Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/2095/25 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 27.03.2025. Зареєстровано: 28.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: ЗП/260/27/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		У Х В А Л А
		про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову 
		 
		26 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2095/25 
		Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши заяву  ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		25 березня 2025 року  ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виявилась у не розгляді заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 25.02.2025 року; 2) зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 року та прийняти рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати призов військовозобов`язаного ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.
		Заявлене клопотання аргументує тим, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Стверджує, що 12.02.2025 під час подання заяви про надання відстрочки відповідач провів затримання позивача, направив на медичний огляд ВЛК, надав час для надання додаткових документів по відстрочці та видав повістку на 26 березня 2025 року. Зазначає, що по суті заяву про надання відстрочки до теперішнього часу не розглянуто, тому без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно позивача будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені його права, а члени родини позивача, рідний брат - інвалід ІІ групи та непрацездатні батьки залишаться без догляду та утримання з боку позивача.
		Ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
		Дослідивши заявлене ОСОБА_1 клопотання та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
		Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
		В якості заходу забезпечення даного адміністративного позову представник позивача просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, представник позивача наголошує на тому, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно позивача будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить його порушених прав. 
		Проте суд не може погодитися з такою аргументацією з огляду на наступне.
		Згідно п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.
		Отже, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язана особа повинна особисто подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву (за визначеною формою) із документами, що підтверджують право на відстрочку.
		Позивач стверджує, що 12 лютого 2025 року під час подання заяви про надання відстрочки (що не є предметом розгляду даної адміністративної справи) відповідач провів його затримання, направив на медичний огляд ВЛК, надав час для надання додаткових документів по відстрочці та видав повістку на 26 березня 2025 року.
		В подальшому позивач зазначає, що 25 лютого 2025 року він надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (нерозгляд якої є предметом оскарження в даній справі).
		Окрім того, позивач зазначає, що у зв`язку з неможливістю прийняти рішення за наявними документами, відповідач повідомив про необхідність надання підтверджуючих документів, які листом від 11.03.2025 були додатково надіслані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Незважаючи на вищенаведене, така заява, за твердженнями позивача, до теперішнього часу нерозглянута, а рішення щодо надання йому відстрочки від призову не прийнято. 
		Приймаючи рішення про наявність в даному випадку підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, суд враховує наступне.
		Згідно пункту 60 Порядку № 560 комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
		На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
		У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
		Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
		У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
		Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
		До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Отже за відсутності рішення за результатами розгляду заяви про надання відстрочки законодавчо заборонено здійснювати призов на військову службу під час мобілізації, що свідчить про передчасність висновку заявника про те, що він може бути мобілізованим.
		При цьому суд не вважає долучену представником позивача до заяви про забезпечення позову повістку №МР141/1 достатнім доказом обґрунтованості побоювань позивача бути мобілізованим, оскільки така повістка була видана до отримання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Отже, на переконання суду, наведені представником позивача у заяві мотиви необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з існуванням високого ризику призову ОСОБА_1 на військову службу свідчать виключно про існування суб`єктивного припущення у позивача про те, що відповідач буде вчиняти відповідні дії.
		Суд вважає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №826/15718/16).
		Вимога заборонити суб`єкту владних повноважень вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право (постанова Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-951цс16).
		На думку суду, звернувшись з адміністративним позовом позивач реалізував своє право на судовий захист. В свою чергу наразі суд не може встановити наявність очевидних ознак протиправності дій/рішень відповідачів, оскільки вказана обставина підлягає встановленню на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
		У зв`язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених представником позивача на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
		 
		Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
		 
		Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
		 
		 
		Суддя Р.О. Ващилін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...