під час роботи в незаконно створеному правоохоронному органі з обвинуваченим не спілкувалась, лише бачила його особову справу, коли надавав документи для працевлаштування в підрозділі «Гром». 
		Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_11 повідомив, що проживає у м. Херсоні, раніше працював в підрозділі «Корд» старшим інспектором. Був знайомий з обвинуваченим, той працював поліцейським роти особливого призначення до вторгнення. Під час окупації Херсона бачив обвинуваченого у формі поліцейського РФ, з шевроном «Россия», мабуть був зі зброєю. Зрозумів, що обвинувачений добровільно пішов, бо був задоволений роботою та зарплатою, і йому пропонував долучитись. 
		Зазначені показання свідків є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, дослідженими судом першої інстанції.
		Так, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами:
		- рапортом старшого оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Чернігівській області ДСР НП України від 24.08.2023 року, відповідно до якого, ОСОБА_8 колишній інспектор-черговий чергової частини роти поліції особливого призначення ГУНП в Херсонській області (до 22.06.2022), спеціальне звання старший лейтенант поліції, будучи працівником Національної поліції України, 16.06.2022 року був призначений на посаду «начальника 2-го боевого отделения отряда специального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области», йому було присвоєно спеціальне звання незаконного органу «старший лейтенант полиции», на якій він працює по теперішній час. На теперішній час перебуває на окупованій території Херсонської області;
		- особовою карткою Державної міграційної служби України, згідно якої ОСОБА_8 має паспорт громадянина України номер НОМЕР_1 , виданий 08.08.2001 Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області та паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 , виданого 18.08.2017 дійсний до 18.08.2027, Корабельним відділом у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області;
		- копією витягу із документа «данные сотрудников на 1.08», відповідно до якого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія і номер ДПО УКР  ЕО937356, ідентифікаційний код  3112120590, посада  начальник 2 бойового відділення загону спеціального призначення «Гром» ГУ МВС, дата прийому  16.06.2022, підрозділ  Гром, звання  старший лейтенант поліції;
		- копією наказу №16 л/с від 01.07.2022 м. Херсон «Главного управления МВД Херсонской области», відповідно до якого, призначено «старшего лейтенанта полиции ОСОБА_8 на должность временно исполняющего обязанности начальника 2 боевого отделения отряда специального назначения «Гром»;
		- рапортом старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок Херсонського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 25.08.2023, згідно якого, в ході оперативно-розшукових заходів працівниками Херсонського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України встановлені колишні працівники Національної поліції України причетні до колабораційної діяльності вчиненої на території м. Херсон та Херсонської області, які добровільно зайняли посади у незаконному правоохоронному органі «ГУ МВД Херсонской области», а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- рапортом старшого оперуповноваженого УСР в Чернігівській області ДСР Національної поліції України від 19.10.2023, наданим на виконання доручення прокурора, згідно якого встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Херсон (ІПН НОМЕР_3 ), колишній інспектор-черговий чергової частини роти поліції особливого призначення ГУНП в Херсонській області (до 22.06.2022), спеціальне звання старший лейтенант поліції, 16.06.2022 року, будучи працівником Національної поліції України, був призначений на посаду «начальник 2-го боевого отделения отряда специального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области», йому було присвоєно спеціальне звання незаконного органу «старший лейтенант полиции», на якій він по теперішній час працює. 
		- копією витягу з Висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками служб та підрозділів ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності деяких працівників поліції без поважних причин на службі від 31.05.2022, згідно якого встановлено, що станом на 28.05.2022 до місця тимчасової дислокації ГУНП в Херсонській області не з`явились за викликом та не повідомили про наявність поважних причин свого неприбуття працівники, зокрема й старший лейтенант поліції ОСОБА_8 ;
		- протоколом огляду від 13.10.2023 року з додатком до нього -роздруківкою документів, відповідно до якого оперуповноваженим ВОР Херсонського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України проведено огляд компакт-диску DVD-R, наданого з матеріалів кримінального провадження №22023000000000479 від 09.05.2023 року, в ході запуску якого при здійсненні сортування за допомогою функції «Фільтр», здійсненні пошуку за словом « ОСОБА_12 » виявлено особу працівника «начальник 2 боевого отделения отряда специального назначения «Гром» ГУ МВД», а саме: («Фамилия, имя, отчество физического лица, получающего выплату  ОСОБА_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; «Дата рождения  16.03.1985»; «Серия и номер ДУЛ УКР  ЕО937356»; «Идентификационный код УКР - 3112120590»; «Идентификационный од РФ  пусто»; «Серия и номер ДУЛ РФ  пусто»; «Должность  начальник 2 боевого отделения отряда специального назначения «Гром» ГУ МВД»; «Дата приема  16.06.2022»; «подразделение  ГРОМ 1»; «звание  старший лейтенант полиции»; «номер телефона - 79900023973») та крім того, було виявлено папку у якій знаходяться наказ щодо призначення на посади до «ГУ МВД Херсонской области», а саме: Файл формату «Word» з назвою «Приказ 16.06.2022))))))», у якому містяться наказ №10 л/с від 16.06.2022 по «ГУ МВД Херсонской области» щодо призначення на посаду « ОСОБА_8 на должность временно исполняющего обязанности командира взвода батальона патрульно-постовой службы управления общественной безопасности Главного управления МВД Херсонской области с 16.06.2022, присвоив специальное звание старший лейтенант полиции». Основание: заявление ОСОБА_8 от 09.06.2022 (здійснено роздруківку на 11 арк., що додається до протоколу);
		- копією наказу «ГУ МВД Херсонской области» №10 л/с від 16.06.2022 м. Херсон, згідно якого ОСОБА_8 призначено на посаду «временно исполняющего обязанности командира взвода батальона патрульно-постовой службы Главного управления МВД Херсонской области с 16.06.2022, присвоив специальное звание старший лейтенант полиции. Основание: заявление ОСОБА_8 от 09.06.2022».
		Відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.10.2023, 13.10.2023. 19.12.2023 року, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_13 в присутності понятих впізнали ОСОБА_8  за сукупністю ознак зовнішності як чоловіка, який раніше працював в роті поліції особливого призначення ГУНП в Херсонській області та який добровільно зайняв посаду та працює у незаконно створеному правоохоронному органі м. Херсона. 
		Вказані протоколи пред`явлення особи для впізнання оформлені належним чином, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та уповноваженим слідчим, який входив у слідчу группу. Будь-яких невідповідностей слідчих дій нормам КПК України, колегією суддів не встановлено.
		За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
		Відповідно до критеріїв, установлених ст.ст. 85, 86, 94, 99 КПК, місцевий суд належним чином оцінив ці засоби доказування з точки зору належності, допустимості, достовірності і використав їх як непрямі докази у сукупності та взаємозв`язку з іншими даними, які прямо викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
		У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово зазначав, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
		Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі №728/578/19, від 20 жовтня 2021 року у справі №759/14119/17).
		З огляду на викладене, передбачених кримінально  процесуальним законом підстав, для визнання вказаних доказів неналежними чи недопустимими, колегією суддів не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
		Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8  за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, а саме у переході на бік ворога, вчиненому в умовах воєнного стану та за ч. 7 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на недоведеність складу кримінальних правопорушень через відсутність в матеріалах справи жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що обвинувачений ОСОБА_8 добровільно обіймав вказані посади в незаконному правоохоронному органі та протиправно виконував поліцейські функції, направлені на захист окупапаційної влади російської федерації та незаконні завдання, поставлені представниками силових структур російської федерації, а також вчинив державну зраду не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються іншими матеріалами кримінального провадження, та, на переконання колегії суддів, є лише способом уникнення ОСОБА_8 кримінальної відповідальності.
		У вироку суду першої інстанції, в повній відповідності до вимог ч.3 ст.374 КПК України, наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 за пред`явленим обвинуваченням, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст.94 КПК України.
		Судом першої інстанції повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджено усі обставини кримінального провадження та оцінено надані докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки стороною захисту не доведено наявність підстав для виправдання обвинуваченого за пред`явленим обвинуваченням.
		Так, ОСОБА_8 добровільно обіймаючи вищевказані посади в незаконному правоохоронному органі під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, протиправно виконував поліцейські функції, направлені на захист окупаційної влади російської федерації та незаконні завдання, поставлені представниками силових структур російської федерації.
		Тобто, доводи захисника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_8 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.7 ст.111-1 КК України, а тому, на переконання колегії суддів, така позиція апелянта пов`язана з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги захисника.
		Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Обираючи ОСОБА_8 вид та міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, даними про особу винного  його вік, сімейний стан, відсутність даних про притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, за відсутності обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин, а крім того, підкреслює апеляційний суд, вчинив кримінальні правопорушення вчинене проти основ національної безпеки України, а тому суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю останнього, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України в межах санкцій інкримінованих йому статей.
		Призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, характеру суспільної небезпечності вчинених злочинів, обставинам їх вчинення, даним про особу обвинуваченого та відповідає принципам законності, справедливості та індивідуалізації, покарання.
		Порушень місцевим судом під час розгляду кримінального провадження вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни чи скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено.
		Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8  залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2025 року щодо ОСОБА_8  без змін.
		 
		Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...