Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/1449/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 27.03.2025. Зареєстровано: 28.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/308/271/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024070000000504

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/1449/25
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 березня 2025 року                                м. Ужгород
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024070000000504 від 28 жовтня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,- 
		ВСТАНОВИВ:
		27 жовтня 2024 року близько 19 години 00 хвилин, у нічний час доби, водій ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме, автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Passat B6», д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись автомобільною автодорогою М-06 сполученням «Чоп-Київ», між населеними пунктами зі сторони міста Ужгород у напрямку м.Мукачево та проїжджаючи відрізок дороги на 801 км, що біля с. Великі Лази, Ужгородського району, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не зменшив швидкість свого руху, а навпаки продовжував свій руху, при цьому грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, п. 1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, п. 2.3., п.12.1., 12.2, 12.3, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навички керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах та з моменту виникнення небезпеки для його руху яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого допустив наїзд керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в той час, поблизу пішохідного переходу перетинала проїзну частину дороги з права на ліво відносно руху автомобіля і в момент первинного контактування, знаходилася у вертикальному або близькому до такого положенні, повернута лівою боковою частиною до рухаючогося транспортного засобу.
		Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи, пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної важкої черепно-мозкової травми, з масивним крововиливом в м`які тканини мозку із пошкодженням мозку та субархноїдальним крововиливом головного мозку; перелому ребер по різних анатомічних лініях, перелому тіла грудини, розривів внутрішніх органів (легенів, серця, печінки та селезінки), забою обох нирок, розривів крижово-клубових зчленувань та лобкового симфізу, багатоуламкового перелому кісток тазу, неповної ампутації на рівні живота-тазу, відкритих переломів правої велико- і малогомілкових кісток, що призвели до розвитку травматичного шоку, які є небезпечними для життя у момент їх отримання і за цієї ознакою у відповідності з п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року « Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», їх слід кваліфікувати, як тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до її смерті.
		Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок у вигляді субархноїдального крововиливу та забою головного мозку, розривів легенів, серця, печінки та селезінки, забою обох нирок, розривів крижово-клубових зчленувань та лобкового симфізу, багатоуламкового перелому кісток тазу, відкритих переломів правої велико- і малогомілкових кісток, що викликало тяжкий травматичний шок, і все це обумовило зупинку функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності та дихання, і явилось безпосередньою причиною його смерті.
		Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог п. 1.10. з посиланням на термін «безпечна швидкість» та «небезпека для руху», «дорожня обстановка», «дорожні умови», 2.3., 12.1., 12.2, 12.3, «Правил дорожнього руху», які безпосередньо перебувають у прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням потерпілою ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження що призвели до її смерті, а також п. 1.2, 1.3., п. 1.5., 1.7, 1.8, 1.9, п. 1.10. з посиланням на термін «автомобільна дорога», «автомобільні дороги державного значення», «пішохід», «водій», «Правил дорожнього руху», які сприяли порушенню вищевказаних ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року. 
		Невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, а саме, смертю пішохода ОСОБА_6 .
		Таким чином ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
		Представником потерпілого подано цивільний позов, який заявою від 20.03.2025 представник потерпілого просить залишити без розгляду вказує, що матеріальних та будь яких претензій до обвинуваченого не має.
		18.03.2025до судуз УжгордськогоРВ ФіліїДУ «Центрпробації» вЗакарпатській областінадійшла досудовадоповідь 10/ДД/2025року відноснообвинуваченого ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 . За підсумками якої рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення  низький; рівень ризику небезпеки для суспільства низький.
		У судовомузасіданні прокурорпросив визнати  ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у виді позбавлення волі з застосуванням іспитового строку, застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті. 
		Захисник в судовому засіданні просив врахувати обставини справи, особу обвинуваченого, який не притягався раніше до кримінальної відповідальності, просив застосувати статтю 75 КК України при призначенні покарання. 
		Потерпілий в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. Представник потерпілого подав заяву до суду про розгляд справи у їх відсутності та залишення позовної заяви без розгляду. 
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогамист. 337 КПК України.
		У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, захисник та прокурор не заперечили щодо встановлених фактичних обставин, потерпілий не з`явився в судове засідання, заяв про заперечення встановлених фактичних обставин справи не подавав до суду, суд, на підставі ч. 3 ст.349 КПК України,з`ясувавшиправильність розумінняучасниками судовогопровадження змістуобставин справи,не маючисумніву удобровільності їхпозицій,роз`яснивши,що утакому випадкувони будутьпозбавлені праваоскаржити ціобставини вапеляційному порядку,визнав недоцільнимдослідження доказівщодо тихобставин,які нікимне оспорюються,обмежившись допитомобвинуваченого,та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
		Суд оцінює, що обвинувачений у судовому засіданні визнав, що фактичні обставини відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, у суду не має.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було. 
		Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, допитавши обвинуваченого в судовому засіданні та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків сторони захисту, витребування речей та документів, приєднання речей та документів в якості доказів.
		Таким чином, обвинувачений був вільним у реалізації процесуальних прав сторони захисту.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4  у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
		При обранні виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, є необережним злочином, дані про особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, та відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, про що свідчила його поведінка в судовому засіданні, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій зі сторони потерпілого. Обставин, що обтяжують покарання, встановлено не було. 
		Відомостей у матеріалах справи, що обвинувачений перебуває на обліку психіатра, нарколога відсутні, має постійне місце проживання, позитивно характеризується по місцю проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину. Раніше не притягався до кримінальної відповідальності. Згідно поданої нотаріально посвідченої заяви потерпілий не має претензій морального або матеріального характеру до обвинуваченого. 
		На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок досудової доповіді органу пробації, позицію потерпілого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 , та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання саме у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України. 
		При вирішенніпитання щодопризначення додатковогопокарання обвинуваченому  ОСОБА_4 , у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, їх наслідки, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, суд приходить до висновку про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Суд,враховуючи,що вчиненеобвинуваченим кримінальнеправопорушення єтяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особу обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		З огляду на щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; беззаперечне визнання винуватості обвинуваченим, вчинення кримінального правопорушення вперше, позитивної характеристики, відсутності обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку про можливість застосування статті 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 , від призначеного покарання з випробуванням. 
		Згідно висновку досудової доповіді відносно ОСОБА_4 орган пробації на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низькій рівень ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства за умови, здійснення нагляду, застосування соціально-виховних заходів спрямованих на протиправність та запобігання вчинення кримінальних правопорушень. 
		Також суд,враховуючи,що покаранняє формоюреалізації кримінальноївідповідальності,якої обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків.
		З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги позицію потерпілого та висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, що є підставою для обрання відносно ОСОБА_4 міри покарання, передбаченої санкцією ч.2 ст.286 КК України із одночасним звільненням обвинуваченого від призначеного покарання з встановленням іспитового строку у відповідності до правил ст.ст.75, 76 КК України.
		Таким чином суд вважає, що саме призначення ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі, (із звільненням його відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання) є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів. 
		Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , обирався у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 23.00 год. вечора до 06.00 год. ранку наступного дня в межах строку досудового розслідування, а саме до 20 лютого 2025 року включно, строк дії закінчився, клопотань про обрання або продовження дії запобіжного заходу не подавалось до суду. 
		Цивільний позов слід залишити без розгляду, згідно поданої заяви представника потерпілого.
		Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витратина залученняексперта дляпроведення експертизи стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави.
		Керуючись ст.ст.100,349,368-370,373,374,394,395 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.
		На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном два роки.
		Відповідно до ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Цивільний позов представника потерпілого до відповідача ОСОБА_4 - залишити без розгляду.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2024 року на транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat B6», д.н.з. НОМЕР_1 належний згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 . 
		Речові докази: транспортний засіб марки на транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat B6», д.н.з. НОМЕР_1 належний згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 - повернути власнику; уламки пластмаси, речовини біологічного походження, жіноче взуття чорного кольору, жіночка сумочка  знищити. 
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави процесуальні витрати, а саме: 2387,70 грн. за виконання судової інженерно-технічної експертизи (авто-технічної експертизи технічного стану транспортного засобу), висновок експерта № СЕ-19/107-24/11616-ІТ від 16.12.2024; 3183,6 грн. за виконання судової інженерної транспортно-трасологічної експертизи (транспортно-трасологічної), висновок експерта № СЕ-19/107-24/11617-ІТ від 17.12.2024; 3979,50 грн. за виконання судової інженерно-технічної експертизи (авто-технічної експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП), висновок експерта № СЕ-19/107-24/12281-ІТ від 04.12.2024.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Суддя Ужгородського
		міськрайонного суду                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...