Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/2921/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 27.03.2025. Зареєстровано: 28.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: К/990/38683/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа №240/2921/23
		адміністративне провадження № К/990/38683/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
		суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито, 
		за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 (суддя - Попова О. Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 (колегія суддів у складі: Кузьмишина В. М., Сапальової Т. В., Сушка О. О.),
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ). звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, ГУНП в Житомирській області), в якому просила:
		- визнати протиправними дії ГУНП в Житомирській області, які полягають у здійсненні позивачці розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування індексації та грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №  168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168);
		- зобов`язати ГУНП в Житомирській області перерахувати позивачці розмір одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахування суми індексації та грошової винагороди, яка передбачена Постановою № 168 та здійснити виплату донарахованих сум даних додаткових видів грошового забезпечення;
		- визнати протиправними дії ГУНП в Житомирській області щодо невиплати позивачці грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2015 рік;
		- зобов`язати ГУНП в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2015 рік.
		На обґрунтування позовних вимог зазначила, що при звільненні їй були виплачені не всі належні суми грошового забезпечення, а саме: індексації та винагороди, яка передбачена Постановою №  168, при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсацію за невикористані дні відпустки. 
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 31.10.2022 проходила службу на посадах ГУНП в Житомирській області.
		Наказом ГУНП в Житомирській області від 31.10.2022 № 568 о/с позивачку звільнено з органів Національної поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) (за власним бажанням).
		При звільненні позивачці нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Відповідно до довідок від 27.12.2022 № 1520/29/01-2022 та № 1529/29/01-2022 з листопада 2020 року по жовтень 2022 року включно позивачці нараховувалася та виплачувалася сума індексації грошового забезпечення.
		Згідно з довідкою від 27.12.2022 № 1527/29/01-2022 щодо суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, установлено, що починаючи з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно (місяць звільнення) позивачка отримувала таку винагороду.
		ГУНП в Житомирській області листом від 27.12.2022 №  73зі/29/105/05-2022 на запит позивачки повідомило, що складові грошового забезпечення поліцейських визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), до переліку яких індексація не входить. Включити суму індексації грошового забезпечення до нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні немає підстав.
		Не погодившись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023, позов задоволено.  
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, щодо включення до складу грошового забезпечення індексації грошового забезпечення дійшов висновку, що оскільки індексація грошового забезпечення повинна бути включена до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, то її не включення відповідачем у спірному випадку є неправомірним та свідчить про протиправність його бездіяльності.
		Щодо включення до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд зазначив, що аналіз норм Постанови № 168, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, а саме: виплати позивачці додаткової винагороди щомісячно, з моменту її установлення до моменту звільнення зі служби указує на те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та мала постійний характер. При цьому, та обставина, що виплату зазначеної винагороди постановлено Кабінетом Міністрів України здійснювати на період дії воєнного стану жодним чином не спростовує притаманних їй ознак щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, позаяк воєнний стан, як правовий режим, не є одномоментним за своєю суттю, триває певний період до його скасування у встановленому порядку і протягом цього періоду виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 здійснюється щомісячно. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення позивачки, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168.
		Щодо компенсації за невикористані дні відпустки, суд, посилаючись на правову позицію, викладену постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19, зазначив, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Також суд зазначив, що з огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок №  260) питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні указаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР). Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при звільненні позивачка мала право на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, за час служби в ГУНП в Житомирській області за 2015 рік.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати в частині визнання протиправними дій та зобов`язання ГУНП в Житомирській області перерахувати ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошової винагороди, яка передбачена Постановою № 168 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги в частині визнання протиправними дій та зобов`язання ГУНП в Житомирській області перерахувати ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошової винагороди, яка передбачена Постановою № 168 відмовити.
		Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду про те, що додаткова винагорода, яка передбачена Постановою № 168, відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та має постійний характер, виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260 та пункту 1 Постанови № 988.
		На переконання скаржника, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, неправильно застосовано норми матеріально права, а саме: порушено норми пункту 1 Постанови № 988 та пункту 3 розділу І Порядку № 260 щодо включення додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168, до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, при цьому не урахувавши указаних приписів норм матеріального права. Уважає, що ця винагорода (виплачується лише у період дії воєнного стану), та не входить до складу грошового забезпечення та не має постійного характеру.
		Позиція інших учасників справи
		Від позивачки відзиву на касаційну скаргу не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Рух касаційної скарги
		17.11.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУНП в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 240/2921/23.
		Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ГУНП в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023.
		Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право,  на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Частинами першою, другою статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
		Статтею 102 Закону № 580-VIII визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Згідно з абзацом четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №  393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393), зокрема, поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Пунктом 1 Постанови № 988 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. Грошове забезпечення Голови Національної поліції та його заступників визначається цією постановою.
		На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
		Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
		Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Пунктом 2 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
		Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
		Як вбачається з вимог касаційної скарги, відповідач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних про визнання протиправними дій та зобов`язання ГУНП в Житомирській області перерахувати ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошової винагороди, яка передбачена Постановою № 168.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
		Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом ГУНП в Житомирській області від 31.10.2022 № 568 о/с позивачку звільнено з органів Національної поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (за власним бажанням).
		Згідно з довідкою від 27.12.2022 № 1527/29/01-2022 щодо суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, установлено, що починаючи з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно (місяць звільнення) позивачка отримувала таку винагороду.
		Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимогі в цій частині указали, що аналіз норм Постанови № 168 з урахуванням фактичних обставин цієї справи, а саме: виплати позивачці додаткової винагороди щомісячно, з моменту її установлення до моменту звільнення зі служби указує на те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та мала постійний характер. При цьому, та обставина, що виплату зазначеної винагороди постановлено Кабінетом Міністрів України здійснювати на період дії воєнного стану жодним чином не спростовує притаманних їй ознак щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, позаяк воєнний стан, як правовий режим, не є одномоментним за своєю суттю, триває певний період до його скасування у встановленому порядку і протягом цього періоду виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 здійснюється щомісячно.
		За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення позивачки, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168.
		Верховний Суд уважає помилковим такий висновок судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
		Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
		Виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.
		Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, Верховний Суд зазначає, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
		- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; 
		- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
		- визначається наказами командирів (начальників).
		Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
		Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
		Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №  200/1564/24.
		Застосовуючи указану правову позицію колегія суддів не стверджує про подібність правовідносин у справі № 200/1564/24 та у справі що розглядається, а використовує указаний підхід для з`ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови № 168.
		Отже, указаний висновок є застосовним до спірних правовідносин та колегія суддів, яка здійснює касаційний перегляд цієї справи, не знаходить підстав для відступу від останнього.
		За такого правового урегулювання та обставин справи Верховний Суд уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
		Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в поліції, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивачки зі служби в поліції, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася їй з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно, відповідно до Постанови № 168.
		З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в оскаржуваній частині, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд уважає необхідним судові рішення скасувати в оскаржуваній частині та в цій частині відмовити в позові. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові в оскаржуваній частині. 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області, які полягають у здійсненні розрахунку ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зобов`язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області перерахувати ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №  168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та здійснення виплати донараховних сум цього додаткового виду грошового забезпечення скасувати.
		Ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області відмовити.
		В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Ж.М. Мельник-Томенко
		А.В. Жук 
		 Н.М. Мартинюк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...