Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/7743/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2025.
Дата набрання законної сили: 25.03.2025
Номер судового провадження: 51-172км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020220000000186

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 642/7743/21
		провадження № 51 - 172 км 23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		та в режимі відеоконференції:
		особи, кримінальне провадження 
		щодо якої закрито                                                           ОСОБА_6 , 
		його захисника                                                                 адвоката ОСОБА_7 ,
		представника потерпілого ОСОБА_8              адвоката ОСОБА_9 , 
		                                               
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020220000000186 від 01 квітня 2020 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ст. 365 ч. 1 КК України, 
		за касаційними скаргами особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2023 року                      ОСОБА_6 засуджено за ст. 365 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати службові посади в правоохоронних органах України строком на 2 роки.
		На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
		Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_8 та стягнуто з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь                           88 100 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями ОСОБА_6 як службової особи Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, та 21 700 гривень                    00 копійок витрат на правову допомогу.
		Стягнуто із ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням у справі судової психологічної експертизи № 7365 від 18.06.2021 в розмірі 13 728 гривень 80 копійок.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду,          ОСОБА_6 , будучи призначеним відповідно до наказу т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції № 680 о/с від 13.07.2018 на посаду командира роти № 3 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, маючи спеціальне звання «капітан поліції», будучи працівником поліції, який згідно вимог статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання повноважень є представником держави та відповідно до положень статті 18 зазначеного Закону зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини, та відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», а також пункту 1 примітки до статті 364 КК України службовою особою правоохоронного органу, займаючи посаду, пов'язану із здійсненням функцій представника влади, умисно, використовуючи свої службові повноваження, всупереч інтересам служби, 10 листопада 2018 року вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам громадянина ОСОБА_8 , який керував транспортним засобом «Мерседес» д.н.з. « НОМЕР_1 » та був зупинений інспекторами взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в районі будинку 27-А по вул. Беркоса в м. Харкові.
		ОСОБА_6 , розуміючи відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу, затримання ОСОБА_8 , підстав для перевірки та направлення його для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, грубо порушуючи вимоги ст. 18, 29, 35, Закону України «Про Національну поліцію», ст. 263 КУпАП, погрожуючи безпідставно скласти протокол про порушення ОСОБА_8 вимог ст. 130 КУпАП, здійснив адміністративне затримання ОСОБА_8 , знаючи, що час його фактичного затримання становить 00 годин 10 хвилин 10 листопада 2018 року.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, перебуваючи в цьому ж місці, приблизно о 01 годині 40 хвилин 10 листопада 2018 року ОСОБА_6 без законних на те підстав, розуміючи, що у ОСОБА_8 відсутні ознаки для проведення його огляду на стан сп`яніння почав проводити огляд ОСОБА_8 на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору алкотестеру «Драгер». Розуміючи, що дії ОСОБА_6 незаконні, ОСОБА_8 , боючись, що вказаний прилад несправний, навмисно підлаштований на показання алкоголю в крові і негативні наслідки такого огляду, та штучно створені ОСОБА_6 обставини відмовився від проходження огляду за допомогою вказаного приладу.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, перебуваючи в цьому ж місці, приблизно о 02 годині 20 хвилин 10 листопада 2018 року ОСОБА_6 без законних на те підстав, розуміючи, що у ОСОБА_8 відсутні ознаки для проведення огляду його на стан сп`яніння запропонував ОСОБА_8 проїхати до КНП ХОР «Харківський обласний наркологічний диспансер» за адресою м. Харків,                         вул. Шевченко 26, для проведення огляду. Розуміючи протиправність дій                      ОСОБА_6 та боючись відповідальності за непокору правоохоронним органам, сприймаючи пропозицію ОСОБА_6 як вимогу, ОСОБА_8 погодився на проходження огляду в КНП ХОР «Харківський обласний наркологічний диспансер». Після чого ОСОБА_6 особисто сів за кермо службового автомобіля та доставив ОСОБА_8 до вказаного закладу. При цьому ОСОБА_8 сидів на задньому сидінні автомобіля, де з боків від нього сиділи працівники патрульної поліції         ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		За результатами проходження ОСОБА_8 огляду КНП ХОР «Харківський обласний наркологічний диспансер» ознак алкогольного сп`яніння не виявлено.
		Продовжуючи свої протиправні дії, знаходячись за адресою м. Харків,
		вул. Шевченко 26, приблизно о 03 годині 10 хвилин, розуміючи, що з часу фактичного затримання ОСОБА_8 минуло більше ніж 3 години, а також те, що в автомобілі ОСОБА_8 на місці його зупинки весь цей час знаходиться його матір ОСОБА_13 , ОСОБА_6 наказав ОСОБА_8 проїхати до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області. Прибувши до відділку поліції приблизно о 04 годині 00 хвилин ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про те, що складає протокол затримання та після складання надасть його для підпису. З метою нанесення ще більшої моральної шкоди ОСОБА_8 , ОСОБА_6 близько години тримав ОСОБА_8 у відділі поліції та лише приблизно о 05 годині 00 хвилин надав протокол ОСОБА_8 для підпису, після чого відмовився від надання йому його копії. Після того як ОСОБА_8 розписався в протоколі, поліцейські     ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відвезли його до власного автомобіля, де весь цей час чекала його мати ОСОБА_13 . Приблизно о 05 годині 30 хвилин ОСОБА_8 поїхав на своєму автомобілі з місця, де його було зупинено. 
		Згідно висновку судової психологічної експертизи № 7365 від 18.06.2021 року ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 спричинено моральну шкоду на загальну суму 108 000 грн.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року  частково задоволено апеляційні скарги представника цивільного відповідача УПП в Харківській області ДПП - ОСОБА_14 та захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 . 
		Змінено вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 , виключено з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вказівку суду на розділ Х «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а в решті вирок залишено без зміни.
		Цією ж ухвалою задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про його звільнення від кримінальної відповідальності, скасовано вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2023 року щодо нього та на підставі                        ст. 49 ч. 1 п. 3 КК України  звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. 365 ч. 1 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
		На підставі ст. 284 ч. 2 п. 1, ст. 417 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, закрито.
		Роз`яснено потерпілому ОСОБА_8 право звернення з цивільним позовом до суду першої інстанції у порядку цивільного судочинства.
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали 
		У касаційних скаргах, доводи яких є аналогічними за своїм змістом, ОСОБА_6 та його захисник, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважають, що судами обох інстанцій допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та зроблено помилкові висновки про наявність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого                              ст. 365 ч. 1 КК України. Вважають, що суд першої інстанцій мав застосувати до ОСОБА_6 ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України та, врахувавши пропуск прокурором двадцятиденного строку, передбаченого ст. 284 ч. 6 КПК України, на скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, з цих підстав закрити кримінальне провадження щодо нього. Надаючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначають, що ОСОБА_6 діяв у межах своїх службових повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», без їх перевищення. Вважають, що проведена у кримінальному провадження судово-психологічна експертиза № 7365 від 18.06. 2021 не могла бути взята до уваги через допущені порушення при її складанні, а також через те, що нею не визначено шкоду, завдану конкретними діями ОСОБА_6 , без їх виокремлення від дій інших поліцейських, а це виключає кваліфікацію його дій за ст. 365 ч. 1 КК України. Крім того, вказують на допущені, на їх думку, порушення апеляційним судом вимог ст. 49 КК України, ст. 419 КПК України. 
		Заперечень на касаційні скарги від учасників судового провадження не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження 
		ОСОБА_6 та його захисник в судовому засіданні підтримали свої касаційні скарги, вважали їх обґрунтованими та просили їх задовольнити. 
		Представник потерпілого в судовому засіданні вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.
		Прокурор в судовому засіданні вважала касаційні скарги необґрунтованими та просила залишити їх без задоволення.   
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.   
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Оскаржуваний в касаційному порядку вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 не є відповідно до ст. 424 КПК України предметом касаційного перегляду, оскільки був скасований ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року, а тому суд касаційної інстанції не дає оцінку доводам касаційних скарг в цій частині.  
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями               368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
		Досліджуючи доводи сторони захисту, які є аналогічними доводам касаційних скарг, про необхідність закриття судом першої інстанції кримінального провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України внаслідок порушення прокурором вимог                   ст. 284 ч. 6 КПК України, колегія суддів апеляційного суду допитала в судовому засіданні прокурора ОСОБА_15 , який, будучи на певній стадії процесу старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, повідомив, що копію постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 22 грудня 2020 року (т. 2 а.с. 29-33) він не отримував взагалі.
		Відповідно до ст. 284 ч. 6 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови. 
		Перевіривши такі показання прокурора, апеляційний суд встановив, що вони не спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки в них відсутні будь-які фактичні відомості про те, що прокурор ОСОБА_15 отримував копію цієї постанови від 22 грудня 2020 року про закриття кримінального провадження                        № 42020220000000186 від 01.04.2020 року.
		Також прокурор пояснив апеляційному суду, що про існування цієї постанови він дізнався лише з відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань та ознайомившись 29 грудня 2020 року з її змістом, негайно, а саме 13 січня 2021 року ухвалив постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження (т. 2 а.с. 36-37).
		Тобто, постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано прокурором через 15 днів після встановлення прокурором факту закриття кримінального провадження, що здійснено в межах 20 денного строку, передбаченого ст. 284 ч. 6 КПК України.
		Крім вказаного прокурор пояснив апеляційному суду, що слідчий, який закрив кримінальне провадження є співробітником ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава, а він перебував у м. Харкові, у зв`язку із чим фізично не мав можливості кожного дня здійснювати контроль щодо дій слідчого у цьому кримінальному провадженні.
		Питання дотримання прокурором вимог ст. 284 ч. 6 КПК України та відповідне клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України було розглянуто судом першої інстанції, за результатом розгляду якого було постановлено ухвалу від 12 травня 2023 року (т. 2, а.с. 91-93), в якій наведено відповідні мотиви відмови у задоволенні цього клопотання.
		Враховуючи наведені відомості, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про необґрунтованість таких доводів сторони захисту, навівши мотиви свого рішення.
		Крім того, щодо вказаного питання об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування положень                     ст. 284 ч. 6 та ст. 36 ч. 6 КПК України в постанові від 01 квітня 2024 року (справа                  № 178/50/20, провадження № 51 - 2713 кмо 23), згідно якого, у разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв`язку з її незаконністю та необґрунтованістю, період з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування не включається до строку досудового розслідування. В цій постанові зазначено, що врахування строків досудового розслідування у закритому кримінальному провадженні в той час, коли КПК України не передбачає вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, суперечить вимогам ст. 2 КПК України. У кримінальних провадженнях, де жодній особі не повідомлено про підозру, не може йтися  про обмеження чи порушення прав людини у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтому, що конвенційні гарантії стосуються заборони на  обмеження/звуження прав конкретної особи щодо якої ведеться досудове розслідування, чи підозрюваного.   
		Отже, в даному кримінальному провадженні, період з моменту винесення постанови слідчим про закриття кримінального провадження 22 грудня 2020 року, в якому жодній особі не було повідомлено про підозру, до моменту її скасування прокурором 13 січня 2021 року не включається до строку досудового розслідування, а тому подальше повідомлення ОСОБА_6 про підозру відбулось в межах передбаченого ст. 219 КПК України строку досудового розслідування. 
		Доводи касаційних скарг щодо допущеного апеляційним судом істотного порушення  вимог кримінального процесуального закону та застосування до ОСОБА_6 ст. 49 КК України є необґрунтованими з таких підстав. 
		У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51 - 413 кмо 21) сформульовано висновок щодо застосування норми права: за змістом             п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
		Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо (висновок Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 року (справа № 598/1781/17).
		Апеляційний суд, отримавши від ОСОБА_6 клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього на підставі ст. 49 КК України та звільнення його від кримінальної відповідальності, неодноразово роз`яснював йому те, що звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок застосування положень                ст. 49 КК України, не є реабілітуючою підставою.  
		При цьому, суд апеляційної інстанції врахував висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 06 грудня 2021 року та роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_6 , що на момент апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 ч. 1 п. 3 КК України, для звільнення його від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження за ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України, а також його процесуальне право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї нереабілітуючої підстави та наслідки такого заперечення. 
		Отримавши згоду від ОСОБА_6 на застосування до нього ст. 49 КК України, незважаючи на невизнання ним своєї вини, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційних скарг, в тому числі і щодо недоведеності його вини та, встановивши підстави, передбачені ст. 49 ч. 1 п. 3 КК України, задовольнив його клопотання, скасував вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2023 року щодо нього, звільнив його від кримінальної відповідальності за                             ст. 365 ч. 1 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1, ст. 417 КПК України, мотивувавши своє рішення.
		Невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 вини у вчиненні  кримінального правопорушення, за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності, враховуючи роз`яснення йому судом суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не перешкоджало апеляційному суду задовольнити  клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а тому доводи касаційних скарг в цій частині також є необґрунтованими. 
		Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційних скарг представника цивільного відповідача УПП в Харківській області ДПП - ОСОБА_14 та захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,  належним чином перевірив викладені у них доводи, в тому числі і доводи захисника, частина з яких аналогічна доводам поданих касаційних скарг, про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Апеляційний суд визнав такі доводи апеляційної скарги захисника безпідставними та належним чином мотивував своє рішення і зазначив підстави, з яких їх визнано необґрунтованими, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України. 
		За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг, скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не вбачає. 
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2024 рокущодо  ОСОБА_6  залишити без зміни, а касаційні скарги особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...