Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/2563/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 28.03.2025. Зареєстровано: 28.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/332/12/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42021082010000017

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Заводський районний суд м. Запоріжжя 
		вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
		                                                                
		Справа № 332/2563/21
		                                               Провадження №: 1-кп/332/12/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 березня 2025 р.м. Запоріжжя
		 
		 
		Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі: 
		               головуючого судді - ОСОБА_1 ; 
		               при секретарі - ОСОБА_2 ; 
		               за участю: прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР за № 42021082010000017 від 22.04.2021р. за обвинуваченням:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, маючого вищу освіту, обіймаючого посаду начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці в Запорізькій області, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2011 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		Згідно пред`явленого прокурором зміненого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті від 21.08.2023 р. (т.3 а/с 218-222), ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він, будучи службовою особою Головного управління Держпраці в Запорізькій області, вчинив злочин за наступних обставин.
		Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці в Запорізькій області (далі - Управління Держпраці), Управління Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
		Наказом ГУ Держпраці в Запорізькій області № 10-к від 01.07.2015 ОСОБА_8 призначено на посаду начальника управління з питань праці.
		У зв`язку з набранням чинності 01 травня 2016р. Закону України від 10 грудня 2015 № 889ЛТП «Про державну службу», ОСОБА_8 , згідно з наказом ГУ Держпраці в Запорізькій області № 173-к від 04.05.2016, присвоєно ранг державного службовця в межах категорії «Б».
		Відповідно до Примітки 1, ст. 364 КК України - службовою особою у статті 368 цього Кодексу є особа, яка постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймає постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування.
		Частиною другою Примітки до ст. 368 КК України - службовою особою, яка займає відповідальне становище, у статтях 368, 3682 , 369, 382 цього Кодексу, є особа, зазначена у пункті 1 Примітки до статті 364 цього Кодексу, а також посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б».
		Так, ОСОБА_8 , будучи службовою особою, в силу виконання функцій організаційно-розпорядчого характеру та займає відповідальне становище, приблизно з 16 години 00 хвилин по 16 годину 20 хвилин 26.04.2021, знаходячись у службовому кабінеті начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8, діючи з корисливих мотивів, з прямим умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди, за вирішення питання щодо проведення перевірки ПП «Будшлях-2011» (37891166) без виявлення порушень законодавства та, як наслідок, не притягнення директора до адміністративної відповідальності, повідомив ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , директору ПП «Будшлях-2011», порядок та варіанти проведення перевірки.
		Так, 28.04.2021 приблизно о 13 годині 40 хвилин, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, знаходячись у службовому кабінеті начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8, одержав від ОСОБА_9 частину неправомірної вигоди в розмірі 10000 гривень за вирішення питання щодо проведення перевірки ПП «Будшлях-2011» без виявлення порушень законодавства та, як наслідок, не притягнення директора до адміністративної відповідальності.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 05.05.2021 приблизно о 12 годині 34 хвилини ОСОБА_8 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, знаходячись у службовому кабінеті начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8, одержав від ОСОБА_9 другу частину неправомірної вигоди в розмірі 15000 гривень за вирішення питання щодо проведення перевірки ПП «Будшлях-2011» без виявлення порушень законодавства та, як наслідок, не притягнення директора до адміністративної відповідальності.
		Після отримання від ОСОБА_9 вищевказаних грошових коштів в якості неправомірної вигоди, ОСОБА_8 зберігав їх під текою на своєму робочому столі у службовому кабінеті начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8. до моменту їх вилучення співробітниками поліції під час проведення обшуку 05.05.2021р. у період часу з 12 години 38 хвилин по 15 годину 20 хвилин.
		 
		Дії ОСОБА_8  за уточненим обвинуваченням кваліфіковані прокурором за ч.3 ст.368 КК України як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням наданого йому службового становища.
		 
		 
		 
		Обвинувачений  ОСОБА_8  в судовому засіданні свою провину в інкриміновану злочині не визнав повністю, та пояснив, що він не скоював ніяких злочинів. Це була провокація з боку ОСОБА_9 під контролем правоохоронних органів. 26.04.21р. гр-н ОСОБА_9 сам його провокував. Також обвинувачений пояснив, що він не проводив перевірку підприємства «Будшлях», проведення перевірки було доручено інспектору ОСОБА_10 , згідно направлення було два перевіряючих інспектори, в т.ч. ОСОБА_23, яка йому не підпорядковується, тому впливати на перевірку він не міг. Складати протоколи має право тільки інспектор, який проводить перевірку, тому до питання притягнення ОСОБА_9 він не має ніякого відношення. Також обвинувачений пояснив, що ОСОБА_9 з метою «підлабузництва» йому віддячив, при цьому сам ОСОБА_9 проходить хабародавцем по іншим справам. Також обвинувачений пояснив, що з ОСОБА_9 він був знайомий приблизно на протязі року, познайомилися в кафе. Через тиждень після знайомства він прийшов до нього до службового кабінету за консультацією, після чого вони досить часто зустрічались, приблизно пару раз на місяць, розмовляти про життя, були дружні відносини. Також обвинувачений пояснив, що в кінці лютого ОСОБА_9 звернувся до нього з приводу того, що хтось вимагає в нього 50000 грн., оскільки він працював у нього без оформлення, на що обвинувачений відповів, що це неможливо довести, та порадив йому звернутись до адвоката. Потім вони ще пару раз спілкувались на подібні теми. В подальшому ОСОБА_9 повідомив йому, що колишній робітник ОСОБА_9 поскаржився до управління держпраці, на що обвинувачений відповів, що ця скарга прийде до нього. Також обвинувачений пояснив, що 21.04.21р. до нього надійшла скарга гр-на ОСОБА_11 , в подальшому, а саме 26.04.21р., ОСОБА_9 прийшов до нього та став натякати на гроші, але він відмовився, і так було декілька разів. Також обвинувачений пояснив, що 28.04.21р. в ході розмови ОСОБА_9 різко поклав щось йому в кишеню, при цьому він не знав, що це гроші, і ці гроші він дістав з піджака тільки 30.04.21р. вже дома, та поклав їх до сімейного бюджету, оскільки не вважав це хабарем, бо нічого не робив за ці гроші. Також обвинувачений пояснив, що 05.05.21р. він сказав ОСОБА_9 , куди покласти документи. ОСОБА_9 поклав документи та пішов, а сам обвинувачений не бачив, що ОСОБА_9 поклав гроші. Після цього він вийшов до туалету, але його вернули, фактично затримали та провели обшук без адвоката, в ході якого вилучили грошові кошти. Також обвинувачений пояснив, що він погано бачить правим оком, тому він не бачив, що там поклав ОСОБА_9 , лівим оком він також погано бачить. При обшуку йому не роз`яснили право на адвоката, не роз`яснили, що він має право не відповідати на запитання, хоча фактично допитували, вільно пересуватись та вийти з кабінету він не міг, вийти до туалету та користуватись телефоном забороняли. Також обвинувачений пояснив, що в нього на утриманні старенька мати, хвора дружина та неповнолітня дитина. Просив його виправдати. 
		 
		 
		Під час судового розгляду на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. ст.368 КК України, сторона обвинувачення посилалась на покази наступних свідків, які були допитані в судовому засіданні:
		 
		Показання свідка ОСОБА_12 , яка пояснила суду, що вона працює в секторі управління персоналу управління з питань праці Головного управління Держпраці в Запорізькій області. В 2021 році вона працювала начальником відділу персоналу Головного управління Держпраці в Запорізькій області, яке розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 25, де на той час начальником був ОСОБА_8 , який керував вказаною установою з 2015 року. У нього в підпорядкуванні було приблизно 20 осіб, в ході своєї діяльності ОСОБА_8 здійснював перевірки матеріалів, які були оформлені за результатами проведених перевірок.
		 
		Показання свідка  ОСОБА_13 , який пояснив суду, що навесні 2021 року він був присутній при проведенні слідчої дії за участю ОСОБА_8 , куди його запросили співробітники поліції. Він повинен був спостерігати за усім, що відбувається. Свідок пояснив, що спочатку у його присутності чоловіку видали оброблені грошові кошти, він поїхав, а потім вони разом приїхали на місце, де відбувся замах дачі хабаря. Це було на Кічкасі, у двоповерховому будинку, де був присутній обвинувачений. При обшуку вилучили грошові кошти в сумі 15000 грн. та змиви з рук. В ході обшуку були вилучені ті гроші, які раніше видавались вищезазначеній людині. Також при цьому був присутній ще один понятий. Все, що відбувалось, знімалось на відеокамеру, потім вони підписали документи. Свідок також пояснив, що вказані грошові кошти просвітлювали лампою, на грошових коштах були відповідні написи. На грошових коштах і на руках світились сліди від лампи. Чи був адвокат свідок не пам`ятає, але ОСОБА_8 говорили про його права та про адвоката. Під час слідчої дії ОСОБА_8 вийти не намагався. Також свідок пояснив, що вказані грошові кошти видавались перед цим в поліції, при цьому був другий понятий та чоловік, якому співробітники поліції видавали гроші. Купюри переписували та копіювали. Свідок також пояснив, що гроші розкладали, були купюри по п`ятсот гривень. Коли прибув адвокат, свідок не пам`ятає. 
		 
		Показання свідка ОСОБА_9 , який пояснив суду, що він працює директором фірми «Будшлях-2011». В 2020 році він познайомився з ОСОБА_8 в кафе «Весна» по вул.Вроцлавській у м.Запоріжжі. Також свідок пояснив, що його фірма уклала договір з фірмою «Укртех-Строй» на вивіз мусора, тому для виконання цієї роботи він взяв на роботу на один день гр-на ОСОБА_11. В подальшому йому подзвонив ОСОБА_8 і сказав, що ОСОБА_11 написав на нього заяву. Свідок також пояснив, що коли він приїхав на роботу, то ОСОБА_8 запропонував йому «вирішити» це питання за двадцять або двадцять п`ять тисяч гривень. Він звернувся за порадою до адвоката, але той порекомендував звернутись до поліції, оскільки за це передбачена кримінальна відповідальність. Передбачалась передача грошових коштів без акту перевірки щодо порушення. Свідок пояснив, що він поїхав до управління поліції та написав заяву. Перший транш грошових коштів в сумі десяти тисяч гривень він передав ОСОБА_8 в першій половині травня, іншу частину мав передати пізніше. Свідок також пояснив, що перший раз він поклав гроші в карман ОСОБА_8 , а другий раз він поклав гроші в папку на столі. Перед цим ОСОБА_8 викликав перевіряючого інспектора ОСОБА_15 , все робилось так, щоб за результатами перевірки він не притягувався до відповідальності. Також свідок пояснив, що приватне підприємство належить йому, по фірмі грошові робились відрахування, оскільки вони робили ремонти, але цим займалась інша дівчина. Свідок також пояснив, що він так зрозумів ситуацію, що за не оформлення працівника йому загрожує великий штраф, тобто ОСОБА_8 міг застосувати штраф в сумі 110000 грн. за неоформленого робітника. Тому ОСОБА_8 сказав, що це питання можна вирішити як в «мінус», так і в «плюс». Щодо участі в інших кримінальних справах, де свідок виступає в ролі хабародавця, свідок пояснив, що чітко відповісти на це питання він не може, оскільки наразі в нього погіршилась пам`ять через перенесений в кінці минулого року інсульт. Також свідок пояснив, що ОСОБА_8 примушував його до давання хабаря, та визначив суму хабаря в розмірі 25000 грн., які він передав ОСОБА_8 двома частинами, першу частину в карман ОСОБА_8 , коли він стояв біля балкону, при цьому відмов отримувати гроші від ОСОБА_8 не було.
		 
		Також сторона обвинувачення підтвердження винності ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину обґрунтовувала наступними письмовими доказами, які були досліджені судом в судовому засіданні.
		 
		Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення 22.04.2021 від ОСОБА_9 , в якому зазначено про вимагання ОСОБА_8 неправомірної вигоди за позитивне рішення за результатами перевірки ПП «Будшлях-2011» (т.1 а/с 91-93).
		 
		Заявою  ОСОБА_9 про надання згоди на конфіденційне співробітництво та залучення його до проведення НСРД в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42021082010000017 від 22.04.2021р. (т.1 а/с 94).
		 
		Заявою  ОСОБА_9 про долучення до матеріалів кримінального провадження відповідних документів: договору підряду №25\03 - 09/20 від 03.09.2020, договору № 94-20/б/20/ с від 28.08.2020 та наказу № 14/12 від 14.12.2013. При цьому згідно наданої заяви ОСОБА_9 останній дав згоду на конфіденційне співробітництво по ЄРДР № 42021082010000017 від 22.04.21 (т.1 а/с 95-106.).
		 
		Протоколом затримання ОСОБА_8 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.05.2021р., за фактом отримання неправомірної вигоди в сумі 15000 грн. (т.1 а/с 107-111).
		 
		Постановою прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 23.04.2021, яка була ініційована для перевірки намірів ОСОБА_8 на отримання неправомірної вимоги від ОСОБА_9 (т.1 а/с 116-119).
		       Згідно з дорученням від 23.04.2021 прокурор Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України доручив проведення співробітникам УСР в Запорізький області негласних слідчих дій (КВЗ) та відповідно до ухвали № 10/2596, 10/2597, 10/2598 від 23.04.2021, за фактом отримання неправомірної вигоди ОСОБА_8 (т.1 а/с 120-121).
		 
		Протоколом від 17.05.2021р. про результати проведення негласної слідчої дії: контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Згідно з протоколом, в ході виконання вказаної постанови використано заздалегідь ідентифіковані співробітниками УСР в Запорізький обл. ДСР НПУ засоби - грошові кошти (купюри в сумі 10 000 грн.) 28.04.2021 року в ході складання протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів ОСОБА_9 , 28.04.2021 року у ОСОБА_9 відбулась зустріч з фігурантом ОСОБА_8 в службовому кабінеті, де ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10000 грн., в якості першої частини неправомірної вигоди за проведення перевірки підприємства та складання акту без порушень (т.1 а/с 122).
		 
		Протоколом огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 28.04.2021. Згідно протоколу, об`єктом огляду є грошові кошти в сумі 10 000 гривень, купюри номіналом 500 гривень у кількості 6 штук, зазначені серії і номери, та купюри номіналом 200 гривень у кількості 35 штук, із зазначенням серії та номерів. В процесі огляду грошових коштів зроблені ксерокопії вищезазначених грошових купюр, на яких проставлені підписи учасників, які додаються до даного протоколу на аркушах формату А4. В тому числі зафіксовані такі купюри: купюра номіналом 500 гривень, ВЕ 4946139, купюра номіналом 500 гривень, ХБ 8357179, купюра номіналом 200 гривень, СЗ 3549628, купюра номіналом 200 гривень, УТ 2043194, купюра номіналом 200 гривень, СИ 3021846, купюра номіналом 200 гривень, УЛ 9073090, купюра номіналом 200 гривень, УФ 0111645, купюра номіналом 200 гривень, СИ 8740654, купюра номіналом 200 гривень, ТИ 1964827, купюра номіналом 200 гривень, ХИ 0836417, купюра номіналом 200 гривень, ХЕ 2282878, а також 35 купюр по 200 грн. Після огляду зазначені грошові кошти були передані ОСОБА_9 для подальшої передачі ОСОБА_8 (т.1 а/с 123-136).
		 
		Постановою прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 30.04.2021р., яка була ініційована для перевірки намірів ОСОБА_8 на отримання неправомірної вимоги від ОСОБА_9 (т.1 а/с 137-140).
		Згідно доручення від 30.04.2021 прокурор Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_16 в порядку п. 4 ст. 36 КПК України доручила проведення співробітникам УСР в Запорізький області негласних слідчих дій (КВЗ) за фактом вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_8 (т.1 а/с 141-142).
		 
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії: контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 17.05.2021р., згідно якого: в ході виконання вказаної постанови використано заздалегідь ідентифіковані співробітниками УСР в Запорізький обл. ДСР НПУ засоби - грошові кошти ( купюри в сумі 15 000 грн.) 05.05.2021 року в ході складання протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів ОСОБА_9 , 05.05.2021 року у ОСОБА_9 відбулась зустріч з фігурантом ОСОБА_8 в службовому кабінеті, де ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 15 000 грн., в якості неправомірної вигоди за проведення перевірки підприємства та складання акту без порушень (т.1 а/с 143).
		 
		Протоколом огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 05.05.2021. Згідно протоколу, оглядом встановлено: об`єктом огляду є грошові кошти в сумі 15 000 гривень, купюри номіналом 500 гривень у кількості 30 штук, з зазначенням серії та номерів. В процесі огляду грошових коштів зроблені ксерокопії вищезазначених грошових купюр, на яких проставлені підписи учасників, які додаються до протоколу на аркушах формату А4. У подальшому, при проведенні огляду, грошові кошти були оброблені спеціальною хімічною речовиною - «Препарат «Светлячок-М», яка при освітленні світлом спеціальної лампи маю яскраво зелений колір. Після проведення обробки грошових коштів, був відібраний зразок речовини «Препарат «Светлячок-М», нанесений на марлевий медичний стерильний бинт та поміщений до полімерного файлу, який запакований до паперового конверту та скріплений біркою з підписами понятих та учасника. Конверт додано до протоколу. Гроші видані ОСОБА_9 для подальшої передачі у кості неправомірної вигоди (т.1 а/с 144-154).
		Ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду ОСОБА_17 від 23.04.21р. (ЄУН 4807/2611/21) надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 строком на 60 днів (т.1 а/с 157).
		Ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду ОСОБА_17 від 23.04.21р. (ЄУН 4807/2613/21) надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_9 строком на 60 днів (т.1 а/с 158).
		 
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії від 17.05.2021р., з доданим цифровим носієм відеозапису, згідно якого під час прослуховування розмови було виявлено, що в ході розмови 26.04.2021р. гр-н  ОСОБА_8  пропонував ОСОБА_18  два варіанти проведення перевірки: перший - небажаний, другий - нормальний варіант, тобто з перевіркою, все як потрібно, але пустий акт, а також інструктував щодо проведення самої перевірки його підприємства (вказані розмови відображенні о 16:04:35 відповідно до відеозапису). Також  під час бесіди ОСОБА_8  телефонував інспектору на ім`я  ОСОБА_19 , уточнював в неї коли та планує здійснювати перевірку фірми «Бушлях» та домовляється про зустріч з нею тет-а-тет. В подальшому,  ОСОБА_8  повідомив ОСОБА_9  про те, що перевірки будуть проводиться в термін до 10 днів, та сказав, щоб ОСОБА_9  прийшов до нього 27-го числа з документами. Слід звернути увагу на 16:17:50 відеозапису, де ОСОБА_8  зазначає «з інспектором ніяких справ взагалі, все через мене» та вказує жестом «тихо». Також в ході розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 27.04.2021р., яка здійснювалась в службовому кабінеті, ОСОБА_8 позвав до свого кабінету жінку на ім`я ОСОБА_19 , познайомив її з ОСОБА_9 між собою, та сказав, що інспектор ОСОБА_20 проводить перевірку, і щоб вони визначились з переліком документів для перевірки. Далі, інспектор ОСОБА_20 запитала у ОСОБА_9 щодо працевлаштованих осіб на підприємстві, перелічила документи, які їй необхідно надати для перевірки та зазначила що документи їй надати можливо завтра з 13 до 17 години. Після чого, ОСОБА_9 запитав у ОСОБА_8 : коли буде готовий пустий акт. В свою чергу ОСОБА_8 задав це питання інспектору ОСОБА_21 , яка відповіла, що у випадку, якщо документи будуть завтра, то до четверга вона зробить акт перевірки. Після цього ОСОБА_9 сказав ОСОБА_8 , що його зобов`язання будуть в порядку, а ОСОБА_8 , відповів, щоб ОСОБА_9 приніс завтра документи (т.1 а/с 159-161).
		 
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії 17.05.2021р., яким зафіксовано: під час прослуховування розмови було виявлено що, в ході розмови ОСОБА_8 запитав у ОСОБА_9 , чи надав він документи для перевірки інспектору. Отримавши негативну відповідь ОСОБА_8 запросив до кабінету інспектора ОСОБА_22 , яка переглянула документи, надані ОСОБА_9 , та сказала, щоб він написав пояснення, що за останні два роки на його підприємстві наймані працівники були відсутні, а також вручила йому копію направлення на проведення перевірки та повідомила, що акт перевірки буде готовий 29.04.2021 року, зранку і покинула кабінет. Після чого, ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 грошові кошти, а саме поклав гроші в ліву кишеню піджака ОСОБА_8 , та повідомив, що передає сьогодні частину грошових коштів з обумовленої, а іншу частину - при наступній зустрічі. Далі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 домовились про наступну зустріч - 05.05.2021 року, ОСОБА_8 подякував ОСОБА_9 та повідомив, що 05.05.2021 акт буде готовий, тому ОСОБА_9 його необхідно буде підписати, після чого ОСОБА_9 залишив кабінет ОСОБА_8 . Слід звернути увагу на 13:40:10 відеозапису, де видно, що ОСОБА_9 передав саме грошові кошти та ОСОБА_8 сказав «дякую» та що «не любить, коли не дороблено». Це спростовує позицію обвинуваченого щодо необізнаності про надання йому неправомірної вигоди (т.1 а/с 162-164).
		 
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії від 07.05.2021р., яким зафіксовано: під час прослуховування розмови було виявлено, що в ході розмови ОСОБА_8 повідомив, що інспектор вийшла на обідню перерву, потім він зателефонував їй і запросив її до себе. Після чого ОСОБА_8 зачинив двері до свого кабінету і спілкувався з ОСОБА_9 на інші теми. В цей час до кабінету зайшла інспектор ОСОБА_20 , яка надала ОСОБА_9 документи та вказала, де саме необхідно поставити підпис, дату та вказати прізвище. Після підписання акту перевірки, другий примірник інспектор віддала ОСОБА_9 та вийшла з кабінету. Потім ОСОБА_8 зачинив вхідні двері до кабінету на замок та передав папку ОСОБА_9 , наголошуючи, що перевірку проведено без виявлення порушень. Після чого ОСОБА_9 подякував ОСОБА_8 та достав грошові кошти з кишені і передав їх ОСОБА_8 . Але ОСОБА_8 вказав покласти гроші на його стіл під папку, власноруч піднімаючі її та опускаючи. ОСОБА_9 сказав, що це залишок обумовленої суми, подякував та вийшов з кабінету ОСОБА_8 . Слід звернути увагу на 12:34:10 відеозапису, де видно, що ОСОБА_9 передає саме грошові кошти та ОСОБА_9 зазначає, що це залишок, а ОСОБА_8 сказав: «під папку», що спростовує позицію обвинуваченого щодо необізнаності про надання йому неправомірної вигоди (т.1 а/с 165-168).
		 
		Протоколом обшуку від 05.05.2021р., проведеного за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8, каб. НОМЕР_8 за місцем роботи ОСОБА_8 . В ході проведення обшуку на робочому столі ОСОБА_8 окрім іншого виявлено грошові кошти у розмірі 15 000 гривень, серії та номера купюр збігаються з зафіксованими в протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів (т.1 а/с 171-178).
		Дозвіл на обшук за місцем роботи  ОСОБА_8  за адресою:  м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8, каб. НОМЕР_8 , який було проведено в порядку ч.3 ст.233 КПК України до постановлення ухвали слідчого судді, було надано ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06.05.2021р. (т.1 а/с 169-170). Вилучені грошові кошти та інше вилучене під час обшуку майно було арештоване ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.2021р. (т.1 а/с 179-181), грошові кошти, гаманець, банківські картки, записник, фрагменти аркушів визнані речовими доказами постановами слідчого поліції від 14.06.2021р. та від 18.06.2021р. (т.1 а/с 182, 184, 188-192).
		 
		Протоколом огляду від 05.05.2021р., відповідно до якого в кабінеті НОМЕР_9 ГУ Держпраці у Запорізькій області за адресою вул. Тенісна 8 гр-ка ОСОБА_23 добровільно віддала папку з 16-ма аркушами формату А4, що являються документами по перевірці ПП «Будшлях-2011» (т.1 а/с 193-194). Зазначені документи протоколом від 18.06.21р. були оглянуті слідчим поліції (т.1 а/с 198-199), визнані речовими доказами постановою слідчого поліції від 18.06.2021р. (т.1 а/с 195), та арештовані ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.2021р. (т.1 а/с 198-199).
		Документами перевірки ПП «Будшлях-2011», які також долучені до справи (т.2 а/с 23-41).
		 
		Протоколом обшуку за адресою:  АДРЕСА_1  від 05.05.2021, за місцем проживання ОСОБА_8 ,  в ході якого, окрім іншого, виявлено грошові кошти у розмірі 2800 гривень, серії та номера купюр збігаються з зафіксованими в протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів від 28.04.021 (т.1 а/с 202-207). Дозвіл на проведення обшуку було надано ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2021р. (т.1 а/с 200-201).
		Вилучене в ході обшуку майно та документи визнані речовими доказами постановами слідчого поліції від 14.06.2021р. та від 18.06.2021р. (т.1 а/с 210-213), та арештовані ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.2021р. (т.1 а/с 208-209).
		 
		Протоколом огляду мобільного телефону  ОСОБА_9 , проведеного слідчим поліції 18.06.2021. При відкритті телефонної книги мобільного телефону була встановлена наявність контакту з іменем « ОСОБА_24 », номер телефону НОМЕР_1 . В мобільному телефоні наявний один вхідний дзвінок на вказаний вище абонентський номер датований 05 травня. Також при відкритті месенджера "Viber" який встановлено у мобільному телефоні, що оглядається, наявне повідомлення, отримане від абонента з іменем « ОСОБА_24 », номер НОМЕР_2 , датоване на 23.04.2021, яке містить фото - звернення ОСОБА_11 , складане на ім`я ОСОБА_25 при огляді мобільного телефону ОСОБА_9 пояснив, що вказане повідомлення надіслав саме йому ОСОБА_8 . Вказаним проколом огляду та встановлені цим оглядом обставини спростовують позицію обвинуваченого про необізнаність щодо наявності скарги гр-на ОСОБА_11 до моменту звернення до нього ОСОБА_9 (т.1 а/с 215).
		 
		Висновком експерта № СЕ-19/108-21/63 02-ФХД від 11.06.2021, яким підтверджується: на наданих грошових коштах в сумі 15000 грн НБУ встановлено присутність спеціальної хімічної речовини - люмінофору, що люмінесціює жовто-зеленим кольором; перелічені вище спеціальні хімічні речовини-люмінофори, виявлені на грошових коштах в сумі 15 000 грн НБУ мають спільну родову належність з наданим зразком використаного спецзасобу «Світлячок-М» (т.1 а/с 217-225).
		 
		Протоколом обшуку від 05.05.2021 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.25 ОСОБА_26 у ході якого вилучено: особисту справу на ім`я ОСОБА_8 , оригінал наказу № 868 від 22.04.2021 з реєстром розсилки, скарга ОСОБА_11 , завірені копії з журналу «Реєстрації скарг» (т.1 а/с 228-235).
		Дозвіл на проведення обшуку було надано ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2021р. (т.1 а/с 226-227).
		Вилучене в ході обшуку майно та документи арештовані ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.2021р. (т.1 а/с 236-237).
		Окрім того, протоколом огляду вищевказаних документів від 18.06.21р., які були вилучені в ході обшуку 05.05.21р., були оглянуті документи, які відображали правовий статус ОСОБА_8 та його посадові обов`язки (т.1 а/с 238-240), та постановою слідчого від 18.06.21р. ці документи визнані речовими доказами, а саме: особова справа ОСОБА_8 , наказ № 868 від 22.04.21р. з реєстром розсилки, скарга ОСОБА_11 , завірені копії з журналу «Реєстрації скарг» (т.1 а/с 241-247). 
		Вищевказані документи, в т.ч. особа справа ОСОБА_8 (т.2 а/с 43-259, т.3 а/с 1- 49), на думку обвинувачення, підтверджують, що ОСОБА_8 на момент вчинення кримінального правопорушення був службовою особою, яка займає відповідальне становище та мав відповідні повноваження при проведені перевірки за скаргою гр-на ОСОБА_11 . 
		 
		Матеріалами перевірки ПП «Будшлях-2011», проведеної співробітниками Головного управління Держпраці у Запорізькій області (т.2 а/с 23-41).
		 
		Також за клопотанням захисту в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 .
		 
		Свідок  ОСОБА_11  суду пояснив, що в 2021 році він офіційно працював в службі безпеки фірми «Агросодружество», а перед цим на протязі шести років в службі охорони в мережі магазинів «Золотой вєк». До цього він все життя працював в підрозділах охорони, а приблизно двадцять років потому працював в державній службі охорони Ленінського районного відділу міліції у м.Запоріжжі. На фірмі «Будшлях» він ніколи не працював та про таку фірму раніше не чув, громадянина ОСОБА_9 він не знає, ніякі листи до Головного управління Держпраці в Запорізькій області він не підписував та до вказаної установи ніколи не звертався. Свідку для ознайомлення був наданий лист, оформлений від імені ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , адресований на ім`я начальника Управління з питань праці Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_29 , який надійшов до вказаної установи 16.04.2021р., та поштовий конверт, в якому надійшов цей лист (т.1 а/с 244-245). Зазначений лист свідок в судовому засіданні зачитав вголос та суду пояснив, що в листі зазначені його анкетні дані та дата народження, але цей лист він не підписував, окрім того, за вказаною адресою він не проживає останні п`ять років, оскільки це його реєстрація, але там фактично проживають його батьки. Також свідок пояснив, що з цим листом він нікуди не звертався, в поліції з цього приводу його ніколи не допитували, про обставини по цій справі йому нічого не відомо. Також свідок пояснив, що на листі міститься не його підпис, а поштовий конверт заповнений не його почерком. 
		 
		Свідок  ОСОБА_27  суду пояснив, що він знає ОСОБА_9 з 28.04.2015р., оскільки ОСОБА_9 здійснив відносно нього провокацію хабаря, а саме підкинув грошові кошти в автомобіль. Зараз він перебуває у статусі обвинуваченого за ч.3 ст.368 КК України, де по справі також фігурує «Будшлях-2011». 
		 
		Свідок  ОСОБА_28  суду пояснив, що він знає ОСОБА_9 як провокатора поліції та прокуратури. Вони з ним познайомились на сміттєзвалищі, де ОСОБА_9 скидав сміття. При знайомстві ОСОБА_9 представився як директор фірми «Будшлях-2011». Також свідок пояснив, що зараз він обвинувачується в отриманні хабаря, де хабародавцем виступає ОСОБА_9 . 
		 
		Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до вимог ст. 337 КПК України.
		 
		 
		 
		Заслухавши пояснення обвинуваченого та свідків, доводи захисника та прокурора, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків та міркувань.
		 
		Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.    
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 
		Суд, оцінивши у сукупності наявні у справі докази в порядку ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості та керуючись законом, в їх сукупності, прийшов до висновку, що пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України не знайшло своє підтвердження в ході судового слідства з огляду на наступне.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Як позначив Європейський суд з прав людини по справі «Капо проти Бельгії», в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист з прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		 
		Відповідно до п.4 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002р. «Оскільки одержання хабара є корисливим злочином, його предмет має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, цінності та інші речі), право на нього (документи, які надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати 
		виконання зобов`язань тощо), будь-які дії майнового характеру 
		(передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на 
		майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних 
		путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо).
		 
		З матеріалів справи вбачається, що основний предмет злочину за версією обвинувачення, є грошові кошти в сумі 10000 грн., які за версією обвинувачення ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_9 28.04.2021р., та грошові кошти в сумі 15000 грн., які  ОСОБА_8 за версією обвинувачення отримав від ОСОБА_9 05.05.2021р.
		 
		Речовий доказ у вигляді грошових коштів в сумі 15000 грн. було отримано органом досудового розслідування 05.05.2021р. в ході проведення обшуку, проведеного за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8, каб. НОМЕР_8 за місцем роботи ОСОБА_8 . В ході проведення обшуку на робочому столі ОСОБА_8 окрім іншого виявлено грошові кошти у розмірі 15 000 гривень, серії та номера купюр збігаються з зафіксованими в протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів (т.1 а/с 171-178).
		Дозвіл на обшук за місцем роботи  ОСОБА_8  за адресою:  м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8, каб. НОМЕР_8 , який було проведено в порядку ч.3 ст.233 КПК України до постановлення ухвали слідчого судді, було надано ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06.05.2021р. (т.1 а/с 169-170). 
		 
		Але суд вважає, що всі докази, які були отримані органом досудового розслідування 05.05.2021р. в ході проведення обшуку, проведеного за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8, каб. НОМЕР_8 за місцем роботи ОСОБА_8 , є недопустимими з нижченаведених підстав.
		 
		Згідно ч.4 ст.87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
		Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		 
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Згідно з ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Згідно з ч. 4 ст. 234 КПК України  клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.
		 
		Системний аналіз положень ч. 4 ст. 234 КПК свідчить про те, що клопотання органу досудового розслідування про обшук повинно розглядатися слідчим суддею місцевого суду за обов`язкової участі сторони, яка ініціює вказане питання.
		 
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розгляд клопотання слідчого про надання дозволу на обшук за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 8, каб. НОМЕР_8 за місцем роботи ОСОБА_8 , було здійснено з істотним порушення КПК, без участі слідчого або прокурора і, у зв`язку з цим, без повної фіксації судового засідання, що прямо зазначено в ухвалі слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06.05.2021р. (т.1 а/с 169-170).
		 
		Згідно п.4 ч.3 ст.87 КПК України недопустимими є докази, що були отримані, зокрема, під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
		 
		Оскільки ухвала слідчого судді винесена слідчим суддею без повної технічної фіксації засідання, тож докази, отримані під час виконання такої ухвали (т.1 а/с 169-170), є недопустимими.
		 
		Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21.03.2023р. по справі № 336/941/19.
		 
		З цих же мотивів суд вважає, що всі докази, які були отримані органом досудового розслідування в ході  обшуку за адресою:  АДРЕСА_1  від 05.05.2021, за місцем проживання ОСОБА_8 ,  в ході якого, окрім іншого, виявлено грошові кошти у розмірі 2800 гривень, серії та номера купюр збігаються з зафіксованими в протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів від 28.04.2021 (т.1 а/с 202-207). Такий висновок судом зроблено, оскільки дозвіл на проведення обшуку було надано ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2021р. (т.1 а/с 200-201). Однак, згідно ухвали ініціатором клопотання був прокурор, який до судового засідання також не з`явився та надав слідчому судді заяву про розгляд клопотання про обшук у його відсутність, тому слідчий суддя, як це вбачається з ухвали, розглянув клопотання без участі прокурора, що також є прямим порушенням ч. 4 ст. 234 КПК України, та як наслідок неявки учасників процесу, є очевидним, що в силу ч.4 ст.107 КПК України це судове засідання не фіксувалось технічними засобами.
		 
		З цих же мотивів суд вважає, що всі докази, які були отримані органом досудового розслідування в ході  обшуку від 05.05.2021 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.25, за місцем розташування Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в ході якого вилучено: особисту справу на ім`я ОСОБА_8 , оригінал наказу № 868 від 22.04.2021 з реєстром розсилки, скарга ОСОБА_11 , завірені копії з журналу «Реєстрації скарг» (т.1 а/с 228-235). Такий висновок судом зроблено, оскільки дозвіл на проведення обшуку було надано ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2021р. (т.1 а/с 226-227). Однак, згідно ухвали, ініціатором клопотання був прокурор, який до судового засідання також не з`явився та надав слідчому судді заяву про розгляд клопотання про обшук у його відсутність, тому слідчий суддя, як це вбачається з ухвали, розглянув клопотання без участі прокурора, що також є прямим порушенням ч. 4 ст. 234 КПК України, та як наслідок неявки учасників процесу, є очевидним, що в силу ч.4 ст.107 КПК України це судове засідання не фіксувалось технічними засобами.
		 
		При цьому суд зазначає, що цей блок доказів, як і грошові кошти, також має вирішальне значення по цій справі, оскільки п.1 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002р. визначено, що відповідальність за одержання хабаря можуть нести лише службові особи. При цьому слід мати на увазі, що до представників влади 
		належать, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які 
		наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також 
		приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними 
		особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
		 
		Отже, враховуючи, що за ст.368 КК України в аспекті цієї справи має бути спеціальний суб`єкт, повноваження якого підтверджують відповідні документи, що відображають його посадові обов`язки та владні повноваження, органом досудового розслідування фактично були втрачені докази, які входять до кола доказів по цій категорії справ та вказують на перелік повноважень обвинуваченого, статус його посади, права та обов`язки згідно посадової інструкції, оскільки ці докази, які були вилучені в ході обшуку за місцем роботи останнього, визнані судом недопустимими. 
		 
		Відповідно до практики ЄСПЛ, щодо доктрини «плодів отруйного дерева», сформульовані у рішеннях «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» визнаються недопустимими не лише докази безпосередньо отриманні внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. 
		 
		Отже, всі послідуючі вищезазначені докази по справі суд також вважає недопустимими та такими, що не мають доказового значення, оскільки органом досудового розслідування внаслідок вищезазначених порушень кримінального процесуального законодавства, втрачено основні докази, а саме: підтвердження того, що 28.04.2021р. ОСОБА_8  отримав від  ОСОБА_9   в якості хабаря грошові кошти в сумі  10000 грн., підтвердження того, що 05.05.2021р. ОСОБА_8  отримав від  ОСОБА_9   в якості хабаря грошові кошти в сумі 15000 грн., та підтвердження того, що ОСОБА_8 є службовою особою, в силу виконання функцій організаційно-розпорядчого характеру та займає відповідальне становище.
		 
		При цьому слід зазначити, що визнаючи перелічені докази недопустимими, суд не надає оцінку вищезазначеним ухвалам слідчого судді щодо їх законності чи доцільності надання дозволу на проведення обшуку, а застосовує наслідки, передбачені п.4 ч.3 ст.87 КПК України щодо недопустимості доказів, оскільки ці наслідки є імперативними, окрім того це є обов`язком суду - визнати питання щодо допустимості доказів під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті, як це передбачено ч.1 ст.89 КПК України.
		 
		 
		 
		Окрім того, в ході судового розгляду справи обвинувачений та захисник заявили про провокацію злочину з боку органів досудового розслідування.
		 
		 
		 
		Щодо тверджень сторони захисту про наявність провокації та фальсифікації матеріалів кримінального провадження суд зазначає наступне.
		 
		В ході розгляду справи сторона захисту висловила позицію, що обставини справи вказують на штучну фабрикацію цієї ситуації з боку правоохоронних органів, з метою реалізації оперативної комбінації та формування умов, які спонукали та спровокували ОСОБА_8 , що є недопустимим з огляду на вищезазначену практику ЄСПЛ.
		 
		Суд оцінив матеріали провадження за критеріями розмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів, визначеними у практиці Європейського суду з прав людини.
		З огляду на це суд проаналізував матеріали НСРД та інші матеріли кримінального провадження на предмет того, хто саме ініціював зустрічі, хто і що пропонував, чи були факти відмов з боку обвинуваченого на одержання неправомірної вигоди, чи мали місце наполегливі нагадування з боку ОСОБА_9 , чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів.
		 
		Так, свідок  ОСОБА_9 пояснив суду, що він працює директором фірми «Будшлях-2011». В 2020 році він познайомився з ОСОБА_8 в кафе «Весна» по вул.Вроцлавській у м.Запоріжжі. Також свідок пояснив, що його фірма уклала договір з фірмою «Укртехбуд» на вивіз сміття, тому для виконання цієї роботи він взяв на роботу на один день гр-на ОСОБА_11. В подальшому йому подзвонив ОСОБА_8 і сказав, що ОСОБА_11 написав на нього заяву. Свідок також пояснив, що коли він приїхав на роботу, то ОСОБА_8 запропонував йому «вирішити» це питання за двадцять або двадцять п`ять тисяч гривень. Він звернувся за порадою до адвоката, але той порекомендував звернутись до поліції, оскільки за це передбачена кримінальна відповідальність. Передбачалась передача грошових коштів без акту перевірки щодо порушення. Свідок пояснив, що він поїхав до управління поліції та написав заяву.
		 
		За матеріалами кримінального провадження, перевірка ПП «Будшлях-2011» була розпочата Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області згідно наказу № 868 від 22.04.2021р. на підставі письмової заяви гр-на ОСОБА_11 (т.2 а/с 28, 31). 
		 
		За версією обвинувачення,  ОСОБА_8 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду за вирішення питання щодо проведення перевірки ПП «Будшлях-2011» без виявлення порушень законодавства та, як наслідок, не притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності.
		 
		Але, в ході розгляду справи судом, свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що в 2021 році він офіційно працював в службі безпеки фірми «Агросодружество», а перед цим на протязі шести років в службі охорони в мережі магазинів «Золотой вєк». До цього він все життя працював в підрозділах охорони, а приблизно двадцять років потому працював в державній службі охорони Ленінського районного відділу міліції у м.Запоріжжі. На фірмі «Будшлях» він ніколи не працював та про таку фірму раніше не чув, громадянина ОСОБА_9 він не знає, ніякі листи до Головного управління Держпраці в Запорізькій області він не підписував та до вказаної установи ніколи не звертався. 
		Свідку для ознайомлення був наданий лист, оформлений від імені ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , адресований на ім`я начальника Управління з питань праці Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_29 , який надійшов до вказаної установи 16.04.2021р., та поштовий конверт, в якому надійшов цей лист (т.1 а/с 244-245). Зазначений лист свідок в судовому засіданні зачитав вголос та суду пояснив, що в листі зазначені його анкетні дані та дата народження, але цей лист він не підписував, окрім того, за вказаною адресою він не проживає останні п`ять років, оскільки це його реєстрація, але там фактично проживають його батьки. Також свідок пояснив, що з цим листом він нікуди не звертався, в поліції з цього приводу його ніколи не допитували, про обставини по цій справі йому нічого не відомо. Також свідок, будучи під присягою, пояснив, що на листі міститься не його підпис, а поштовий конверт, в якому надійшов цей лист, заповнений не його почерком. 
		Підстав не довіряти цьому свідку судом не встановлено.
		 
		При цьому на запитання суду, з яких причин ОСОБА_11 не був допитаний слідчим на стадії досудового розслідування, прокурор зазначив, що його допит, на думку прокурора, не є доцільним з урахуванням тактики розслідування цих злочинів, тим більше що слідство мало у своєму розпорядженні заяву ОСОБА_9 про вимагання у нього хабаря з боку ОСОБА_8 .
		 
		Але суд вважає, що з позиції розсудливого стороннього спостерігача, стороною обвинувачення не були спростовані твердження сторони захисту, що ситуація, яка стала передумовою для перевірки ПП «Будшлях-2011», була створена штучно, з метою ініціювання кримінального провадження та подальшої провокації ОСОБА_8 на отримання хабаря. 
		 
		Так, досить дивним виглядає позиція сторони обвинувачення, що центральний свідок по справі, тобто ОСОБА_11 , який фактично мав цементувати обвинувачення, оскільки міг підтвердити факт праці на ПП «Будшлях-2011» та факт його звернення до ОСОБА_8 з вимогою провести перевірку вказаного підприємства, взагалі не був допитаний слідчими по справі. 
		За версією обвинувачення, ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства. Це порушення, як вбачається з показів ОСОБА_9 , пов`язане з тим, що ОСОБА_11 не був офіційно працевлаштований на ПП «Будшлях-2011». Отже, фактично покази ОСОБА_11 мали б підтверджувати версію обвинувачення та покази ОСОБА_9 щодо причини, з якої ОСОБА_8 бажав отримати хабаря.
		 
		Але ОСОБА_11 слідчими поліції допитаний не був, і більш того, в судовому засіданні надав покази, що ніколи не працював на ПП «Будшлях-2011», ОСОБА_9 не знає та з листом до ОСОБА_8 в Управління Держпраці не звертався.
		 
		Окрім того, якщо фактично ніякі роботи гр-ном ОСОБА_11 на ПП «Будшлях-2011» не проводились, а лист від імені ОСОБА_11 є підробленим, то відсутні будь-які логічні підстави для ОСОБА_9 побоюватись санкцій з боку Головного управління Держпраці в Запорізькій області, а отже відсутні і мотиви давати хабаря ОСОБА_8 . За таких обставин знаходить своє підтвердження версія сторони захисту про те, що ситуація з отриманням хабаря ОСОБА_8 є штучно створеною, не мала під собою реального фактичного підґрунтя, а отже є спланованою провокацією. І сторона обвинувачення не надала суду логічного пояснення вищезазначених суперечностей та доказів на спростування цієї версії. 
		 
		Зазначені обставини дають суду підстави вважати, що вказаного листа від імені ОСОБА_11 було виготовлено та направлено сторонніми особами до Головного управління Держпраці в Запорізькій області з метою штучного створення конфліктної ситуації між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , щоб останній міг заявити про, нібито, подальше вимагання у нього хабаря з боку ОСОБА_8 для врегулювання проблеми, яка насправді не існувала, що, на думку суду, робилось з метою подальшої провокації ОСОБА_8 на вчинення злочину, передбаченого ст.368 КК України.
		 
		Зазначені висновки суду підтверджуються тим, що ОСОБА_9 , на підтвердження виконання робіт, в яких, нібито, приймав участь ОСОБА_11 , надав органам поліції разом зі своєю заявою копії договорів підряду № 25/03-09/20 від 03.09.2020р. між ТОВ «Укртех-Строй» та ПП «Будшлях-2011» (т.1 а/с 95, 97-101). Предметом цього договору є реконструкція світлофорного об`єкту по вул.Діагональна (зупинка ЗФЗ) в м.Запоріжжі, а саме: демонтажні роботи на суму 23144,33 грн. Згідно п.5.1 договору в обов`язки ПП «Будшлях-2011» входило, в т.ч.: обов`язковий виїзд фахівця на об`єкт, своєчасне виконання робіт, вживання заходів для збереження майна, переданого для виконання будівельно-монтажних робіт, звільнення будівельного майданчика від сміття, будівельних машин, механізмів, тимчасових споруд та приміщень.
		 
		Також згідно заяви ОСОБА_11 він, нібито виконував роботи щодо розбирання дорожнього покриття та завантаження сміття до вантажних автомобілів (т.1 а/с 244). 
		 
		Отже, проведення таких робіт передбачає наявність у підприємства розгорнутого штату працівників, які є компетентними в галузі будівництва, монтажних робіт та виконання будівельно-монтажних робіт, та які спроможні керувати будівельними машинами і механізмами, та відповідної техніки на балансі або в оренді.
		 
		Але, разом з цим, той же ОСОБА_9 при проведенні перевірки надав інспекторам Головного управління Держпраці в Запорізькій області довідку про те, що станом на 28.04.2021р. на підприємстві відсутні працевлаштовані особи (тобто, навіть немає бухгалтера), а також відсутні договори цивільно-правового характеру, і що протягом останніх двох років найманих працівників на підприємстві немає (т.2 а/с 33).
		 
		Отже, твердження сторони захисту про те, що фактично ніякі роботи гр-ном ОСОБА_11 на ПП «Будшлях-2011» не проводились, а всі ці документи створені лише для імітації господарської діяльності ПП «Будшлях-2011» з метою провокації ОСОБА_8 на вчинення злочину, прокурором не спростовані, та логічні пояснення цим фактам стороною обвинувачення суду не надані.
		 
		При цьому суд звертає увагу, що за версією обвинувачення ОСОБА_9 надав ОСОБА_8 хабаря на загальну суму 25000 грн. з метою уникнути адміністративної відповідальності (про іншу відповідальність в обвинуваченні мова не йде). За показами ОСОБА_9 та за матеріалами справи мова йшла про не притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за те, що в нього на підприємстві, нібито, працював без оформлення трудового договору один день гр-н ОСОБА_11 . 
		 
		Але, за подібне правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.41КУпАП у вигляді штрафу в сумі від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 8500 до 17000 грн. 
		Отже, на думку суду, досить нелогічним є твердження сторони обвинувачення, що гр-н ОСОБА_9 дійсно мав наміри уникнути відповідальності у вигляді штрафу в сумі від 8500 до 17000 грн., сплативши набагато більше, а саме хабаря в сумі 25000 грн. Зазначена суперечність також підтверджує позицію сторони захисту про сплановану провокацію щодо вручення хабаря ОСОБА_8 . 
		 
		Більш того, згідно листа, оформленого від імені ОСОБА_11 , він, нібито, працював на ПП «Будшлях-2011» восени 2020р. Навіть якщо уявити, що це мало місце, то останнім днем осені є 30 листопада 2020р. А лист від імені ОСОБА_11 надійшов до Управління Держпраці в Запорізькій області 16.04.2021р. (т.1 а/с244), тобто більше ніж через чотири з половиною місяці. Отже, к моменту надходження цього листа вже минули строки притягнення ОСОБА_9  до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП, оскільки допуск до роботи без оформлення трудового договору робітника після його звільнення не є триваючим правопорушенням. І це не міг не знати ОСОБА_9 , який з його слів, звертався до адвоката, і апріорі, про це зав представник обвинувачення, який є фахівцем у галузі права в силу вимог закону. 
		 
		Також судом проаналізована поведінка ОСОБА_9 та ОСОБА_8 при спілкуванні з приводу взаємовідносин щодо перевірки ПП «Будшлях-2011».
		 
		Так, в ході бесіди 26.04.21р. в службовому кабінеті ОСОБА_8 , яка зафіксована протоколом про результати НСРД та відповідною відеофіксацією (т.1 а/с 159-161), мали місце такі діалоги:
		16:03:53 - На запитання ОСОБА_9 «Ми щось будемо…» ОСОБА_8 відповів: «Ні, ні.». Тобто, відповів відмовою.
		16:04:30 - при розповіді ОСОБА_8 щодо оформлення акту перевірки без порушень ОСОБА_9 каже: «ОСОБА_8, ну я ж там говорив, від полтинника половина, і ви всі ресурси підключайте». Тобто сам ОСОБА_9 схиляє ОСОБА_8 до отримання хабаря в розмірі 25000 грн.
		16:11:40 - після телефонної розмови ОСОБА_8 з інспектором щодо перевірки ПП «Будшлях-2011» ОСОБА_9 каже: «Зрозумів, робота іде, я ж це, Тех-Строй гроші заплатили, перевели, треба тільки зняти готівку, а так у нас все в порядку», тобто, на думку суду, дав зрозуміти ОСОБА_8 , що він бажає дати хабаря, отже знову провокуючи його, хоча сам ОСОБА_8 ніяких побажань з цього приводу не висловлював. 
		16:17:30 - ОСОБА_9 каже, що в нього все дома, на що ОСОБА_8 відповідає «без проблем, приносіть документи», але ОСОБА_9 знову, провокуючи ОСОБА_8 каже «я ж там нормально вопрос закрою», тобто, на думку суду, натякаючи на хабаря.
		16:18:55 - ОСОБА_9 каже - «Я п`ятий раз кажу, я питання закрию нормально», тобто знову, на думку суду, натякаючи на дачу хабаря та провокуючи ОСОБА_8 , але той відповів відмовою, на що ОСОБА_9 знову продовжив та сказав «Пардон, мені самому ці всі страхи».
		16:20:45 - ОСОБА_9 каже, що «там далі що треба я, ето самое…», тобто, на думку суду, натякаючи на хабар, на що ОСОБА_8 відмовляється.
		 
		 
		 
		В ході бесіди 27.04.21р. в службовому кабінеті ОСОБА_8 , яка зафіксована протоколом про результати НСРД та відповідною відеофіксацією (т.1 а/с 159-161), мали місце такі діалоги:
		 
		11:40:03 - ОСОБА_9 каже - «Мої всі зобов`язання будуть в порядку», тобто знову, на думку суду, натякаючи ОСОБА_8 на дачу хабаря, але останній згоди не висловив та своєю поведінкою ніяк не підтвердив бажання її отримати.
		 
		В ході бесіди 28.04.21р. в службовому кабінеті ОСОБА_8 , яка зафіксована протоколом про результати НСРД та відповідною відеофіксацією (т.1 а/с 162-164), мали місце такі діалоги:
		 
		13:40:05 - ОСОБА_9 каже ОСОБА_8 , що це ОСОБА_8 на травневі свята, та самостійно кладе йому грошові кошти в кишеню, тим самим самостійно проводить активні дії по дачі хабаря, зазначивши, що пізніше буде переданий остаток, при цьому його підбадьорюючи та схиляючи до отримання грошей - «дивись, яку ти роботу зробив», та далі каже, що буде 5-го зранку. На слова ОСОБА_9 про подальшу зустріч ОСОБА_8 висловив заперечення, що він цього не любить, коли не дороблено, але ОСОБА_9 і далі наполягав на необхідності зустрітись 5-го травня, після чого вийшов з кабінету.
		13:41:50 - ОСОБА_9 повернувся до кабінету ОСОБА_8 і сказав, показуючи на кишеню ОСОБА_8 - «Там десять, і в п`ятницю я додам», тим самим, на думку суду, своєю активною поведінкою схиляючи ОСОБА_8 до отримання хабаря.
		 
		В ході бесіди 05.05.21р. в службовому кабінеті ОСОБА_8 , яка зафіксована протоколом про результати НСРД та відповідною відеофіксацією (т.1 а/с 165-167), мали місце такі діалоги:
		 
		12:34:02 - ОСОБА_9 передає гроші ОСОБА_8 і каже, що було приємно співпрацювати, потім на виході питає, чи не буде в нього проблем. При цьому сам ОСОБА_9 здійснював активні дії по передачі хабаря, а ОСОБА_8 , хоча і вказав ОСОБА_9 покласти гроші під папку на столі, але перед цим він не виказував бажання отримати хабаря, та своїми діями та поведінкою жодним чином не висловлював бажання отримати гроші. 
		 
		Тому, на думку суду, грошові кошти були отримані ОСОБА_8 під впливом активних дій, вмовлянь та постійних повторювань ОСОБА_9 про намір та бажання заплатити ОСОБА_8 гроші, що по факту, спровокувало ОСОБА_8 на отримання хабаря.
		 
		Відповідно до практики ЄСПЛ у випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п.1 ст.6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватися недопустимими. Дотримання цього принципу особливо важливе, якщо оперативно-розшуковий захід було проведено без достатньої правової підстави чи належних гарантій недопущення зловживань (п.п.133-135 рішення у справі "Худобін (Khudobin) проти Російської Федерації" від 26 жовтня 2006 року, п.60 рішення у справі "Раманаускас проти Литви" від 5 лютого 2008 року).
		 
		Якщо обвинувачені висувають аргумент про підбурювання, внутрішньодержавні суди зобов`язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури, при цьому на сторону обвинувачення покладається тягар доведення відсутності підбурювання. Межі судової перевірки повинні включати мотиви прийняття рішення про негласний захід, про ступінь участі правоохоронного органу в скоєнні злочину, а також про характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник (п.55 рішення у справі "Носко и Нефедов проти Росії" 30 жовтня 2014 року).
		Європейський суд із прав людини констатує, що підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (п. 55 рішення «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008).
		 
		ЄСПЛ чітко розмежував межі дозволеного під час проведення правоохоронними органами негласних слідчих дій.
		Тобто, якщо вказані працівники, з метою штучного збільшення показників боротьби зі злочинністю, спеціально залучають для цього підготовлену особу, яка в подальшому під їхнім контролем активними діями провокує "злочинця" до вчинення кримінального правопорушення, то докази на підтвердження винуватості, здобуті в ході такої провокації суд зобов`язаний визнати як недопустимі, а особу обвинуваченого виправдати. Разом з тим, коли представники правоохоронних органів обмежились пасивним спостереженням за злочинною поведінкою особи і в ході проведення негласних слідчих  дій мав місце судовий контроль за  дотриманням прав та свобод особи, зібрані докази будуть відповідати усім критеріям належності, допустимості та достовірності. Слід розуміти, що кримінальне правопорушення, вчинене внаслідок його провокації з боку правоохоронців не несе суспільної небезпеки (рішення ЄСПЛ в справах "Раманаускас проти Литви" від 05.02.2008 (п.п.49,50,51); «ВанМехелен та інші проти Нідерландів`від 23.04.1997 (п.50); «Тейксейра деКастро проти Португалії`від 09.06.1998(п.34)та інш.).
		 
		Так, у справі "Раманаускас проти Литви" від 05.02.2008, суд дійшов висновку про те, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочини. Суд звернув увагу на те, що на момент проведення оперативно-технічних заходів у компетентних органів влади не було достатніх підстав підозрювати заявників у вчиненні аналогічних злочинів. При цьому, заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Натомість національними судами не вжито заходів, щоб встановити істину, а також з`ясувати, чи мало місце підбурювання.
		 
		У рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, винесеному у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, йдеться про те, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Недотримання Конституції України та порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, вимог КПК України, Законів України при одержані фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими.
		 
		Тому з цих підстав суд вважає за необхідне визнати недопустимими всі докази, отримані органом досудового розслідування по цьому кримінальному провадженню, як такі, що отримані в умовах провокації злочину.
		Визначення підбурювання, яке дав ЄСПЛ передбачає, що підбурювання поліцією відбувається тоді, коли  відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються лише розслідуванням злочинної діяльності за принципом пасивного характеру, але надають такий вплив на суб`єкта, що підбурює його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було б вчинене, а також для того, щоб зробити можливим доведення правопорушення, тобто забезпечити докази та порушити кримінальне переслідування.
		Вирішуючи, чи було розслідування «суто пасивним», суд вивчає причини, що лежать в основі таємної операції та поведінку органів влади, що її проводять.
		 
		Передавання коштів було сплановано, організовано і проведено ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів.
		 
		Отже,  поведінка ОСОБА_9 до залучення його до участі у НСРД, під час їх проведення та після узгоджувалась з працівниками правоохоронних органів, факт його спілкування з оперативними працівниками, ініціювання з його боку пропозиції про передачу неправомірної вигоди за не притягнення його до адміністративної відповідальності, що підтверджено аудіозаписами зустрічей, дають підстави для висновку, що в даному випадку має місце провокація злочину з метою подальшого викриття.
		 
		Проаналізувавши вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 знаходився під контролем правоохоронних органів і виступав у даному кримінальному провадженні як агент держави.
		 
		Співробітники правоохоронного органу зініціювали розслідування без достатньої інформації щодо причетності обвинуваченого до злочину, вийшли  за межі  пасивного розслідування, змоделювавши ситуацію. Тож,  інкримінований ОСОБА_8 злочин має усі ознаки провокації.
		Зокрема, підтверджено, що правоохоронні органи не обмежились пасивним розслідуванням даної справи, не приєднались до ймовірної протиправної поведінки обвинуваченого, а разом зі свідком ОСОБА_9 самі спровокували її.
		Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до вимог ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.
		Обов`язком суду є забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені конституційні гарантії поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
		Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
		Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
		 
		Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.
		З наведеного витікає, що рішення суду буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
		У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).
		Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.
		 
		Згідно з положеннями ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
		 
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Подібне роз`яснення зазначеного принципу надає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у п.54 рішення від 06.12.2007 р. у справі «Козинець проти України», та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, висловлене у постанові від 04.07.2018 р. у справі № 688/788/15-к провадження № 51-597км17.
		Судовий вирок, який проголошується ім`ям держави, має бути законним, обґрунтованим і справедливим.
		У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з`явився перед судом, має бути визнаний винуватим.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		За змістом рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду має бути законним і обґрунтованим тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
		Згідно ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може гуртуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_8   не було здобуто, а обсяг обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 368 КК України, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
		 
		Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_8 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 368 КК України, суд вважає, що його слід визнати невинуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення та виправдати.
		Виправдувальний вирок постановляється судом у випадках, передбачених ст.ст.284 та 373 КПК України.
		Згідно п.1 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
		Тому суд прийшов до переконання, що ОСОБА_8  необхідно виправдати в інкримінованому йому злочину з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.373 КПК України.
		З урахуванням положень ч.2 ст.124 КПК України суд вважає, що судові витрати по цьому провадженню необхідно покласти на рахунок держави, оскільки ці витрати стягуються тільки при постановленні обвинувального вироку.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.17,373,374 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_8  визнати невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (в редакції, станом на 05.05.2021р.), та виправдати його на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
		 
		Запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 181600 грн. - скасувати.
		 
		Повернути ОСОБА_30  заставу в сумі 181600 грн., сплачену нею на підставі ухвали Запорізького апеляційного суду від 19.05.2021р. по справі № 335/4772/21 (провадження № 11-сс/807/536/21), внесеної за ОСОБА_8  згідно квитанції ПАТ «КБ «Приватбанк» № 0.0.213 2530562.1 від 20.05.2021 року, на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, рахунок UA37 820172 0355 2490 0200 0001 205 Державної казначейської служби України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26316700.
		 
		Зняти арешт з грошових коштів, які належать  ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , які знаходяться на всіх розрахункових рахунках Філії - Запорізького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» (МФО 313957), накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06.05.21р. по справі № 335/4772/21 (провадження 1-кс/335/2681/21);
		 
		 
		 
		Речові докази: 
		 
		- мобільний телефон в шкіряному чохлі марки «MI A2 Lite» в корпусі синього кольору, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з сім-карткою оператора Київстар НОМЕР_1 , що перебуває в камері схову ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області - повернути власнику  ОСОБА_8 . 
		 
		Зняти арешт з вказаного речового доказу, накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.21р. по справі № 335/4772/21 (провадження 1-кс/335/2714/21);
		 
		- грошові кошти в сумі 15 000 гривень, купюрами номіналом по 500 гривень, які мають серію та номер, а саме: ЗБ 2148628, ЛЗ 7380952, ВФ 1474727, УГ 9929256, ФД 2345636, ВЕ 2384198, ВД 2350651, СЗ0215224, УГ 8412116, УЗ 7702768, ХЕ 1952510, ХЗ 4140379, СД 4078040, ЛД 2945782, ХЕ 1885093, ХЄ 3541713, АЖ 9092660, ВЗ 6214810, АГ 6738799, ХГ 7086316, АИ 3088417, ХЕ 0307327, ЗЗ 5777275, БВ 4975106, ВЕ 3147489, ХЖ 8782303, які передані на відповідальне зберігання до установи банку через відповідальну особу УФЗБО ГУНП в Запорізькій області, відповідно до п.9 ст.100 КПК України конфіскувати.
		 
		- грошові кошти в сумі 5 000 гривень, купюрами номіналом 500 гривень, а також, грошові кошти в сумі 4 600 гривень, номіналом по 100 гривень (14 одиниць), по 200 гривень (15 одиниць), по 500 гривень (1 одиниця), які передані на відповідальне зберігання до установи банку через відповідальну особу УФЗБО ГУНП в Запорізькій області - повернути власнику ОСОБА_8 
		 
		- гаманець виготовлений зі шкіри синього кольору з грошовими коштами в сумі 3 436 гривень, купюрами номіналом: 500 гривень (3 одиниці) БВ 4956981, ВЄ 1967696, ВЄ 1967695, 200 гривень (2 одиниці), 100 гривень (6 одиниць), 50 гривень ( 14 одиниць), 20 гривень (11 одиниць), 5 гривень (1 одиниця), 2 гривні (1 одиниця), 1 гривня (9 одиниць), картою «Ощадбанк» № НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_31 , карткою «Приватбанк» № НОМЕР_7 , книжку - записник зеленого кольору «Оptimus AGRO», з черновими записами - що перебуває в камері схову ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області - повернути власнику  ОСОБА_8 
		Зняти арешт з вказаних речових доказів, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.21р. по справі № 335/4772/21 (провадження 1-кс/335/2715/21);
		 
		- Фрагмент аркушів в кількості 3 одиниці: фрагмент рожевого аркушу з написами, аркуш формату А4, фрагмент частини аркушу форми А4 - залишити зберігатись в матеріалах кримінального провадження.
		- Змив з лівої та правої руки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - знищити.
		- теку з 16-ма аркушами формату А4, що являються документами по перевірці ПП «Будшлях-2011» - залишити зберігатись в матеріалах кримінального провадження.
		 
		- Грошові кошти в сумі 1 200 гривень, купюрами номіналом по 500 гривень (2 одиниці) ХБ 8357179, ВХ 7926495, 200 гривень (1 одиниця) СЗ 3549628; Грошові кошти в сумі 2 100 гривень, купюрами номіналом 500 гривень (1 одиниця) ВЕ 4946139, 200 гривень (8 одиниць) УТ 2043194, УП 9073090, ХИ 0836417, ХЕ 2282878, УФ 0111645, СИ 3021846, ТИ 19 64 827, СИ 87 40654, які знаходились в синьому пластиковому конверті; Грошові кошти в сумі 10 000 гривень, номіналом по 1000 гривень: АД 2723913, АД 2723914, АД 2723915, АД 2723916, АД 2723917, АД 2723 918. АД 2723919, АД 2723920, АД 2723921, АД 2723922, які передані на відповідальне зберігання до установи банку через відповідальну особу УФЗБО ГУНП в Запорізькій області - повернути власнику ОСОБА_8 , за виключенням купюр у розмірі 2800 гривень, серії та номера яких збігаються з зафіксованими в протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 28.04.2021р. (т.1 а/с 202-207), які перед цим були видані ОСОБА_9 для передачі ОСОБА_8 . Вищезазначені купюри на суму 2800 грн. відповідно до п.9 ст.100 КПК України конфіскувати.
		 
		Зняти арешт з вказаних речових доказів, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.21р. по справі № 335/4772/21 (провадження 1-кс/335/2712/21).
		 
		- один аркуш паперу А4 з чорновими записами, два зошити з чорновими записами - залишити зберігатись в матеріалах кримінального провадження.
		- особисту справу на ім`я ОСОБА_8 , яка складається з 77 аркушів, оригінал наказу №868 від 22.04.2021 з реєстром розсилки (2 аркуша), скарга ОСОБА_11 з додатком у вигляді конверту (1 аркуш), завірені копії з журналу «Реєстрації скарг» (2 аркуша) - повернути для подальшого зберігання та використання у встановленому законом порядку до Головного управління Держпраці в Запорізькій області, з оформленням копій вказаних документів, які залишити зберігатись в матеріалах кримінального провадження.
		Зняти арешт з вказаних речових доказів, накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.21р. по справі № 335/4772/21 (провадження 1-кс/335/2711/21).
		 
		Судові витрати по кримінальній справі віднести на рахунок держави.
		 
		На виконання вимог ст.376, 615 КПК України доручити секретарю судового засідання копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...