Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/271/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: 27.03.2025. Зареєстровано: 28.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/629/103/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221110001043

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Кримінальне провадження №629/271/25
		Номер провадження 1-кп/629/103/25 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2025 року Лозівський міськрайонним суд Харківської області у складі:
		головуючого - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		потерпілого  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, дітей не має, не є особою з інвалідністю, військовозобов`язаного, працюючого підсобним робітником в будівельно-монтажній ділянці ДП НВО ПХЗ ТОВ «Газгранд», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
		у с т а н о в и в:
		12.09.2024, близько 23:10, на літньому майданчику кафе «Зеленський» за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. В. Сосюри, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_5 наніс ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Для припинення конфлікту ОСОБА_4 пішов з зазначеного місця. Після чого, у ОСОБА_5 виник умисел на відкрите викрадення речей належних останньому.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливого мотиву, з метою наживи, достовірно знаючи про те, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території Україні та у подальшому продовжено його дію, на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Лозова Харківської області, м-н. 2, неподалік буд. 7 наздогнав ОСОБА_4 та поваливши його на землю, завдав три удари кулаком в область лівого плеча потерпілого, чим спричинив фізичний біль потерпілому та у такий спосіб подолав будь-яку можливість перешкоджати його подальшим діям. Подолавши волю чинити опір ОСОБА_4 до супротиву, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я особи, ОСОБА_5 з барсетки ОСОБА_4 відкрито викрав належні останньому: мобільний телефон ZTE Blade A73 4/128GB Green, Imei: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 вартістю 3653 грн. 33 коп. та навушники Pixus Storm Silver-Black вартістю 445 грн. Після чого, утримуючи при собі зазначене майно, зник з місця події.
		Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_5 спричинено майнову шкоду потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 4098 гривень 33 копійки.
		Прокурором пред`явлено обвинувачення, у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
		У відповідності до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, надав покази, підтвердивши обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. З правовою кваліфікацією своїх дій за ч. 4 ст. 186 КК України був згоден, фактичні обставини вчинення злочину не оспорював. Він знав, що на всій території Україні було введено воєнний стан, щиро каявся у вчиненому та просив суд суворо не карати. Обвинувачений приніс вибачення потерпілому, відшкодував завдану шкоду, телефон та навушники повернув дочці потерпілого.
		Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, довідки про вартість висновку експерта, досудової доповіді. 
		Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченого, суд находить його вину повністю доказаною, а його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану. 
		При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений скоїв тяжкий злочин. 
		Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, має середню технічну освіту, не одружений, дітей не має, не є особою з інвалідністю, військовозобов`язаний, працює підсобним робітником в будівельно-монтажній ділянці ДП НВО ПХЗ ТОВ «Газгранд», на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, проживає за постійним місцем проживання, де характеризується формально позитивно, за місцем роботи характеризується позитивно. 
		Згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середні, відділ з питань пробації вважає, що виправлення особи можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.
		При відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, обставинами, які пом`якшують таке, суд визнає щире каяття у скоєному, яке виразилося у беззастережному визнанні вини ОСОБА_5 , засудженні своєї поведінки, принесенням вибачення потерпілому за вчинене; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виразилося в тому, що ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування на місці вчинення кримінального правопорушення надавав розгорнуту відповідь про обставини вчиненого кримінального правопорушення, самостійно показав місце вчинення злочину та механізм його вчинення; добровільне відшкодування завданого збитку, яке виразилося у відшкодування потерпілому ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди у розмірі 1000 доларів США.
		Що стосується доводів прокурора та захисника про застосування як ст. 69 КК України, так і ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання, що буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого, то суд зазначає таке.
		Так, відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Щодо застосування положень ст. 75 КК України, суд враховує, що обвинувачений щиро каявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому, разом з тим, звертає увагу на те, що обвинувачений скоїв грабіж, який є злочиномпідвищеної суспільноїнебезпеки, вчинив тяжкий злочин, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, обвинувачений вчинив злочин, який був поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, спричинив шкоду здоров*ю потерпілого, заволодів матеріальними цінностями потерпілого. 
		Згідно зі статтями 50, 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи з указаної мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності та особі винного. Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
		Положення ст. 65 КК України визначають загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, особи винного та обставин, що впливають на покарання. 
		Під час розгляду кримінального провадження достатніх підстав для застосування щодо обвинуваченого ст. 75 КК України судом не встановлено.
		Разом з цим, суд вважає, що наявні підстави для застосування вимогст. 69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання, з огляду на таке.
		Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за це кримінальне правопорушення.
		Частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування ст. 69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК України, й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
		Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 744/884/17 зазначав, що обставини, що пом`якшують покарання, чи сукупність цих обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
		Так, обвинувачений під час судового розгляду в повному обсязі визнав свою винуватість у кримінальному правопорушенні, виражав щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки, цілком усвідомив протиправність вчиненого ним діяння, зобов`язався в подальшому дотримуватися бездоганної поведінки.
		Як зазначено в роз`ясненнях, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст. 69 КК України, суд зобов`язаний зазначити у мотивувальній частині вироку не тільки те, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а й врахувати мету й мотиви, якими керувалася особа при вчиненні злочину, її роль та поведінку, як під час, так і після вчинення злочинних дій тощо.
		З огляду на викладене, суд бере до уваги, що до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки, суд відніс повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, щире каяття та відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, а обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, не було встановлено.
		Суд враховує наведені вище обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого та які істотно знижують ступінь суспільної небезпеки, а також те, що дії обвинуваченого отримали кваліфікацію як тяжкий злочин тільки за ознакою його вчинення «в умовах воєнного стану», при цьому обстановка, в якій він вчинив злочин, не характеризувалась, як така, що пов`язана з воєнними діями або він використав умови воєнного стану при його вчиненні (в зоні проведення активних бойових дій, тощо). За умови відсутності воєнного або надзвичайного стану його дії охоплювались би ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого містить нижчий обсяг покарання, але злочин все одно відноситься до тяжкого злочину.
		Таким чином, суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, який пов`язаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану, що призвело до настання реальних наслідків, розмір нанесеного збитку і доводи потерпілого, який вказував, що не має до обвинуваченого матеріальних та моральних претензій, просив призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, наведені вище дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки, повне визнання своєї винуватості, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування потерпілому заподіяної матеріальної та моральної шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження ним нових злочинів можливе в умовах ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, однак з застосуванням положень ст. 69 КК України, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м`яким.
		Верховний Суд у постанові від 03 вересня 2020 року у справі №129/2268/18 зазначив, що одночасне застосування двох різних інститутів, пов`язаних із пом`якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення особливо тяжкого злочину, повинно мати для цього достатні підстави.
		Однак, на переконання суду під час судового розгляду не було встановлено підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком.
		Суд зауважує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами. Значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити покарання з дотриманням вимог і положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Статтею 17Закону Українивід 23лютого 2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
		У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Раніше обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді домашнього арешту сплив 26.01.2025. Клопотань про продовження раніше обраного запобіжного заходу прокурором не заявлялося. Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судових товарознавчих експертиз № СЕ19/121-24/29270-ТВ від 11.10.2024 у розмірі 1591 гривні 80 копійок, № СЕ19/121-24/29271-ТВ від 07.10.2024 у розмірі 1591 гривні 80 копійок.
		Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст. 331, 349, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,
		у х в а л и в:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ строком на ТРИ роки.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.
		Строк відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання  ОСОБА_5 .
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ19/121-24/29270-ТВ від 11.10.2024 у розмірі 1591 гривні 80 копійок, № СЕ19/121-24/29271-ТВ від 07.10.2024 у розмірі 1591 гривні 80 копійок, які необхідно стягнути на наступні реквізити: ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку UA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300 з відміткою платежу - за експертні послуги.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя                             ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...